Літературний багаж. Пригадайте, з яким «освіченим монархом» познайомився Шиллер 1784 р. Який титул отримав поет унаслідок цього знайомства? Які ліричні жанри теорія класицизму визнавала «високими»?
Йоганн Вольфганг Гете народився в давньому торговому місті Франкфурті-на-Майні. Його батько, імперський радник, колишній адвокат, був людиною педантичною, вимогливою і чесною. Від нього Йоганн успадкував потяг до знань. Мати, взірець сердечної теплоти й мудрості, розвивала схильність сина до фантазування. Одним з прямих предків Гете по жіночій лінії був видатний німецький художник XVI ст. Лукас Кранах Старший.
Йоганн рано долучився до світу літератури: прочитав «Іліаду» Гомера, «Метаморфози» Овідія, твори Вергілія в оригіналі. Його батько був з тих, хто, не задовольнивши власних амбіцій, намагається дати дітям більше можливостей для розвитку. Тож 1765 р. юний Гете вирушив до Лейпцига, де вступив до університету. Вищу освіту він завершив у Страсбурзькому університеті (1770), захистивши дисертацію на звання доктора права.
Важливий вплив на творчість Гете справила зустріч із філософом і письменником Й.Г. Гердером, який ознайомив його зі своїми поглядами на природу й культуру. Гердер з великою повагою ставився до народної творчості й саме її вважав зразком справжньої поезії. Натхне- ний цією ідеєю Гете зацікавився фольклором, що позначилося на його ранній ліриці. Саме в той період - у двадцять два роки - митець написав вірш «Травнева пісня».
Гете змолоду вважали літературним ватажком свого покоління. Його історична драма «Гец фон Берліхінген» (1773) і роман у листах «Страждання молодого Вертера» (1774) були культовими молодіжними книжками тієї доби. Саме їх найбільше любив юний Шиллер.
Щодо цих творів видатний український літературознавець О. Білецький слушно зазначив: «Гете не пощастило ні в історичній драмі, ні в романі із сучасного йому німецького життя знайти справжнього героя, який відповідав би сміливим мріям і потаємним сподіванням передової молоді того часу. Гец і Вертер гинуть. Так і в Шиллера бурхливий протест Карла Моора (“Розбійники”) і Фердинанда (“Підступність і кохання”) розбивається об нездоланну стіну суспільних відносин, свідчить не про силу героїв, а про їхню слабкість».
Утім, була ще надія на античність, яка зазвичай «позичала» сильних героїв наступним поколінням. Тож на початку 1770-х років Гете розпочав роботу над драмою про Прометея. Однак він не впорався із цією темою в жанрі драми, від твору лишилися тільки фрагменти. Одним з тих уривків тривалий час вважали оду, або гімн, «Прометей». А вже згодом гетезнавці встановили, що цю оду (або гімн) було написано найімовірніше в тих-таки 1770-х роках, але як окремий, самостійний твір. Вочевидь, усі ідеї та залишки сил, витрачених на нереалізований драматичний задум, Гете вклав у цей ліричний твір.
«Борець від природи», гетевський Прометей не погоджується на будь- який компроміс із володарем світу Зевсом. На думку титана, правитель, який не дбає про долю та щастя людства, заслуговує лише на презирство. Ні муки, ні обіцянки не можуть змусити Прометея поступитися своїм максималізмом.
Що ж до автора «Прометея», то він «борцем від природи» не був. Приставши на спокусливу пропозицію свого вельможного друга герцога Веймарського Карла Августа, у 1775 р. Гете розпочинає кар’єру при його дворі, аби за сорок років по тому обійняти посаду прем’єр-міністра. У 1782 р. він отримує дворянство й стає президентом палати.
