І варіант
1. Характеристика Речення з прямою мовою складається зі слів автора, виражених простим реченням, і прямої мови, яка складається з двох речень і розміщена після слів автора стосується речення
А «А чого нам його боятися? Він трохи з рідні», — не падав духом Марко, натякаючи на те, що Прокіп — майбутній Тимків тесть.
Б Тимко, журливо посміхаючись, з любов’ю дивився на свого веселого товариша,
підганяв його незлостиво: «Давай, давай, а то прийде дядько Прокіп. Він нам за таку оранку наламає хвоста».
В На останньому заході перед обідом Марко тпрукнув на воли, показав вишневим пужалном на дорогу: «Глянь, дівчат діла кагала».
Г «По-сусідськи з такими цесарками небагато напрацюєш, — горював Марко. — Будеш крутитися сюди та туди, як бляшаний півень на хаті» (З тв. Григора Тютюнника).
2. Пряма мова є в реченні (розділові знаки пропущено)
А Селяни он витягують з води важучі сіті.
Б Ти почувайся вільно сказав Тарас дістаючи з портфеля папір та чорний італійський олівець Забудь що хтось тебе малює (3 те. В. Шевчука).
В Дивно та він іще ніколи не бачив як рибалки не для розваги а на життя виловлюють із тьми води свій хліб насущний рибу (В. Шевчук).
Г Вода тут самі бачите яка у ній сила земна і сила сонця (І. Цюпа).
3. Непряма мова є в реченні
А Сидячи в себе в кімнаті з молодими товаришами, Радюк часто міряв свою Україну мірою європейських ідей.
Б Радюк сидів коло стола, сивий, аж білий, але його лице було й тепер гарне й свіже.
В Батько спитав у сина, що це на ньому за вбрання.
Г «Не бійся! Я твоїх інституток не зачіпаю; не зачіпай і ти мого гусарина! Правда так, гусарине?» — казав Радюк, щипаючи за щоку свого Павлика (З тв. І. Нечуя-Левицького).
4. Допущено пунктуаційну помилку при прямій мові в реченні
А «Скільки ж це буде верстов?» — запитав Григорія наш дід Семен, тоді ще живий.
Б «А хто їх там лічив, стримано відповів мандрівник. Там їх ніхто й не злічить».
В — Та багато. Може, й двадцять набереться, хіба диво.
Г — Ну, гаразд, — допитували сусіди. — А чого ж ви повернулися з далеких країв? (За О. Довженком).
5. Помилку допущено в реченні з непрямою мовою
А Корній запитав у Марії, чи напоїть вона коней.
Б Вона відповіла, що напоїть, якщо він купить їй коралі.
В Ти й сама як коралина, відзначив Матвій.
Г Марія сказала, що він сміється з неї.
Д Марія зауважила, що він надто сердитий (За У. Самчуком).
6. НЕПРАВИЛЬНО оформлено пряму мову в реченні
А «Не можу я, ваша милосте, знати, не відаючи, що на раді зайшло».
Б «Як ти гадаєш, Пилипе, чого це світлійший до мене приходив?» — спитав гетьман Орлика, коли той, випровадивши Меншикова, повернувся у відпочивальню.
В «Треба робити те, що інтерес державний велить».
Г «Я чужої землі не домагаюся, навіть найменшого шматочка, ні!»
Д «Не скучно тобі, Мотре?» (З те. Б. Лепкого).
7. Допущено пунктуаційну помилку в реченні
А — Невже ви справді нездужаєте, шановний Іване Степановичу?
Б — Вдаю! — відповів гетьман і вказав на крісло. — Сідай, князю!
В — Спасибі милості вашій. Висидівся на раді.
Г — Я також. І досидівся, бачите, до чого — промовив гетьман.
Д — Я чужої землі не домагаюся, навіть найменшого шматочка, ні (З тв. Б. Лепкого)\
8. НЕПРАВИЛЬНО оформлено цитату
А «Талант — це труд, — писав А. Малишко. І додавав: — Натхнення — це той же талант, розвинутий трудом, розцвічений життям народу».
