«А ВІН, БЕНТЕЖНИЙ, ПРОСИТЬ БУРІ...»
Літературний багаж. Пригадайте основні особливості лірики доби пізнього романтизму, зокрема лірики Г. Гейне (на прикладі його поезії «На півночі кедр одинокий...»).
Коли Пушкін передчасно пішов із життя, культурна громадськість Росії усвідомила, що втратила свого найкращого поета. Однак сучасники навряд чи зрозуміли: то був не просто черговий «перший» поет, а найперший, назавжди. Не знали вони й того, що Пушкін відкрив російській літературі шлях у далеке майбуття.
Тим часом столицею пішов поголос, нібито француз Дантес, який смертельно поранив Пушкіна на дуелі, зажив особливої прихильності при дворі. Чутки ті жваво обговорювали, зокрема, й молоді офіцери в казармах імператорської гвардії. Один з них, двадцятидворічний корнет Лермонтов, склав і давав переписувати всім охочим вірш «Смерть Поета», що закінчувався гнівним зверненням до «лихих нащадків знаті», які «жадібним натовпом постали коло трону» і яких автор фактично звинуватив у колективному вбивстві Поета. Це звинувачення дорого коштувало корнетові: за наказом царя, його негайно відрядили на Кавказ, де тривала війна. Відтак романтична молодь Росії вирішила, що звання першого поета має успадкувати саме він - Михайло Лермонтов.
Ким же був цей молодий чоловік і що спонукало його до поетичного бунту?
Михайло Юрійович Лермонтов народився в Москві. Мати майбутнього поета померла, коли йому не виповнилося й двох з половиною років. Жив він у селі Тархани Пензенської губернії - родовому маєтку бабусі по матері. З батьком Михайло бачився вкрай рідко: бабуся не дозволяла їм зустрічатися, оскільки не схвалювала доньчиного шлюбу. Хлопчик важко переживав сімейні негаразди але, незважаючи ні на що, любив і бабусю, і батька. У сімнадцять років Лермонтов залишився круглим сиротою.
До тринадцяти років Михайло навчався вдома, потім - у Москві. У 1828 р. його було зараховано до Московського університетського благородного пансіону, а 1830 р. - до Московського університету. Однак уже за два роки через конфлікт з викладачами Лермонтов перервав навчання і переїхав у Петербург, де вступив до військового (юнкерського) училища. Невдовзі, посварившись із начальством, він перевівся у гвардію.
Бунтівний характер молодого поета виявився вже в його ранній ліриці, зміст якої віддзеркалюють рядки знаменитого «Паруса»: «А він, бентежний, просить бурі, // Немов у бурях спокій є!». Пізніше на Заході Лермонтова називатимуть «російським Гейне». Сам він долучився до творчості німецького поета-бунтаря в останній рік свого життя, зробивши вільний переклад вірша «На півночі кедр одинокий.». Цей твір було опубліковано в журналі «Отечественные записки» під заголовком «Сосна» за кілька місяців після загибелі автора. Дослідники датують «Сосну» весною 1841 р. за чорновим автографом в альбомі Лермонтова. Під текстом (без назви) ліворуч - малюнок олівцем: сосна на вершині, осторонь пальма на скелі; праворуч - два чоловічих профілі. Про те, що вірш було написано навесні 1841 р., свідчив і поет П. Вяземський: «Напередодні від'їзду на Кавказ Лермонтов на моє прохання переклав шість рядків Гейне: “Сосна і пальма”... Він нашвидкуруч... накидав на клаптику паперу свій переклад. Я подарував його тоді княгині Юсуповій». Імовірно, це перший начерк, який зробив Лермонтов, їдучи на Кавказ у 1841 р.
Саме на Кавказі поет і загинув: не від ворожої кулі, як чимало його однополчан, а на дуелі, як Пушкін. Одна з його останніх поезій «На дорогу йду я в самотині.» овіяна легендами. За життя автора вона не друкувалася. Датований вірш травнем - початком липня 1841 р. за місцем автографа в записнику, подарованому Лермонтову письменником В. Одоєвським. Отже, це один з останніх творів митця, який за інтонацією і творчим задумом справляє враження поетичного заповіту, підсумку основних тем і мотивів його творчості.
