Зарубіжна література (рівень стандарту). Підручник. 11 клас. Кадоб’янська Н. М.

3.8 Володимир Маяковський (1893—1930)

Поет і драматург Володимир Маяковський за силою та самобутністю таланту належить до чільних постатей російської та світової поезії. Навіть на тлі надзвичайно багатої талантами «срібної доби» він справляє враження велетня. Творча й особиста доля Маяковського стали однією з найяскравіших і найтрагічніших сторінок світового поетичного мистецтва. Свій шлях поет починав із бунту проти старого світу. Його трагедія полягала в тому, що, присвятивши всю свою творчість ідеї комунізму, він зрештою розчарувався в ньому і став його жертвою.

3.8.1 Життя і творчість Володимира Маяковського

Володимир Володимирович Маяковський народився 19 липня 1893 року у грузинському селищі Багдаді в родині лісника. Його мати Олександра Олексіївна походила із роду кубанських козаків. Хоча у школі та із друзями хлопчик спілкувався грузинською, удома всі одне до одного зверталися російською. 1902 року Володимир вступає до Кутаїської гімназії. Після смерті батька 1906 року Маяковський разом із матір’ю та сестрами переїздить до Москви.

Ще у віці 14 років (1907 року) Маяковський уперше взяв участь у соціалістичній демонстрації в Кутаїсі. У Москві ж юнак ще більше захоплюється ідеями марксизму. Коли 1908-го його відраховують із гімназії через неспроможність матері далі сплачувати за навчання, він радо пристає до революційної діяльності. Того ж року вступає до РСДРП, його тричі заарештовують, та Маяковський уникає покарання як неповнолітній. Перші вірші Маяковський написав саме під час ув’язнення в Бутирській в’язниці 1909 року.

У 1911 році він вступає до Московського училища живопису, скульптури та архітектури, де знайомиться із членами Російського футуристичного руху.

Перший твір Маяковського «Ніч» (1912) було надруковано у збірці «Ляпас громадському смаку» — поетичному маніфесті російських футуристів, які проголосили себе творцями мистецтва майбутнього і заперечили все, що було створено в минулому. Нова культура, за маніфестами «будетлян» (так вони себе називали), виникла на руїнах старої культури, старої моралі, старого суспільства. Бунт відповідав характеру молодого Маяковського, могутня натура шукала нових ідей і незвичайних художніх форм.

Володимир Маяковський

Гімназист Володя Маяковський із батьками і сестрами

Володимир Маяковський. Фото 1911 р.

Футуризм (від лат. futurum — майбутнє) — напрям у мистецтві й літературі XX століття, представники якого вважали себе революціонерами.

Футуристичну філософію заперечень і боротьби поет сприйняв як програму власного життя і творчості. Одягнутий у жовту кофту або піджак апельсинового кольору, він читав зі сцени свої вірші.

Футуристи наголошували на пошуках нової віршової техніки, ставали на шлях крайнього формалізму, творили свою особливу «заумну» мову, чудернацькі словосполучення, позбавлені змісту, вимагали скасування синтаксису, вживали лише дієслова неозначеної форми, сторінки тексту перетворювали на складний малюнок, у якому є не тільки букви, а й математичні та телеграфні знаки. 

ФУТУРИСТИ ПРОПОНУВАЛИ:

Плакати, створені Маяковським

У 1913 році поет звертається до драматургії і створює трагедію «Володимир Маяковський», сам ставить її та виконує головну роль.

У 1914 році через активну політичну діяльність Маяковського виключили з Московського училища мистецтв. У віршах періоду 1912— 1916 років («Нате!», «Вам», «Послухайте!», поемах «Хмарина в штанях», «Війна і світ») лунав виклик старому світові, поет звинувачував натовп у бездуховності, пасивності, байдужності, закликав до боротьби. Під впливом революційних ідей безлика юрба як символ міщанського старого життя набула рис класового ворога — експлуататора трудящих мас, а скорочено — буржуа.

