Українська література (профільний рівень). Підручник 10 клас. Семенюк Г. Ф.

Новаторські пошуки драматургів

Динамічним був темп розвитку української драматургії кінця XIX — початку XX століть. Вона культивувала випробувані і новітні прийоми моделювання світу і людини. Проте умови функціонування драматургії були складними, особливо у Східній Україні, де російська цензура не допускала на сцену переклади драм з інших народів, а також п’єс про інтелігенцію та історичних осіб. Події революції 1905 року і зняття заборони вживання української мови урізноманітнювали життя театру та драматургії в Україні. 1906 року в Києві запрацював перший український стаціонарний професійний театр, яким керував Микола Садовський. З’явилася плеяда молодих драматургів, чиї п’єси захоплено сприймала публіка.

Вражає тематичне, жанрове і стильове розмаїття української драми доби. Розвиваються неоромантична (Леся Українка, Гнат Хоткевич, Людмила Старицька-Черняхівська), символістська (Олександр Олесь, Спиридон Черкасенко), філософська (Леся Українка), імпресіоністична (Степан Васильченко), історична (Василь Пачовський), сімейна (Людмила Старицька- Черняхівська, Любов Яновська) драми.

Шляхи розвитку української та європейської драми осмислила Леся Українка, виділивши соціальну п’єсу, тобто «драму боротьби різних суспільних груп», яка змальовувала події революції 1905 року («Лихоліття» Гната Хоткевича, «Хуртовина» Спиридона Черкасенка), та «драму ідей», творцем якої стала Леся Українка.

Спиридон Черкасенко

(1876-1940)

І з попелу страшних пожарів.

Як фенікс, встане Рідний Край 

Країна вільних господарів!

(Спиридон Черкасенко)

Спиридон Черкасенко увійшов в українську культуру як поет, прозаїк, публіцист, сатирик, літературний критик. Його творчість розвивалася в річищі модернізму.

«Вродився мрійником...» (Спиридон Черкасенко)

Місто Новий Буг на Херсонщині (нині Миколаївська область) — типове південне містечко, оповите неозорими степовими краєвидами, на яких ковила шелестить споконвічну мелодію землі. В цьому чудовому куточку народився 24 грудня 1876 року Спиридон Феодосійович Черкасенко. 1895 року він закінчив Новобузьку учительську семінарію і працював учителем у народних школах Катеринославщини, з 1901 року — на Лідіївських рудниках біля Юзівки (тепер Донецька область). Спостереження Черкасенка за життям шахтарів зумовили виникнення поезій, драм, в яких змальовано робітників. З 1910 року Спиридон Феодосійович працював у Києві в редакції педагогічного журналу «Світ», а також співпрацював з часописами «Рада», «Дзвін». На початку Першої світової війни всі українські видання були закриті царизмом. Тому Черкасенко влаштувався на роботу в театрі Миколи Садовського. Справу народної ваги здійснив Спиридон Феодосійович, видавши для українських шкіл «Буквар», «Читанку» та інші підручники.

У 1919 році, внаслідок наступу більшовиків на Київ письменник переїхав з театром до Кам’янця-Подільського, де розташувалися урядові установи УНР. Із поразкою УНР він був змушений емігрувати до Відня, де працював у видавництвах «Українська школа», «Дзвін», а з 1923 року мешкав в Ужгороді. У грудні 1926 року громадськість Закарпаття відзначила 50-річчя з дня народження Спиридона Черкасенка. У 1939 році було проголошено державу Карпатська Україна, у запеклій боротьбі за яку загинув син Спиридона Черкасенка. Підкошений горем, письменник помер 8 лютого 1940 року в Празі, похований на Ольшанському цвинтарі.

