Щo далі рухаєшся в напрямку самовдосконалення, то більше бачиш у себе недоліки, і правду говорив Сократ про те, що найвищим ступенем досконалості людини є знання того, що вона нічого не знає.
Л. Толстой
Лев Миколайович Толстой - російський прозаїк XIX ст., публіцист, педагог, автор філософсько-практичного вчення, відомого під назвою «толстовство». Його творчість, сповнена пафосом проповіді моральних принципів життя й духовного самовдосконалення, ознаменувала новий етап у розвитку реалізму. Широта моральної, суспільної та філософської проблематики поєдналася у творчості цього письменника з глибоким психологічним аналізом, спрямованим на відтворення складної «діалектики» людської душі.
Проповідник духовного самовдосконалення
Л. Толстой - автор всесвітньовідомих творів, які порушують гострі моральні проблеми. У повістях, романах, релігійно-філософських трактатах, «народних оповіданнях», драмах - в усьому, що вийшло з-під пера видатного письменника-мислителя, переважає пафос духовних шукань.
Уже за життя Толстого мільйони людей у багатьох країнах світу визнали його своїм духовним учителем. Філософсько-практичне вчення письменника - «толстовство», незважаючи на неоднозначність оцінок, знайшло прихильників серед представників різних поколінь, професій, віросповідань, національностей. Філософія «відходу від злих справ», ідеали «ненасилля», «всепрощення» забезпечили Толстому і його вченню якнайширшу популярність, але неоціненний внесок російського письменника до скарбниці світової літератури визначається насамперед неперевершеним естетичним рівнем його художніх творів, які знаменували новий етап у художньому розвитку людства.
«Коли в літературі є Толстой, легко і приємно бути літератором... Толстой стоїть міцно, авторитет у нього величезний», - писав А. Чехов. «Часто спадає на думку: все нічого, все ще просто і не страшно порівняно, доки живий Лев Миколайович Толстой. Адже геній одним буттям своїм немовби вказує, що є якісь тверді підвалини: наче на плечах своїх тримає і радістю своєю поїть і живить всю країну і свій народ», - зазначав О. Блок.
Творчим завоюванням видатного російського письменника стали нові способи змалювання внутрішнього світу людини. Метод психологічного аналізу - «діалектика душі» - демонструє новаторську сутність реалізму Толстого. У жодного з його попередників і сучасників у Росії і на Заході ідея становлення, розвитку, руху, постійної еволюції особистості не набула такого повного художнього втілення. Про «шекспірівський» психологізм російського генія із захопленням відгукувався Г. Флобер.
Титанічну постать Толстого-художника вважали орієнтиром у своєму творчому житті російські й українські письменники: А. Чехов, В. Короленко, Максим Горький, О. Купрін, М. Шолохов, І. Франко, Панас Мирний, О. Кобилянська, М. Коцюбинський. Традиції Толстого успадкували Гарді, Голсуорсі, Г. і Т. Манни, Прус, Ожешко, Сенкевич, Роллан, Драйзер, Т. Вулф, Фолкнер. Філософські й етичні ідеї Толстого надихали великого діяча Індії Махатму Ганді. Французький прозаїк Ф. Моріак, порушуючи проблему засвоєння творчого досвіду письменників-класиків, писав про недосяжний художній рівень толстовських творів, якого, на його думку, світова література XX ст. не змогла перевершити: «Перечитуючи “Війну і мир", я відчуваю, що переді мною не пройдений нами етап, а втрачений нами секрет».
У пошуках сенсу буття
Л. Толстой народився 28 серпня (9 вересня) 1828 р. у маєтку Ясна Поляна, що неподалік від Москви. За походженням він належав до родової російської аристократії. Серед предків Толстого — князі Волконські, Трубецькі, Одоєвські, Голіцини. Генеалогічна гілка роду Толстих пов’язана з родинами Пушкіна й Тургенева. Майбутній письменник рано осиротів: у два роки втратив матір, а в дев’ять років - батька. Узявши на себе турботи про хлопчика, трьох його братів і сестру, тітка Т. Єргольська виховала дітей у традиціях сімейної любові, дружби й поваги.
1844 р., вирішивши стати дипломатом, Толстой вступає до Казанського університету на східне відділення, потім переходить на юридичний факультет. Невдовзі, незадоволений казенною системою викладання, він залишає університет і продовжує освіту самостійно, розширюючи знання в галузі літератури, історії, географії, музики, живопису, філософії, економіки, педагогіки. Згодом сучасники визнають Льва Миколайовича одним із найерудованіших людей своєї епохи.
