Перед читанням. Читаючи уривки з Біблії, поміркуйте, які характерні ознаки міфу відобразилися в оповіді про створення світу. Чим схожі й чим відрізняються космогонічні міфи Вед і Біблії?
(Уривки)
Буття 1
На початку сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: «Нехай буде світло!» І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре, та й відділив Бог світло від темряви. Назвав же Бог світло - день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок - день перший.
Тоді сказав Бог: «Нехай посеред вод буде твердь і нехай вона відділяє води від вод!» І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, від вод, що над твердю. Тож сталося так. І назвав Бог твердь - небо. І був вечір і був ранок - день другий.
Тоді сказав Бог: «Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце і нехай з’явиться суша». І так сталося. І назвав Бог сушу - земля, а збір вод назвав морями. І побачив Бог, що воно добре. Бог сказав: «Нехай земля зростить рослини: траву, що розсіває насіння, і плодові дерева, що родять плоди з насінням, за їхнім родом на землі». І так сталося. І вивела земля з себе рослини: траву, що розсіває насіння за своїм родом, і дерева, що родять плоди з насінням у них, за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір і був ранок - день третій.
Тоді сказав Бог: «Нехай будуть світила на тверді небесній, щоб відділяти день від ночі, й нехай вони будуть знаками для пір [року], для днів і років; нехай будуть світила на тверді небесній, щоб освітлювати землю». І так сталося. І зробив Бог два великих світила: світило більше - правити днем, а світило менше - правити ніччю, і зорі. І примістив їх Бог на тверді небесній, щоб освітлювати землю та правити днем і ніччю і відділяти світло від темряви. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір і був ранок - день четвертий.
Тоді сказав Бог: «Нехай закишать води живими створіннями й нехай птаство літає над землею попід твердю небесною». І сотворив Бог великих морських потвор і всілякі живі створіння, що повзають та кишать у воді, за їхнім родом, і всіляке птаство крилате за його родом. І побачив Бог, що воно добре; і благословив їх Бог, кажучи: «Будьте плідні і множтеся та наповняйте воду в морях, і птаство нехай множиться на землі». І був вечір і був ранок - день п’ятий.
Тоді сказав Бог: «Нехай земля виведе із себе живі створіння за їхнім родом: скотину, плазунів і диких звірів за їхнім родом». І сталося так. І сотворив Бог диких звірів за їхнім родом, скотину за родом її, і всіх земних плазунів за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. Тож сказав Бог: «Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірами й над усіма плазунами, що повзають на землі». І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі». По тому сказав Бог: «Ось я даю вам усяку траву, що розсіває насіння по всій землі, та всяке дерево, що приносить плоди з насінням: вони будуть вам на поживу. Усякому ж дикому звірові, усякому небесному птаству, усьому, що повзає по землі й має в собі живу душу, я даю на поживу всяку зелень трав». І так сталося. І побачив Бог усе, що сотворив: і воно було дуже добре. І був вечір і був ранок - день шостий.
Буття 2
Так закінчено небо й землю з усіма її оздобами. Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого діла, що творив був. І благословив Бог сьомий день і освятив його; того бо дня спочив Бог від усього свого діла, що творячи зробив був. Таке було походження неба й землі, коли сотворено їх.
Коли Господь Бог творив небо й землю, не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка трава на полі, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю. Але виходила волога з землі й напувала всю поверхню землі. Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою.
Господь Бог насадив сад в Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утворив. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла. (...)
Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саду порати його й доглядати його. Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: «З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш».
Тоді сказав Господь Бог: «Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього». І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось. І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної.
Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка. І чоловік сказав: «Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка».
Так-то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом. А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та [одне одного] не соромилися.
Буття 3
З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки: «Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саду?» Жінка відповіла змієві: «Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саду. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: “Не їжте його й не доторкайтесь, а то помрете”». І сказав змій до жінки: «Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі і ви станете, як Бог, що знає добро й зло». Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала, й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував. Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим-то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси. (...)
Отож Господь Бог сказав до змія: «За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів. На череві твоїм будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого». (...) Ада мові ж сказав: «За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. У тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого». (...) І вигнав він Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум’яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя.