Коментар архіваріуса
У 1786 р. Гете взяв тривалу відпустку й вирушив до омріяної Італії - країни вічної весни й поезії. Саме в той час, коли поет перебував в Італії, Шиллер приїхав до Веймара, який уже не перший рік претендував на звання центру німецької літератури. Тут Шиллер співпрацює з журналом відомого письменника К.М. Віланда, видає часопис «Талія», знайомиться з Гердером та іншими видатними вченими й літераторами. У 1788 р. до кола його знайомих увійшов і Гете, але протягом перших п’яти років їхнє спілкування обмежувалося звичайною ввічливістю. До того ж 1789 р. Шиллер переїхав до Єни, де отримав посаду екстраординарного професора історії та філософії в тамтешньому університеті.
Утім, Гете часто навідувався до Єни, щоб узяти участь у насиченому університетському житті. І от у липні 1794 р. після засідання Єнського товариства природознавців Гете й Шиллер удвох вийшли на вулицю, продовжуючи жваво обговорювати щойно почуту доповідь. Так вони дійшли до квартири Шиллера. Там Гете почав захоплено пояснювати свою теорію метаморфози рослин (адже він був не лише письменником, мистецтвознавцем, істориком, філософом, політологом, а й відомим природознавцем). Гете малює схему рослини, розповідає, як дослідним шляхом відкрив існування «прарослини». Шиллер заперечує: «Це не дослід, а ідея!». Відтоді протиставлення емпіричного (дослідного) і апріорного (ідейного) пізнання світу стане важливою темою їхнього листування - згодом одного з найкращих епістолярних творів світової літератури (Гете опублікував його 1828 р.).
Веймарський театр
Е. Рітшель. Пам’ятник Гете і Шиллеру. Веймар. 1857 р.
Однак не тільки листуванням відзначилася ця дружба, не лише воно увійшло до скарбниці людства як плід співтворчості двох геніїв. Того знаменного літа 1794 р. митці розпочинають спільну діяльність: видають журнали, друкують літературні маніфести, відповідають опонентам у жвавій полеміці.
Творча співпраця Гете й Шиллера мала на меті насамперед теоретичне осмислення й практичне розв’язання тих завдань, що постали перед літературою в новий, пореволюційний, період. Шукаючи ідеальної форми, ці найавторитетніші європейські письменники кінця XVIII - початку ХІХ ст. звернулися до античного мистецтва. У ньому вбачали вони найвищий взірець зображення людської краси.
Так починається останній період розвитку європейського класицизму, відомий під назвою веймарський класицизм. Аби повернути сучасників до споглядання й античних ідеалів, Гете і Шиллер самі повертаються до «чистої» літературної творчості, яку обидва на той час фактично припинили.
У 1799 р. поети заснували Веймарський театр, який відразу став провідним театром Німеччини. На його сцені з великим успіхом відбулася прем’єра Шиллерової трагедії античного жанру, пафосу й сили «Марія Стюарт». Надзвичайно плідною виявилася друга половина 90-х років і для Гете. Він відредагував і оприлюднив цикл віршів «Римські елегії», завершив театральний роман «Роки навчання Вільгельма Мейстера», продовжив роботу над трагедією «Фауст» - справою всього свого життя.
Коментар філолога
Головний герой трагедії «Фауст» - відомий ще в середньовічній Німеччині літературний персонаж. Це вчений, філософ, який продав душу дияволу й натомість отримав необмежені можливості пізнання земного світу й владу над ним. У Гете Фауст повертає собі молодість, за допомогою диявольських чарів домагається любові простої дівчини Гретхен, та, швидко збайдужівши, кидає її напризволяще. У період веймар- ського класицизму Гете відправляє Фауста, для якого немає перешкод ні в просторі, ні в часі, до Давньої Греції, де герой має пізнати античний ідеал і завоювати прихильність самої Єлени Прекрасної. Що з того вийшло - стане відомо вже за межами веймарського класицизму, який геній Гете переросте так само, як він переріс усі інші віяння доби.
