Зарубіжна література (рівень стандарту). Підручник. 11 клас. Кадоб’янська Н. М.

3.7 Анна Ахматова (1889-1966)

Анна Ахматова

Анна Ахматова пережила цілу епоху в історії своєї країни, із закінченням якої від Росії, яку вона знала, не залишилось і сліду. Водночас Ахматова була живим символом нерозривного зв’язку часів, берегинею загиблої культури. Саме вона змогла об’єднати російську поезію ХІХ і ХХ століть в одне ціле.

Анна Ахматова виконала в літературі ще одну місію: своєю творчістю вона поставила жінку- поетесу врівень із поетами-чоловіками та як ніхто інший розкрила у своїй творчості жіночу душу.

Класична довершеність форми і рідкісне почуття гармонії дають підстави вважати Анну Ахматову однією з найвидатніших майстринь поетичного слова.

3.7.1 Життя і творчість Анни Ахматової

Анна Андріївна Ахматова (справжнє прізвище Горенко) народилася 23 червня 1889 року в передмісті Одеси.

До шістнадцяти років Анна зростала в Царському Селі, куди переїхала сім’я. Мотиви Царського села і Пушкіна відчутні в усій її творчості.

Перший вірш Ахматова написала в одинадцять років. Училася вона в Царськосельській Маріїнській жіночій гімназії. На Святвечір 1903 року Анна Горенко познайомилася з гімназистом Миколою Гумільовим і стала постійним адресатом його віршів.

Після розлучення батьків в 1905 році Ахматова разом із матір’ю переїхала до Євпаторії, пізніше до Києва. Вона закінчила Фундуклеївську гімназію в Києві, після чого вступила на юридичне відділення Київських вищих жіночих курсів.

Увесь цей час вона листувалася з Гумільовим, який виїхав до Парижа. Навесні 1910 року Анна Ахматова погодилася стати його дружиною. Подружжя обвінчалося в Києві, медовий місяць минув у Парижі.

Уже перша збірка віршів «Вечір» (1912), попри скромний тираж у триста примірників, принесла Анні Ахматовій славу. Збірку було випущено «Цехом поетів» — об’єднанням поетів-акмеїстів.

Першого жовтня 1912 року в Парижі в Ахматової народився син Лев, майбутній історик та етнолог.

Прабабуся Анни по материнській лінії вела рід від татарського хана Ахмата; тому юна письменниця пізніше візьме собі псевдонім Ахматова.

Анна Ахматова в юності

Родина Гумільових

Друга збірка поетеси «Чотки» виходить у березні 1914 року накладом тисяча примірників. А в серпні Микола Гумільов добровольцем іде на фронт.

Збірка «Чотки» принесла Ахматовій всеросійську славу. Її було перевидано сім разів — величезний успіх для поета-початківця.

У вересні 1917 року вийшла третя збірка поезій Ахматової «Біла зграя».

У 1918 році почалася масова еміграція. За кордон виїжджають найближчі до Ахматової люди, але сама вона залишається вірною своїй країні.

У квітні 1918 року Анна Ахматова розлучилася з Миколою Гумільовим, а восени вдруге вийшла заміж за вченого-сходознавця, поета і перекладача Володимира Шилейка, з яким прожила недовго.

Анна Ахматова. Фото 1946 р.

1921 рік — тяжкий період у житті поетеси. Помирає Блок, розстріляно Гумільова. Цього року Ахматова випускає дві збірки: «Подорожник» (у квітні, ще до трагічних подій) і «Anno Domini» — у жовтні. Наприкінці 1922 року Анна Ахматова стала дружиною мистецтвознавця Миколи Пуніна.

У 1924 році нові вірші Ахматової публікуються востаннє перед п’ятнадцятирічною перервою. Її виключають зі Спілки письменників.

Десять років Ахматова практично не писала віршів. Вона вивчала творчість Пушкіна, займалася перекладами. Восени 1935 року практично одночасно були заарештовані Микола Пунін і Лев Гумільов. Ахматова звертається з листом про полегшення долі чоловіка та сина до Сталіна. Цього разу сталося диво — 3 листопада Миколу Пуніна і Льва Гумільова звільнили. Тоді ж поетеса почала роботу над поемою «Реквієм» (1935—1940).

У березні 1938 року знову заарештовують Льва Гумільова і засуджують на п’ять років таборів.

Ім’я Анни Ахматової повертається в літературу тільки в 1939 році. Її приймають до Спілки письменників, у 1940 році виходить її збірка з шести книг.

Під час війни поетеса була в евакуації в Ташкенті. Вірш Ахматової «Мужність» був опублікований у газеті «Правда» в березні 1942 року.

У 1943 році закінчився термін заслання Льва Гумільова. Він добровольцем, як колись його батько, пішов на фронт. У травні 1944-го вийшла ташкентська збірка віршів Ахматової.