За влучним зауваженням В. Бєлінського, у цьому вірші «все лермонтовське». «Психологічною та моральною утопією1 свободи і спокою» назвав його український філолог Д. Овсянико-Куликовський. А історик В. Ключевський зауважив, що поезія «На дорогу йду я в самотині.» «своїм звучанням майже позбавляє композитора необхідності добирати мотиви й звуки, перекладаючи її на ноти».
1Утопія - фантазія, нездійсненна мрія.
Саме органічною музикальністю вірша можна пояснити виникнення легенди про те, що загальновідому «народну» мелодію до нього створив сам Лермонтов і наспівував її в ніч перед фатальною дуеллю. За вірогіднішою версією, музика до романсу «Выхожу один я на дорогу.» належить співачці й композиторці Єлизаветі Шашиній (1805-1903) і написана принаймні до 1861 р.
Завдяки перекладу І. Франка від 1878 р. знаменитий романс на слова Лермонтова вільно й природно зазвучав українською мовою. Однак найвдалішим українським перекладом вірша визнано версію М. Рильського «На дорогу йду я в самотині...».
І. Захаров.
Лермонтов із сотнею. 1993 р.
За життя Лермонтова його твори виходили друком не так уже й часто. А ті, що було-таки оприлюднено, здебільшого викликали осуд літературних авторитетів старшого покоління. Така доля спіткала й знаменитий вірш «І нудно, і сумно.», опублікований у часописі «Литературная газета» 20 січня 1840 р. Цей твір увійшов до єдиної прижиттєвої збірки митця «Поезії М. Лермонтова» (1840). За словами В. Бєлінського, «“І нудно, і сумно...” з усіх віршів Лермонтова викликав особливу неприязнь старого покоління». «Дивні люди! - зауважував критик. - Їм досі здається, що поезія повинна вигадувати, а не бути жрицею істини, бавити брязкальцями, а не гриміти правдою».
Перевірте себе
1. Що ви знаєте про життя М. Лермонтова? З якими біографічними обставинами пов’язані трагічні ноти лермонтовської лірики?
2. Яку роль у житті Лермонтова відіграв його вірш «Смерть Поета»?
3. Чим, на вашу думку, зумовлена спорідненість лірики Лермонтова й Гейне? (Візьміть до уваги, що більшість віршів Лермонтова було написано до знайомства з творчістю німецького поета, який, до речі, про молодого російського митця взагалі нічого не знав).
Перед читанням. Пригадайте вірш Г. Гейне «На півночі кедр одинокий.» (с. 61). Читаючи вільний переклад цього твору, виконаний М. Лермонтовим, поміркуйте, чи свідомо російський поет змінив тему та ідею поезії Гейне? Якщо ні, спробуйте зрозуміти, чому відбулася ця зміна.
СОСНА
На севере диком стоит одиноко
На голой вершине сосна,
И дремлет, качаясь, и снегом сыпучим
Одета, как ризой, она.
И снится ей всё, что в пустыне далёкой -
В том крае, где солнца восход,
Одна и грустна на утёсе горючем
Прекрасная пальма растёт.
Перед читанням. До стодвадцятип’ятиріччя від дня народження Лермонтова видатні поети В. Свідзінський і В. Сосюра створили свої версії його «Сосни». Під час читання поміркуйте, що споріднює і що відрізняє наведені українські переклади.
СОСНА
На півночі дикій, високо на скелі,
Стоїть одинока сосна -
І клониться сонно, і снігом блискучим,
Як ризою, вкрита вона.
І мріється їй, що в далекій пустелі,
В країні, де сонячний схід,
Сумна і самотна, на спаленій кручі
Вродливиця-пальма стоїть.
Переклад В. Свідзінського
***
На півночі дикій стоїть одиноко
На голій вершині сосна.