У 1790 р. Гете оприлюднив твір «Фауст. Фрагмент». Проте «фрагмент» не виправдав сподівань прихильників його таланту. Не задовольнив він і самого поета, який уже в деталях продумав план продовження твору.
Унікальність «Фауста» полягає в тому, що він є передусім поетичним щоденником останнього з просвітителів; щоденником пізнього Просвітництва й водночас - підсумком Просвітництва в цілому. «Фауст - це сам Гете на різних стадіях розвитку його особистості», - влучно зауважив О. Білецький.
Як своїми ідеалами, так і своїми проблемами пізнє Просвітництво багато в чому відрізняється від раннього.
Веймарський класицизм Гете й Шиллера - це, зокрема, спроба на практиці оновити літературну теорію. Так, на відміну від французьких митців, німецькі класицисти надавали великого значення таким суто національним напівфольклорним жанрам, як балада. У творчості Гете й Шиллера рік 1797-й навіть називають «баладним», адже саме тоді вони створили свої «взірцеві» балади. Однак парадокс жанрів, тісно пов’язаних з фольклором, виявляється в тому, що вони погано піддаються теоретичному регулюванню. Дослідники й досі з усіх балад Гете віддають перевагу раннім, а серед них - «Вільшаному королю» (1782).
Коментар філолога
Твір «Вільшаний король», написаний як вступна пісня до музичної п’єси «Рибалка», згодом набув самостійного значення. На його створення Гете надихнула данська народна балада, опублікована Гер- дером у збірці «Голоси народів у їхніх піснях». Сюжет балади такий: дочка короля ельфів, яку наречений Олуф зустрів у нічному лісі, насилає на нього смертельну хворобу; Олуф не доживає до свого весілля, наречена бачить його вже мертвим.
Зміст пісні суто міфологічний. Тут у фантастичній формі відобразився забобонний страх середньовічної людини перед таємничими силами природи, утіленням яких, зокрема, є ельфи. Однак Гердерданське слово «Eller» переклав як «die Erle» - вільха. Так король ельфів (Ellerkonge) перетворився на вільшаного короля.
Назва балади Гете досі викликає запитання, оскільки невідомо, чи знав поет про помилку Гердера та про народні повір’я, пов’язані з болотистими землями, укритими вільхою та вербою. Адже, за німецькими міфами й легендами, саме в болотних вільшаниках мешкають духи, морок яких смертельно небезпечний для людей. Тому-то й стовбур вільхи червоніє, ніби стікає кров’ю, коли розколоти його вертикально навпіл...
Гете любив повторювати, що «природа завжди огортає людей темрявою і вічно пориває до світла». І це - одна з найбільших суперечностей, з якими стикнулося Просвітництво у своєму прагненні пізнавати й перетворювати світ, пізнавати й перетворювати саму людину.
Якщо людина - це «чиста дошка» (теза, з якої розпочиналася філософія Просвітництва), то наука є вищою за мистецтво, художню літературу. А художня література, створена за правилами науки (теорії л ітератури), - вищою за фольклор, який «поширює забобони». Відповідно свідомість дорослого освіченого чоловіка - вища за дитячий страх. І коли палкому просвітителю заперечили б, що у світі є чимало такого, чого сучасна наука пояснити не в змозі, він напевно зауважив би, що тільки «сучасна».
Однак людині, у якої невідома хвороба забрала дитину, не легше від того, що колись наука пояснить цей випадок. А народу, який потерпає від війни, байдуже, що колись історики проаналізують її причини й наслідки. Люди розповідають свої «нереальні» історії, прикрашаючи їх «фантастичними» подробицями. І в цьому, дивна річ, знаходять розраду...
Перевірте себе
1. Чому Німеччина, що до середини XVIII ст. перебувала на периферії літературного розвитку Європи, на цьому етапі стала його центром? Назвіть імена німецьких філософів і письменників XVIII ст., у творчості яких пролунали принципово нові ідеї.
