Зарубіжна література (рівень стандарту). Підручник. 10 клас. Н. М. Кадоб’янська

2.3.2 Волт Вітмен (1819-1892)

Томас Вілмер Дьюїнг. Волт Вітмен. 1875 р.

Сьогодні Вітмен — один із найвпливовіших американських поетів, якого часто називають батьком верлібру.

Волт Вітмен — американський поет і журналіст. Критики одностайні у думці, що в Америці важко знайти письменника, такого щирого й серйозного у пошуках життєвих цінностей, як Волт Вітмен. Джерело й пафос усієї його поезії можна висловити у словах: «Що є людина?

І що — я? І що — ти?».

Волт Вітмен народився 31 травня 1819 року у фермерській родині в селі на Лонг-Айленді.

Майбутній поет рано пізнав життя простих людей — нелегке, але щедре й людяне, і полюбив його назавжди. Кілька років Вітмен провчився в бруклінській школі, потім став учнем друкаря.

У цей же час він опублікував свої перші вірші. З вісімнадцяти років юнак працював сільським учителем, секретарем у місцевому політичному дискусійному клубі, потім редактором, а також єдиним репортером і набірником власної газети «Лонг- Айлендер». До 22 років Вітмен перепробував ще низку професій — політика, лектора, оратора.

З 1846 по 1852 рік Волт Вітмен працював у різних бруклінських газетах, де писав статті на злободенні теми. Зокрема, він рішуче й гнівно виступав проти грабіжницької Мексиканської війни (1846-1848). Весь цей час Вітмен активно займався самоосвітою. Він цікавився давніми цивілізаціями, міфологією й релігією, часто відвідував нью-йоркський Єгипетський музей, багато читав з історії, етнографії.

Творчість Вітмена, яка стала віхою в розвитку американської поезії XIX ст., по-своєму відгукнулась на американський романтизм. Адже поет виступив в епоху, коли романтизм занепадав, а естетика його застаріла. Ідеалом для Вітмена була сама дійсність. Він прагнув виразити її такою, якою вона постала перед поетом і людиною.

Ідеалом краси для митця був простий життєвий факт, який він оспівував у своїх творах.

Хоч Вітмен і полемізував із романтизмом у віршах і в газетних виступах, та в душі він залишався романтиком. Незважаючи на всі заперечення «романтичного» в поезії, риси романтизму відчутні в його творчості. Проте його полеміка оновила американську поезію, навчила її нових способів вираження.

Мігель Тіо. Молодий Волт Вітмен. 2004 р.

У своїх творах Вітмен прагнув показати людину в єдності матеріального й духовного, природного й соціального:

Я поет Тіла, і я поет — Душі.

Зі мною всі насолоди раю і всі муки пекла зі мною.

Поет відчував себе в єдності з усім людством у часі і просторі:

Крізь мене йде так багато голосів німотних,

Голоси нескінченних поколінь в’язнів, рабів,

Голоси хворих і зневірених, і злодіїв, і карликів,

В усіх людях я бачу себе, не більше й ні на ячмінне зернятко менше.

Переклад Леся Герасимчука

У 1850 році Вітмен опублікував вірш «Європа», реквієм загиблим революціонерам 1848 року. Цей вірш, який провістив появу видатного поета епохи, засвідчив тверду віру Вітмена у всесвітнє торжество свободи.

Знаменним для Вітмена був 1855 рік — вийшла друком його збірка «Листя трави», яка зробила поета всесвітньо відомим.

Проте перше видання збірки «Листя трави» не справило на сучасників поета позитивного враження. Книгу зустріли гучною лайкою, її називали «сумішшю пишномовності, самохвальства, нісенітниці». Письменники, яким Вітмен надсилав збірку в дарунок, повертали її з гнівними записками, один навіть кинув книжку у вогонь.

Єдиною людиною, котра вірила у щасливу долю книги, був її знеславлений автор. І все ж, хоча Вітмену доводилося терпіти матеріальні нестатки й негативне ставлення критики, його ім’я поступово набувало популярності. У різних кінцях Америки почали з’являтися поодинокі прихильники «Листя трави».

