Зарубіжна література (рівень стандарту). Підручник. 11 клас. Кадоб’янська Н. М.

3.6 Олександр Блок (1880-1921)

Олександр Блок — одна з найяскравіших постатей «срібної доби» російської поезії. Творчість поета — вершина російського символізму. Для сучасників Блок був культовою постаттю. Лірика Блока завжди про любов, хоча ніколи не буває тільки про любов. Його вірші сповнені вірою у високу місію поета, глибоким усвідомленням складної суперечливості життя.

Художня еволюція Блока — це шлях від містично-молитовної лірики до революційної романтики. Він був «трагічним тенором епохи», як влучно назвала його поетеса Анна Ахматова.

Олександр Блок

Олександр Блок у дитинстві. 1890 р.

3.6.1 Життя і творчість Олександра Блока

Олександр Блок народився 16 листопада 1880 року в Петербурзі. Його батько Олександр Львович Блок, професор Варшавського університету, був ученим-юристом і водночас знавцем і поціновувачем літератури і мистецтва.

Мати поета Олександра Андріївна — дочка ректора Петербурзького університету, ботаніка Андрія Миколайовича Бекетова — недовго прожила з чоловіком, який виявився людиною неврівноваженою й жорстокою.

Блок народився у так званому «ректорському домі», розташованому поруч із Петербурзьким університетом. Його дитинство минуло в сім’ї Бекетових.

У гостинному домі Бекетових хлопчик був загальним улюбленцем. Атмосфера високоосвіченої дворянської родини, домашнє виховання, тривалі прогулянки поблизу підмосковного маєтку Шахматове створили сприятливі умови для вільного розвитку його поетичної душі. Писати він почав із п’яти років.

У 1889 році мати Блока вдруге вийшла заміж за гвардійського офіцера Ф. Ф. Кублицького-Піоттух. Дев’ятирічний Блок оселився з матір’ю та вітчимом у Гренадерських казармах на околиці Петербурга. Тоді ж Блока, якому ще не було десяти років, віддали до гімназії.

30 травня 1898 року Блок закінчив гімназію, а в серпні. вступив на юридичний факультет Петербурзького університету Проте незабаром він зрозумів, що займатися юриспруденцією йому нецікаво, і перейшов на філологічний факультет, який закінчив 1906 року.

Одним із найбільших захоплень юного Блока був театр. Улітку 1898 року він брав участь в аматорських виставах у маєтку Боблово. Ця садиба належала Дмитру Менделєєву, другу й університетському колезі діда поета. Там Олександр Блок побачив шістнадцятирічну доньку Менделєєва Любу і закохався в неї на все життя.

Навесні 1901 року Блок прочитав книгу віршів Володимира Соловйова і вірші Валерія Брюсова в альманасі «Північні квіти». Перший зацікавив його платонівською ідеєю двосвіту, відповідно до якої земне життя — це лише перекручене відображення життя потойбічного. Натомість Брюсов вразив серце Блока, який страждав від нерозділеного кохання до Любові Менделєєвої, своїм любовним віршем.

Знайомство з новою, символістською поезією було для Блока «новим народженням». Поет став палким прихильником символізму, зійшовся з російськими символістами. 1903 року відбувся літературний дебют Блока: деякі його вірші були надруковані в петербурзьких журналах.

Роман Олександра Блока з Любов’ю Менделєєвою був досить напруженим, нервовим. Нарешті 17 серпня 1903 року вони обвінчалися.

Свої почуття поет вклав у першу книгу — «Вірші про Прекрасну Даму», яка вийшла в жовтні 1904 року.

Узявши шлюб з Любов’ю Менделєєвою, поет спробував втілити в життя мрію про єднання зі Світовою душею. Проте не можна одружитися із мрією, а реальну, живу жінку, перетворити на Вічну Жіночність. Блок і його Прекрасна Дама були щасливі дуже недовго, виявилося, що їх цікавлять зовсім різні речі: для нього найважливіше — це мистецтво, для неї — саме життя.

Гіркота розчарування у шлюбі, усвідомлення трагічної неможливості досягти «єдності зі світом» у межах особистого життя, духовна спустошеність визначили посилення трагічних мотивів у творах поета. З іронією він підсумовує свій недавній духовний злет у ліричній драмі «Балаганчик» (1906).

Батько Люби Дмитро Іванович Менделєєв — видатний хімік, один з авторів періодичної таблиці хімічних елементів, яка носить його ім'я.

Любов Менделєєва і Олександр Блок

Хоч якими складними бували стосунки з Любов'ю Дмитрівною, Блок завжди повертався до неї. Усе життя поет кохав дружину і присвятив їй понад 800 віршів.

Контрастує з «Віршами про Прекрасну Даму» збірка «Сніжна маска» (1907), присвячена актрисі Наталі Волоховій. Центральна постать збірки — Сніжна Діва — має необмежену владу над ліричним героєм, проте це влада «царства пітьми».

Олександр Блок. 1910 р.

Олександр Блок на військовій службі. 1916 р.

