Зарубіжна література (рівень стандарту). Підручник. 11 клас. Кадоб’янська Н. М.

Розділ 5. Проблема вини та миру в літературі ХХ ст.

Відлік другої половини ХХ століття розпочинається із Другої світової війни, оскільки саме осмислення її трагічних наслідків найсуттєвіше вплинуло на духовний і моральний клімат на планеті в наступні десятиліття й саме з нею пов’язані історичні події, які визначили подальший розвиток західної цивілізації.

Друга світова війна стала потрясінням для мільйонів людей. Література воєнної тематики — це і лірика високого громадянського звучання, і драматична новелістика про долю людини на війні, і романи-епопеї про антифашистську боротьбу, і література «моральної відповідальності» за трагедію війни кожної окремої людини, і твори-роздуми про сутність війни як такої, її причини й наслідки для людства.

5.1 Німеччина. Бертольт Брехт (1898—1956)

Драматургію Бертольта Брехта вважають «важкою» для театральних постановок, однак його твори продовжують з’являтися на світовій сцені. Значення творчості Бертольда Брехта як одного з найвідоміших реформаторів театру поза сумнівом.

5.1.1 Життя і творчість Бертольта Брехта

Бертольт Брехт

Бертольт Брехт (повне ім’я — Ойґен Бертольт Фрідріх Брехт) народився 10 лютого 1898 року в баварському містечку Ауґсбурзі в сім’ї директора фабрики з виробництва паперу. У 1908 році він вступив до гімназії.

У роки навчання Брехт ставив шекспірівські п’єси, співав у театрі, акомпануючи собі на гітарі. Тоді ж з’явилася його перша публікація — вірш у місцевій газеті. Батьки Брехта могли забезпечити синові матеріальний добробут, проте юного бунтівника не приваблювала роль спадкоємця батьківської справи та перспектива затишного бюргерського життя. Свій шлях як драматург Бертольт Брехт починав з одноактних драматичних творів. Першу п’єсу написав у 15 років.

З 1917 року Брехт студіював літературу та філософію, а згодом медицину в Мюнхенському університеті. У 1918 році був мобілізований до армії, служив санітаром в одному зі шпиталів в Ауґсбурзі. Тоді ж його обрали членом солдатської ради. З 1919 pоку він продовжив навчання в університеті.

У період із 1913 по 1919 роки Брехт написав шість п’єс, які довго залишалися поза увагою режисерів та літературознавців. І лише одну — «Весілля (дрібних бюргерів)» було поставлено пізніше в театрі «Берлінер ансамбль», де користується популярністю і нині.

У листопаді 1918 року, коли робітничий клас Німеччини піднявся на боротьбу за свої права, син директора фабрики Бертольт Брехт порвав із середовищем батьків і пішов власним шляхом. Його обрали членом Ради робітничих і селянських депутатів, створеної в Ауґсбурзі. Брехт почав вивчати праці класиків марксизму, зблизився з комуністичною партією Німеччини, у його п’єси та вірші увійшли комуністичні ідеї.

П’єси Брехта цього періоду — експерименти, пошуки і перші художні перемоги. У 1922 році п’єсу «Барабани серед ночі» було відзначено престижною Клейстівською премією.

Брехт із дружиною Хеленою Вайґель

Німецька актриса Хелена Вайґель (1900-1971) заснувала у 1949 році театр «Берлінер ансамбль» разом із Бертольтом Брехтом, діяльність театру мала великий резонанс у світі мистецтва. Грала драматичні ролі у п'єсах Брехта (зокрема роль Матінки Кураж).

У 1924 році Брехт переселяється до Берліна, згодом працює на посаді драматурга в Німецькому театрі Макса Рейнгардта, виступаючи одночасно як драматург і як теоретик-реформатор театру.

У цей час Брехт активно співпрацює з «політичним театром» режисера Ервіна Піскатора. Ця співпраця вплинула на формування його теоретичних поглядів, він перейняв у Піскатора новий погляд на театр і театральне мистецтво.