2. Що ви знаєте про життя И.В. Гете? Готуючись до відповіді, пригадайте матеріал, засвоєний у попередніх класах.
3. Які ознаки Просвітництва як літературно-художнього напряму притаманні творчості Гете? Схарактеризуйте значення спільної діяльності Гете й Шиллера для світової літератури.
4. Який вплив на творчість Гете справили просвітницькі ідеї Гердера?
Перед читанням.
Читаючи вірш Гете, написаний під впливом ідей Гердера, зверніть увагу, як у ньому втілено теми молодості, кохання, радості, щастя. Пригадайте, як робить це Шиллер в оді «До радості». Поміркуйте, чим зумовлена відмінність між двома поезіями.
Сміється природа радо мені,
Як сяє сонце по зимнім сні!
Барвисті квіти по всіх лугах,
Пташині хори по всіх гаях,
І в кожнім серці радість, весна:
О земле, сонце, любов ясна!
Любов моя, ти світлий чар!
Ти злото ранніх нагірних хмар!
Твій подив свіжим лугам, полям,
Благословення траві й квіткам.
Дівчатко любе, дівча ясне!
Як зір твій сяє: ти любиш мене!
Як жайворонок - повітря й спів,
Як чиста квітка - росу полів,
Тебе люблю я гарячим чуттям,
Ти радістю, сміхом, новим життям
Підносиш спів мій, хвилюєш кров.
О, будь щаслива, моя любов!
Переклад М. Зерова
Запитання і завдання до прочитаного
1. Чи можна за піснею Гете бодай у загальних рисах установити конкретну історію кохання? А за одою Шиллера? Відповідь поясніть.
2. Розкажіть про кохану ліричного героя Гете. Які тропи використав поет для її зображення?
3. Яку роль у «Травневій пісні» відіграє зображення природи? Як настрій природи співвідноситься з настроєм ліричного героя та його коханої?
С. Філіпп. Алегорія Весни
Чи схожий такий прийом зображення настрою закоханих на вживаний у народних піснях? Відповідь проілюструйте прикладами з українського фольклору.
Перед читанням. Ліричний монолог гетевського Прометея належить до того самого жанру, що й поезія Шиллера «До радості», хоч настрій його радше протилежний. Читаючи оду-гімн Гете, знайдіть теми та ідеї, що споріднюють цей твір з одою Шиллера.
Вгорни небо твоє, Зевсе,
Імлою хмар,
Вчини, як отой хлопчак,
Що толочить будяки,
Влучай в дуби й верхів’я гір, -
Тільки мою землю
Мені залиши,
І мою хатину, будовану не тобою,
І вогнище моє
Із розжареним приском1, -
Якому ти заздриш.
О. Капралов.
Пам’ятник Прометею на вершині Орлиних скель. 1998 р.
Не знаю нікого біднішого
Під сонцем, ніж ви, богове!
Нещедро ви живите
Данням офір2
І дихом молитов
Вашу величність.
Ви б геть змарніли, якби
Не жебраки і діти,
Дурники, повні надії.
Коли я був малий, тоді,
Не знаючи, що, де і як,
Звертав свої заблудлі очі
До сонця, чи нема там вгорі
Вуха, що скарги мої почуло б,
Серця, що так, як моє,
Пригноблених би пожаліло.
Хто допоміг
Гордість титанів мені здолать?
Хто від смерті мене врятував,
Від долі раба?
Чи не ти само це звершило,
Серце, в паланні святім?
Чи не палало, юне й добре, ти,
Марно дякуючи за рятунок
Тому, хто спить у високості?
Тебе шанувати? Чому?
Може, зм’якшив ти колись
Болі знедоленим?
Може, притишив колись
Сльози настрашених?
Чи не всемогутній Час
Мужа із мене викував?
Чи не одвічна судьба
Владує і мною, й тобою?
