Зарубіжна література (рівень стандарту). Підручник. 11 клас. Кадоб’янська Н. М.

3.2 Франція. Ґійом Аполлінер (1880-1918)

Поет Ґійом Аполлінер — одна з найяскравіших постатей у французькій літературі ХХ століття. Для поколінь європейських поетів і читачів з його іменем пов’язані революційне перетворення французького вірша та пісенне, ліричне начало. Один із засновників авангардизму в поезії, він прагнув рішучих змін у поетичній мові та художньому образі, відкрив нові можливості художнього зображення дійсності.

3.2.1 Життя і творчість Ґійома Аполлінера

Ґійом Аполлінер (справжнє ім’я — Вільгельм Аполлінарій Костровицький), позашлюбний син італійського офіцера і польської дворянки, народився 26 серпня 1880 року в Римі.

Відсутність офіційного статусу й передусім французького громадянства довгі роки затьмарювала його існування й робила об'єктом наклепу та несправедливих звинувачень.

Кубізм (від фр. cube — куб) — авангардистська течія в мистецтві живопису першої половини ХХ ст. Представники кубізму прагнули виявити геометричну природу предметів, розкладаючи їх на пласкі грані або уподібнюючи до геометричних тіл: куба, кулі, конуса.

Матір’ю майбутнього поета була Анжеліка Костровицька, російська піддана, дочка польського офіцера Михайла Аполлінарія Костровицького, який утік до Італії після польського повстання 1863-1864 рр. У мерії хлопчика записали як дитину невідомих батьків.

Рідними мовами Аполлінера були польська та італійська, а французьку він опанував у монастирських школах на півдні Франції. Ще учнем Аполлінер почав писати вірші, статті, разом із товаришами вів рукописний часопис. І вже тоді він пробував дібрати собі літературний псевдонім.

1899 року родина Костровицьких переїжджає до Парижа. Тут Аполлінер брався за будь-яку роботу: підробляв написанням бульварної літературної продукції, влаштувався службовцем банківської контори. Ці перші роки перебування в Парижі позначені бідністю напівголодного існування, бо іноземцеві без громадянства було нелегко знайти в столиці Франції пристойну роботу.

У 1901-1902 рр. Ґійом Аполлінер працював у Німеччині в одному з рейнських замків, куди його запросили викладати французьку мову. Там він зустрів і по-справжньому полюбив англійську гувернантку Анну Плейден. Нещаслива любов зробила з Аполлінера видатного лірика й стала темою багатьох його творів.

Після Німеччини Аполлінер вирушив у подорож Чехією, Бельгією, Голландією. До Парижа він повернувся в 1902 році й розпочав журналістську діяльність. У тому ж році було опубліковано кілька його віршів та оповідань, одне з яких вперше підписане псевдонімом Ґійом Аполлінер.

Аполлінер стає завсідником літературних кафе, де він познайомився з майбутніми знаменитостями: письменниками та художниками. Він надав перевагу авангардистам від мистецтва, зійшовся близько з «паризьким іспанцем», художником Пабло Пікассо. Саме Пікассо найбільше вплинув на формування Аполлінера-поета.

Пабло Пікассо (1881—1973) — іспанський і французький художник, один із найвидатніших митців XX століття, засновник кубізму. У 1930-х роках створював скульптури з металу, ілюстрував книжки, захоплювався монументальним живописом (знаменита «Герніка» (1937) написана після бомбардування цивільних районів однойменного міста).

Пабло Пікассо

Свої твори Аполлінер друкував у журналі «Вірші і проза», також він виступав із лекціями про поетів і поезію в Салоні незалежних художників.

У 1908 році в лекції під заголовком «Нова поетична фаланга» Аполлінер висунув програму нового гуманістичного ліризму; великий резонанс викликає його стаття «Поезія символістів».

Наступного року в травні поет публікує поему «Пісні нещасливого в любові», а у грудні — разом із художником Андре Дереном видає книгу поетичної прози.

Один за одним у 1911 році виходять його збірник оповідань «Єресіарх і компанія» і перший збірник віршів «Бестіарій, чи Кортеж Орфея».

У 1911 році відбувається ще одна подія — Аполлінер відкриває в журналі «Французький Меркурій» рубрику «Курйози», яку буде вести до самої смерті.

Разом із друзями Аполлінер у 1912 році заснував журнал «Паризькі вечори», покликаний інформувати публіку про нові тенденції в поезії та живописі. Цього ж року поет друкує найліричніший зі своїх віршів «Міст Мірабо», а також поему «Зона» — твори, які висувають Аполлінера на перше місце серед сучасних поетів.

