Зарубіжна література. Підручник. 8 клас. Є. В. Волощук

РОЗДІЛ 8. БАТЬКО АНТИЧНОЇ ТРАГЕДІЇ

Літературний багаж. Пригадайте зміст міфу про Прометея. Яким постає в ньому титан?

В історії античної культури Есхілові належать лаври батька трагедії. Старший у трійці найвидатніших давньогрецьких трагіків, він здійснив важливі перетворення в будові театральної вистави, які визначили напрям подальшого розвитку драми. Есхіл - автор близько дев’яноста трагедій. Ви вже знаєте, що драматурги Еллади особисто відповідали за сценічне втілення своїх творів, тож з огляду на чималі витрати часу й сил, ця цифра видається надзвичайно вагомою.

Достеменних свідчень про життя Есхіла до нашого часу збереглося небагато. Відомо, що народився він близько 525 р. до н.е. у шляхетній сім’ї в місті Елевсіні. Замолоду митець став свідком повалення тиранії і демократичного реформування суспільства, а в зрілі роки взяв участь у найзначніших битвах греко-перських війн: при Марафоні (490 р. до н.е.), де дістав поранення, при Са- ламіні (480 р. до н.е.) і при Платеях (479 р. до н.е.).

Загальне визнання Есхіл здобув не відразу. У 500 р. до н.е. він уперше заявив про себе як трагік і лише за шістнадцять років переміг у театральному змаганні. Приблизно такий само час пішов на те, щоб вибороти титул першого драматурга Афін. Протягом цього періоду Есхіл постійно зміцнював здобуту славу новими перемогами (за різними відомостями, їх було від тринадцяти до двадцяти восьми). Варто зазначити, що сам митець не надто пишався літературним успіхом. За переказами, він називав свої твори «крихтами від бенкету Гомера», тимчасом як свої ратні подвиги оцінював значно вище за творчі досягнення.

Близько 472 р. до н.е. драматург перебрався на Сицилію. Деякі вчені пов’язують цей переїзд з його поразкою у творчому поєдинку з молодим трагіком Софоклом. Там, на Сицилії, Есхіл і завершив свій життєвий шлях.

До Есхіла трагедія була, по суті, хоровим твором, де діяв один актор, який виступав лише співрозмовником хору. Митець вивів на сцену другого актора. Ця незначна на позір новація мала вельми вагомі наслідки: у драматургів з явилася можливість скоротити партії хору, розширити діалоги і, насамперед, увести в сюжет більшу кількість дійових осіб, а отже, - збагатити сюжет подіями.

Саме Есхіл, за припущенням фахівців, завів моду на розкішні костюми, маски, котурни й різноманітні технічні пристрої для театральної вистави. Сценічну дію він урізноманітнював танцями, для яких сам придумував фігури.

Як і більшість античних митців, Есхіл черпав матеріал для своїх творів переважно з міфів. Він вірив у богів, однак вважав, що їхні взаємини з людьми мають визначатися земним розумінням справедливості. Саме на цьому, згідно з уявленнями драматурга, ґрунтуються людське життя і світова гармонія. Заклик «Нехай же правий буде правий!», яким завершується одна з трагедій Есхіла, можна вважати своєрідним епіграфом до всієї його творчості.

Аристократ за походженням, Есхіл виступав на боці освіченої еліти, що боролася з дикістю і варварством, успадкованими суспільством від минулих століть. Демократ за переконаннями, він обстоював ідею вільного розвитку людської спільноти, спрямованого на досягнення загального благоденства. Ці погляди відобразилися й у творчості митця. Його персонажі - це потужні героїчні характери, які в умовах трагічних випробувань утверджують моральну велич і духовну силу особистості.

Свої трагедії Есхіл компонував у трилогії. На жаль, до нашого часу збереглося лише сім його творів і понад чотириста фрагментів. Проте навіть ця часточка величного доробку давньогрецького драматурга посутньо вплинула на розвиток світового театру. До найпопулярніших творів Есхіла належить трагедія «Прометей закутий». Цілком імовірно, що вона теж входила до складу трилогії. Збереглися уривки з «Визволення Прометея» і «Прометея-вогненосця», але довести, що ці тексти справді є частинами трилогії, нині неможливо.