Поетеса вилетіла до Москви, потім повернулася до Ленінграда. Вона їздила на Ленінградський фронт із читанням віршів, потім відбувся її творчий вечір у Москві, у Ленінграді, і всюди тріумф. І раптом 14 серпня — Постанова ЦК про журнали «Звєзда» і «Ленінград», на творчість Ахматової, як чужу ідеологічно, накладено анафему. У зв’язку з цією постановою не вийшли із друку вже підготовлені поетичні збірки, Ахматову знову виключили зі Спілки письменників.

У серпні 1949 року знову заарештовано Миколу Пуніна, а в листопаді — Льва Гумільова (цього разу його засуджено на десять років таборів).

У січні 1951 року Ахматову відновлено у Спілці письменників. У травні у поетеси стався перший інфаркт. У 1953 році прийшла звістка про смерть Пуніна у Воркутинському таборі.

Після смерті Сталіна почалася нова епоха. Повернувся з табору Лев Гумільов. У 1963 році Ахматова закінчила свій підсумковий твір — «Поему без героя», над якою вона працювала понад двадцять років і яка ніби підбиває підсумки подій ХХ століття.

Тільки 8 грудня 1964 року Анна Ахматова вперше записала на папері «Реквієм». У 1965 році було видано збірку поетеси «Біг часу».

Анни Ахматової не стало 5 березня 1966 року.

1989 року у зв'язку зі 100-річчям від дня народження Анни Ахматової в Шелехівській Слобідці відкрито музей поетеси.

Анна Ахматова і Україна

Родовід Анни Ахматової (Ганни Горенко) тісно пов’язаний з Україною. За словами поетеси, батько її був родом із козацької старшини. Дід по материнській ліній був начальником канцелярії при київському генерал-губернаторі Бібікові і брав активну участь у благоустрої Києва. Вийшовши у відставку, оселився в Україні, де були розташовані його помістя.

У дитинстві Ахматова кожне літо проводила під Севастополем. В Україні є місце, яке можна вважати «родовим гніздом» Горенків: це Шелехівська Слобідка на Поділлі. Недалеко від цих місць розташувався маєток діда Анни Андріївни Еразма Івановича Стогова.

Значне місце в житті Ахматової посідають київські сторінки. З Києвом пов’язано чимало її поетичних рядків.

3.7.2 Ахматова та акмеїзм. Етапи творчості мисткині

У долі та творчості Анни Ахматової можна виділили три етапи.

ТРИ ЕТАПИ ТВОРЧОСТІ АННИ АХМАТОВОЇ

Перший — до жовтня 1917 року

Другий — після жовтневого перевороту 1917 р. до початку 30-х років

Третій — воєнний і повоєнний

Збірки «Вечір», «Чотки», «Біла зграя»

Книги «Подорожник» і «Anno Domini»

«Поема без героя», «Реквієм»

• акмеїзм;

• «Ахматова принесла в російську лірику всю величну складність і багатство російського роману ХІХ століття», — писав Осип Мандельштам

• ліричне "ми" замість "я";

• лірична героїня — сильна жінка;

• інтегрування народної моралі з євангельськими заповідями

• вирок епосі;

• зв'язок долі поета з життям країни;

• цитування, відсилання читача до творів російської і зарубіжної класики

На першому етапі творчість Ахматової тісно пов’язана з акмеїзмом. У її поезіях можна знайти ту предметність обрисів, про яку писали у своїх маніфестах теоретики акмеїзму.

Другий період значно триваліший у часі. У 1930-ті роки твори Ахматової залишалися невідомими для читача. Творчий розвиток поетеси цього періоду увінчався знаменитою поемою «Реквієм». Ахматова оглядається у цій поемі на пройдений життєвий шлях, переглядає й переоцінює минуле. Тут, по суті, як у зародку, вся майбутня «Поема без героя» з її переглядом і переосмисленням пережитого.

Натан Альтман. Портрет Анни Ахматової. 1914 р.

Поезія Ахматової років війни і повоєнного періоду становить третій період її творчої біографії. Її улюблена думка — про незнищенність людського життя, вперше виникла й укріпилася в роки війни. Характерною особливістю лірики цього періоду є несподіване суміщення, здавалося б, несумісних поетичних масштабів: загостреної уваги до найдрібніших проявів життя та відчуття вічності.

1. Схарактеризуйте зв’язки поезії Анни Ахматової із традиціями класичної літератури XIX та XX століття.

2. Пригадайте, хто з російських поетів найбільше вплинув на творчість Ахматової.

3. Простежте, що спільного у Анни Ахматової з іншими поетами «срібної доби» російської поезії.