Перший надрукований твір Толстого — повість «Дитинство» (1852) — приніс авторові заслужений успіх. Потім було опубліковано «Отроцтво» (1854) і «Юність» (1857), які увійшли до знаменитої автобіографічної трилогії.
Подробиці. Розповідь про життя головного героя трилогії Ніколеньки Іртеньєва, десятилітнього хлопчика, а потім юнака, представлено як історію «становлення душі», самовиховання й самовдосконалення; поступового змужніння характеру на ранніх етапах життя, що визначають долю людини і, за Толстим, є не лише найсвітлішим, найодухотворенішим і найщасливішим, а й найважливішим періодом людського буття, його основою.
Ще до створення першої частини трилогії, 1851 р., Лев Миколайович покинув родовий маєток Ясна Поляна й за порадою брата вирушив на Кавказ, де вступив на військову службу, в артилерію. Ці роки залишили помітний слід у його житті й творчій біографії. Кавказькі враження - воєнні сутички, знайомство з життям і фольклором народів Кавказу — багатоголосою луною відбилися у творчості Толстого. Другим «південним» періодом життя письменника стала участь у Кримській війні (1853-1856). Толстой був учасником Севастопольської оборони, воював на найнебезпечнішій ділянці фронту - четвертому бастіоні. За відвагу його було нагороджено орденом Анни четвертого ступеня і двома медалями.
До творів, написаних у цей період, належать нариси «Набіг», «Рубання лісу», «Севастопольські оповідання» (1855-1856). Особистість, людина розкриваються в них уже не в буденних життєвих ситуаціях, а в екстремальних воєнних умовах. Моральний кут зору в розмові про хоробрість, патріотизм, звитягу, аналіз психології і поведінки людини на війні визначили специфіку й неповторний характер «воєнної» прози Толстого. У змалюванні трагізму війни письменник досягнув вершин реалістичного опису.
У своїй палкій статті-рецензії, присвяченій «Дитинству», «Отроцтву» й «воєнним» оповіданням Толстого, М. Чернишевський виділив дві визначальні риси творчої манери письменника: «чистоту морального почуття» та майстерність психологічного аналізу - уміння митця передавати найтонші нюанси переживань, змальовувати перехід одного почуття в інше, засобами художнього слова «відтворювати» перебіг психічного процесу. Такий метод психологічного аналізу, що сформувався вже в ранній творчості письменника, критик назвав «діалектикою душі».
Тоді ж, у 50-60-х роках ХІХ ст., складається художньо-етична система Толстого, що еволюціонуватиме в наступні періоди його творчості. Хоча й не позбавлена внутрішніх суперечностей, система поглядів митця відзначалася послідовністю й оригінальністю. Впадає в очі наявність у ній постійного центру тяжіння всіх філософських, естетичних, етичних роздумів автора. Цей центр - ідея духовного зростання людської особистості, морального вдосконалення окремої людини й суспільства в цілому. Слово «самовдосконалення» можна вважати своєрідним етичним девізом як самого письменника, так і головних героїв його творів.
Nota bene. Зерном, з якого виріс комплекс етичних, соціальних, естетичних уявлень Л. Толстого, було філософське питання про «чесноти», роздуми про природу таких людських властивостей, як чесність, правдивість, хоробрість, героїзм, доброта, щирість, відвертість, та про їхні антиподи — брехню, фальш, боягузтво, егоїзм, неробство, марнославство. Учення про «чесноти» одне з найдавніших. Воно простежується у філософії античних авторів Арістотеля, Платона, Епіктета, Сенеки, Марка Аврелія, у світоглядних системах французьких мислителів Паскаля, Монтеня, просвітителів Дідро, Руссо, Вольтера, у східній філософії Лао Цзи й Конфуція. Протягом усього свого життя Толстой вивчав творчу спадщину названих (і багатьох інших) представників світової філософської думки, які стали постійними супутниками його духовної біографії.
Ідейні шукання письменника набули реального втілення в його педагогічній діяльності. У Ясній Поляні й навколишніх селах Толстой відкриває понад двадцять шкіл, учителює, видає педагогічний часопис «Ясна Поляна», виконує обов’язки мирового посередника. Саме в ці кризові для Росії роки Лев Миколайович багато розмірковує над питаннями соціальної перебудови Росії, створює проект передання поміщицької землі селянам і робить спроби здійснити цей план у власному маєтку, але зазнає невдачі.