Либонь, ти гадаєш,
Що зненавидіти життя я мушу,
Втекти десь в пустелю,
Бо не всі вже
Пуп’янки мрій достигли?
Ну, тут я сиджу і формую
Людей на свій образ -
Поріддя, що подібне до мене,
Щоб мучитися, щоб ридати,
Щоб втішатися, щоб радіти, -
І зневажати тебе,
Як я!
Переклад М. Бажана
1 Присок - гарячий попіл із жаром; жар.
2 Офір а - те саме, що жертва.
Запитання і завдання до прочитаного
1. Кому, на думку просвітителя Гете, людина завдячує всіма своїми здобутками, прекрасними й корисними рисами свого характеру?
2. Пригадайте античний міф про Прометея і трагедію Есхіла «Прометей закутий». За що і як Зевс покарав титана? Чи є у творі Гете згадка про цю кару? Якщо є, наведіть відповідні рядки.
3. За пізнішою міфологією (якої не знав Есхіл), людей створив саме Прометей. Для чого, за версією Гете, він це зробив?
4. Чи було притаманне Гете почуття свободи, що дає сили висловлювати спірні й навіть небезпечні ідеї «без будь-якої остороги й сумніву», як, за його словами, робив це Шиллер? Аргументуйте свою думку.
Перед читанням. Як ви знаєте, жанр балади належить до так званого четвертого роду літератури - ліро-епічного. Читаючи баладу Гете, спробуйте виокремити в ній епічні та ліричні елементи.
Хто пізно так мчить у час нічний?
То їде батько, з ним син малий.
Чогось боїться і мерзне син -
Малого тулить і гріє він.
- Чому тремтиш ти, мій сину, щомить?
- Король вільшаний он там стоїть!
Він у короні, хвостатий пан!
- То, сину, вранішній туман!
«Любе дитя, до мене мерщій!
Будемо гратись в оселі моїй,
Квіти прекрасні знайду тобі я,
У злото матуся одягне моя».
- Мій тату, мій тату, яке страшне!
Як надить вільшаний король мене!
- Годі, маля, заспокойся, маля!
То вітер колише в гаю гілля!
К.Г. Петель.
Вільшаний король. 1840 р.
«Хлопчику любий, іди ж до нас!
Дочки мої у танку в цей час,
Дочки мої тебе прийдуть стрічать,
Вітати, співати, тебе колихать!»
- Мій тату, мій тату, туди подивись!
Он королівни вільшані зійшлись!
- Не бійся, мій синку! Повір мені:
То верби сивіють удалині!
«Мені, хлопче, люба краса твоя!
З неволі чи з волі візьму тебе я!»
- Мій тату, мій тату, він нас догнав!
Ой, як болюче мене він обняв!
Батькові страшно, батько спішить,
В руках його хлопчик бідний кричить;
Насилу додому доїхав він,
В руках уже мертвий лежав його син.
Переклад М. Рильського
Запитання і завдання до прочитаного
1. З якими труднощами ви стикнулися під час виконання завдання рубрики «Перед читанням»?
2. Чи траплялося, що батьки не розуміли ваших сумнівів або страху? Якщо так, спробуйте описати свої почуття в цій ситуації.
3. Що є важливішим для автора балади «Вільшаний король»: почуття дитини чи раціональне сприйняття світу дорослим? Відповідь доведіть аналізом сюжету та прикладами ліричного забарвлення тропів у тексті.
4. Пригадайте значення потрійного повтору в народних казках і баладах. Скільки разів хлопчик чує голос вільшаного короля у творі Гете? Що говорить таємнича істота? Якими тропами оформлено її мову? Наведіть конкретні приклади. Чи чує голос вільшаного короля батько?
5. Ким, на вашу думку, є вільшаний король у баладі Гете - головним героєм, який рухає сюжет, чи примарою, слуховою галюцинацією дитини? Відповідь поясніть.