Б «Уся історія людства — це боротьба держав віри з державами сумніву в ім’я перемоги віри» (Ю. Липа).
В «... і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», — ці слова Тараса Шевченка залишаються дуже актуальними.
Г Богдан Ігор Антонин відзначав: «За смерть сильніше лиш кохання».
Д «Робить народ наш усе, — писав Олександр Ільченко, — наче пісню співає».
Прочитайте текст, виконайте подані після нього завдання 9-11
(розділові знаки пропущено).
(1) Одного разу друзі сперечалися про можливість життя на інших планетах. (2) їхню суперечку непомітно записали на диктофон. (3) Обидва безперечно демонстрували ерудицію й начитаність. (4) Невже я так кричав запитав один із них. (5) У вашій суперечці не вистачало пошуку істини сказала Валентина Петрівна. (6) Як часто ми галасуємо не домовившись про предмет суперечки. (7) Здебільшого це закінчується струсом повітря зайвим випробуванням для нервової системи і згаяним часом (За Л. Ковальовою).
9. Комами треба відокремити вставне слово в реченні
А першому
Б другому
В третьому
Г шостому
10. Комою треба відокремити обставину в реченні
А першому
Б другому
В п’ятому
Г шостому
11. Комою й тире треба відділити пряму мову від слів автора в реченні
А другому
Б третьому
В четвертому
Г п’ятому
12. Установіть відповідність між реченнями і вживанням розділових знаків між прямою мовою і словами автора.
Умови вживання розділових знаків
1 слова автора стоять перед прямою мовою
2 пряма мова стоїть перед словами автора
3 слова автора стоять у середині прямої мови
4 пряма мова стоїть у середині слів автора
Приклади
А «Ні, не клич мене, весно, — казала я їй, — не чаруй і не ваб надаремно» (Леся Українка).
Б Мати прохала: «Не ходи в гай», — а він слухав і ходив (А. Чужий).
В «Діду, а куди лебеді полетіли?» — запитав хлопчик (М. Стельмах).
Г А материнка всіх дітей гойдає і колискову пісеньку співає: «Ой люлі, люлі, люлі, прихиліться до землі» (Л. Костенко).
Д — Нема чужого, все те наше,
Що людський дух спостереже! (Д. Павличко).
II варіант.
1. НЕПРАВИЛЬНЕ твердження висловлено в рядку
А Пряму мову беруть у лапки й починають писати з великої літери.
Б Після слів автора перед прямою мовою ставлять двокрапку, а в кінці прямої мови ставлять крапку або знак питання чи знак оклику.
В Якщо ж пряма мова стоїть перед словами автора, то після неї ставлять кому або знак питання чи знак оклику, а після них — тире.
Г Слова автора після прямої мови починають з великої літери.
2. Пряма мова є в реченні (розділові знаки пропущено)
А Візниця спитав у Тараса Шевченка звідки він родом.
Б Он із тих панів, що косять сказав Тарас Мої брати і сестри ще й досі роблять панщину (З те. В. Шевчука).
В Учителька подякувала учням і запитала хто з них буде продовжувати цю благородну справу.
Г Вона сказала що школа вимагає від людини всього її життя (За Л. Ковальовою).
3. Непряма мова є в реченні
А Картина була невимовно ефектна й чаруюча, неначе взята з арабських казок «Тисячі й одної ночі».
Б Купи людей зверху здавалися групами духів на високих хмарах, помальованих усякими фарбами.
В На запитання батька, як вона провела день, Ольга відповіла, що так весело, як ніколи.
Г Ольжииа мрія про її чорнобривий ідеал трохи не вислизнула словами з язичка (3 те. І. Нечуя- Левицького).
4. Допущено пунктуаційну помилку при прямій мові в реченні
А Мати підходить до запічка й звертається до мене: «Ти вже проснувся, синочку?
А я тобі ляльку принесла, дівчинку. Ось бачиш яка!»
Б Це я плачу для діда, хцоб не ображавсь, нехай йому добра не буде, — радісно прошепотіла вона мені на ухо. — Знаєш, яке у нас диво сталось?
В «Але чого їй зараз плакати?» — подумав я.
