(1879—1932)
І буде правда на землі...
Повинна буть, бо сонце стане
І оскверненну землю спалить.
(Тарас Шевченко)
Цими рядками Тараса Шевченка закінчується оповідання «Чайка», в якому опоетизовано образ матері, яка розшукує по в’язницях своїх синів — борців за волю. Воно належить Степанові Васильченку, одному з майстрів класичної новели і повісті. Його творчість розвивалася в річищі поетики реалізму та модернізму, зокрема імпресіонізму.
Степан Васильович Панасенко (придбаний псевдонім Васильченко) народився 8 січня 1879 року в місті Ічня на Чернігівщині в родині шевця. Хлопець ріс в атмосфері шани до праці, любові до книжки, був допитливим і кмітливим. Формувалися естетичні смаки майбутнього письменника під впливом новел Гі де Мопассана та Антона Чехова. Закінчив Панасенко місцеву п’ятирічну школу та Коростишівську вчительську семінарію. З 1899 року Степан Васильович вчителював у школах Київщини, а 1904 року вступив до Глухівського вчительського інституту. Під час революції 1905 року він організовував страйки, захищаючи навчання в школах рідною мовою. 1906 року студента було арештовано й ув’язнено в Бахмутській тюрмі на Донеччині. 1908 року Степан Васильович, хворий на тиф, вийшов з в’язниці й повернувся до матері. На прожиття заробляв приватними уроками. Під псевдонімом Степан Васильченко 1910 року оприлюднив у газеті «Рада» оповідання «Мужицька арихметика», «Пацанок», «Вова», «Роман», «У панів», «Над Россю», «Дощ» та інші. До цієї ж газети його запрошують на роботу.
З часом Васильченка визнають блискучим новелістом, майстром поезій у прозі. В імпресіоністичній безсюжетній новелі «На хуторі» прозаїк змалював образ дівчини-наймички, якій вижити в складних умовах допомагає пісня. Виходять його збірки «Ескізи» (1911), «Оповідання» (1915), п’єси «В холодку», «Чарівниця», «Недоросток» та інші. Великою популярністю користувався водевіль «На перші гулі» у постановці театру Миколи Садовського. Після революції з метою пробудження національної свідомості мас Васильченко написав думу-казку «Ось та Ась» (1919), в якій порушив питання імперської політики Росії, висміявши рабську психологію «малоросів».
Працюючи вчителем, Васильченко створив п’єси «Свекор», «Минають дні», «Кобзар у селянській хаті», цикл «Осінні новели», повість «В бур’янах». Популярністю користувалися його новели та повісті: «Над Россю», «З самого початку», «Талант».
Помер Степан Васильченко 11 серпня 1932 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Тематика творів Степана Васильченка широка: змалювання дореволюційного села і пробудження національної свідомості народу; звеличення душевної краси людини праці; зображення життя дітей і становлення їхнього характеру; відтворення шкільних буднів. Його твори сповнені гуманістичного пафосу, щирого вболівання за долю людини. Майстерність прозаїка будувалась не на зовнішніх ефектах, а на витонченому стилі, музиці слова, яскравості образу і враженні від нього, змальованому в річищі імпресіонізму. Характерні ознаки імпресіонізму Васильченка: композиційна фрагментарність, відтворення зорових вражень, ліризм, застосування деталей-натяків, відтінків кольорів, нюансів почуттів.
У цьому стилі написано повість Васильченка «Талант» (1924). Епіграф до неї взято з газетної хроніки, що підкреслює художню правдивість зображеної історії. Про подію розповідає вчитель, який прибув на роботу в сільську школу. Саме крізь призму його сприймання зображується історія Тетяни.
Прозаїк застосував модерну фрагментарну композицію: зміну сцен і діалогів, що чергуються, як у кіно; розповідний прийом забігання подій вперед. Повість починається з розв’язки: повідомленням про смерть головної героїні. Дві сюжетні лінії переплітаються: зображення життя сільських вчителів — оповідача і Андрія Макаровича; показ драматичної долі талановитої співачки, вчительки Тетяни.
Важливу естетичну функцію відіграють такі композиційні одиниці тексту, як описи природи, портретів, інтер’єру. На початку повісті відтворено чудовий осінній пейзаж стилістичними засобами імпресіонізму: «Буйне зелення в саду вже осінні золотарі позолотили, а подекуди палає воно, мов огненне... А там все хмари, хмари рожеві, а за ними сині, а за синіми грізні, розцвітають і гаснуть, знову червоним маком полуменіють». Цей пейзажний малюнок гармонує з настроями молодого вчителя, відтінює його переживання. Іншу художню функцію виконують інтер’єри. Опис шкільного будинку, інтер’єру класів підкреслюють занедбаний стан освіти простолюду в Російській імперії. Миттєві враження та настрої відтворюють життєрадісне сприйняття краси світу, притаманне вчителеві-оповідачеві.
Образ Тетяни пройнятий щирим ліризмом, душевною теплотою. Її постать передано крізь призму сприймання закоханого в неї учителя та його колеги Андрія. Традиційну в світовій літературі тему таланту й антигуманного суспільства Степан Васильченко інтерпретує по-новому. Дівчина співає в церковному хорі, прагне реалізувати себе у виставах, влаштованих поміщицею, дарувати людям естетичну насолоду від театрального дійства. Тетяна наділена вродою і веселою вдачею, її жарти створюють навколо життєрадісний настрій. Вона з поетичним натхненням виконує роль Наталки Полтавки, має успіх на самодіяльній сцені, тож вірить обіцянкам міських дворян посприяти їй розвинути здібності на великій сцені. Проте зустріч з черствими, лицемірними людьми, зокрема панством з поміщицької садиби, приносить їй горе і розчарування.