«Міст Мірабо» — чи не найзнаменитіший вірш Аполлінера, у якому поєднується любовна лірика з урбаністичними мотивами, що буде характерним для всієї його творчості. Поема «Зона» — це гімн Ейфелевій вежі, великому місту й одночасно визнання самотності людини в ньому.

У травні 1913 року Аполлінер випускає книгу «Художники-кубісти: Міркування про мистецтво», де доводить право кожного художника на творчий пошук і викладає принципи кубізму в живописі.

Тема нещасливого кохання — ключова у творчості Аполлінера.

Бестіарій — чотиривірш про тварин у середньовічній літературі з повчальним змістом.

Ґійом Аполлінер. Фото 1912 р.

Аполлінер рішуче відмовився від розділових знаків, уважаючи, що справжня пунктуація в поезії — це ритм і паузи вірша. Так тепер пишуть багато сучасних французьких поетів.

Ґійом Аполлінер після поранення

Каліграма — вірш, записаний у формі малюнка. Слово «каліграма» придумав сам Ґійом Аполлінер.

Могила Аполлінера на цвинтарі Пер-Лашез у Парижі

Того ж року виходить друком збірка віршів Аполлінера 1898-1913 років «Алкоголі». П’ятдесят віршів збірки не мають якоїсь єдиної стильової спрямованості, тут наявні елементи футуризму й продемонстровано тематичне та стилістичне розмаїття. Визначальними для поезії митця стають мозаїчність образу, вільний вірш, складні несподівані метафори.

«Алкоголі» утвердили в поезії безпунктуаційне написання, яке Аполлінер уперше використав у «Зоні».

Коли почалася Перша світова війна, Аполлінер пішов на фронт добровольцем. За гіркою іронією долі, його було тяжко поранено осколком снаряда в голову за тиждень після того, як він нарешті отримав омріяне французьке громадянство.

Після демобілізації поет повернувся до Парижа, до активної творчої діяльності. У 1918 році з’явилися уславлені «Каліграми». Для збірника «Каліграми» характерне трагічне сприйняття війни, коли ілюзії розвіяні, а набутий на війні досвід суперечить офіційній пропаганді.

«Каліграми» складаються із шести розділів і містять 84 поезії. Послідовність віршів створює щось схоже на проходження кіл пекла, яке завершується коротким оптимістичним апофеозом з кількох звернених у майбутнє віршів 19171918 років.

Аполлінер не перший використав таку форму вірша. Відомі навіть ідеограми, що належать ще до IV ст. до н. е. Новаторство Аполлінера — не у винахідливості запропонованих малюнків, вони нескладні — сонце, мандоліна, смужка диму, голуб, фонтан, черевик, а у прагненні залишитися ліричним поетом в експериментальній формі.

Ґійом Аполлінер не дожив два дні до закінчення Першої світової війни. 38-річний поет, виснажений тяжким пораненням і складною операцією, помер у Парижі від «іспанки», грипу, що забрав у Європі більше життів, ніж війна. Під кінець свого недовгого життя Аполлінер знайшов, нарешті, взаємне кохання. Незадовго до смерті він одружився з рудою красунею Жаклін Кольб, з якою прожив лише півроку до раптової смерті 9 листопада 1918 року.

Стаття Аполлінера «Новий дух і поети» (вийшла друком у 1918 році вже після його смерті) прозвучала як маніфест нового покоління поетів. Цим есе-маніфестом завершився недовгий творчий шлях Ґійома Аполлінера — найяскравішого французького поета початку XX століття.

3.2.2 Ґійом Аполлінер — поет-авангардист. Верлібр у творчості Аполлінера

Творчість Ґійома Аполлінера спиралася на традиції французького фольклору, поезію Франсуа Війона та лірику доби Відродження. Поет був прихильником творчості французьких романтиків, а також поетів межі століть — Поля Верлена, Артюра Рембо, Стефана Малларме.

Творчий дебют Аполлінера відбувся на початку століття. Його перші, доволі традиційні поетичні спроби були навіяні любовними захопленнями.

Надалі традиційність усе більше витісняється поетичними новаціями: конкретністю безпосереднього вираження, прозаїзацією вірша, розмовним ритмом, відсутністю розділових знаків. Аполлінер досконало опановує верлібр (вільний вірш).

Верлібр позбавлений звичних ознак поетичного твору: рими, суворого ритму та поділу на строфи. Для верлібру характерні рядки різної довжини, дво- і трискладові стопи, ритм із перебоями.

Ім’я Аполлінера пов’язують із сюрреалізмом, а також із кубізмом у літературі.