4. Дослідіть, як належність Анни Ахматової до акмеїзму позначилася на її творчості.

5. Розкрийте, як трагізм долі поетеси позначився на її творчості.

6. Поміркуйте, чому поетеса відмовилася від еміграції. Свої висновки обґрунтуйте.

Об’єднайтеся у групи та підготуйте повідомлення з презентацією на одну з тем:

 Анна Ахматова і Микола Гумільов: історія кохання;

 Анна Ахматова — поет високого громадянського звучання;

 Анна Ахматова й Україна.

3.7.3 Провідні теми й мотиви ранньої лірики Ахматової. Образ ліричної героїні

Центральна тема ранньої лірики молодої Ахматової — тема кохання. Поетеса, як і символісти, вбачала в коханні одну з найвищих духовних цінностей буття, та у своїх віршах вона повернула цьому піднесеному почуттю конкретний, земний зміст, позбавлений будь-якої містики.

Любов для ліричної героїні Ахматової — це «п’ята пора року», незвичайний стан душі, крізь призму якої закохана жінка сприймає світ. Всеохоплююче почуття наповнює життя драматизмом, взаємини з коханим часто нагадують поєдинок. Любов у житті рідко буває ідеальною, а взаєморозуміння закоханих — повним. Розрив любовних взаємин сприймається ліричною героїнею болісно, поетичні рядки просякнуті настроями гіркої образи, розчарування, туги покинутої жінки.

Вустами ліричної героїні інтимної лірики Ахматової вперше заговорила жінка, яка раніше була в поезії об’єктом любовного почуття. Поетеса мала повне право сказати: «Я навчила жінок говорити». Читачки впізнавали й упізнають себе в її ліричній героїні, переживання якої вони сприймають як точно передані порухи універсальної жіночої душі.

Якщо рання лірика Ахматової була «любовним щоденником», то у процесі творчого розвитку мисткині її поезія поступово набувала форми своєрідного «літопису» трагічної епохи.

3.7.4 Поезії «Довкола жовтий вечір ліг...», «Сіроокий король»

Поезія Ахматової «Довкола жовтий вечір ліг...» цілком відповідає характерній для акмеїзму спрямованості на відтворення «речової» стихії. У вірші відбувається своєрідна «матеріалізація» переживання; порухи душі «перекладаються» «тілесною» та «речовою» мовою. Поетеса виявляє тут надзвичайну майстерність у роботі із психологічною деталлю. Деталь (буденна річ — «блакитні зошита листки»; жест — «присядь до мене ближче»; особливість міміки — «подивись веселим оком») передає внутрішній стан ліричної героїні, яка сумує за минулим, за юністю, першими віршами, першим коханням.

ДОВКОЛА ЖОВТИЙ ВЕЧІР ЛІГ

Довкола жовтий вечір ліг,

Тремтить квітнева прохолода.

Ти запізнивсь на стільки літ,

Та радість буде там, де згода.

Присядь до мене ближче ти,

I подивись веселим оком:

Блакитні зошита листки —

Віршів моїх дитячі спроби.

Пробач, що сумно так жила

I сонце бачила несміло.

Пробач, пробач, що багатьма

Я багатьма переболіла.

Переклад Світлани Жолоб

Витонченим взірцем любовної «поезії втрат» ранньої Анни Ахматової є поезія «Сіроокий король». Елемент стилізації під романтичну давнину робить її подібною на баладу. Проте «баладний» сюжет про загибель короля під час ловів викладений тут лаконічно в трьох рядках. Натомість у вірші яскраво зображено страждання ліричної героїні.

Поетеса з дивовижною майстерністю наповнює стислі рядки поезії глибокими почуттями, складним і фатальним переплетінням доль у любовних трикутниках («лірична героїня — її чоловік — король» та «лірична героїня — король — королева»).

СІРООКИЙ КОРОЛЬ

Болю безвихідний, слався тепер! Вчора король сіроокий помер. Вечір осінній задушно палав.

Муж мій вернувся й спокійно сказав: «Знаєш, із ловів його принесли, Тіло під дубом столітнім знайшли.

А королева, така молода, Сивою стала до ранку. Шкода!..» Люльку свою на каміні знайшов І на роботу нічну він пішов. Буду я доню будити від сну, В сірі очиці її зазирну.

А за вікном тополине гілля

Шепче: «Немає твого короля...»

Переклад Михайла Москаленка

Артур Х'юз. Довга обіцянка. 1855-1856 рр.

1. Визначте, що спільного між поетикою молодої Ахматової та естетичною програмою акмеїзму.

2. Схарактеризуйте ліричну героїню ранньої творчості Ахматової.

3. У чому полягала своєрідність розробки теми кохання у творчості поетеси?

4. Простежте, якими художніми засобами створює поетеса настрій вірша «Сіроокий король».

