Українська література (рівень стандарту). Підручник. 10 клас. А. М. Фасоля

Фрідерік Франсуа Шопен (1810-1849) - польський композитор та піаніст

 

Новела «Valse melancolique» музично-пластична поема в прозі

(Леся Українка)

Новела О. Кобилянської «Valse melancolique» була опублікована у 1898 р. в «Літературно-науковому віснику», хоча її німецькомовний варіант написано чотирма роками раніше.

Сюжет. «Valse melancolique» — історія життя трьох талановитих дівчат — вчительки Марти, художниці Ганни та піаністки Софії, світовідчуття та життєва позиція яких не відповідали тогочасним уявленням про роль жінки в суспільстві.

Тема. Основною темою новели «Valse melancolique» є художнє зображення долі талановитої жінки, яка присвятила своє життя служінню мистецтву.

Зміст новели розкривається через художнє відтворення думок і почуттів жінок-естеток. Героїні твору — сильні, вольові, самодостатні, горді та незалежні жінки, які прагнули утвердитися в патріархальному світі. Вони не боялися залишитися незаміжніми, а особисте щастя вбачали у мистецьких пошуках. У цих жінок різний характер, але об’єднує їх здатність до милування красою, прагнення до гармонії життя, фізичної та духовної досконалості.

Починається твір сповіддю Марти. Її емоційна оповідь вводить читача у світ музики, з яким асоціюється постать Софії. Дві подруги — Марта та Ганна — мали схожі погляди на життя, мешкали разом. Після підвищення орендодавцем оплати за квартиру, дівчата були змушені шукати третю співмешканку, якою стала піаністка Софія. Знайомство з дівчиною відбувається опосередковано — служниця повідомляє про неї, акцентуючи увагу на деталях її гардеробу, зокрема подертих рукавичках та гудзику від пальта, що тримається на одній нитці. Згодом перше упереджене враження про нову співмешканку кардинально змінюється після зворушливого виконання нею етюду Ф. Шопена. Дівчата розуміють, що Софія — глибока особистість, яка має вразливу душу і талант до музики.

Долі дівчат складаються по-різному. Марта виходить заміж і стає дбайливою матір’ю. Ганна виїздить до Риму, де знайомиться з чоловіком, зв’язок із яким не скріплюється справжніми почуттями та швидко розривається. Батька своєї дитини вона покидає, сином опікується сама. Найтрагічнішою виявилася доля Софії. Вона не мала можливості сповна реалізувати свій талант, оскільки не зуміла покрити великі видатки, потрібні для здобуття музичної освіти у Відні. Смерть матері, відмова рідного дядька у допомозі завдали дівчині великого душевного болю. Звук розірваної струни фортепіано став останнім акордом для змученого серця.

У літературній критиці були неоднозначні судження щодо розуміння ідейно-художнього змісту новели О. Кобилянської «Valse melancolique». Так, письменник О. Маковей сприйняв твір як позитивістський портрет трьох жінок — «простодушної», «зламаної» і «відважної». У радянські часи акцент робився на прагненні жінок- інтелігенток стати на шлях духовного розвитку, що на рубежі віків було недопустимим явищем. Сучасна дослідниця Т. Гундорова позиціонує цей твір лише як «жіночий духовний роман».

За жанром «Valse melancolique» — «музична новела». Основними засобами розкриття психології персонажів є музичні образи та музичні переживання. Використовуючи неоромантичні засоби, О. Кобилянська створює образ естетки — творчої, духовно багатої особистості.

Письменниця першою в українській літературі зобразила європейський тип жінки-інтелігентки, яка є аристократкою духу, має високу життєву мету, прагне до власного вдосконалення, сповідує світові культурні цінності.

Новела «Valse melancolique» значною мірою має автобіографічний характер. О. Кобилянська порівнювала своє життя із життям однієї з героїнь твору, а саме Софії Дорошенко.

Художні образи. Софія — творчо обдарована особистість, лірична й емоційна. Зазнавши нещасливого кохання, дівчина шукає розради у мистецтві. Саме мистецтво стає для неї засобом саморозкриття, джерелом відновлення духовних сил.

Марта — втілення любові. Вона стримана, терпляча, жіночна, «ладна обійняти весь світ».

Ганна — емоційна, нестримна, вибухова, непостійна. Однак натуру мала чисту, без фальшу. Її гарячковість швидко змінювалась добротою та чуйністю. Вона талановита і живе своїм ремеслом, не переймається суспільною думкою про себе.