Друга поетична книга Блока «Ненавмисна радість» (1907) істотно відрізняється від першої. Прекрасна Дама перетворилася тут на Незнайому.

Непрості взаємини складалися у Блока з побратимами по перу, для яких наступні книги поета були «зрадою» символізму.

1906—1908 роки були кризовими для Блока. Вихід із глухого кута все частіше пов’язувався у свідомості поета з образом Росії. Одна із провідних тем третьої збірки віршів Блока «Земля у снігу» (1908) — тема спільності особистої долі людини з долею вітчизни.

Четверта збірка віршів Блока «Нічний годинник» (1909) належить до вершин творчості поета. Перед читачем постає зрілий митець, чия лірична наснага полонить і вражає.

1910 року Блок написав статтю «Про сучасний стан російського символізму». 1912 року вийшли три томи зібрання творів поета, кожен з яких мав символічну назву: І — «Вірші про Прекрасну Даму», ІІ — «Несподівана радість», ІІІ — «Сніжна ніч».

У 1913 році Блок завершив п’єсу «Роза і Хрест» на основі середньовічних творів. Провідною у драмі стала тема мужнього сприйняття життя з його надіями й розчаруваннями, злетами й падіннями.

У театрі музикальної драми на виставі опери «Кармен» Блок побачив актрису Любов Дельмас. Захопленням нею народжено цикл віршів «Кармен» (1914), деякі поезії циклу «Арфи й скрипки».

У роки війни Блок випустив збірник «Вірші про Росію» (травень 1915-го), закінчив поему «Солов’їний сад» (жовтень 1915-го). 1916 року поета було мобілізовано.

Після лютневих подій 1917 року Блок повернувся до Петербурга. Жовтневий переворот 1917 року він сприйняв із захопленням як стихійний рух мас. Поет був одним із небагатьох діячів мистецтва Петрограда, хто не лише прийняв більшовицьку владу, а й погодився працювати в її установах.

Блок намагався «слухати музику революції», написав поему «Дванадцять» (1918), у якій передав приголомшливе багатство ритмів цієї «музики».

Утім, революція принесла Блоку гірке розчарування, він швидко втратив надію на оновлення життя. Останні роки поета позначилися глибокою творчою кризою. Духовний злам і численні побутові труднощі перших років панування більшовицької влади підірвали його здоров’я.

Помер Блок 7 серпня 1921 року. Його поховали на Смоленському цвинтарі.

3.6.2 Олександр Блок і символізм

У перший період творчості Олександра Блока його світовідчуття якнайтісніше пов’язане з ідеями символістів. У цей час Блок перебував під величезним впливом ідеалістичного вчення Володимира Соловйова — відомого філософа, талановитого поета, релігійного публіциста і критика.

Блок познайомився з російськими символістами: поетами Валерієм Брюсовим, Андрієм Бєлим і Костянтином Бальмонтом, письменником і філософом Дмитром Мережковським і поетесою Зінаїдою Гіппіус.

Поезії Блока в його першій книзі — «Вірші про Прекрасну Даму» (1904) — сповнені романтично-містичних мотивів. У віршах цієї книги нетрадиційний для російської поезії мотив поклоніння містичній Дамі поєднується із земним почуттям.

Книга «Вірші про Прекрасну Даму» зачарувала сучасників чистотою поетичного звучання і силою любовного почуття, що, сягаючи сфер небесних, нагадувало легендарне кохання Данте до Беатріче.

Згодом Блок переріс рамки символістської естетики, бо геніальний художник не може розвиватися в тісних межах якоїсь єдиної заданої системи.

Олександр Блок і Україна

У жовтні 1907 року Олександр Блок уперше відвідав Київ. Поет зупинявся в готелі «Ермітаж» (нині вулиця Богдана Хмельницького, 26). У 1913 році Блок удруге відвідав Київ, цього разу він мешкав на вулиці Володимирській, 81.

В Україні твори Блока друкувалися в періодиці. Тільки поема «Дванадцять» вийшла окремою книгою. Українською мовою поему переклали Володимир Сосюра, Дмитро Загул, Василь Бобинський, Дмитро Павличко.

Окремі твори Блока українською мовою перекладали Павло Тичина, Михайло Жук (драма «Троянда і Хрест»), Максим Рильський, Іван Драч, Борис Олійник, Григорій Кочур, Михайло Литвинець, Степан Пінчук, Петро Іванов, Віктор Коптілов, Дмитро Паламарчук, Дмитро Павличко, Марк Зісман, Григорій Латник.

1. Визначте, які чинники вплинули на формування світогляду Олександра Блока.

2. Розкрийте, чому перша збірка Олександра Блока мала назву «Вірші про Прекрасну Даму».

3. Схарактеризуйте основні етапи творчого розвитку Блока.

4. На прикладі поезії Блока дослідіть, як ідейні переконання впливають на характер творчості.

5. Поясніть, чому, на вашу думку, Анна Ахматова назвала Блока «трагічним тенором епохи».