Упродовж 1915-1917 років Маяковський працював креслярем у Петроградському військовому автомобільному училищі. На початку революційних подій він був у Смольному, де став свідком жовтневого перевороту.

Маяковський розглядав свою творчість як естетичну революцію — аналогію революції соціальній. Свої вірші він нерідко називав «сходинками у майбутнє». Поет віддавався руйнівній революційній стихії із захопленням. За часів громадянської війни працював у «Вікнах сатири РОСТА», малюючи ночами плакати і пишучи короткі вірші до них, щоб уранці у вікнах магазинів люди їх прочитали.

Твори перших років революції (поема «15 000 000», п’єса «Містерія-Буфф», вірш «Лівий марш») пройняті вірою в перемогу ідей нового суспільства, побудованого за законами братерства і справедливості.

У мистецьких колах Радянського Союзу Маяковський був солідною фігурою. Він навіть мав привілей вільно пересуватися світом. Нова хвиля патріотизму охопила поета після подорожі до країн Заходу.

Гіперболізм світосприймання поета допомагав йому у творчості, але заважав у житті. Він прагнув великої віри, всесвітнього визнання, космічного кохання.

Нещодавно стало відомо, що в останні роки життя Володимир Маяковський почав усвідомлювати примусовий, штучний характер своїх творів. У чернетках було знайдено гірке визнання, що він «став на горло власним пісням». У відповідь на свою поему «Добре!» збирався писати нову — «Погано!».

Лілія Брік та Володимир Маяковський

В історії поряд із його іменем згадується Лілія Брік. Вони познайомилися влітку 1915 року. На той час Лілія Брік була заміжня, що ускладнювало їхні взаємини.

Багато фактів свідчать про справжню ніжність і довіру в стосунках Маяковського та Лілії Брік. Він називав її своєю єдиною жінкою; незважаючи на те, що в його житті з’являлися й інші захоплення — американка Еллі Джонс, Тетяна Яковлева, Вероніка Полонська, — Маяковський завжди повертався до Лілії. У передсмертному листі до уряду саме Бріків поет назвав своєю родиною. 

У пореволюційні роки поет активно співпрацював з газетами, друкувався в журналах, працював також у рекламі. 1923 року Маяковський організував ЛЕФ (від рос. — «Лівий фронт»), випускав журнал «ЛЕФ». Але влітку 1928 року розчарувався і залишив його.

Сатиричні п’єси поета «Клоп» (1928), «Баня» (1929) були поставлені Всеволодом Мейєрхольдом.

14 квітня 1930 року Маяковський вистрілив собі у серце із револьвера. Йому було 37 років. Поховано поета на Новодівичому цвинтарі.

Після смерті ім’я Володимира Маяковського знову стало об’єктом політичної гри. Через п’ять років після трагічного пострілу Сталін проголосив Вочевидь, це було самогубство. Однак усупереч передсмертній волі самого поета: «У тому, що помираю, не звинувачуйте нікого, й, будь ласка, не пліткуйте. Покійний цього дуже не любив», — і нині продовжуються спекуляції навколо його смерті.

Маяковського «найкращим поетом епохи». Великого бунтівника одягли у бронзу, а творчість пошматували на цитати, які справляли потрібне для влади враження.

Насправді ж творчість Володимира Маяковського непідвладна часові. За гуркотом і вибухами ритмів можна побачити і його епоху, і душу поета.

Твори Маяковського перекладали українською мовою Михайль Семенко, Микола Вороний, Микола Бажан, Платон Воронько, Сава Голованівський, Євген Дроб’язко, Роман Лубківський, Леонід Первомайський, Дмитро Павличко, Микола Лукаш та інші.

Передсмертна записка Володимира Маяковського

Поетика Маяковського ґрунтується не на музиці ритму, а на змістовому наголошуванні, на інтонації, що стало принципово новим кроком у розвитку російської та світової поезії.