«Борись з всіма, хто нас в дорозі до правди спиняє» (Спиридон Черкасенко)

Спиридон Черкасенко увійшов в українське письменство як ніжний лірик, що розвивався під впливом Олександра Олеся. Наших сучасників хвилюють вірші поета, сповнені мелодійності, щирих почуттів, глибоких образів, наприклад, Прометея та пророка в однойменній поемі. Поетика символізму проймає його цикли «Тихої ночі», «На весняний мотив», «Серенади», «Чайка», а також драматичні етюди «Жах», «Повинен», драми «Хуртовина», «Земля», «Казка старого млина», трагедію «Про що тирса шелестіла» та інші.

У драматичному етюді «Жах» відтворено атмосферу на селі в часи революції 1905 року. Зокрема, родина багатого селянина очікує справедливої кари за цинічний визиск наймитів. Батько, старший і середній сини жорстоко поводилися з робітниками, не виплачуючи зароблене, виганяли нещасних, прирікаючи на голодну смерть. Брати закрилися в будинку, як у фортеці, тримаючи напоготові зброю, щоб захищати своє майно. Проте жах охопив їхнє єство і сковував дії. Експресивними засобами драматург змалював ніч-муку, очікування і стан невідомості. Герої подумки повертаються до минулого, немов по-новому оцінюють скоєне. Тверезо на речі дивиться молодший син, який каже рідним: «Страшна та ніч, що панує в душі... Вона в нечистім сумлінні вашім, запеклім серці, потьмаренім розумі».

В етюді «Повинен» події відбуваються на Донбасі в сім’ї шахтаря під час революції 1905 року. Батько і Мати не бажають втручатися в події, пов’язані зі страйком, натомість Син особисте підпорядковує громадському, бо вважає, що боротьба з капіталістами необхідна, тож очолює шахтарський рух під час страйку і гине від рук жандармів. Символістське художнє узагальнення передбачає не змалювання конкретних героїв, а показ образів-символів: Батька, Матері, Бабусі, Сина, Дочки, Шахтаря.

Новаторство Черкасенка полягало в тому, що він уперше в українській драмі звернувся до зображення пролетарів, шахтарів, революціонерів, капіталістів, розширюючи тематику п’єс. У драмі «Хуртовина», крім шахтарів, змальовано інтелігентів, представників панівної верстви. Автор показує пролетарську масу як анархічну і неорганізовану силу, спроможну на помсту — підпал шахти.

Ознаками символізму позначено віршовану драму «Казка старого млина». Кожен персонаж у ній є символом, скажімо, внучка діда Мар’яна — дитина природи, втілює світле, поетичне начало життя. Автор віршованої драми опоетизував красу українського степу і духовність простих людей.

Широке визнання драматургові принесла віршована трагедія «Про що тирса шелестіла», поставлена на сцені Миколою Садовським. Центральний герой — легендарний запорозький ватажок Іван Сірко — втілює два начала: агресивне і духовне. Образ Сірчихи символізує приземленість, неспроможність піднестись над життєвою суєтою. Драматург змоде- лював сцену написання козаками листа турецькому султану та епізод визволення з татарської неволі українських бранців, які відмовилися повертатися додому. Сірко на смерть покарав відступників, водночас втратив і сина Романа. Спустошений війною, він повертається на хутір, але й тут йому немає спокою, його переслідують страшні криваві сцени. Гине від його руки кохана Оксана, вслід за нею — душа козака.

Отже, характерними ознаками символістської драматургії Черкасенка є узагальнене й алегоричне змалювання світу; зображення українських реалій як тла для вираження загальнолюдських ідей; створення образів-символів, а не конкретних героїв; напружене розгортання дії, насиченість сюжету подіями; багатство інтонацій персонажів; підтекст.

Підсумуйте прочитане. 1. Хто належав до молодого покоління драматургів кінця XIX — початку XX століть? У річищі яких модерних стилів розвивалася українська драматургія? Назвіть жанрові різновиди п’єс. 2. З якими п’єсами цього періоду ви ознайомилися? Висловіть свої враження про них. 3. Розкажіть про основні віхи життя Спиридона Черкасенка. Які символістські драми він написав?