Тетяна як романтична натура уявляє світ ідеалізованим, бачить скрізь прекрасне, захоплюється красою природи: «Гляньте, яка ніч. Ішла оце житами самасамісінька, а мені здалося, що за мною музики грають, співають.». У деяких епізодах застосовано розповідь всезнаючого оповідача, здатного проникати у внутрішній світ героїні. У церкві під час виконання церковних пісень «ніби почувши свою владу над людьми, вона виступила з ряду наперед, стала в гордій, незалежній позі, запишалась. Одчувалася сила. Сила нова, неспокійна, жагуча, сила грізна». Тетяна зазнає пересудів селян та пліток, цькувань попа-мракобіса, врешті, гине. Так трагічно розв’язав автор проблему занапащення таланту в антигуманному світі.
У позитивному плані змальовано вчителів, які несуть культуру в народ, підносять його національну і людську гідність. В їхніх образах відбилися деякі автобіографічні риси письменника, що ліризує повість, виявляє в образах ідеї, близькі митцю.
Словом, творчість Степана Васильченка пронизує гуманістичний пафос, спрямований проти знедуховлення людини. Він звеличував її талант, працелюбність, високу моральну і духовну силу. Неприйняття колоніального статусу України має не стільки соціальний, як національний та етичний виміри.
Підсумуйте прочитане. 1. Що вас вразило з життєпису Степана Васильченка? 2. Які з творів письменника ви прочитали? Що вам запам’яталося з них? 3. Які думки і переживання відбив письменник в новелах про події Першої світової війни? 4. На які тематичні групи можна поділити прозові твори автора? 5. В яких творах Васильченка змальовано образи дітей та вчителів? 6. Назвіть характерні ознаки імпресіоністичної манери письма Васильченка, підкреслюють занедбаний стан освіти простолюду в Російській імперії. Миттєві враження та настрої відтворюють життєрадісне сприйняття краси світу, притаманне вчителеві-оповідачеві.
Образ Тетяни пройнятий щирим ліризмом, душевною теплотою. Її постать передано крізь призму сприймання закоханого в неї учителя та його колеги Андрія. Традиційну в світовій літературі тему таланту й антигуманного суспільства Степан Васильченко інтерпретує по-новому. Дівчина співає в церковному хорі, прагне реалізувати себе у виставах, влаштованих поміщицею, дарувати людям естетичну насолоду від театрального дійства. Тетяна наділена вродою і веселою вдачею, її жарти створюють навколо життєрадісний настрій. Вона з поетичним натхненням виконує роль Наталки Полтавки, має успіх на самодіяльній сцені, тож вірить обіцянкам міських дворян посприяти їй розвинути здібності на великій сцені. Проте зустріч з черствими, лицемірними людьми, зокрема панством з поміщицької садиби, приносить їй горе і розчарування.
Тетяна як романтична натура уявляє світ ідеалізованим, бачить скрізь прекрасне, захоплюється красою природи: «Гляньте, яка ніч. Ішла оце житами самасамісінька, а мені здалося, що за мною музики грають, співають». У деяких епізодах застосовано розповідь всезнаючого оповідача, здатного проникати у внутрішній світ героїні. У церкві під час виконання церковних пісень «ніби почувши свою владу над людьми, вона виступила з ряду наперед, стала в гордій, незалежній позі, запишалась. Одчувалася сила. Сила нова, неспокійна, жагуча, сила грізна». Тетяна зазнає пересудів селян та пліток, цькувань попа-мракобіса, врешті, гине. Так трагічно розв’язав автор проблему занапащення таланту в антигуманному світі.
У позитивному плані змальовано вчителів, які несуть культуру в народ, підносять його національну і людську гідність. В їхніх образах відбилися деякі автобіографічні риси письменника, що ліризує повість, виявляє в образах ідеї, близькі митцю.
Словом, творчість Степана Васильченка пронизує гуманістичний пафос, спрямований проти знедуховлення людини. Він звеличував її талант, працелюбність, високу моральну і духовну силу. Неприйняття колоніального статусу України має не стільки соціальний, як національний та етичний виміри.
Підсумуйте прочитане. 1. Що вас вразило з життєпису Степана Васильченка? 2. Які з творів письменника ви прочитали? Що вам запам’яталося з них? 3. Які думки і переживання відбив письменник в новелах про події Першої світової війни? 4. На які тематичні групи можна поділити прозові твори автора? 5. В яких творах Васильченка змальовано образи дітей та вчителів? 6. Назвіть характерні ознаки імпресіоністичної манери письма Васильченка.
Аналізуємо твір. 1. Які події покладено в основу повісті «Талант»? 2. Окресліть тему твору. В чому своєрідність його композиції? Чим вона подібна до новели «Новина» Василя Стефаника? 3. Схарактеризуйте образ Тетяни. Як портретні деталі розкривають поетичну вдачу героїні? 4. Якими рисами наділяє оповідач образ Андрія Макаровича? 5. У чому полягає ідея повісті?
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Гончар О. Учитель з Ічні //Гончар О. Письменницькі роздуми. — К., 1980.
Шумило Н. Проза Степана Васильченка. — К., 1986.