3.8.2 Особливості віршової системи Маяковського

Твори Маяковського, незалежно від того, до лірики, епосу чи драматургії вони належать, вирізняються винятковою своєрідністю, позначені печаттю яскравої, неповторної індивідуальності. У творчості раннього Маяковського панує пафос заперечення теперішнього в ім’я майбутнього, коли «люди прийдуть, найсправжнісінькі люди». Для поетичної думки молодого поета характерний незвичайний масштаб. Експерименти Володимира Маяковського з віршування сприяли створенню притаманної лише йому оригінальної системи. Це новий графічний запис віршів — «драбинкою», яка акцентувала увагу на окремих словах, незвичайні рими.

Поет не визнавав повних рим, коли збігаються слова, частини мови, не використовував традиційних рим. Він римував різні частини мови, утворював рими в середині рядка, фонетичні рими (коли збігаються не всі звуки). У його віршах могли римуватися початок і кінець рядків і навіть слова, що належать до різних строф. Вірш його будувався не на постійному чергуванні наголошених і ненаголошених складів, а на кількості наголосів.

Таке віршування має назву тонічного і використовується в усній народній творчості, але Маяковський удосконалив його. Кількість наголосів у рядках була неоднаковою. У поета-новатора відсутній традиційний поділ віршів на строфи по 4 або 6 рядків, його строфи мають будь-яку кількість рядків.

З революційними подіями починається новий етап творчості Маяковського, різко змінюється її ідейно-емоційний зміст, сама тональність. Художнє освоєння нової дійсності, нових ідей і тем — ось магістральний напрям його новаторських шукань.

Маяковський відвідував Київ, де виступав із літературними концертами у 1913, 1914, 1924 роках. Присвятив місту поезію «Київ» (опубліковану 1924 року в газеті «Пролетарська правда»). Поет написав також чудовий вірш «Борг Україні». У Києві іменем Маяковського названо проспект.

1. Схарактеризуйте основні віхи життя Маяковського та його художні здобутки.

2. Сформулюйте, які новаторські відкриття зробив Маяковський у царині поезії.

3. Поясніть, чому маніфест футуристів мав назву «Ляпас суспільному смаку».

4. Розкрийте, як Маяковський реалізував засади футуризму в своїй поезії.

5. Поміркуйте, у чому полягає трагедія Маяковського як митця і як людини.

6. Укладіть інформаційне гроно «Володимир Маяковський».

Маяковський на зустрічі з українськими письменниками

Об’єднайтеся в пари і послухайте вірші Маяковського у виконанні автора. Поділіться враженнями з однокласниками/однокласницями.

3.8.3 Вірші «А ви змогли б?..», «Послухайте!»

У вірші «А ви змогли б?..» вирізняється лексика двох видів: слова, що змальовують світ буденності, позбавлений будь-якої мети (фарба, склянка, жерстяна риба, будень); слова, які символізують існування іншого світу — прекрасного й духовного (ноктюрн, флейта, океан, поклики). Тому у творі основним є конфлікт двох світів — бездуховного і духовного.

Головний мотив вірша — прагнення до перетворення світу, пошуки духовного ідеалу в житті. Але героєві не досить того, що він сам бунтує проти застарілого й недосконалого, йому треба, щоб усе людство розпочало боротьбу з бездуховністю, міщанством, вульгарністю. Питання, що його поет виносить у назву і фінал твору: «А ви змогли б?»

Це питання не потребує відповіді — воно риторичне, але вимагає дії. Основні тропи у вірші — метафори та епітети («змазав карту будня», «вилиці океану»). Часто вживаються займенники «я» та «ви», що пов’язані між собою за принципом контрасту і символізують антитезу «поет — юрба», традиційну для ранньої поезії Маяковського.

Якщо маєте змогу, ознайомтеся з оригіналом поезії. Прочитайте переклад вірша. Поясніть, чи вдалося перекладачеві відтворити настрій оригіналу.