Під час громадянської війни в Америці (1861-1865 рр.) Вітмен займався громадською діяльністю: безкоштовно працював санітаром у тилових шпиталях у Вашингтоні, де доглядав поранених. В одному зі шпиталів він необережно заніс у руку інфекцію. Запалення невдовзі минуло, але цей випадок згубно вплинув на його здоров’я.

У ці роки поет написав вірші «1861 рік», «Рік озброєний, рік боротьби», «Бий, бий, барабане», «Вертайся з поля, тату», які увійшли до циклу «Під барабанний гуркіт».

Вершиною творчості Волта Вітмена цих років стала поема-реквієм пам’яті президента Авраама Лінкольна, який загинув від руки вбивці — «Коли бузок розцвів торік у моєму дворі» (1865).

Сам поет був упевнений, що його твори зрозуміє і прийме простий народ. Він жалкував, що свого часу не проїхав по всій країні: «Якби я пішов безпосередньо в народ, читав би мої вірші перед натовпами, поплескав би по плечу Тома, Діка і Гаррі й не чекав би, поки мене інтерпретують, я б відразу завоював свою аудиторію».

Теорія літератури

Поема (від грецького слова, що означає «твір», «творіння») — ліро- епічний віршований твір, у якому зображені значні події та яскраві характери. Жанрові різновиди поеми: ліро-епічна, лірична, епічна, сатирична, героїчна, дидактична, бурлескна, драматична тощо. Виникла поема на основі давніх і середньовічних пісень, сказань, епопей, що уславлювали визначні історичні події.

Справжня слава прийшла до поета з Англії, де його визнали тонкі поціновувачі мистецтва. У 1870 році там була надрукована книга Енн Гілкрайст «Жінка міркує про Волта Вітмена».

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Енн Гілкрайст була вдовою відомого англійського літературознавця, сама писала книги. Збірка «Листя трави» Волта Вітмена вразила її до глибини душі. Енн написала поетові, вони почали листуватися. У 1876 році Енн приїхала до Сполучених Штатів, щоб зустрітися з Вітменом. Вони стали друзями. Упродовж двох років Гілкрайст із дітьми жила у Філадельфії. Волт Вітмен часто відвідував їх. Коли вона пішла з життя, поет оплакав її у вірші, який починається рядком: «Мій шляхетний друже, чарівна жінко, мій люб’язний учений...»

Будинок Волта Вітмена у Кемдені

У творах поета 70-80-х років переважає соціальне і критичне начало. У книзі публіцистики «Демократична далечінь» (1871) він відкрито заявив, що «демократія Нового Світу... зазнала банкрутства».

Важливим елементом поезії пізнього Вітмена став урбанізм. Наприклад, вірш «На бруклінському паромі» — абсолютно нове за образністю і мовою урбаністичної лірики явище, що стало одним із найпотужніших джерел для реалістичної поезії XX століття.

У важкі повоєнні роки доля завдавала Вітмену удар за ударом: він потерпав від злиднів, утратив матір і брата. У 1873 році його паралізувало. Друзі доглядали за ним. Англійці зібрали для нього невеликий капітал, достатній для безбідного існування.

Урбанізм (від лат. urbs — місто) — відображення в літературі (в її тематиці, образах, стилі) великого міста з високорозвиненою технікою та індустрією, міського побуту, особливостей психіки, породжених міським укладом. Із літератури витіснялися замки, садиби, природа. Об'єктами опису ставали машина, фабрика, залізниця, натовп, людська маса як єдине ціле.

Джон Вайт Александер. Волт Вітмен на схилі літ. 1889 р.

Хворий, без надій на майбутнє, поет наперекір усьому залишався життєрадісним і світлим. Старість і хвороба не здолали його оптимізму. Незважаючи на всі випробування, він зберіг любов до життя і людей, а також віру в торжество добра і справедливості.