Верлібр (фр. vers libre — вільний вірш) — неримований, нерівно наголошений віршопорядок і вірш як жанр.

Будова віршів Аполлінера, у яких поет розвивав паралельно багато різних, традиційно несумісних тем, народжувала чудовий синтез, що сприяв перенесенню мистецтва у майбутнє. У його творах вражає інтонаційне багатство: тонка ліричність, мудра філософічність, гостра сатира й гротеск. Експерименти Аполлінера в галузі вільного вірша, створення ним складної асоціативної образності, введення в поезію непоетичної лексики відкрили нові обрії, оновили поетичну мову. Аполлінер розширив «сферу поетичного» за рахунок «прози життя», створив ліричний епос своєї епохи, поєднавши глибокий ліризм із широким охопленням дійсності. Він також започаткував нові поетичні жанри: поезії-розмови, поезії-каліграми, поезії-прощання.

Ґійом Аполлінер і Україна

За українськими мотивами Ґійом Аполлінер написав твір «Відповідь запорозьких козаків турецькому султанові» — талановиту спробу осмислення в європейській поезії легендарних сторінок української історії. Це один із перших віршів поета, перекладений українською мовою.

Твори Ґійома Аполлінера українською мовою перекладали Павло Тичина, Микола Терещенко, Дмитро Павличко, Микола Лукаш та інші.

1. Поясніть, яким ви уявляєте Ґійома Аполлінера.

2. Розкажіть про етапи становлення Аполлінера як поета.

3. Розгляньте, які мотиви переважали у творах поета.

4. Розкрийте, у чому своєрідність художнього пошуку Ґійома Аполлінера.

5. Дослідить зв’язок Ґійома Аполлінера з художниками-кубістами.

6. Підготуйте кластер (графічний систематизатор) «Поетичне новаторство Ґійома Аполлінера».

3.2.3 «Зарізана голубка й водограй». Специфіка віршованої форми каліграм

Переважна більшість віршів, що увійшли до збірки «Каліграми. Вірші Миру і Війни», були написані під час війни, тому поет назвав свій витвір «книгою воєнного часу». Частина віршів створена у вигляді «каліграм» — будинок, зірка, скісні лінії дощу тощо.

«Каліграми» (чи «ідеограми») добре «вписувалися» у вірш-плакат, як, наприклад, антивоєнна поезія «Зарізана голубка й водограй». Струмені фонтана, зображені і поетично, і графічно, символізують скорботу за друзями, які гинуть на фронті, і фонтан крові, що ллється на війні. Як скорботний фонтан, «спогади в небо летять», імена загиблих друзів чути у плюскотінні води.

Розташувавши літери різного розміру рядками, що розходяться в різних напрямках, поет створив образ голубки над струменями фонтана. Цей образ є символом вічного плачу за тими, кого забрала Перша світова війна.

Вірш «Зарізана голубка й водограй» — це ліричний монолог, сповнений болю і тривоги. У поезії звучить звернення до тих, кого війна розкидала по світу, і до тих, кого забрала смерть. Потік сліз за загиблими ніколи не скінчиться, як нескінченний потік води у фонтані.

Голубка, що є символом миру, життя, а в Біблії — символом Духу Святого, є надією на перемогу життя над смертю. Символом неприродності того, що відбувається на війні, є закривавлені квіти — «олеандри всі в крові», проте поки сонце, хоча і «ранене», іще живе, є надія на те, що світ можна врятувати.

«Зарізана голубка...» Аполлінера стала прототипом голубки Пікассо — образу- символу миру.

ЗАРІЗАНА ГОЛУБКА Й ВОДОГРАЙ

О постаті убиті любі

О дорогі розквітлі губи

Міє Мареє

Єтто Лорі

Анні і ти Маріє

Де ви дівчата

Я вас питаю

Та біля водограю

Що плаче й кличе

Голубка маревіє

Душа моя в тремкій напрузі

Де ви солдати мої друзі

Де ви Бійї Даліз Реналь

Печальні ваші імена

Як у церквах ходи луна

Б’ють відгомоном до небес

Ви в сонну воду глядитесь

І погляд ваш вмирає десь

Де Брак де Макс Жакоб Дерен

Що в нього очі як той Рейн

Де милий Кремніц волонтер

Вже може їх нема тепер

Душа ятриться з непокою

І водограй рида зі мною

А як вони іще живі

Десь б’ються на Північнім фронті

Тим олеандри всі в крові

І сонце ранене в траві

На багрянистім горизонті

Переклад Миколи Лукаша

Каліграма «Зарізана голубка й водограй»

1. Поясніть, який основний принцип побудови вірша «Зарізана голубка й водограй».

