13 травня 1849 — 28 січня 1920
Моє невеличке серце ще змалечку пестила любов до тебе, мій обездолений краю, і вона оповила мою душу чарівними снами і підбурювала думки до роботи.
Панас Мирний
Тим, хто є для української поезії Шевченко, тим для української прози є Панас Мирний...
Мікулаш Неврлий, літературознавець
Панас Мирний — письменник-новатор, який розширив межі й можливості реалістичного методу, тематично й жанрово збагатив українську прозу, поет, фольклорист, драматург, перекладач, громадський і культурний діяч, публіцист.
У спадщині митця романи, повісті, оповідання, новели, нарис, казка, драми, комедія, поезії, статті, кореспонденції. І найвище досягнення, яке увічнило його ім’я, — перший в українській прозі соціально-психологічний роман.
Портрет. «...Був високого росту, голова лиса, з сивою і великою бородою, носив окуляри...» (П. Репетін, товариш Панаса Мирного).
«Круглий чорний сукняний бриль навесні та восени, а влітку такого ж фасону солом’яний бриль; чорна смушева шапка взимку, звичайні пальта по сезону (взимку — зі смушевим коміром), а в спеку літню — чорна накидка. Незмінним супутником. був і взимку, і влітку чорний парасоль. Та ще всяк час товаришував йому рудий брезентовий складаний портфель» (М. Корсунський, колега Панаса Мирного).
Вдача. «Мирним себе нарік він, і така була його дійсна натура, — надзвичайно лагідна, скромна, тиха, добра» (Г. Коваленко, художник, етнограф).
«Найбільший осуд з його боку — це пильний і, можливо, трохи невдоволений погляд темно-карих очей. Про нього в народі говорили, що це людина, яка вміє очима лаятися» (П. Латиш, сусід Панаса Мирного).
Сторінки життєпису. Панас Якович Рудченко народився 13 травня 1849 р. у м. Миргороді на Полтавщині.
Батько, Яків Григорович, — зубожілий дворянин, працював бухгалтером повітового скарбництва.
Мати, Тетяна Іванівна, — дочка миргородського дрібного чиновника. Уміла по-народному лікарювати, й до неї по допомогу зверталися селяни з Гадяча та навколишніх сіл. Була талановитою оповідачкою: любила розповідати, влучно пересипаючи мову прислів’ями та приказками.
Основою виховання в родині були народні традиції. У сім’ї шанували українську мову, народну пісню, творчість Шевченка.
Навчався майбутній письменник у Миргородській церковно-парафіяльній школі, Гадяцькому повітовому училищі, де отримав п’ять похвальних листів як один із найкращих учнів.
Із чотирнадцяти років працював чиновником у повітовому суді і казначействі Гадяча, згодом — у Прилуках, Миргороді. З 1871 року Панас Рудченко жив і працював у Полтаві. Крок за кроком піднімаючись по службовій драбині, дослужився до рангу дійсного статського радника.
Ще з юнацьких років був пов’язаний із революційним визвольним рухом, брав участь у нелегальній роботі народницького гуртка «Унія». Входив до Полтавської громади.
Заснував у Полтаві журнал «Рідний край», товариство для наймолодших читачів «Зірка». Один з організаторів вечорів пам’яті Т. Г. Шевченка. 1914 року у відозві, написаній із приводу заборони вшанування пам’яті Кобзаря, протестує проти дій російської влади. У казенній палаті, де служив Панас Якович, його зусиллями була створена книгозбірня, що налічувала близько 3 тисяч книжок.
Коханням усього життя стала Олександра Шейдеман. Вона походила з німецької родини, знала німецьку і французьку мови, викладала музику в Полтавському інституті шляхетних дівчат. Однак, залишивши родину, відмовившись від багатого нареченого з Петербурга, стає дружиною Панаса Мирного і народжує йому трьох синів: Віктора, Михайла й Леоніда.
У Першій світовій та громадянській війнах двоє синів загинули. Помер Панас Мирний 28 січня 1920 р., похований у Полтаві.
Батьки Панаса Мирного — Тетяна Іванівна та Яків Григоровича. Фото (1889)
Літературно- меморіальний музей і пам’ятник Панасу Мирному в м. Полтаві
Першу біографію Панаса Мирного було опубліковано в 1920 році, уже після його смерті.
У будинку, де жив письменник, з 1939 р. функціонує літературно-меморіальний музей. У 1951 р. в Полтаві урочисто відкрито пам’ятник Панасові Мирному.
Запитання і завдання
1. Яким постає Панас Мирний у спогадах його сучасників?
2. Чи зацікавив він вас як особистість? Чим? Якщо ні, чому? Запитайте про це в когось із однокласників і однокласниць. Якою була відповідь?
3. Які запитання виникли під час опрацювання розділу підручника й розповіді вчителя? Зафіксуйте їх. Запитайте вчителя, однокласників. Чи отримали ви відповідь на свої запитання? Чи задовольнила вона вас?