Свій останній цикл віршів «Прощай, моя фантазіє!» Вітмен створив у 1891 році. Тоді ж поет устиг внести зміни в останнє прижиттєве видання книги «Листя трави».

Лише через півстоліття слава Вітмена вийшла далеко за межі невеликих літературних гуртків і поширилась у широких колах шанувальників як в Америці, так і в усьому світі.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Визначте риси трансценденталізму у творчості Вітмена.

2. Розкажіть, коли Волт Вітмен увійшов у літературне життя Америки.

3. Поміркуйте, чому сучасники не сприйняли творчості Вітмена.

4. Пригадайте, як сприйняли творчість Вітмена в Англії. Ким стала для поета англійська письменниця Енн Гілкрайст?

5. Розкрийте, які риси особистості митця проявились під час громадянської війни та в останні роки життя.

6. Проаналізуйте, чи справдилась віра Вітмена в те, що прийде час і простий народ його зрозуміє.

2.3.3 Збірка «Листя трави»

Політичні, філософські, естетичні погляди Волта Вітмена знайшли відображення у книжці його життя — збірці «Листя трави».

Назва «Листя трави» — це гра слів, яка містить виклик автора читачам. «Травою» видавці називали роботи низького сорту, а «листя», листи — це сторінки, на яких ці роботи надруковані.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Із дванадцяти віршів і поем у цілком новому стилі Вітмен уклав збірку з такою ж, як і самі вірші, дражливою назвою: «Листя трави». Ви ніколи не бачили у трави листя? То, можливо, ви просто погано вдивлялися у природу, не зливалися з нею так, щоб і самому стати лише листком трави? Адже листя трави — це реальність «трансцендентна».

ГОЛОВНІ ТЕМИ ПОЕЗІЇ ВОЛТА ВІТМЕНА

Звичайно, і набирати, і видавати таку книжку поетові довелося особисто (тут стали в пригоді робочі навички, отримані в юності). У липні 1855 року Вітмен виготовив 800 її примірників. На зеленій палітурці імені автора не було зазначено, тільки зображено листя і стеблинки трави. Найбільший за обсягом твір був без назви і починався так:

Себе я прославляю, себе я оспівую,

I те, що приймаю я, приймете й ви,

Бо кожен атом, котрий належить мені,

так само належить вам.

Тут і далі переклад Леся Герасимчука

Лише в сьомому виданні (1881) ця поема отримала назву, під якою перевидається й нині:

«Пісня про себе».

Збірку «Листя трави», головну працю свого життя, Вітмен називав не «моя книга», а «наша». Ця книжка про Людину у її найкращому й найповнішому втіленні. Здається, немає в людському житті нічого, що не ввійшло б до вітменівського космосу: душа і тіло, молодість і старість, сумніви і безмежна віра, любов, страждання, щастя, пошук, праця — все це ввібрала головна книжка поета.

У поезії Вітмена втілено найбільш революційні прагнення епохи. Своє завдання поет убачав у створенні справжнього національного епосу, що вміщує повну картину дійсності, передає відчуття причетності до всього, що відбувається під американським небом і навіть більше — у Всесвіті.

Самуель Холлієр. Волт Вітмен. 1854 р.

Цей малюнок було вміщено до книги «Листя трави»

Ідея злиття індивідуального буття з космосом найяскравіше втілена в «Пісні про себе» — одній із кращих поем збірки. Поема відкривається ліричним зачином: із незатишних запилюжених кімнат герой біжить на берег річки, де скидає з себе одяг — важкий тягар умовностей і незмінних правил. Йому дихається легко й привільно, розчинившись у природі, він почувається щасливим. Він відчуває прагнення до гармонії навіть у найменший часточці всього живого.

Людина, законне й кохане дитя природи, у поемі досконала й прекрасна. То навіщо вона має комусь підкорятися? Поет замислюється над питанням: чим гірший за грецьких богів пожежник, який бореться з вогнем? А хіба не Богородиця — дружина машиніста з немовлям біля грудей?..