Г «Яка красива. Ну лялечка! — ніжно й зворушливо промовила мати. — І позіхає, глянь. Голубонько ж ти моя сизенька, квіточка» (3 те. О. Довженка).
5. Допущено помилку під час перебудови речення з прямою мовою на речення з непрямою
А Гнат каже, що він приніс Марії дорогі цукерки.
Б Дівчина відповідає, що вона цукерок не любить.
В Гнат запитує, чого, Маріє, так квапишся.
Г Марія відповідає, що ніхто ж не забороняв поспішати.
Д Гнат обіцяє, що більше не купуватиме цукерок (За У. Самчуком).
6. НЕПРАВИЛЬНО оформлено пряму мову в реченні
А «А тамті де?»— спитав гетьман, розглядаючись по хаті.
Б «Обідати піщли», відповів старший.
В Орлик несміливо приступив до гетьмана: «Ваша милість теж зволять прийняти обід».
Г Гетьман заперечив головою: «Не хочу!»
Д «Як ваше здоров’я?» — спитав, силуючися на усміх (3 те. Б. Лепкого).
7. Допущено пунктуаційну помилку в реченні
А Мазепа ніби їх гадки відгадав: «Що ж, у ложці каші з’їсти себе не дамо, хоч роти в них широкі й апетити великі».
Б Горленко стиснув рукоятьшаблі, Ломиковському очі засяяли: «Милосте ваша!
Не журіться. Ваш розум, а наші руки — не підемо в Москву шукати науки».
В Чого ж ви стоїте? — перебив їх нараз гетьман. Сідайте! Подай, Пилипе, три крісла. Ближче! Так».
Г Присунулися крісло в крісло, і гетьман почав: «Кажете, не підемо до них в науку. Шкода!
Бо нема такого дурня на світі, від котрого не можна би чогось навчиться».
Д — Я візьму цукерки і віддам маленьким, але більше не купуй, Гнате (3 те. Б. Лепкого).
8. НЕПРАВИЛЬНО оформлено цитату
А Очисти серце, щоб прийняти мудрість, котра у підступну душу не входить (М. Смотрицький).
Б «Де общее добро в упадку,
Забудь отца, забудь і матку —
Лети повинність ісправлять»
(І. Котляревський)
В Лиш сильним дано право на безсмертя (О. Довженко).
Г «Наша національна проблема — брак почуття ієрархії», — писав Є. Маланюк. Д Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя (Сенека).
Прочитайте текст, виконайте подані після нього завдання 9—11
(пропущено розділові знаки).
(1) Від старезного моху дубові цямрини зелені аж темні. (2) Зате джерельний живчик вибрикує мов молоде козеня. (3)1 сусіди жовтців та осоки зіп’ялися навшпиньки і заглядають як він витанцьовує. (4) Тату запитує Інна а хто в криницю воду наливає? (5) Тато відповів що із землі сама натікає. (6) Інна подумала чого ж тоді вона не брудна? (За І. Шморгуном)
9. Тире при уточнювальному підметі треба поставити в реченні
А першому
Б другому
В третьому
Г четвертому
10. Тире при діалозі треба поставити в реченні
А першому
Б другому
В третьому
Г четвертому
11. Порівняльний зворот треба відокремити в реченні
А першому
Б другому
В третьому
Г четвертому
12. Установіть відповідність між реченням з прямою мовою та його описом.
Опис
1 слова автора стоять перед прямою мовою
2 пряма мова стоїть перед словами автора
3 слова автора стоять у середині прямої мови
4 пряма мова стоїть у середині слів автора
Речення з прямою мовою
А «Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай за шмати!» (Д. Павличко).
Б І раптом я почула : «Я, коли виросту, теж садівником буду!» — не зводячи очей з дядька Степана, палко промовив Юрко (І. Цюпа).
В Я думала: «Весна для всіх настала, дарунки всім несе вона, ясна, для мене тільки дару не придбала, мене забула радісна весна» (Леся Українка).
Г — Скажи мені, моя душе,
Де наше поле, де чуже? (Д. Павличко).
Д «Дозвольте і мені, панове, річ держать», — тут обізвалася Лисиця (Л. Глібов).
