Українська література. Підручник. 9 клас. Слоньовська О. В.

РОЛЬ І МІСЦЕ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ В УКРАЇНСЬКОМУ ФОЛЬКЛОРІ

«Фольклор - це мистецтво пам’яті» (Степан Мишанич)

Фольклор поєднує в собі різні види мистецтва - словесне, музичне, театральне, хореографічне, оскільки пов'язаний із народним побутом і обрядами, відображає особливості різних періодів розвитку людського суспільства. Уперше цей термін у 1846 р. вжив англійський археолог Вільям Джон Томас. Нині українські вчені паралельно використовують терміни «фольклор» і «усна народна творчість».

Ознаки фольклору:

усний характер творення й передачі; анонімність, колективний спосіб творення; варіативність, інтерпретація творів численними виконавцями; традиційність виконання; імпровізаційність.

Уснопоетичне слово ввійшло в життя і побут, з одного боку, як один із засобів задоволення потреби людини в прекрасному, а з іншого - як органічний компонент її вірувань та світоглядних уявлень.

Фольклор тісно пов'язаний із етнопсихологічним характером народу, його душею, світовідчуванням, ментальністю. У різних жанрах українського фольклору простежується відгомін побуту, звичаїв родового ладу, реалій укладу життя, суспільного устрою, історичних подій часів Княжої Русі, татаро-монгольської навали, епохи польського поневолення України, часів козаччини, національно-визвольних змагань.

Епохи в історії українського фольклору:

- доісторична (міфологічна, або дохристиянська);

- історична (християнська).

Епохи поділяють на періоди.

До найдавніших зразків народної творчості прийнято зараховувати ті, які народилися ще за первіснообщинного ладу, коли люди навчилися власною працею забезпечувати себе харчами, користуватися вогнем, виникла повноцінна мова, що почала виконувати свою основну функцію як засіб спілкування та передачі інформації від одного покоління до іншого. На допомогу дослідникам під час аналізу фольклорних зразків у цьому випадку приходять відомості з археології, етнографії, мовознавства. Безперечно, що творів такої давності збереглося не так багато й вони дійшли до нас у досить деформованому вигляді, фрагментарно. У цих зразках фольклору завжди спостерігається виразний мотив протистояння людини руйнівним природним стихіям, небезпечним хижакам, а водночас - усвідомлення себе природною частиною світу, істотою, якій у світлі тотемних вірувань1 кровно близькі окремі тварини, рослини. Деякі художні деталі найдавніших зразків фольклору безпомильно видають час і місце їх виникнення. Наприклад, казка «Кожум'яка» могла з'явитися лише в княжому Києві.

У найдавніші часи види й жанри фольклору ще не були розмежованими: танці, пісня, міміка, нанесення малюнків (ритуальне коло, лінії) на землі, магічні дії, що мали забезпечити вдалий урожай, щасливе полювання, існували як єдине ціле і тільки згодом виокремилися. Імпровізація, оклики й окрики, повторення сприяли наслідуванню й запам'ятовуванню присутніми усього дійства, допомагали гуртом виконати трудомістку роботу.

1 Тотемні вірування - віра в те, що кожне плем'я пішло від якогось звіра, птаха чи рослини. Для племені тотем вважався священним.

Другий етап розвитку українського фольклору припадає на епоху Київської держави. Уперше документально він зафіксований у «Повісті минулих літ», де пропонується легенда про заснування міста Києва, братів Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь, знищення княгинею Ольгою вогнем древлянського міста Іскоростеня. «Слово о полку Ігоревім...» також донесло фольклорні відомості про легендарного Бояна, а Галицько-Волинський літопис повідав нащадкам легенду про ще одного народного співця - Митусу, який відмовився складати хвалебні пісні про князя й за це був страчений. У період Київської держави виникли билини та чарівні (фантастичні) казки, окремі з яких дійшли у всій своїй неповторності до нашого часу.

Мова фольклорних творів близька до розмовної. Часто вона передає діалектні особливості того регіону, де створювався народний шедевр. Пісня, легенда, дума донесли до нас не просто інформацію про певні історичні, родинні, побутові події - вони увиразнили пережите окремою людиною так, що й через століття гідний учинок, щирі почуття постають перед очима, як на екрані.

«Українська пісня - це геніальна поетична біографія українського народу» (Олександр Довженко)

Українські народні пісні поділяють на календарно-обрядові, родинно-обрядові (весільні пісні, похоронні плачі), коломийки, історичні та ліричні. Останні містять дві групи - суспільно-побутові (козацькі, наймитські, бурлацькі, рекрутські, стрілецькі та ін.) та родинно-побутові (наприклад, колискові).

Серед українських пісень різних жанрів великий відсоток жартівливих.

«Пісні - одне з найцінніших наших національних надбань і один із предметів оправданої нашої гордості».

Іван Франко

Цікаво знати! Загалом науковці налічують триста тисяч українських народних пісень. У фонотеці народних пісень ЮНЕСКО1 найчисельніше представлені українські. Їх понад п'ятнадцять із половиною тисяч.

1 ЮНЕСКО - спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, яка працює у галузі освіти, науки, культури, дбає про розвиток, охорону національних культур, їхніх пам'яток.

«Українська мова - наймелодійніша й найголосніша поміж усіма слов'янськими мовами, з великими музичними можливостями. Ніде древо народної поезії не дало стільки смачних плодів, ніде дух народної поезії не відбився настільки виразно й сонячно, як він відбився на піснях українських. Справді, народ, який здатний співати такі пісні і милуватися ними, не міг стояти на низькому рівні освіти».

Німецький поет і перекладач Фрідріх Боденштедт (1819-1892)

Хоча в Україні широко побутували всі жанри фольклору, найбільш поширеним жанром у всі віки була пісня. Не дивно, що цьому жанру присвячено чимало фольклорних збірок і наукових праць професійних фольклористів ХІХ ст. (серед яких Михайло Максимович, Осип Бодянський, Микола Костомаров та ін.), а видатні діячі неодноразово висловлювали найвищу думку про українські пісні. Для народних пісень, крім змісту, велике значення мали ще й мелодії, а їх вважали для себе взірцями навіть найкращі композитори Західної Європи.

Цього навчального року ви поглибите свої уявлення про українську народну пісню, адже програма пропонує вам родинно-побутові пісні й народні пісні-балади та - на тлі давньої української літератури - пісню козака Семена Климовського «Їхав козак за Дунай».

1 Що таке усна народна творчість? Які види й жанри характерні для фольклору?

2 Перелічіть саме ті ознаки фольклорних творів, які відрізняють їх від літературних текстів.

3 У яких літописах княжих часів містяться окремі фольклорні твори наших предків?

4 З якої причини усна народна творчість гостро й моментально реагує на всі важливі події в житті народу?

 5 Чому саме пісня в українській усній народній творчості посідає особливо почесне місце?

6 Прокоментуйте одну з наведених у підручнику цитат (на ваш вибір) про українські пісні.

• Пригадайте з уроків музичного мистецтва українські народні пісні. У чому виявляються їхні особливості (будова, виконання, характер)? Порівняйте ліричну пісню про кохання із жартівливою. Які засоби музичної виразності допомагають передати настрій творів цих жанрів?


Предыдущая
Страница
Следующая
Страница