У поемі розкриваються поняття життя і смерті, кохання й щастя. Герой відкриває для себе світ, слухаючи досконалий і мудрий голос природи: «Я виходжу до тривкого і суттєвого від паростка великого чи малого».

Уночі він іде на побачення зі Всесвітом і чує, як шепочуться зорі на небосхилі про каламутний ставок в осінньому лісі, про місяць, що спускається по крутосхилах шелесткого смеркання. Він освідчується у коханні землі, звертається до моря.

Заради втілення своїх творчих задумів Вітмен докорінно перебудував традиційну поетичну систему, увів вільний вірш і ритм, що передає рух самого життя.

Теорія літератури

Верлібр — вільний вірш без рими, з рядками різної довжини. Вільний вірш (верлібр) стоїть на межі вірша й прози. У ньому відсутні рима та постійний розмір, рядки різняться кількістю складів, а строфи — кількістю рядків.

Поезії Вітмена іноді називають «словесними ораторіями». Кожен рядок його вірша становить смислову одиницю, а складний ритмічний малюнок органічно пов’язаний зі змістом твору:

Повітрям я відлітаю,

я махаю своїм білим волоссям сонцю, що тікає,

Я заповідаю себе землі,

Щоб прорости травою, яку люблю,

Як я вам буду знов потрібний, шукайте мене під підошвами своїх черевиків.

Попри піднесеність мовлення Вітмена, іноді виникає оманливе враження, що це не вірші, а бурхливий мовний потік.

Для Вітмена характерна любов до астрономічних чисел — мільйонів, квінтильйонів, мільярдів, тому що кожну людину, найменшу річ він бачив на тлі «міжзоряних пустот». Поет усвідомлював себе у багатовіковому колообігу матерії, почуваючи за плечима всіх своїх предків, починаючи з доісторичних. Звідси відчуття, що за ним мільйони віків і такі ж мільйони віків у нього попереду.

«Листя трави» можна назвати найвідвертішою й найповнішою біографією Вітмена. Поет почав писати свою «горду пісню» замолоду й продовжував усе життя, за будь-яких обставин. І його книга поступово виростала у «портрет людини нового часу». Упродовж майже чотирьох десятиліть Вітмен перебував незмінно вірним своїй книзі не тому, що будував поетичний мавзолей для себе. Ця самовіддана праця стала супутником і дзеркалом його життя, вищу мету якого поет убачав у збереженні своїх ідеалів і в невпинній творчій діяльності, спрямованій на їхнє втілення.

Ліричний герой збірки «Листя трави»

Як же сталося, що автор поетичної збірки, яку так різко критикували, врешті став улюбленим письменником американців і національним поетом Америки? Справа, звичайно, не в її оригінальній назві, не в зеленій палітурці з листям та стеблинами, а в особі ліричного героя. Поступово цей герой прибрав ім’я автора, його характерні риси. Пересічний американець Волт Вітмен перетворився на символ своєї країни.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Це унікальне явище світової літератури, коли оригінальний поет, проте пересічна людина, змальовує в сотнях рядків свій гіперболізований портрет, з якого постає портрет епохи й цілої нації:

Волт Вітмен, космос, Манхеттена син,

Буйний, дорідний, чуттєвий, їсть, п’є і народжує,

Не сентиментальний, не ставить себе над чоловіками чи жінками

чи осторонь їх,

Однаково сором’язливий та безсоромний.

Геть замки з дверей! Геть з одвірків і двері самі!

Хто зневажає іншого, той зневажає мене,

І все, що зроблено й мовлено, повертається врешті до мене.

Крізь мене натхнення, наростаючи, рине бурхливо, крізь мене —

потік одкровення.

Я називаю пароль одвічний, я знак даю — демократія,

Клянусь, я не прийму нічого, що порівну всім не припало б!