Поміркуйте 1. Порівняйте п’єси Івана Карпенка-Карого з драмами Спиридона Черкасенка. Що їх об’єднує, а що — різнить? 2. Виділіть ознаки реалістичної і модерністської поетики української драми. 3. Чому дійові особи драми-феєрїї «Лісова пісня» Лесі Українки і драми «Казка старого млина» Спиридона Черкасенка поетизують Красу і високі ідеали? 4. В чому полягає морально-етична спрямованість символістських драм Спиридона Черкасенка? 5. Кого з європейських драматургів-символістів ви знаєте?

Творча робота. Уявіть, що ви кінорежисер і вам пропонують за однією з п’єс Черкасенка зняти кінофільм. Розкажіть про свій творчий задум, як будете екранізувати твір, кого з акторів і на які ролі запросите, яка музика буде супроводжувати фільм, як ви будете оперувати кольоровими і світловими ефектами, адже символісти їм приділяли велику увагу.

Перевірте себе.

І. Виберіть один правильний варіант відповіді:

І. Сатиричну поезію «Патріота Іван» написав:

а) Степан Рудянський:

б) Володимир Самійленко;

в) Іван Франко;

г) Спиридон Черкасенко.

2. Степан Васильченко повість «Талант» написав у стильовій манері:

а) бурлескно-травестійній;

б) романтичній; в) імпресіоністичній;

г) реалістичній.

3. Рядки поезії «О краю мій! Свята руїно, / Новітня Троє в попе лах! Перед тобою гну коліно / І кличу: Боже в небесах, За кров, за муки, за руїну / верни, верни нам Україну!» належать:

а) Іванові Франку;

б) Павлові Грабовському;

в) Володимиру Самійленку;

г) Богданові Лепкому.

4. Перша збірка «Розсипані перли» принесла славу неповторного поета:

а) Петрові Карманському;

б) Василю Пачовському;

в) Олександрові Олесю;

г) Богданові Лепкому.

5. Спиридон Черкасенко писав свої драми в стильовій манері:

а) натуралізму;

б) реалізму;

в) символізму;

г) неоромантизму.

II. Виберіть два чи більше правильних варіантів відповідей:

1. Петро Карманський використав в уривку з поезії «Вперед» такі засоби виразності для змалювання художньої картини: «Розвіяло море сріблястую гриву / І рокотом громів стрясло берегами. / Гей, кинув я берег і пристань дрімливу, — / А води казяться і б'ють бурунами»:

а) метафору;

б) алітерацію;

в) порівняння;

г) персоніфікацію;

ґ) анафору;

д) асонанс.

2. Характер естетичних шукань української новели кінця ХІХ — початку XX століття визначають стильові напрями: а) романтизм; б) неоромантизм; в) символізм; г) експресіонізм; ґ) імпресіонізм; д) сентименталізм.

3В поетичних рядках «Не голосні мої пісні: Вони лунають, мов у сні. І У сні якімсь дивнім дивнім, В недоспанім, в нездійсненнім, У сні про щастя, про любов, А дійсність кривда, дійсність — кров» Богдан Лепкий використав художні засоби:

а) метафору;

б) епітет;

в) евфонію;

г) тавтологію;

ґ) рефрен;

д) антитезу.

4. Жанровими ознаками драматичного етюду «Жах» Спиридона Черкасенка є:

а) узагальнене змалювання світу;

б) психологічно напружений розвиток сюжету;

в) реалістична типізація;

г) змалювання образів-символів;

ґ) наскрізний мотив жаху;

д) наявність алегорій, підтексту.

5. Жанровими ознаками повісті «Талант» Степана Васильченка є:

а) соціально-побутове змалювання життя;

б) центрогеройність сюжету; в) концентричність сюжету;

г) імпресіоністична манера письма;

ґ) посилена увага до позасвідомого;

д) фрескова композиція.

III. Письмово доведіть або спростуйте тезу:

а) «Журавлі» Богдана Лепкого символізують долю українського народу;

б) Талант завжди знайде собі дорогу;

в) «Новітня новела відтворює внутрішні, душевні конфлікти та катастрофи» (Іван Франко).