Іван Семенович Левицький (літературні псевдоніми — І. Нечуй-Левицький, І. Нечуй) народився 25 листопада 1838 року в місті Стеблів на Київщині в сім'ї священика. Його батько мав добру освіту, захоплювався історією козацтва, любив творчість Т. Шевченка. Згадуючи матір, письменник писав: «...була висока на зріст, весела, проворна, говорюча та співуча. <...> любила читати житія святих і читала їх голосно, як читають прості люде, а ми малими слухали».
У семирічному віці майбутній письменник переїхав до дядька в Богуслав, а через два роки вступив до Богуславського духовного училища. Продовжив навчання в Київській духовній семінарії, багато читав, особливо захоплювався творчістю Т. Шевченка та М. Гоголя. Удосконалював свою освіту в Київській духовній академії. Закінчивши академію, працював викладачем у Полтавській семінарії, а згодом у гімназіях Каліша й Седлеця (Польща) та Кишенева (Молдова). Через свої національні переконання потрапив під таємний нагляд російської поліції.
У 1885 році І. Нечуй-Левицький вийшов у відставку, оселився в Києві, де й провів решту життя, присвятивши себе літературній праці. Помер письменник 15 квітня 1918 року, похований у Києві на Байковому кладовищі.
Іван Нечуй-Левицький (Іван Труш, 1909)
Літературна творчість
Літературний дебют І. Нечуя-Левицького припав на 60-ті роки. Тоді побачили світ оповідання «Рибалка Панас Круть», повісті «Дві московки», «Причепа». Прозаїк розкрив вплив кріпацтва на долі селян, зобразив складні соціальні процеси, що відбувалися в українському селі після скасування кріпосного права.
Він заявив про себе як талановитий майстер реалістичної прози. Основними принципами української літератури письменник вважав «реальність, народність та національність». Поряд з обдаруванням уважного спостерігача він продемонстрував особливу здатність до художнього вивчення й узагальнення соціальних змін, що відбувалися в українському селі. Не випадково Іван Франко дав письменнику таку характеристику: «Іван Левицький — се великий артист зору, колосальне, всеобіймаюче око України».
Прозові твори І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря», «Кайдашева сім'я», «Старосвітські батюшки та матушки», «Над Чорним морем», «Афонський пройдисвіт» здобули читацьке визнання, стали класикою нашої літератури. Найбільшу майстерність письменник виявив у зображенні народних характерів.
Українська ніч (Архип Куїнджі, 1876)
Однак тематика його творів не обмежується лише життям села. У романі «Хмари» автор зобразив чіткі особистісні профілі різних типів української інтелігенції. До розкриття історичних тем він звернувся в романах «Князь Єремія Вишневецький» та «Гетьман Іван Виговський». Окрім художньої прози, І. Нечуй-Левицький писав драматичні твори («Маруся Богуслав- ка», «На Кожум'яках»), етнографічні нариси, літературно-критичні та публіцистичні статті.
Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку, літературну компетентності
1. Які пам'ятні дати життя письменника припадають на 2018 рік?
2. Запишіть подані відомості про життя і творчість письменника в зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми).
Запрошуємо до дискусії, виявляємо обізнаність у сфері культури
3. Відомо, що улюбленим музичним твором письменника була «Appasionata» Л. ван Бетховена. Знайдіть у мережі Інтернет запис цього твору. Послухайте його. Яке враження справила на вас ця музика? Поміркуйте, що привабило письменника в цьому творі.