Отже, жінки у творах О. Кобилянської — сильні інтелектуально, психологічно, морально, а також надзвичайно емоційні й чуттєві. Такий неоромантичний ідеал вольової й незалежної особистості — важлива прикмета світовідчуття та художньої манери письменниці. Персонажі наділені характером сильної, небуденної особистості, психологічно витончені, що спонукає читача до пошуку в повсякденному житті гармонії, краси та досконалості.

Запитання і завдання

1. Поділіться своїми враженнями від новели «Valse melancolique».

2. Визначте головну думку твору. Як авторка поєднує тему жіночої емансипації та тему мистецтва?

3. Чому естетизм є життєвим кредо Софії та Ганни? Обґрунтуйте свою думку, враховуючи неоромантичні особливості зображення письменницею героїнь.

4. Прослухайте етюд Ф. Шопена «Valse melancolique». Які емоції викликала у вас музика? А якими були враження Ганни та Марти після виконання цієї музичної композиції Софією?

5. Прослідкуйте еволюцію життєвої позиції Марти. Дайте коротку характеристику її основних етапів.

6. Поміркуйте, чому Леся Українка визначила жанр «Valse melancolique» як музично-пластичну поему в прозі. Прокоментуйте думку письменниці.

7. Які ознаки неоромантичної стильової течії знайшли яскраве вираження у творах О. Кобилянської?

8. Визначте ключові слова для характеристики О. Кобилянської як особистості та письменниці.

9. Назвіть декілька слів (фраз) із вивчених творів, що вважаєте важливими для осягнення їх змісту. Свій вибір аргументуйте.

10. Чи вплинуло вивчене на ваше сприйняття й розуміння себе, людей, світу? Над якими питаннями ви замислилися, читаючи твори О. Кобилянської? Чи знайшли відповідь на них?

11. Напишіть творчу роботу на тему: «Неоромантичний ідеал талановитої особистості» в новелі «Valse melancolique» О. Кобилянської».

 

Культурно-мистецький контекст

В атмосфері естетичних ідеалів модернізму формувався талант українського художника Олекси Новаківського (1872-1935).

Його творчість характеризується багатством ознак мистецтва модернізму: монументальністю зображення, виразністю ліній, багатозначністю символів, яскравою колористикою.

Особливістю творчої манери О. Новаківського, що споріднює його з символізмом, є міфологізація реальності. Художник перевтілював дійсність в ідеальні образи, які черпав із української народної міфології («Дзвінка», «Русалка»), з грецького епосу («Леда»), з біблейської історії («Мойсей», «Мати Милосердя», «Благовіщення», «Українська Мадонна»).

Символічного звучання в інтерпретації О. Новаківського набувають соковиті, напоєні світлом і барвами життя мотиви квітів, фруктів та овочів («Багатство України», «Хризантеми», «Азалія», «Квіти», «Натюрморт» та інші).

Палітра його полотен настільки багата й насичена дзвінкими кольоровими сполученнями, що живопис мимоволі асоціюється з музикою.

«В кожному своєму творові, — наголошував сам художник, — стараюся шукати музики... Під час малювання чую цілі симфонії. Тоді хотів би я віддати свої візії в милозвучних гамах, чистих тонах, в глибокім акорді». «Музикальність» творів О. Новаківського була тією визначальною рисою, що викликала визнання і захоплення його сучасників. Поет М. Вороний, відвідавши в 1926 р. майстерню художника у Львові, так описував свої враження: «Новаківського не можна оглядати, його треба слухати... Його динамічні фарби, насичені пристрасною музикою, дзвонять, гойдаються потужними акордами... Він передусім маляр-симфоніст і творить образи-символи...»

На полотні «Музика. Портрет дружини» (1929) художник зобразив свою дружину Анну-Марію, яка була для нього музою і стала персонажем багатьох його полотен. В образі коханої дружини митець відтворив ідеал жінки як втілення душевної краси, моральної чистоти та ніжності почуттів, красу материнства.

О. Новаківському вдалося створити особливий тип портрета, що вирізняється глибокою психологічною характеристикою людини, змістовністю символіки деталей і пейзажного тла, характером освітлення.

Олекса Новаківський.

«Музика квітів. Каштани і бузок» (1916)

Олекса Новаківський. «Музика. Портрет дружини» (1929)

Запитання і завдання

1. Яке враження справили на вас твори О. Новаківського? Чим саме вони вам імпонують?

2. Підготуйте і проведіть віртуальну екскурсію до музею О. Новаківського у Львові. Попросіть однокласників і однокласниць висловити враження від такої екскурсії.

4. Чому живопис художника асоціюється з музикою? Порівняйте, якими засобами передає ставлення до музики О. Новаківський у творах живопису й О. Кобилянська у своїх «музичних новелах». Чи досягають митці поставленої мети?