Ліричний герой «Листя трави» відрізняється від розчарованих, самотніх, заглиблених у власні переживання героїв, типових для романтизму. Вітмен змальовує свого героя в усій повноті буття не лише приватного, а й суспільного та політичного. Поет, глибоко зацікавлений життям сучасників, усвідомлює власну причетність до подій епохи, відчуває себе краплиною бурхливого «океану натовпу».

Улюблене слово Вітмена — ідентичність (однаковість, тотожність). Хоч куди б він глянув — усюди бачить близьку спорідненість речей. Щомиті перевтілюється він у все нових і нових людей, цим утверджуючи свою з ними рівність. Увесь світ — продовження самого поета, усюди — його двійники.

Саме в цьому осмисленні себе як частки спільноти і відходить поет від романтичної концепції особистості.

У поемі постає новий ліричний герой — узагальнена людина-американець, що мужньо і просто поводиться й так само розмовляє, звичайна людина у своїй природній суті.

У ліричного героя поеми багато облич. Він і загнаний раб, і житель лісів, і старий артилерист, і заплакана вдова, і річковик, і фермер. Разом з ними він учиться зустрічати обличчям ніч, бурі, голод, лихо, удари, як їх зустрічають дерева й тварини.

І щодня, щогодини, щомиті ліричний герой скрізь бачить Бога: на обличчях чоловіків і жінок, на своєму обличчі. Вустами ліричного героя поет стверджує божественну природу людини.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

«Ці люди — я. Я відчуваю їх, вони мої, — говорив поет. — У мене є один центральний образ — спільна людська особистість, типізована через мене самого. Але моя книжка змушує кожного читача стати головною дійовою особою, яка переживає кожен рядок» (Волт Вітмен).

Пісня про себе

1.

Себе я прославляю, себе я оспівую,

I те, що приймаю я, приймете й ви,

Бо кожен атом, котрий належить мені,

так само належить вам.

Я тиняюся, шукаючи свою душу,

На дозвіллі тиняюся влітку, нахиляюся

й розглядаю стебло травинки.

Мій язик, кожен атом моєї крові складається з

цього ґрунту, з цього повітря;

Народжений тут від батьків, зароджених тут

батьками, котрі так само тут народилися,

Я, тридцятисемирічний, без жодної хворості, розпочинаю

I сподіваюся не урватися аж до смерті.

Вірування та вчення, всіма облишені,

Ви відступили убік — але й ви добрі на місці

своєму, і вас не забуто, —

Я прихищаю всі — правильні й хибні,

я дозволяю стверджувати речі

щонайризикованіші:

Хай промовляє природа без перешкод

з первісною силою.

21.

Я — поет Тіла і я — поет Душі,

Зі мною всі насолоди раю та всі болі пекла зі мною,

Перше я прищеплюю і плекаю в собі, друге — на мову нову тлумачу.

Я поет жінки так само, як і чоловіка,

I кажу, що так само чудово жінкою бути, як і чоловіком,

I кажу, що нема більшої величі, ніж бути матір’ю людей.

Я пісню співаю розпросторення або гордості,

Доволі ухилянь і вимолювання,

Я покажу, що розмір — це тільки розвиток.

Ви залишили позаду інших? Ви — президент?

То пусте: вони не лише наздоженуть вас, а й підуть далі,

Я той, хто блукає, коли набирає сили лагідна ніч,

Я гукаю до землі й моря, напівзанурених в ніч.

Прилинь, гологруда ноче, прилинь, магнетична, живлюща ноче!

Ноче південних вітрів, ноче кількох великих зірок!

Ноче дрімотна, шалена, оголена літняя ноче!

Усміхнися, млосна, із диханням свіжим, земле!

Земле дрімотних і вологих дерев!

Земле погаслого заходу, земле гір, на вершинах яких спочиває мла!

Земле склистих потоків місяця вповні, позначених злегка блакиттю!

Земле світла і тіні, що скалками грають на річці!

Земле перлистих хмар, що задля мене стали ясніші й чистіші!

Земле з вигинами стрімкими: земле, вся в яблуневому цвіті!

Усміхнись, бо йде твій коханець!