Буття 4
(...) Авель був вівчар, а Каїн порав землю1. По якомусь часі Каїн приніс Господові жертву з плодів ріллі. Та й Авель приніс жертву - з первістків свого дрібного скоту, і то з найгладкіших. І споглянув Господь на Авеля і на його жертву, на Каїна ж і на його жертву не споглянув. Розсердився Каїн вельми і похмурнів. І сказав Господь до Каїна: «Чого ти розсердився? Чому похмурнів? Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні - гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати». І сказав Каїн до Авеля, свого брата: «Ходімо-но в поле». І коли вони були в полі, Каїн напав на Авеля, свого брата, й убив його. Тоді Господь сказав до Каїна: «Де Авель, брат твій?» Той відповів: «Не знаю. Хіба я сторож брата мого?» А Господь промовив: «Що ти вчинив? Ось голос крові брата твого кличе до мене з землі. Тепер же проклятий ти від землі, що відкрила свої уста, щоб прийняти кров брата твого з твоєї руки. Коли оброблятимеш землю, вона вже більше не дасть тобі свого врожаю. Утікачем і волоцюгою будеш на землі». І сказав Каїн до Господа: «Кара гріха мого занадто велика, щоб її винести! Проганяєш оце мене сьогодні з цієї землі, й від лиця твого мушу ховатися і втікачем та волоцюгою маю бути на землі; і перший, хто мене зустріне, вб’є мене». Тоді Господь сказав до нього: «Якщо хтось уб’є Каїна, то зазнає помсти всемеро». Та й поклав Господь на Каїні знак, щоб не вбивав його той, хто зустріне його. (...)
Переклад І. Хоменка
1Àвель, Каїн - діти перших людей Адама і Єви.
Запитання і завдання до прочитаного
1. Перекажіть біблійну оповідь про створення світу, послідовно відповідаючи на подані запитання.
• Що передувало створенню земного світу?
• Хто і як розпочав процес творення?
• Які реалії було створено передусім?
• У якій послідовності поставав світ живої природи?
• Як Бог створив людину? Коли це відбулося?
2. Розгляньте репродукції гравюр німецького художника Юліуса Шнорра фон Карольсфельда (1794-1872), уміщені на с. 27. Складіть цитатний план до оповіді про створення світу, знайшовши відповідну цитату з тексту Біблії до кожної ілюстрації.
3. Чому Адама і Єву було вигнано з Раю (Едемського саду)? Яким мало бути життя людей після вигнання?
4. Які жертви принесли Каїн і Авель Богові? Що підштовхнуло Каїна до братовбивства?
5. Розкрийте алегоричний зміст історії про вбивство Каїном його брата Авеля. Як було покарано Каїна?
Ю. Шнорр фон Карольсфельд. Ілюстрації до Біблії
Перед читанням. Пригадайте, коли і як пророк Мойсей отримав десять Божих заповідей.
(Уривок)
Вихід 20
Тоді Бог промовив усі ці слова, кажучи: «Я - Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі. Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене. Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, у водах. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь, Бог твій. Не прикликатимеш імени Господа, Бога твого, марно. Пам’ятай про відпочинковий день, щоб святити його. Шість днів працюватимеш і робитимеш всяке діло твоє. День же сьомий - відпочинок на честь Господа, Бога твого. (...) Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі. Не вбиватимеш. Не чужоложитимеш. Не крастимеш. Не свідкуватимеш ложно на ближнього твого. Не зазіхатимеш на дім ближнього твого; не пожадатимеш жінки ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані його осла, ані чого-небудь, що належало б ближньому твоєму». (...)
Переклад І. Хоменка
Запитання і завдання до прочитаного
1. Визначте, які з біблійних заповідей мають суто релігійний характер, а які - втілюють загальнолюдські гуманістичні ідеали.
2. Назвіть головні моральні цінності Біблії.
3. Наведіть приклади з прочитаних літературних творів, які ілюструють виконання чи ігнорування біблійних заповідей. Як це позначилося на долі літературних персонажів?
4. Подискутуймо! Визначте, з якими заповідями перегукуються наведені прислів’я. Про що свідчать такі перегуки?
«Жити - Богу служити»; «Кому Бог допоможе, той усе зможе»; «Давиш слово, тримай»; «Слово не горобець, вилетить - не впіймаєш»; «Праця годує, а лінь марнує»; «На світі все знайдеш, крім батька та матері»; «Думай двічі, говори раз»; «На чужий коровай рота не роззявляй!»; «Раз збрехав, а на роки брехуном став»; «Наклеп - як вугілля: якщо не обпече, так замаже»; «Убитий мовчить, але за нього спитається»; «З праці і честь».
Перед читанням. Читаючи уривки з Євангелій, знайдіть приклади втілення в образі Ісуса Христа уявлень про ідеальну людину й Сина Божого.