Бертольта Брехта як драматурга найбільше цікавив саме театральний глядач, він вважав, що «театр без контакту з публікою є нонсенс». Він уважно читав і шанував античну літературу і драматургію, Шекспіра, французьких класицистів, Ібсена і Чехова. Але це не заважало йому розуміти, що навіть спадщина Шекспіра пов’язана з певним етапом розвитку людства і не може бути абсолютним зразком. Брехт вважав недоліком Шекспіра те, що його твори не передбачають, наприклад, «дискусію про поведінку короля Ліра». 

Починаючи з другої половини 1920-х років митець розробляє концепцію новаторської драми й успішно апробує її в низці п’єс. Бертольт Брехт і його дружина Хелена Вайґель, яка блискуче грала провідні ролі в його драмах, стають відомими.

Широковідомим зробила драматурга «Тригрошова опера» (1928) — зла сатира над світом, де нема різниці між гангстером і бізнесменом, між організованою злочинністю та пристойним суспільством.

Пам'ятник Брехту на площі його імені перед театром. Берлін

Бертольт Брехт прагнув зберегти незалежність, він не прийняв німецького громадянства, а продовжував жити на батьківщині із закордонним (австрійським) паспортом, готовий будь- якої миті опинитися по той бік «залізної завіси».

Творча спадщина Бертольта Брехта налічує понад тридцять п'єс, за кількістю постановок його твори поступаються хіба що творам Мольєра і Шекспіра.

П’єси, створені Брехтом в кінці 20-х — на початку 30-х років ХХ ст., були позначені ним як «Lehrstucke» («навчальна» або «повчальна» п’єса). «Навчальні» п’єси — різновид музичної п’єси, своєрідний авторський жанр Брехта, який порушував важливі суспільно-політичні проблеми. Це був виклик «театральній рутині», покликаний реалізувати прагнення автора до здійснення агітаційно-виховних завдань мистецтва.

28 лютого 1933 року, на наступний день після підпалу Рейхстагу, Бертольт Брехт змушений був покинути «коричневу» батьківщину та оселився в Данії. Розпочався період еміграції, що тривав довгих п’ятнадцять років аж до 1948 року. У 1935 році Брехта позбавили німецького громадянства.

Талант Бертольта Брехта знаходить визнання за кордоном. Зростає кількість його прихильників, п’єси успішно ставлять на сценах Парижа, Амстердама, Копенгагена. У ці роки драматург написав твори, спрямовані проти мілітаризму і фашизму («Тригрошова опера», 1934; «Гвинтівки Тереси Каррар», 1937; «Матінка Кураж та її діти», 1938; «Життя Галілея», 1939; «Страх і відчай у Третій імперії», 1939; «Швейк у другій світовій війні», 1944 тощо).

Кожна з цих п’єс по-своєму цікава, але є те, що об’єднує їх у єдиний цикл, — це п’єси про неодмінну перемогу людяності над антигуманізмом, світла на темрявою, добра над злом.

У 1940 році нацисти вторглися до Данії, і Брехт був змушений переїхати до Швейцарії, потім до Фінляндії. Попри свою «прокомуністичну» орієнтацію, місцем свого подальшого перебування навесні 1941 року він обрав не Радянський Союз, а США.

Як і інші німецькі письменники, Брехт був зарахований до штату голлівудських сценаристів, проте фільми за його сценаріями практично не знімалися.

У США Брехт продовжує інтенсивно працювати — і як драматург, і як кіносценарист, і як режисер-постановник. Проте умов для повноцінної творчої реалізації він не мав, адже був маловідомим в Америці, до того ж — підозрілим через свої симпатії до комуністичного руху. За шість років перебування тут з’явилося лише кілька його публікацій у газетах та журналах.

У 1947 році Брехта викликали на допит у Комісію з розслідування антиамериканської діяльності. Це стало приводом до рішення покинути Америку. Він виїхав до Швейцарії, а в жовтні 1948 року повернувся до Берліна, сподіваючись, що у соціалістичній Німеччині матиме найкращі можливості для творчості. Справді, він і його дружина вперше в житті отримали власний театр — заснований у 1949 році «Берлінер ансамбль», який швидко здобув славу новаторського. Тут було поставлено п’єси, написані в еміграції, і нові драматичні твори, зокрема «Кавказьке крейдяне коло» (1945).