Сім'я Толстих у Ясній Поляні. 1884 р.
Етапною у творчому плані для Толстого стала повість «Козаки» (1863). Основним змістом цього твору є переосмислення життєвих орієнтирів молодим аристократом Дмитром Оленіним, який у пошуках сенсу життя вирушає до далекої козачої станиці.
Протягом 1863-1869 рр. Толстой створює роман «Війна і мир», визнаний найвидатнішим твором в історії російської і світової літератури XIX ст. У зв’язку з виходом у Парижі перекладу цього роману І. Тургенев писав редактору однієї з французьких газет: «Це великий твір великого письменника, і це — справжня Росія». Історія «справжньої Росії» увійшла у творчість Толстого ще задовго до того, як був написаний перший рядок геніального твору. Вже у «воєнних» оповіданнях, у повісті «Козаки» відчутне прагнення письменника створити широку панорамну картину народного життя. Однак саме у «Війні і мирі» образ цілої країни, нації постав у монументальній величі й повноті, правда окремо взятої людини з її роздумами про долю держави, про хід історії, про минуле, теперішнє й майбутнє країни злилася з правдою народного світосприйняття. «Щоб твір був добрий, треба любити в ньому головну, основну думку... У “Війні і мирі" я любив думку народну, внаслідок війни 12-гороку...» - такі слова Л. Толстого записала в щоденнику його дружина.
На відміну від «Війни і миру» роман «Анна Кареніна», написаний протягом 1873-1877 рр., звернений до сучасності. Розвиток подій у цьому творі сконцентровано навколо проблеми сімейних стосунків, любові та шлюбу, їхнього кризового стану в перехідну епоху російської історії.
Наприкінці 70-х - на початку 80-х років у духовному розвитку Л. Толстого стався злам, який відбився в оповіданнях-притчах для народу («Чим люди живі?», «Чи багато людині землі треба?»), у викривальній тенденції п’єс («Влада темряви», 1887; «Плоди освіти», 1891) та інших творах.
Подробиці. Суть змін у своєму світогляді Толстой пояснив у низці публіцистичних статей, релігійно-філософських трактатів: «Сповідь» (1879-1882), «В чому моя віра?» (1884), «Так що ж нам робити?» (1886). «Зі мною відбувся переворот, який давно готувався в мені... Життя нашого кола - багатих, учених, - не тільки обридло мені, але втратило всякий сенс... Я зрікся життя нашого кола»,- писав митець. Перейшовши на позиції найбіднішого селянства, він висунув релігійно-етичне учення «очищеного» від викривлень християнства, свою програму оновлення особистості й суспільства на ґрунті теорії «непротивлення злу насильством», філософії «опрощення», яка пропонувала людині задовольнятися необхідним, жити лише своєю працею, виявляти милосердя й любов до ближнього, бути ближче до природи, землі, селянського побуту. Намагаючись підтвердити життєвість свого вчення власним прикладом, письменник господарював у Ясній Поляні, орав землю, косив траву, мурував печі, рубав дрова. Дещо міфологізований образ Толстого-трударя втілений на картині І. Рєпіна «Толстой на ниві», яка демонструвалася на XVI Пересувній виставці 1888 р. і набула величезної популярності серед прихильників таланту письменника.
Останні роки життя Л. Толстого - це титанічна робота духу, невтомні пошуки нових форм у мистецтві, активна публіцистична й громадська діяльність. Центральним твором «пізнього» періоду творчості письменника став роман «Воскресіння» (1899). Євангельське «воскресіння» розкриває сутність авторської концепції «оновлення» не лише окремої людини, а й усього народу, всієї країни та, зрештою, усього світу на ґрунті соціальної справедливості й християнської моральності. Життєвий епізод, який було покладено в основу романного сюжету, автор почерпнув із судової хроніки.
Подробиці. Початку твору, першим його фразам, за якими, мов за камертоном, настроюється весь твір, Толстой надавав особливого значення. Роман розпочинається картиною весни - явища, яке щорічно повторюється і завжди є новим у кругооберті життя. Так в оповідь входить тема «воскресіння», «оновлення». Рядки про природу, що прокидається після довгого зимового сну, звучать прелюдією до розповіді про воскресіння людської особистості. Однак цей чудовий весняний пейзаж, сповнений відчуттям пробудження й потягу всього живого до світла і сонця, різко контрастує із зображенням людських дій, що суперечать законам природи: люди калічать, спотворюють землю, димлять кам’яним вугіллям і нафтою, виганяють з міст тварин і птахів.