А ВЫ МОГЛИ БЫ?

Я сразу смазал карту будня,

Плеснувши краску из стакана;

Я показал на блюде студня

Косые скулы океана.

На чешуе жестяной рыбы

Прочёл я зовы новых губ.

А вы ноктюрн сыграть могли бы

На флейте водосточных труб?

А ВИ ЗМОГЛИ Б?

Я вмить закреслив карту буднів,

хлюпнувши фарбами зі склянок.

Відкрив я в холодці на блюді

вилицюватість океану.

З рибин на вивісках строкатих

читав я губ нових порив.

А ви ноктюрн змогли б заграти

на флейті заржавілих ринв?

Переклад Платона Воронька

У вірші «Послухайте!» Володимир Маяковський звертається до теми призначення людини, сенсу її земного існування і стверджує, що особистість не проживе без краси, яку створюють диваки-поети.

Ліричний герой вірша — саме такий поет, для якого немає часових і просторових меж, він вривається до Бога, він причетний до засвічування зірок. Водночас відчуваються його самотність, беззахисність, «беззоряна мука» непорозуміння, гостра потреба у мрії, красі, зірках.

ПОСЛУХАЙТЕ!

Якщо зірки засвічують —

виходить — це комусь треба?

Виходить — хтось хоче, щоб вони були?

Виходить — хтось називає ці плювочки

перлинами неба?

І, надриваючись,

у заметілях полуденного пилу,

ввірвається до Бога,

спізниться боїться,

плаче гірко,

цілує йому жилясту руку,

просить —

щоб неодмінно була зірка! —

присягається —

не витрима цю беззоряну муку!

А потім

ходить ззовні спокійний,

та весь тривожний.

Говорить комусь:

«Адже тепер тобі нічого?

Не страшно?

Без ліхтаря?!»

Послухайте!

Адже, якщо зірки

засвічують —

виходить — без них комусь не можна?

Виходить — це необхідно,

щоб кожного вечора

понад дахами

загорялась хоча б одна зоря?!

Переклад Кіри Шахової

1. Визначте головну тему ранньої творчості Маяковського. Проаналізуйте, у яких рядках поезій вона виражена.

2. Простежте, як у віршах розгортається протиставлення поетичної чутливості та естетичної глухоти.

3. Дослідить, якого символічного значення набувають у поезії «А ви змогли б?» образи «холодцю», «ринв», «ноктюрна», «флейти».

4. З’ясуйте, якими художніми засобами виражена у творах жага прекрасного.

5. Проаналізуйте з погляду футуристичних пошуків поета вірші «А ви змогли б?..» та «Послухайте!».

6. Розкрийте, яким постає у вашій уяві ліричний герой. Якою є основна тональність творів?

3.8.4 Поезія «Борг Україні»

Напрочуд сучасно звучить вірш Маяковського «Борг Україні», який ніби ілюструють події сьогодення.

Якщо маєте змогу, ознайомтеся з оригіналом поезії. Прочитайте переклад вірша. Поясніть, чи вдалося перекладачеві відтворити настрій оригіналу.

ДОЛГ УКРАИНЕ

Знаете ли вы украинскую ночь?

Нет,

вы не знаете украинской ночи!

Здесь

небо

от дыма

становится черно,

и герб

звездой пятиконечной вточен.

Где горилкой,

удалью и кровью

Запорожская

бурлила Сечь,

проводов уздой

смирив Днепровье,

Днепр

заставят

на турбины течь.

И Днипро

по проволокам-усам

электричеством

течёт по корпусам.

Небось, рафинада

и Гоголю надо!

Мы знаем,

курит ли,

пьёт ли Чаплин;

мы знаем

Италии безрукие руины;

мы знаем,

как Дугласа

галстук краплен...

А что мы знаем

о лице Украины?

Знаний груз

у русского

тощ —

тем, кто рядом,

почёта мало.

Знают вот

украинский борщ.