6. Поміркуйте, які риси поезії Блока роблять його одним із найвідоміших поетів «срібної доби».

Об’єднайтеся у групи та підготуйте доповідь із презентацією на теми:

 Кохання в житті Олександра Блока;

 Блок і символізм;

 Загадка поеми Блока «Дванадцять».

uk.wikipedia.org/wiki/Блок_Олександр_Олександрович

3.6.3 Поезія «Незнайома»

Іван Крамськой. Незнайома. 1883 р.

Героїня поезії «Незнайома» — та сама таємнича Дама поезії Блока, але із земними рисами, у земній, навіть у приземленій обстановці. Поет змальовує прекрасне, яскраве на тлі грубої буденності, зіштовхуючи свої мрії та світ банальної реальності. Цю поезію написано в період критичної переоцінки уявлень про ідеал, сформованих філософією Соловйова. Тло, на якому з’являється прекрасна Незнайома, їй зовсім не пасує. У весни, символу пробудження життя й кохання, тут тлінний дух, місяць, вічний супутник закоханих, «байдуже скривлюється», дивлячись, як гуляють з дамами «на всякий дотеп мастаки», і слухаючи, як плачуть діти й вищать жінки. Гротескна картина не залишає надії на щось піднесене, романтичне, прекрасне.

Далі дія переноситься до ресторанної зали, де стирчать заспані лакеї й «пияки з очима кроликів» шукають у вині істину. І зрозуміла «важка журба» ліричного героя та його єдиного друга, які проводять час у такому товаристві.

Та ось інтонація різко змінюється, у ній з’являється щось урочисте, таємничо-тривожне. Зовсім інші епітети використовує поет, змальовуючи Незнайому, яка принесла із собою в затхлу атмосферу п’яної гулянки аромат парфумів і свіжість туманів, тугий шовк і персні на тонких пальцях. І ліричний герой перетворюється на лицаря Прекрасної Дами, загадковий образ якої шукає він під темною вуаллю, де бачить «берег зачарований і чарами пойняту даль».

І хоча в останніх рядках поезії автор намагається зруйнувати ту піднесену атмосферу, що пов’язана з появою Незнайомої, все одно враження таємничої піднесеності лишається.

Ілля Глазунов. Незнайома. 1978 р.

In vino veritas! — (лат.) істина в вині.

НЕЗНАЙОМА

Щовечора над ресторанами,

Де шал гарячий не приглух,

Правує окриками п’яними

Весни хмільний і тлінний дух.

Удалині, в нудоті вуличній,

Над заміським затишшям дач,

Ледь золотіє крендель в булочній

І ріже слух дитячий плач.

І кожний вечір, за шлагбаумами,

Заламуючи котелки,

Серед канав гуляють з дамами

На всякий дотеп мастаки.

Там кочети скриплять над озером,

І чується жіночий виск,

А в небі, все схопивши позирком,

Байдуже скривлюється диск.

І мій єдиний друг, наморений,

В моїм видніє келишку

І, тайним хмелем упокорений,

Як я, таїть журбу важку.

А там, біля сусідніх столиків,

Лакеї заспані стирчать,

І пияки з очима кроликів

«In vino veritas!» — кричать.

І кожен вечір, в час умовлений

(Чи це не мариться мені?),

Дівочий стан, шовками зловлений,

Пливе в туманному вікні.

Вона повільно йде між п’яними,

І все зажурена, одна,

Духами дишачи й туманами,

Сідає мовчки край вікна.

І віють давніми й оздобними

Повір’ями тугі шовки,

І брилик з перами жалобними,

І персні гарної руки.

Чудною близькістю закований,

За темну я дивлюсь вуаль —

І бачу берег зачарований

І чарами пойняту даль.

Мені всі тайнощі довірено

З чиїмось сонцем заодно,

І душу всю мою незмірену

Терпке пронизує вино.

І, сколихнувшись, пера струсячі

У мозку тріпотять моїм.

І очі сині-сині, тужачи,

Цвітуть на березі смутнім.

В моїй душі є скарб, і вручено

Від нього ключ лише мені!

Потворо захміліла й змучена,

Це правда: істина — в вині!

Переклад Михайла Литвинця

1. Простежте, яку картину створюють перші чотири строфи поезії «Незнайома».

2. Укажіть, які риси Незнайомої вказують на її належність до реального світу.

3. Поясніть, якого змісту набуває рефрен «І кожен вечір...».

4. Дослідить, яку роль у поезії «Незнайома» виконує антитеза.

5. Поміркуйте, хто така Незнайома: реальна жінка чи мрія ліричного героя?

6. Проаналізуйте художні засоби, за допомогою яких поет створює особливий настрій вірша «Незнайома».

Об’єднайтеся у групи і підготуйте колаж, інсталяцію, серію ілюстрацій або відеоряд до поезії Олександра Блока «Незнайома».

Інсталяція — художня техніка, яка використовує тривимірні об'єкти.

Послухайте вірш «Незнайома» у виконанні автора. Поділіться своїм враженням з однокласниками/однокласницями.