У травні 1957 року відбулися гастролі «Берлінер ансамблю» у Москві та Ленінграді (тепер Санкт-Петербург). Спектаклі пройшли з успіхом і стали стимулом до постановок п’єс та видання творів Брехта в СРСР.

Проте на тлі інтенсивної режисерської праці різко погіршилося здоров’я письменника. Брехт працював до останніх днів. 10 серпня 1956 року він ще відвідав репетицію. Утім, погане самопочуття змушує його залишити театр. Ще кілька днів він провів удома, переглядаючи свої рукописи. 14 серпня Бертольта Брехта не стало.

Україна і світ

У 60-80-х роках ХХ ст. в Україні було поставлено спектаклі «Матінка Кураж та її діти» (Чернівці), «Тригрошова опера» (Харків, Одеса), «Кавказьке крейдяне коло» (Вінниця), «Кар’єра Артура Уї» (Київ). Українською мовою твори Брехта перекладали В. Митрофанов, Ю. Лісняк, H. Гордієнко-Андріанова, М. Зісман, Л. Череватенко, В. Коптілов, В. Стус («Життя Галілея») та інші.

1. Пригадайте, що ви знаєте про Німеччину часів Бертольта Брехта.

2. Поясніть, чому Брехт є суперечливою постаттю серед класиків літератури ХХ ст.

3. Розкажіть, як складалося творче життя Брехта. Назвіть найвідоміші його п’єси.

4. Розкрийте причини еміграції письменника.

5. Поясніть, яким ви уявили собі митця. Назвіть основні риси його характеру.

6. Підготуйте твіттер-повідомлення на тему «У життєписі Бертольта Брехта мене найбільше вразило...».

5.1.2 Епічний театр Б. Брехта: теоретичні засади й художня практика

Драматург Бертольт Брехт бажав створити театр, який би спонукав глядача до роздумів та розмірковувань, а не до співпереживання. У своїй праці «Сучасний театр — театр епічний» драматург сформулював його основні принципи, які були повною протилежністю традиційним. У п’єсах Брехта дія вільно переноситься в різні часи, місця, ситуації; переривається відомими брехтівськими піснями-зонгами, що часто не пов’язані з розвитком сюжету; він не ділить п’єсу на акти, вона складається з епізодів, які мають назви, що визначають зміст певної сцени. Автор, актор і музикант у спектаклях Брехта часто звертаються до глядача, руйнуючи межу, що відокремлює зал від сцени.

Для розкриття філософії своїх п’єс Брехт використовував принцип параболи (оповідання віддаляється від сучасного автору світу, іноді взагалі від конкретного часу, конкретної обстановки, а потім ніби повертається до залишеного і дає його філософсько-етичне осмислення й оцінку).

Драматург Брехт активно втручався в режисуру і, якщо з'являлася можливість, ставив сам, займаючись з акторами, яким радив ставитися до образу з позиції свідка на суді, пристрасно зацікавленого в з'ясуванні істини.

Концепція «епічного театру» Брехта ґрунтувалася на ідеї створити між глядачем і сценою дистанцію, необхідну для того, щоб глядач міг спостерігати і робити висновок, тобто — аби він далі бачив і більше розумів, ніж сценічні персонажі, аби його позиція стосовно дії була позицією духовної переваги та активних рішень («ефект відчуження»).

Таке завдання, згідно з теорією епічного театру, повинні спільно вирішувати драматург, режисер і актор.

Першими творами, у яких втілилися принципи епічного театру, стали комедія «Що той солдат, що цей» (1924-1926) і «Тригрошова опера» (1928).

Брехт розробив схему, яка демонструвала б особливості його театру порівняно з драматичним театром, яку пізніше уточнив.

