Літературний багаж. Які священні книги людства утворили підґрунтя світових релігій? Яку роль вони відіграють у духовному житті людини?
Коран - головна священна книга ісламу, однієї з найпоширеніших релігій світу, у багатьох країнах проголошеної державною. Для немусульман він є чудовою пам’яткою арабської класичної літератури й середньовічної арабської мови, яка збереглася до нашого часу майже без змін.
Батьківщина Корану - спекотні напівпустелі й зелені оази Аравійського півострова, у давнину заселеного кочовими й осілими арабськими племенами. Назва священної книги мусульман походить від арабського слова «аль-куран» - «читання вголос, напам’ять». Згідно з ісламом, це одкровення, прочитані пророку Мухаммаду янголом Джібрілом (у Біблії - Гавриїлом) з небесної Першокниги від імені Аллаха (Бога). Відбулося це в VII ст., зовсім недавно в порівнянні з іншими священними книгами людства: від Нового Заповіту Коран відділяє аж шістсот років, а від Вед - дванадцять століть.
Пророк Мухаммад (араб. той, кого хвалять) народився 570 р. в Мецці. Це велике торгове місто розташовувалося на перетині давніх караванних шляхів з Індії і Візантії до Африки та Європи, а тому жили в ньому люди різних віросповідань: язичники й буддисти, іудеї і християни. День народження Мухаммада збігається з днем його смерті. Такий символічний збіг дат, згідно з ісламом, наголошує на особливій місії останнього посланця і пророка Аллаха. Його життєпис, як і біографії інших засновників релігій, містить численні легенди й описи дивних подій. Наприклад, вважається, що під час народження Мухаммада на його матір з неба лилося чудесне сяйво; коли ж він з’явився на світ, у Мецці впали й розбилися язичницькі ідоли, а в головному храмі на північному заході Ірану згасло полум’я.
Відомо, що пророк рано осиротів і ним опікувався дядько Абу Таліб. Певний час Мухаммад пас кіз і овець, а коли йому виповнилося дванадцять років, разом з Абу Талібом вирушив у подорож до Сирії в складі торгового каравану. Імовірно, саме тоді Мухаммад уперше ознайомився з християнською, іудейською та іншими релігіями. Легенди розповідають, що в Сирії якийсь християнський аскет1 начебто впізнав у хлопчикові майбутнього пророка і провістив йому велике майбутнє.
1 Аскет - людина, що вкрай обмежує свої життєві потреби; християнський подвижник, який виснажує себе постом.
Р. Пірес. Захід сонця в пустелі
У двадцять один рік Мухаммад уже мав у Мецці репутацію надійної, солідної людини і за рекомендацією дядька вступив на службу до багатої вдови Хадіджі, змушеної самотужки провадити караванну торгівлю.
Незабаром Мухаммад і Хадіджа покохали одне одного й одружилися, незважаючи на протести з боку родичів. Шлюб приніс Мухаммаду достаток. Відтак він дедалі частіше перебував у філософських роздумах, полюбив усамітнюватися на горі Хіра поблизу Мекки.
Близько 610 р. в Ніч могутності перед Мухаммадом з’явився янгол Джібріл із сувоєм, загорнутим у парчеве простирадло, і наказав: «Читай!». Оговтавшись від потрясіння, Мухаммад відчув, що слова першого одкровення Аллаха ніби закарбовані в його серці, і почав проповідувати. Як і всі віщуни, він говорив пристрасно, інколи несамовито. Промови його, що складалися з коротких рубаних фраз зі своєрідним ритмом і римою, звучали як римована проза.
Спочатку в проповідях Мухаммада не було нічого нового в порівнянні з іншими віровченнями. Пророк сповіщав близькість Страшного Суду й обіцяв праведникам здійснення одвічної мрії мешканця пустелі - Рай з тінистими садами й прохолодними джерелами, а грішникам - вогненне пекло, жахливіше від розпечених пісків. Однак із часом Мухаммад заклйкав відкинути старих ідолів, визнати єдиного Бога - Аллаха й беззастережно скоритися його волі («іслам» у перекладі з арабської означає «покірність», «присвячення себе Богу»). Насправді це означало підкорення всіх правовірних (арабською «муслім», звідси й друга назва ісламу - мусульманство) новому пророку. Це положення закріплювалося формулою: «Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммад - пророк його».