Один із шедеврів толстовської прози, улюблений твір самого автора, повість «Хаджи-Мурат» (1904) було створено значною мірою під впливом кавказьких вражень. Головний герой повісті - Хаджи-Мурат - історична особа, учасник релігійно-національного руху «газават», права рука ватажка горців Шаміля. Зміст твору - це трагічна історія Хаджи-Мурата, який мріяв про особисту свободу й свободу для свого народу.
У стані душевної тривоги, розгубленості, розладу з оточенням Толстой на вісімдесят третьому році життя залишає Ясну Поляну. Письменник мав намір їхати на південь, потім, ймовірно, за кордон. Застудившись дорогою, він помер на станції Астапово 7 (20) листопада 1910 р.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
I рівень
1. Укажіть правильне продовження твердження.
Творчість Л. Толстого належить до...
A. ...романтизму.
Б. ...реалізму.
B. ...класицизму.
2. Укажіть неправильне продовження твердження.
Перу Л. Толстого належить роман...
A. ...«Війна і мир».
Б. ...«Анна Кареніна».
B. ...«Ідіот».
Г. ...«Воскресіння».
3. Назвіть найвідоміші твори Л. Толстого.
II рівень
1. Укажіть неправильне продовження твердження.
Ясна Поляна - це...
А родовий маєток Л. Толстого, який згодом став важливим осе
редком його різнопланової діяльності.
Б. ...селище, зображене в романі «Анна Кареніна».
В. ...селище, у якому збиралися прихильники «толстовства».
Г. ...селище, у якому Л. Толстой займався селянською працею.
2. Укажіть неправильне продовження твердження.
«Толстовство» - це...
A. ...філософсько-практичне вчення, розроблене Л. Толстим, яке спирається на християнські принципи «ненасилля», «всепрощення», любові до ближнього та ідеал «природного», вільного від світських умовностей життя.
Б. ...культурний рух, який об’єднав численних прихильників вчення Толстого й спонукав їх до спроб втілення проповідуваних письменником ідей у життя.
B. ...сукупність художніх принципів і прийомів поетики Л. Толстого.
3. Укажіть неправильне продовження твердження.
Повість «Дитинство» - це...
A. ...перший надрукований твір Л. Толстого.
Б. ...перша частина роману «Війна і мир».
B. ...твір, в якому Л. Толстой розповідає про власне дитинство.
Г. ...перший твір автобіографічної трилогії Л. Толстого.
III рівень
1. Поясніть сутність духовного «перевороту», пережитого Л. Толстим на зламі 1870-1880-х років. Як цей переворот позначився на подальшій творчості письменника?
2. Які теми розробляв у своїй художній прозі Л. Толстой?
3. У чому полягала сутність пропагованої письменником філософії «прощення»?
IV рівень
1. Яка ідея стала основою філософії Л. Толстого? Як ця ідея реалізувалася в житті й творчості письменника?
2. А. Чехов стверджував, що Л. Толстой був так само філософом у художній творчості, як і художником у філософії. Прокоментуйте цю думку. Доведіть конкретними фактами з життя й творчості письменника, що він був не лише митцем, а й мислителем.
3. Розкрийте зміст поняття «діалектики душі», проілюструйте його на конкретних прикладах з толстовських творів.
Теми проектів, призначених для мультимедійної презентації: «Л. Толстой у Ясній Поляні»: «Л. Толстой як педагог»; «“Війна і мир" Л. Толстого у кінематографічній інтерпретації
C. Бондарчука»; «Л. Толстой очима сучасників (малярські портрети письменника та літературні спогади про нього)».
ДОДАТКОВІ ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ ФІЛОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ 1 2 3
1. Назвіть складові автобіографічної трилогії Л. Толстого. Розкрийте зв’язок між творчим інтересом письменника до ранньої пори власного життя та його філософією.
2. Як у прозі Л. Толстого відобразився досвід, набутий ним під час військової служби?
3. Чим, на вашу думку, психологізм Толстого відрізняється від психологізму Достоєвського? Який із цих варіантів психологізму вам ближче? Чому?
Теми рефератів: «Філософсько-релігійне вчення Л. Толстого»; «Філософсько-релігійні трактати Л. Толстого 1880-хроків».