Знают вот

украинское сало.

И с культуры

поснимали пенку:

кроме

двух

прославленных Тарасов —

Бульбы

и известного Шевченко, —

ничего не выжмешь,

сколько ни старайся.

А если прижмут —

зардеется розой

и выдвинет

аргумент новый:

возьмёт и расскажет

пару курьёзов —

анекдотов

украинской мовы.

Говорю себе:

товарищ москаль,

на Украину

шуток не скаль.

Разучите

эту мову

на знамёнах —

лексиконах алых, —

эта мова

величава и проста:

«Чуешь, сурмы загралы,

час расплаты настав...»

Разве может быть

затрёпанней

да тише

слова

поистасканного

«Слышишь»?!

Я

немало слов придумал вам,

взвешивая их,

одно хочу лишь, —

чтобы стали

всех

моих

стихов слова

полновесными, как слово «чуешь».

Трудно

людей

в одно истолочь,

собой

кичись не очень.

Знаем ли мы украинскую ночь?

Нет,

мы не знаем украинской ночи!

БОРГ УКРАЇНІ

Чи знаєте ви українську ніч?

Ні,

ви не знаєте української ночі!

Тут небо від диму

дедалі чорніш

і герб

зорею п’ятикутною блискоче.

Де горілкою,

відвагою

і кров’ю

Запорозька

вирувала Січ,

загнуздавши

у дроти Дніпров’я,

скажуть:

— Дніпре,

сили нам позич! —

І Дніпро

по вусах дроту,

по пасах

електричний струм

несе

по корпусах.

Либонь, рафінаду

і Гоголь радий!

Ми знаєм,

чи курить Чаплін,

чи чарку хилить;

ми знаєм

Італії безрукі руїни;

Ми Дугласів галстук

напам’ять завчили...

А що ми знаєм

про лице України?

Знань

у росіянина

не глибока товщ —

тим, хто поруч,

пошани мало.

Знаємо лиш

український борщ,

знаємо ще

українське сало.

І з культури

знань не широченько:

окрім двох

уславлених Тарасів —

Бульби

та відомого Шевченка, —

ані з місця руш,

як не старайся.

Притиснеш його —

дурницю зморозить,

викладе весь

вантаж розумовий:

візьме й розповість

зо двоє курйозів,

анекдотів

української мови.

Я кажу собі:

товаришу москаль,

на Україну

жартів не скаль.

Вивчіть мову цю

зі стягів —

лексиконів мас повсталих, —

велич в мові цій

і простота:

«Чуєш, сурми заграли,

час розплати настав...»

Хіба є щось

звичайніше

й тихіше за слово,

витерте від уживання, —

«слышишь»?!

Я

немало слів придумав вам,

важу їх,

і хочу, аж розчуливсь,

щоб зробились

віршів

всіх моїх

слова

важучими,

як слово «чуєш».

На один копил

людей не ліч,

щоб сором

не виїв очі.

Чи знаємо ми українську ніч?

Ні,

ми не знаємо української ночі!

Переклад Леоніда Первомайського

1. Назвіть основні мотиви вірша «Борг Україні».

2. Пригадайте, з якого твору Маяковський узяв рядки «Чи знаєте ви українську ніч? Ні, ви не знаєте української ночі!».

3. Поясніть, хто такий Чаплін, хто такий Дуглас.

4. Розтлумачте рядок із вірша «...Італії безрукі руїни...».

5. Дослідіть, звідки запозичено рядки «...Чуєш, сурми заграли, час розплати настав...».

6. Проілюструйте новаторство Маяковського-футуриста.

1. Об’єднайтеся у групи й підготуйте повідомлення із презентацією на одну з тем:

 Історія написання вірша «Борг Україні»;

 Українське походження Володимира Маяковського.

2. Об’єднайтеся в пари і порівняйте оригінали та переклади творів Маяковського. Поділіться враженнями з однокласниками/однокласницями.