Щоправда, більшість аравійців вважала за краще й надалі поклонятися лише «своїм», родоплемінним божествам, серед яких були небесні світила, джерела, дерева, скелі й навіть камені. Мухаммаду і його прихильникам довелося тікати до сусіднього міста Ясріб (пізніше Медіна - «місто пророка»). Переселення відбулося 622 р., і саме ця дата стала початком мусульманського літочислення.
Тут Мухаммаду поталанило більше: незабаром на його бік перейшли кочові племена і 630 р. владу пророка визнала практично вся Аравія. Щоб нову релігію прийняла і знать Мекки, Мухаммад оголосив тамтешній храм Каабу головним святилищем ісламу, а паломництво до нього (хадж) - обов’язковим для кожного мусульманина.
На той час книги Корану як такої ще не існувало. За життя Мухаммада послідовники записували його одкровення на пальмових листках, кістках тварин, каменях, але більшість, за арабською традицією, заучувала ці промови напам’ять. За рік після смерті пророка в запеклій битві загинуло чимало знатних мусульман, які знали Коран. Відтак за сприяння найближчого соратника й особистого секретаря Мухаммада Зейда було зроблено нові записи.
До Корану входять сто чотирнадцять фрагментів, які називаються сурами і складаються з віршів - аятів. У перекладі з арабської «аят» - «диво», «знамення», адже, за легендою, Мухаммад на доказ свого божественного пророчого дару продекламував саме коранічні вірші. Сури зазвичай поділяють на «мекканські» й «медінські» - відповідно до періодів перебування Мухаммада в Мецці та Медіні.
Не маючи змоги організувати текст за тематичним або хронологічним принципом, матеріал розмістили в порядку зменшення обсягу окремих сур: останні - найменші - складаються лишень з кількох рядків, тим- часом як перші - цілі трактати. Винятком є лише перша сура «Аль- Фатіха» («Відкриваюча») - хоч і невелика за обсягом, проте найголовніша для мусульман. Вважається, що весь Коран уміщено в цій сурі. А вона, своєю чергою, зосереджена в першій фразі, а ця фраза - у першій літері. Літера ж сконцентрована в крапці над нею, яка є першою краплею божественного чорнила, і ця крапля - прототип Усесвіту. Першу суру читають під час усіх мусульманських обрядів і часто використовують в оформленні храмів. Словами першого аяту «Аль-Фатіхи» - «Ім’ям Аллаха Милостивого, Милосердного!» - починається кожна наступна сура, окрім дев’ятої. За традицією так розпочинають і молитви, і листи, і навіть літературні твори.
Сури Корану вельми різноманітні за своїм змістом. Створюючи нову релігію, Мухаммад спирався на легенди арабських племен, перекази народів, що жили задовго до появи ісламу. У Корані є перекази біблійних сюжетів, притчі, клятви, погрози й застереження, описи історичних подій, міфологічні оповіді, роздуми про будову світу, правові міркування тощо.
Варто зазначити, що Коран з повагою оповідає про біблійних героїв: Адама, Авеля, Ноя (Нуха), Соломона (Сулеймана), Мойсея (Мусу), Йосифа (Йусуфа), Івана Хрестителя, Марію (Мар’ям), Ісуса (Icy) та інших. Наприклад, у сурі дев’ятнадцятій «Мар’ям» детально відтворено історію народження їси. Однак, на відміну від Нового Заповіту, для мусульман украй важливо, що Іса - людина і тільки людина, навіть якщо він дуже близький до Бога й народження його було незвичайним. Коран наголошує, що Іса - не Син Бога, а лише його посланець.