2. Поміркуйте, як ви розумієте назву вірша.

3. Простежте, до кого звертається в тексті поет. Яке символічне значення мають ці звертання?

4. Розкрийте, якого символічного значення набувають образи водограю й голубки.

5. Проаналізуйте, чи допомагає оформлення вірша у вигляді каліграми краще збагнути його смисл. Обґрунтуйте свої міркування.

6. Дослідіть, як антивоєнна спрямованість каліграми «Зарізана голубка й водограй» поєднується із глибокими філософськими роздумами поета.

7. Поміркуйте, чим у першу чергу завдячує своєю славою каліграма «Зарізана голубка й водограй»: тематикою, неповторною композицією, майстерністю версифікації, образною метафоричністю? Обґрунтуйте свою думку.

Об’єднайтеся в пари і порівняйте, що спільного у каліграми Аполлінера і голубки миру Пікассо.

3.2.4 «Міст Мірабо». Тема кохання й часу у вірші

Анрі Руссо. Муза, яка надихає поета.

1909 р. (Аполлінер і Марі Лорансен)

Поезія «Міст Мірабо» — один зі знакових творів у поетичній спадщині Аполлінера. У цьому вірші через композицію, образи, поетику автор передав дух народних пісень.

Сповідь ліричного героя розгортається навколо своєрідних емблем Парижа — Сени та мосту Мірабо. Ці образи, зберігаючи свою конкретність, увиразнюють ідею єдності плинності буття (річка) й непорушності його духовних опор (міст).

Музою, яка надихнула Аполлінера на написання «Мосту Мірабо», була молода художниця Марі Лорансен. Кожного вечора впродовж п’яти років Аполлінер пішки йшов до коханої через весь Париж і проходив міст Мірабо. Кризою їхніх взаємин навіяні настрої прощання з любов’ю. Можливо, що й ідея сполучення любовної тематики зі стародавньою ткацькою піснею також пов’язана з Марі, яка гарно співала давні нормандські пісні.

Емоційний вплив «Мосту Мірабо» на читача значною мірою зумовлюється надзвичайною мелодійністю вірша.

Якщо маєте змогу, ознайомтеся з оригіналом поезії. Прочитайте переклад вірша. Поясніть, чи вдалося перекладачеві відтворити настрій оригіналу.

LE PONT MIRABEAU

Sous le pont Mirabeau coule la Seine

Et nos amours

Faut-il qu’il m’en souvienne

La joie venait toujours apres la peine.

Vienne la nuit sonne l’heure

Les jours s’en vont je demeure

Les mains dans les mains restons face a face

Tandis que sous

Le pont de nos bras passe

Des eternels regards l’onde si lasse

Vienne la nuit sonne l’heure

Les jours s’en vont je demeure

L’amour s’en va comme cette eau courante

L’amour s’en va

Comme la vie est lente

Et comme l’Esperance est violente

Vienne la nuit sonne l’heure

Les jours s’en vont je demeure

Passent les jours et passent les semaines

Ni temps passe

Ni les amours reviennent

Sous le pont Mirabeau coule la Seine

Vienne la nuit sonne l’heure

Les jours s’en vont je demeure

МІСТ МІРАБО

Під мостом Мірабо струмує Сена

Так і любов

Біжить у тебе в мене

Журба і втіха крутнява шалена

Хай б’є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є

Рука в руці постіймо очі в очі

Під мостом рук

Вода тече хлюпоче

Од вічних поглядів спочити хоче

Хай б’є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є

Любов сплива як та вода бігуча

Любов сплива

Життя хода тягуча

Надія ж невгамовано жагуча

Хай б’є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є

Минають дні години і хвилини

Мине любов

І знову не прилине

Під мостом Мірабо хай Сена плине

Хай б’є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є

Переклад Миколи Лукаша

1. Пригадайте історію створення вірша «Міст Мірабо». Як ви розумієте його назву?

2. Проаналізуйте композицію, ритміку й римування, роль образів-символів у поезії.

3. Поясніть, як ви розумієте рефрен вірша «Міст Мірабо».

4. Поміркуйте, чому у вірші немає розділових знаків.

5. Розкрийте символіку вірша «Міст Мірабо».

6. З’ясуйте, які художні елементи створюють неповторну мелодику вірша.

Послухайте трек Ігоря Цимбровського «Міст Мірабо» (Le Pont Mirabeau). Поміркуйте, чи вдалося львівському музикантові передати настрій поезії Аполлінера.