5. Розкрийте, у чому виявляється новаторський характер зображення інтимних переживань ліричної героїні в поезії «Довкола жовтий вечір ліг...».

6. Сформулюйте, яке враження справила на вас поезія Анни Ахматової.

3.7.5 Поема «Реквієм» як відображення особистої й суспільної трагедії

Ахматова пережила довгі роки відчаю і страху, коли кілька разів арештовували її сина, забирали друзів, убивали чоловіків. Подібні трагедії переживали мільйони. Тому поема є голосом цілого народу.

Зображуючи всенародну трагедію, Ахматова персоніфікує образ народу в образах матері і сина. Насильницький розрив між ними призводить до порушення гармонії — основи основ. Біль зраненої матері не зрівняти ні з чим, і тільки через її скорботу можна уявити велику трагедію тієї епохи.

Життя матері без сина втрачає сенс, мабуть, їй легше було б померти, ніж терпіти таке горе. Та вона знаходить у собі мужність іти цим хресним шляхом, як колись Богоматір супроводжувала сина в його стражданнях. Органічно вплітається в поему розділ про страту Ісуса Христа.

Поминаючи всіх померлих в епілозі поеми, авторка зосереджує увагу на образі матері як узагальненому образі всіх жінок. Вони різні зовні, за характером, за силою волі, але всіх їх поєднало одне горе, спіткала одна доля.

Правдивий твір Анни Ахматової про життя радянського народу в 30-ті роки XX ст. вийшов /друком на її батьківщині лише 1988 року коли минуло вже багато років після смерті автора поеми.

Поема стала справжнім народним твором не лише тому, що в ній відображено велику народну трагедію, а й завдяки поетичній формі, близькій до народних голосінь.

Реквієм — поховальна меса, католицька служба за покійним, у дослівному перекладі «прохання про спокій».

РЕКВІЄМ

(Уривки)

Вступ

Це було в ті часи, як всміхався

Тільки мрець: розквитався — і рад.

Наче зайвий доважок, гойдався

При в’язницях своїх Ленінград.

А коли, одурілі від муки,

Уже ткалися в’язнів полки,

Їм уривчасту пісню розлуки

Паровозні ридали гудки.

Зорі смерті стояли над нами,

I безвинна судомилась Русь

Під кривавими каблуками

I під шинами чорних «марусь».

Епілог

(...)

Хотіла б згадати я всі імена,

Та віднято список, а де він — хтозна?

Широкий покрівець зіткала я всім

Із бідних, у них же підслуханих слів.

Про них пам’ятатиму всюди й завжди,

Якої б мені не приспіло біди.

Коли ж мені стиснуть змордований рот,

Яким прокричав стомільйонний народ,

Хтось, може, нівроку, згадає мене,

На проводи тихо мене пом’яне.

Якщо ж у вітчизні, у нашій, трудній,

Поставити пам’ятник схочуть мені,

Я згодна, але заповіту мого

Не руште: край моря не ставте його,

Де я народилась, де сонце й пісок:

Останній урвався із морем зв’язок,

Ні в царськім саду, при таємному пні,

Де постать дівоча ще мріє мені,

Поставте ось тут, де я триста годин

Стояла — й замок не відкривсь ні один.

Ось тут, бо і в смерті спасенній боюсь

Забути про гуркіт зловісних марусь,

Про двері, розчахнуті нагло у двір,

Про жінку, що вила, мов ранений звір.

Нехай мені з бронзових мертвих повік,

Як сльози, підталий покрапує сніг,

I голуб в’язничний туркоче в імлі,

I тихо Невою ідуть кораблі.

Переклад Володимира Золотовітера

1. Поясніть, яке значення у творчій спадщині Анни Ахматової поеми «Реквієм».

2. Розкрийте, чому поему називають поема-плач. Якого змісту набуває назва поеми «Реквієм»?

3. Сформулюйте, якою постає у вашій уяві головна героїня «Реквієму». Які сили їй протидіють? У яких образах поетеса персоніфікує образ народу?

4. Знайдіть у поемі «Реквієм» реалії, що стосуються часу дії. Як за їхньою допомогою зображується й оцінюється епоха?

5. Дослідіть, чим пояснюється композиційна своєрідність «Реквієму» — «монтаж» окремих ліричних віршів в епічну поему.

6. З кожним розділом поеми звучання голосу поетеси різко змінюється. Дослідить, чим визначається це звучання в кожному конкретному випадку (наприклад, у розділах 5, 8, 10 і в епілозі).

У поемі «Реквієм» співіснують кілька змістових планів: особистий, узагальнено-фольклорний, біблійно-символічний. Об’єднайтеся у три групи й визначте роль кожного з них в ідейно-художній структурі твору.

www.akhmatova.org/links/links.htm