Мечеть пророка Мухаммада в Медіні
Найважливіші питання Коран, як і Біблія, викладає у формі притч, адже осягаючи знання в роздумах, людина сприймає їх як власні відкриття, а отже, - вважає найдостовірнішими. Саме тому повчання впливовіші за накази й заборони. Так само діють і стислі вислови з власного історією, застосовані як метафори: наприклад, образи слизької скелі, зернини, з якої виростає сім колосків, у другій сурі тощо. Уміння правильно тлумачити коранічні притчі на Сході вважають ознакою проникливості й глибоких знань. «Такі притчі Ми1 наводимо людям, але розуміють їх тільки ті, що знають», - зазначено в сурі двадцять дев’ятій «Павук».
З моменту виникнення Коран був тісно пов’язаний з арабською державою, яка саме зароджувалася, тож від самого початку поєднував релігійні, моральні, політичні й правові настанови. Сури Корану проголошують певні етичні заповіді (не убий, не кради, не обдури, будь чесним), навчають житейських правил (як молитися, поводитися з іновірцями, ділити військову здобич і успадковане майно, одружуватися й розлучатися). Велику увагу приділено обрядам ісламу: обов’язковими є п’ятикратна молитва у встановлені години, обмивання перед нею, сплата податку на користь бідних, щорічний піст, уже згадуване паломництво в Мекку тощо.
Мусульмани ставляться до Корану благоговійно. Відповідно до назви, священну книгу було призначено для читання вголос, і з часом це стало своєрідним мистецтвом. Читати Коран належало речитативом, співуче. Також кожен правовірний мав вивчити значну частину тексту напам’ять. Як і в минулому, сьогодні є люди, які знають напам’ять весь Коран. Священна книга мусульман відіграє важливу роль в освіті ісламських країн, інколи навіть виступає єдиним навчальним матеріалом.
1 У Корані Бог говорить від першої особи однини або множини.
Український мотив
За офіційними даними, в Україні мешкає понад півмільйона мусульман. Ознайомившись із Кораном, представники інших релігій можуть краще з ними порозумітися. Утім, ісламські богослови стверджують, що достеменно передати мудрість і художню витонченість священної книги ісламу неможливо жодною іноземною мовою. Найбільше це твердження стосується буквальних перекладів, тож найприйнятнішими вважають «переклади смислів».
Першу спробу відтворити Коран сучасною українською мовою зробив видатний учений-сходознавець Агатангел Кримський; часткові переклади з мови оригіналу опублікували Ярема Полотнюк і Валерій Рибалкін. А 2013 р. побачив світ повний переклад святого письма мусульман, виконаний сходознавцем Михайлом Якубовичем. «Я дуже довго працював над ісламською релігійною лексикою, добирав такі поняття, які були б звичними для українського читача і водночас передавали суть оригіналу», - зазначив перекладач. Рішення про оприлюднення цього перекладу схвалила спеціальна комісія експертів Центру імені короля Фагда, яка засвідчила, що українська версія Корану відповідає всім вимогам тлумачення священної книги.
Перевірте себе
1. Як виник Коран? Що означає назва цієї священної книги?
2. Що розповідають про життя Мухаммада історичні джерела й легенди?
3. Схарактеризуйте особливості композиції Корану. Що таке сура та аят?
4. Чим схожі й чим відрізняються священні книги християн і мусульман? Яких біблійних героїв згадано в Корані?
5. Які царини людського життя відображено в Корані?
6. Яку роль відіграють у тексті Корану притчі?
7. У чому полягає проблема перекладу коранічних текстів? Хто з українських перекладачів працював над Кораном?
Перед читанням. Пригадайте біблійні оповіді про створення світу, вигнання з Раю, народження Ісуса. Порівняйте їх з коранічними текстами, визначте спільне й відмінне.
(Уривки)
Сура 1. Аль-Фатіха (Відкриваюча)
1. Ім’ям Аллаха Милостивого, Милосердного!
2. Хвала Аллаху, Господу Світів!
3. Милостивому, Милосердному!
4. Володарю Судного Дня!