ДРАМАТИЧНА ФОРМА ТЕАТРУ

ЕПІЧНА ФОРМА ТЕАТРУ

Дія

Розповідь про неї

Залучає глядача до дії

Глядач має статус спостерігача

Виснажує активність глядача

Пробуджує активність

Збуджує емоції глядача

Змушує глядача приймати рішення

Передає хвилювання глядача

Дає глядачеві знання

Глядач — учасник подій

Глядач протиставляється подіям

Навіювання

Аргументування

Людина як відоме

Людина як предмет дослідження

Зацікавленість у розв'язці дії

Зацікавленість ходом дії

Попередня сцена зумовлює наступну

Кожна сцена незалежна

Розвиток

Монтаж

Події розвиваються лінійно

Події розвиваються зигзагами

Мислення визначає буття

Суспільне буття визначає мислення

У центрі уваги — відчуття

У центрі уваги — розум

У виставі можна поєднувати епічні засоби викладу із традиційно драматичними, що Брехт часто робив. Чудову особливість творів драматурга складає поєднання узагальнювальної умовності з безпосередньою життєвістю характерів.

Теорія літератури

Епічна драма (або «відкрита») — драматичний твір, в основу якого покладено синтетичне художнє мислення, внаслідок чого до драматичного роду активно проникають епічні елементи. Це характерно як для драматургії минулого (театр Кабукі і Но в Японії, музична драма в Китаї, «Обітниця Яугандхараяти» в Індії, «Перси» Есхіла у Греції), так і для сучасної драматичної творчості (Б. Брехт, М. Куліш, Е. Йонеско, Ю. Яновський, Є. Шварц). Притаманними такій драмі елементами є умовність, інтелектуалізація змісту, активне втручання автора в дію.

1. Назвіть принципи епічного театру Брехта.

2. Розкрийте особливості епічного театру. У чому, на думку письменника, полягало призначення театру такого типу?

3. Сформулюйте, що таке ефект відчуження. Якими засобами ефект відчуження реалізується у драмах Бертольта Брехта?

4. Проаналізуйте, як у творах драматурга поєднувалося прагнення якнайповніше відобразити реальність із його власними поглядами на життя і літературу.

5. Обґрунтуйте, чому Брехта можна назвати реформатором драми.

6. Поміркуйте, чи був для глядачів епічний театр цікавішим за звичайний драматичний.

Об’єднайтеся у групи й підготуйте повідомлення або презентацію на теми:

 Театр Леся Курбаса і театр Бертольта Брехта: спільне і відмінне;

 Драматичні твори Миколи Куліша і Бертольта Брехта: що спільного та відмінного в долях драматургів-новаторів?

Перегляньте фільм «Бертольт Брехт і європейська драма ХХ ст.». Поділіться враженнями з однокласниками/однокласницями.

5.1.3 Протест проти війни у драмі-пересторозі Брехта «Матінка Кураж та її діти»

На час вторгнення фашистів у Польщу Брехт закінчував хроніку Тридцятилітньої війни — «Матінка Кураж та її діти» (1939). Окремі сюжетні мотиви драматург запозичив із повісті німецького письменника XVII ст. Ганса фон Ґріммельзгаузена «Детальний і дивовижний життєпис неприторенної дурисвітки та волоцюги Кураж» (1670).

Тридцятилітня війна — перша загальноєвропейська війна у 1618—1648 роках між союзом католицьких і коаліцією протестантських держав.

Маркітантки — дрібні торговки продуктами харчування і предметами солдатського вжитку, які супроводжували армію під час походу або маневрів.

Брехтові дорікали за те, що матір не прозріла і не прокляла війну. Автор відповідав, що йому важливо було, щоб глядач виявився далекогляднішим від героїні і зрозумів просту страшну істину: «Війною думає прожити — за це потрібно заплатити». Платою за війну стає людське життя.

«Матінка Кураж і її діти» Брехта в «Берлінер ансамблі». Німеччина

Сцена з вистави «Кураж» за мотивами п'єси Брехта. Навчальний театр КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого, Київ

Героїня п’єси — Анна Фірлінґ на прізвисько Кураж — маркітантка. Три десятки років плентається за солдатами її фургон, у якому будь- який вояка може вибрати собі товар за смаком.

Для відважної язикатої крамарки війна давно стала годувальницею. Їй однаково, хто переможе в черговій битві: поляки чи шведи, католики чи протестанти. Усі вони — її покупці, і тільки.

Але героїня п’єси — матір, і на війні вона втрачає своїх дорослих синів і німу доньку Катрін. Горе не зламало Кураж, вона не помічає і не розуміє, що мимоволі стала причиною загибелі власних дітей: під час війни неможливо жити нормальним людським життям.