4. Якби ви зустрілися з письменником, про що запитали б його? Як вважаєте, що він відповів би вам? А про що запитав?
5. У парі з однокласниками спробуйте себе в рольовій грі: учня-читача й Панаса Мирного. Обміняйтеся запитаннями й відповідями.
6. Підготуйте повідомлення «Цікаві факти з життя Панаса Мирного» й оприлюдніть його в класі. Можете скористатися матеріалом «Довідника цікавих фактів і корисних знань» (сайт «Dovidka.biz.ua»).
...Уся творчість Панаса Мирного, насамперед два завершених романи, знаменує повний відхід української прози від етнографізму та побутописання, зосередження уваги на злободенних соціальних проблемах.
В. Черкаський, дослідник творчості Панаса Мирного
Його епоха. Час приходу Панаса Мирного в літературу позначився складними й неоднозначними соціально-економічними процесами. Скасування кріпацтва не принесло селянинові справжньої свободи. Це була, за визначенням письменника, «голодна воля». Починається класове розшарування селянства, зароджуються буржуазні відносини, з’являються нові соціальні типи.
Зміни в суспільному житті потребували художнього осмислення, що зумовило активний розвиток прози, адже лише в широкому епічному творі автор отримував змогу з належною повнотою відтворити навколишню дійсність.
Тематика, проблематика, ідейне спрямування творчості. Перші твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані прибраним ім’ям Опанас Мирний, з’явилися у львівському журналі «Правда» в 1872 р. Одним із поштовхів до творчості був приклад старшого брата Івана, який віршував, збирав зразки фольклору й заохочував до цього Панаса. А ще — любов до рідного краю, яка, за словами самого автора, «оповила... душу чарівними снами і підбурювала думки до роботи».
Успіх надихнув на подальшу працю — над драмою «Лимерівна», переспівом українською мовою «Слова про похід Ігорів...». Один за одним з’являються нові твори: понад тридцять художніх полотен за 47 років творчої діяльності.
Наскрізною темою творчості митця є змалювання життя до- і післяреформеного села, ліквідація залишків кріпацтва, шляхи капіталістичного розвитку в умовах самодержавно-поміщицької Росії, народницький рух, засудження жорстокості й свавілля представників панівного класу, проблема «пропащої сили».
Своєрідні «підтеми»: тема розбійництва («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), історія збезчещеної дівчини-наймички («Лихий попутав», «Повія»), бідування селянської родини, возвеличення материнства й чистоти дитячої любові («Морозенко»), викриття сутності лібералізму («Пригода з «Кобзарем»), «демократизму» виборів до ІІ Державної думи («Дурниця»), висміювання кар’єризму («Лови»), роздуми про соціальну правду і несправедливість (« Казка про Правду і Кривду»), мрії про майбутнє суспільство («Сон»), оспівування краси природи і протиставлення їй суспільної несправедливості («Серед степів»).
У творчості Панаса Мирного з’являються різні соціальні типи: селяни, міщани, поміщики, крамарі, чиновники різних рангів, дворяни, представники інтелігенції. Однак це вже не стереотипні герої. Це люди зі своїми переживаннями, своїм ставленням до подій, своїми поглядами, особистості, які можуть змінюватися, а то й ламатися під тиском обставин або, навпаки, ставати більш твердими, загартовуючись в екстремальних умовах.
Герой Панаса Мирного «виходить за межі родинного життя», починає мислити ширшими категоріями, дбати про «загальне добро», хоча часто не здатний піднятися до реального протесту проти існуючого ладу.
З творчістю Панаса Мирного пов’язане жанрове збагачення української літератури: психологічні оповідання, новела; соціально-психологічна повість і роман; сатирична казка; злободенний художній нарис.
Особливості стилю Панаса Мирного: епічність мислення; енциклопедичність, панорамність зображених картин; осмислення і змалювання життя в історичних, соціальних, побутових аспектах; глибокий психологізм, відтворення життєвого шляху людини як сукупності соціальних умов і психологічних чинників; багатоплановість романів, густа «заселеність» людьми; поєднання розповіді з оповіддю; звернення до прийомів спогадів, сновидінь, марень для зміщення часових площин.
Основним критерієм художності письменник вважав життєву правду.
Твори Панаса Мирного перекладені російською, білоруською, естонською, латиською, литовською, молдовською, азербайджанською, чеською, словацькою, болгарською та іншими мовами.
Образ письменника відтворено в повісті І. Пільгука «Дуби шумлять», романі Р. Іванченко «Клятва».
Єдиною драмою Панаса Мирного, поставленою на сцені, була «Лимерівна» (1892). У 1955 році п’єсу екранізовано. Був екранізований і роман «Повія» (1961); головну роль (Христина) зіграла Людмила Гурченко.