5. Лише Тобі ми поклоняємося, і лише в Тебе просимо допомоги,
6. веди нас шляхом прямим,
7. шляхом тих, кого Ти наділив благами, а не тих, хто під гнівом
Твоїм1, і не тих, хто заблукав2!
Сура 2. Аль-Бакара (Корова3)
Ім’ям Аллаха Милостивого, Милосердного!
(...) І сказали Ми: «О Адам! Живи разом зі своєю дружиною4 у Раю. Їжте досхочу, хоч коли б ви побажали. Але не наближайтесь до цього дерева, бо станете одними з нечестивців!»
36. Проте шайтан5 змусив їх вийти звідти. Тож вони залишили те, що було там, і сказали Ми: «Вийдіть! І одні з вас будуть ворогами для інших! Земля стане для вас притулком і ви матимете там прожиток - до певного часу!»
37. І прийняв Адам слова Господа свого й покаявся перед Ним. Воістину, Він - Приймаючий Каяття, Милосердний!
1 Ті, хто під гнівом Твоїм - ідеться про тих, хто знає істину, але не живе згідно з нею.
2 Т і, хто заблукав - ідеться про тих, хто не йде прямим шляхом.
3 Суру названо так тому, що цю тварину згадано в 67-му аяті.
4 У Корані ім’я Єва не вживається, використовується лише словосполучення «дружина Адама».
5Шайтàн - диявол.
38. І сказали Ми: «Вийдіть звідти всі!» А якщо прийде від Мене до вас прямий шлях, то ті, хто йтиме прямим шляхом Моїм, не матимуть страху й не будуть засмучені!
39. А ті, які не вірували та й вважали Наші знамення брехнею, вони - жителі пекла. Будуть вони там довіку! (...)
42. Не вбирайте істину в неправду та не приховуйте істини, адже ви її знаєте! (...)
164. Воістину, у створенні небес і землі, у розрізненні дня і ночі, у кораблі, що пливе морем, маючи в собі те, що приносить користь людям; у воді, яку Аллах зіслав із неба та якою оживив землю після смерті її, розселивши там різних тварин; у зміні вітрів, у покірній хмарі, яка висить між небом і землею, у всьому тому - знамення для людей, які розуміють! (...)
261. Прикладом тих, які жертвують майно своє на шляху Аллаха, є зернина, з якої виросло сім колосків, а в кожному колоску - сто зернин. Аллах дає більше тому, кому побажає. Аллах - Всеосяжний, Всезнаючий! (...)
263. Добре слово і прощення кращі за милостиню, яка супроводжується образою. Аллах - Багатий, Жалісливий!
264. О ви, які увірували! Не зіпсуйте милостині вашої докором та образою, наче той, хто витратив майно на жертву задля того, щоб побачили це люди. Адже він не увірував у Аллаха та в Останній День. Його прикладом є слизька скеля, вкрита землею. Та ось змочив її дощ, і лишилася скеля та чистою. Немає у них жодної сили над тим, що отримали вони! Аллах не веде прямим шляхом невіруючих людей!
265. Прикладом тих, які витрачають своє майно, прагнучи до вдоволення Аллаха та переконуючи самих себе, є сад на пагорбі. Якщо зросить його дощ, то вдвічі примножаться його плоди. А якщо не зросить його дощ, то зросить хоча б мряка. Аллах бачить те, що робите ви!
266. Невже хтось із вас хоче - якщо буде в нього сад із пальмами та виноградником, де будуть текти ріки й будуть різні плоди, - щоб торкнулась його старість, тоді як діти ще будуть слабкими, а сам сад вразить вихор, у якому цей сад і згорить? Ось так Аллах пояснює вам знамення - можливо, замислитеся ви! (...)
269. Аллах дарує мудрість, кому побажає, а кому дарована мудрість, тому дароване велике благо! Але згадують це лише обдаровані розумом. (...)
Сура 6. Аль-Анам (Худоба)
Ім’ям Аллаха Милостивого, Милосердного!