І марить хитливо, і снігом сипучим,
Мов ризою, вкрита вона. І
І сниться їй все, що в пустелі жагучій,
Де сонце встає золоте,
Сумний і далекий, на скелі горючій
Платан одинокий росте.
Переклад В. Сосюри
Запитання і завдання до прогитаного
1. Чи можна стверджувати, що перекладацька версія Лермонтова є самостійним віршем? Якщо так, визначте тему та ідею цього твору.
2. До якого літературного напряму належить поезія Лермонтова «Сосна»? За якими ознаками ви це визначили?
3. Філологічний майстер-клас. Який з наведених українських перекладів можна вважати вільним? Завдяки чому цей переклад вірша Лермонтова повертає читача до теми та ідеї поезії Гейне?
Перед читанням. Читайте вірш Лермонтова в цілковитій тиші. Зверніть увагу на згаданий у творі «гомін». Поміркуйте, чи суперечить він абсолютній тиші, у якій лунають думки ліричного героя.
***
На дорогу йду я в самотині;
Крем’яна в тумані путь блищить:
Тихо. Бога слухає пустиня,
І зоря з зорею гомонить.
Небеса прекрасні та безкраї!
Спить земля в промінні голубім...
Чом же серце з болю завмирає?
Жду чого? Жалію я за чим?
Мрією не тішусь я пустою,
Днів не жаль, ще більш не розцвітуть;
Я жадаю волі та спокою!
Я б хотів забутись і заснуть!
Та не тим холодним сном могили.
Я б навік заснути так хотів,
Щоб живі дрімали в серці сили,
Щоб у грудях віддих тріпотів;
Щоб крізь ніч, крізь день ясний для мене
Про кохання ніжний спів лунав,
Наді мною темний дуб зелений
Щоб схилявся й листям розмовляв.
Переклад М. Рильського
І. Захаров. «На дорогу йду я в самотині.». 2005 р.
Запитання і завдання до прочитаного
1. Поясніть, чому Д. Овсянико-Куликовський назвав поезію Лермонтова «На дорогу йду я в самотині.» «психологічною та моральною утопією свободи і спокою»?
2. Про що може «гомоніти» зоря із зорею? Чому саме до зіркових, а не до людських розмов прислухається ліричний герой?
3. Про яку ще розмову згадано у вірші? Чи важливе місце посідає ця згадка? Відповідь поясніть.
4. Філологічний майстер-клас. Знайдіть оригінал щойно прочитаної вами поезії Лермонтова («Выхожу один я на дорогу...») і проаналізуйте роботу українського перекладача. Спробуйте створити власну перекладацьку версію вірша.
Перед читанням. Під час читання вірша зауважте, які важливі для багатьох людей речі втратили свою цінність для ліричного героя.
***
І нудно, і сумно! - і нікому руку подать,
Як горе у душу прилине. Бажання!..
Чи варто даремно і вічно бажать?..
А роки минають - найкращі хвилини!
Кохати. кого ж бо? На час, на годину - дарма.
Кохання навік - неможливе.
Чи в себе заглянеш? - минулого й сліду нема:
І радість, і мука, і все це мінливе!
Що пристрасті? - Скоро вогонь їх солодких недуг
При слові розсудку згасає,
И життя - як поглянеш на нього уважно навкруг -
Лиш жарт, де ні змісту, ні глузду немає!
Переклад М. Терещенка
Запитання і завдання до прочитаного
1. Які ще принади, крім названих і відкинутих у вірші, існують у людському житті?
2. У чому полягає принципова різниця між письменником М. Лермонтовим, який присвятив себе натхненній літературній праці, та ліричним героєм поезії «І нудно, і сумно.»?
3. Подискутуймо! Групова робота. Критики вважали, що у вірші «І нудно, і сумно.» створено образ покоління 1830-1840-х років, представників якого згодом назвали «зайвими людьми». Наведіть і обговоріть аргументи «за» і «проти» такого тлумачення.