Сутність «епічного театру» стає особливо зрозумілою у зв’язку з «Матінкою Кураж». Теоретичне коментування поєднується в п’єсі з нещадним реалізмом. Реалізм Брехта виявляється в п’єсі не лише в окресленні головних характерів і в історизмі конфлікту, а й у життєвій достовірності епізодичних осіб, у шекспірівській багатобарвності. Кожен персонаж, втягуючись у драматичний конфлікт п’єси, живе своїм життям, глядач здогадується про його долю, про минуле і майбутнє і немов чує кожен голос у нестрункому хорі війни.

Матінка Кураж не прозріває в п’єсі, переживши потрясіння, вона дізнається «про його природу не більше, ніж піддослідний кролик про закон біології» (тут і далі переклад Марка Зісмана). Трагічний (особистий і історичний) досвід, збагативши глядача, нічого не навчив Матінку Кураж і ніскільки не збагатив її.

Швейцеркас, один із синів Матінки Кураж, гине на війні як герой, рятуючи полкову касу. А його брат Ейліф — мародер, гине в мирні дні. Ці дві смерті — героїчна й ганебна — свідчення трагедії, яку завжди приносить війна. Це розуміє донька Кураж Катрін, хоч вона й виросла на війні. Але Катрін німа, вона не може нікому нічого пояснити словами. Німота Катрін символічна: ті, хто намагаються жити війною, не хочуть чути про її злочинність.

Сцена з вистави «Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта. Молодий театр, Київ

Катрін протестує проти війни по-своєму. Поки Матінка Кураж торгує, з’являються ландскнехти. І тоді Катрін б’є в барабан, щоб урятувати мешканців міста Галле ціною власного життя.

Прибутки Матінки Кураж не витримують жодного порівняння зі страшними жертвами, які їй довелося заплатити. Отже, причина її поведінки не в користолюбстві. І не в тому, що «людина сподівається на диво, доки триває похід»: дива не сталося. Вона в іншому — у моральній капітуляції Кураж перед війною.

У вставних піснях-монологах (зонґах), які зроблено у вигляді прямого звернення до глядача, Брехт підбиває певні підсумки подій. Один із зонґів, у якому викладено життєву філософію Анни Фірлінґ, так і називається: «Пісня про велику капітуляцію».

Відсутність віри у власну спроможність щось змінити змушує «маленьку людину» пристосовуватися до обставин. Але цей шлях призводить лише до трагедії. Коли йдеться про війну або інший злочин подібного масштабу, важко провести межу між пристосуванням і активною співучастю. Філософія капітуляції неминуче веде Матінку Кураж до трагічної розв’язки.

Доля Матінки Кураж перетворюється на метафоричне узагальнення наслідків подібної позиції, яку поділяла більшість німців у нацистській Німеччині. Не націонал-соціалістів, не людей із чіткими політичними переконаннями попереджав драматург і закликав замислитися, а пересічних громадян, подібних до Матінки Кураж, яких завжди більшість.

Кураж в останніх рядках стверджує: «І кожен, хто ще не поліг, встає, щоб вирушити в бій», але в людей, які спостерігали за розвитком подій у п’єсі, її слова пробуджують протилежне бажання: не йти у бій, а сказати війні рішуче «Ні!».

П’єсу написано про події Тридцятилітньої війни, але, за задумом автора, досліджуються в ній не події історичного минулого, а актуальне для тих часів питання про відповідальність пересічних людей за історію.

1. Поясніть, проти чого виступає Брехт у драмі «Матінка Кураж та її діти».

2. Простежте, які конфлікти визначають розвиток дії у п’єсі «Матінка Кураж».

3. Розкрийте, які проблеми піднімає автор у творі.

4. Схарактеризуйте образ Матінки Кураж за п’єсою Брехта. Як він пов’язаний із концепцією героя в теорії «епічного театру»?

5. Проаналізуйте дійових осіб драми. На які групи їх можна розподілити і чому?

6. «Матінка Кураж та її діти» — драма-попередження. Доведіть або спростуйте це твердження.