(...) 151. Скажи: «Приходьте, я прочитаю вам про те, що заборонив вам Господь ваш: нікого не вважайте рівним Йому, якнайкраще ставтеся до батьків. Не вбивайте дітей своїх, боячись бідності, адже Ми наділяємо і вас, і їх. Не наближайтеся до огидних учинків - явних і прихованих. Не вбивайте душі, вбивство якої заборонив Аллах, якщо не маєте права на те. Він заповів вам це - можливо, ви зрозумієте!»
152. І не наближайтеся до майна сироти, хіба для його ж блага, поки не досягне він зрілості. Наповнюйте міру й вагу справедливо! Ми не вимагаємо від людини понад її можливості. І коли ви щось говорите, будьте справедливі, навіть якщо йдеться про вашого родича. Виконуйте завіт Аллаха. Він заповів вам це - можливо, ви зрозумієте!
153. Такий Мій прямий шлях, тож ідіть ним, але не йдіть іншими дорогами, які зіб’ють вас із Його шляху! Він заповів вам це - можливо, ви будете богобоязливі! (...)
Сура 19. Мар’ям
Ім’ям Аллаха Милостивого, Милосердного!
16. І згадай у Писанні Мар’ям, коли вона віддалилася від своїх рідних у місце східне,
17. і сховалася від них за завісою. І Ми послали до неї Нашого Духа, який уподібнився статному чоловіку.
18. Вона сказала: «Воістину, шукаю в Милостивого захисту від тебе, хіба що ти богобоязливий!»
19. Він відповів: «Воістину, я тільки посланець Господа твого і маю дарувати тобі пречистого хлопчика!»
20. Вона сказала: «Як може бути в мене хлопчик, коли жоден чоловік не торкався мене і не була я блудницею?»
21. Він сказав: «Так станеться, бо сказав те Господь твій.» (...)
22. Тож вона завагітніла й віддалилася в місце далеке.
23. Підійшла з пологовими муками до стовбура пальми й сказала: «Як би я хотіла вмерти раніше й бути назавжди забутою».
24. І вигукнув із-під неї [Іса]: «Не журись, Господь створив біля тебе струмок!
25. Нахили до себе стовбур пальми й струсони - на тебе посипляться свіжі фініки!
26. Їж, пий та заспокойся!..»
27. Вона прийшла до своїх рідних, несучи його. Сказали ті: «О Мар’ям! Ти зробила жахливу річ!» (...)
29. Та вона вказала [на Ісу]. Вони запитали: «Як ми можемо говорити з ним, коли він - немовля?»
30. Він сказав: «Воістину, я - раб Аллаха. Він дарував мені Писання й зробив мене пророком.
31. Він зробив мене благословенним [усюди], де б я не був, зобов’язав.
32. бути шанобливим до матері моєї й не зробив мене зверхнім.
33. Мир мені в день мого народження, у день моєї смерті та в день, коли я воскресну до життя!» (...)
Переклад М. Якубовича
Літературний практикум
1. Яке значення має перша сура Корану? Що означає назва «Аль-Фатіха»?
2. Чим схожі й чим відрізняються перша сура Корану й головна молитва християн?
3. У Корані Аллах має дев’яносто дев’ять імен. Знайдіть і прокоментуйте постійні епітети, які супроводжують його ім’я в прочитаних уривках. Яку роль ці епітети відіграють у втіленні головного твердження ісламу?
4. Які образи й сюжети Старого Заповіту відобразилися в прочитаних вами уривках Корану? Про що свідчить їх використання?
5. Розкрийте значення алегоричних образів скелі, зернини й саду в сурі «Корова».
6. Знайдіть спільні мотиви в десяти біблійних заповідях і настановах сури «Худоба». Які загальнолюдські моральні уявлення втілено в цих рядках?
7. Які подробиці народження їси (Ісуса) описано в сурі «Мар’ям»? Ким постає Іса в Корані?
8. Наведіть приклади втілення у священній книзі мусульман особливостей культури арабського народу.
9. Доведіть, що мова Корану афористична. Випишіть з прочитаних сур афористичні вислови. Які загальні гуманістичні цінності вони відображають?