Коментар філолога

Сюжет «Прометея закутого» відтворює ту частину відомого міфу, у якій ідеться про покарання героя. Ця ланка давнього переказу набуває в Есхіла потужного гуманістичного звучання. Завдяки пророчому дару, Прометей знає про неминучість кари, але свідомо приносить себе в жертву. Його мета - вивести зневажений Зевсом людський рід зі стану животіння в мороці, холоді й темряві. Зважившись викрасти божественний вогонь, титан мужньо долає всі випробування. Його внутрішню силу не здатні похитнути ні лютий гнів очільника олімпійців, ні співчуття Океанід, ні заклики Океану до примирення з усесильним

Г. Моро. Прометей. 1863 р.

Громовержцем, ні сумний приклад ще однієї жертви жорстокості богів - красуні Іо1, ні, зрештою, загроза тяжчих мук...

За міфами, Зевс закохався в Іо і, щоб урятувати від ревнивої Гери, перетворив її на телицю. Однак Гера наслала на нещасну страхітливого ґедзя, що своїм жалом гнав її з краю в край. Божеволіючи від болю, Іо ніде не знаходила спокою.

Прометей гідно витримує фізичні страждання, ані миті не шкодуючи про свій учинок. Його моральна перемога - це подвиг, що утверджує незламну силу героїчної волі, загартованої ненавистю до тиранічної влади й безмежною любов’ю до людей.

Образ Прометея став символом бунтаря, який повстає проти «сильних світу цього», героя, що жертвує собою в ім’я безкорисливого служіння людству, носія «вогню» цивілізації, культури й прогресу. Саме таким він увійшов у мистецтво. Чимало письменників і художників наступних епох відкривали в ньому нові грані, нові смисли й цінності. Завдяки цьому Прометей став «вічним образом», постійним супутником європейської культури на всьому шляху її розвитку.

Український мотий

Живе Прометей і в українській літературі. «Караюсь, мучуся... але не каюсь», - сказав про себе Т. Шевченко, перебуваючи на засланні. Образ титана, створений Кобзарем у поемі «Кавказ», - це символ народу, який бореться за свою незалежність і має перемогти. Упевнено звучать Шевченкові слова, співзвучні з трагедією Есхіла:

За горами гори, хмарою повиті;

Засіяні горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Що день божий довбе ребра

Й серце розбиває.

Розбиває, та не вип’є

Живущої крові, -

Воно знову оживає

І сміється знову.

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

Міфічний образ тираноборця цікавив І. Франка. Він переклав українською вірш Гете «Прометей», а також уривок з поеми Шеллі «Звільнений Прометей». У багатьох поезіях Франка лунає думка про те, що справжній поет є носієм прометеїзму:

Слова - полова,

Але огонь в одежі слова -

Безсмертна, чудотворна фея,

Правдива іскра Прометея.

(«Лісова ідилія»)

Дочкою Прометея називають Лесю Українку. Сильні особистості, здатні перетворювати світ, постають у її творах «нащадками Прометея».

Саме так поетеса звернулася до своїх однодумців у вірші «Fiat пох!» («Хай буде тьма!»), закликаючи їх не бути байдужими до народної долі. Леся Українка не присвятила Прометеєві окремого твору, але мотиви, пов’язані з міфом про нескореного титана, простежуються в її поемах і драматичному доробку.

Перевірте себе

1. Що ви дізналися про життя і творчість Есхіла? Які історичні події стали знаковими для драматурга?

2. Чому Есхіла називають батьком античної трагедії? Яке значення для розвитку театру мали його творчі знахідки?

3. Які ідеї давньогрецький драматург утверджував у своїх творах? Чому його приваблював образ Прометея?

4. Схарактеризуйте традицію сприйняття і переосмислення образу Прометея в українській літературі.