Щедротна, ти мені любов віддала — і тобі відповім я любов’ю!

О, невимовна, шалена любове!

Переклад Леся Герасимчука

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Пригадайте історію написання книги Вітмена «Листя трави».

2. Назвіть наскрізні теми та образи збірки «Листя трави».

3. Конкретизуйте, над якими поняттями замислюється ліричний герой творів Волта Вітмена.

4. Розкрийте образ ліричного героя у вірші «Пісня про себе». Обґрунтуйте, чим відрізняється поет від інших людей, на думку автора.

5. Прокоментуйте, яку роль виконує природа в житті людини.

6. Простежте зв’язок збірки «Листя трави» з історією та життям Америки.

7. Проаналізуйте проблематику збірки «Листя трави». Як її побудовано? Які символи використовує поет?

8. Поміркуйте, яку роль у поезіях автора відіграють оклики, заклики, риторичні запитання.

9. Вивчіть напам’ять один із запропонованих уривків із книги Вітмена «Листя трави».

2.3.4 Новаторство Волта Вітмена

Вітмен — художник-новатор, чиї творчі відкриття багато в чому зумовили розвиток поетичного мистецтва у XX столітті.

Виражене Вітменом нове світовідчуття зажадало художніх нетрадиційних засобів. Найрадикальнішим нововведенням у «Листі трави» був вільний вірш.

Верлібр Вітмена — складний синтез фольклорного та біблійного вірша, синтаксичного паралелізму, що відрізняє ораторську прозу, ритмічно однорідних пасажів-перерахувань («каталогів»), внутрішніх алітерацій та асонансів, які надають завершеності рядкам і всій строфі. Завдяки застосуванню верлібру та принципу каталогу, твори поета звучать пророчо та нагадують біблійні тексти.

У його творах відсутні чітко визначений ритм і рима, слова тут ллються стрімким потоком, утворюючи «каталоги», де людей, явища, предмети поєднано в несподіваних комбінаціях.

НОВАТОРСТВО ВОЛТА ВІТМЕНА

Діалог літератур

Революція Вітмена у віршуванні — не формальний експеримент, а геніальна і вдала спроба поставити мову поезії врівень із часом, із тим шаленим ритмом, у якому перебудовувався світ. Спочатку стиль поета шокував сучасників, але пізніше його творчість стала одкровенням для різних митців слова, як американських (К. Сендберг, А. Гінзбург), так і європейських (Е. Верхарн, В. Маяковський, В. Хлєбніков).

В Україні відкрили для себе творчість Волта Вітмена поети 20-30-х років ХХ ст. Першим на вірші Вітмена звернув увагу один із засновників поетичного авангарду Михайль Семенко. Проте найбільший вплив доробок американського новатора справив на Павла Тичину, одного з найбільш оригінальних українських поетів.

Збірка «Листя трави» надзвичайно сильно вплинула на творчість Гео Шкурупія, Валер’яна Поліщука та Богдана-Ігоря Антонича.

Забарвлена трагізмом думка про вічне проростання, про почуття довічної своєї єдності зі світом, який нас породжує, була однією з найглибших у поезії шістдесятих. Зокрема, образи, навіяні поезією Вітмена, є в поета-шістдесятника Івана Драча.

Згадки про Вітмена є також у Миколи Тарновського і в Юрія Косача у збірці «Мангаттанські ночі».

Українською мовою перекладали твори Волта Вітмена Віктор Коптілов, Віталій Коротич, Василь Мисик, Іван Драч, Лесь Герасимчук, Максим Стріха та інші.

Діалог культур

Поетична спадщина та яскрава постать видатного американського поета-новатора й сьогодні привертає увагу багатьох митців. Довкола поетичної книги Вітмена «Листя трави» побудовано роман сучасного прозаїка Майкла Каннінгема «Вибрані дні».

Збірка творів Вітмена фігурує в телесеріалі «У всі тяжкі» та «Північна сторона», а також цитується в серіалі «Картковий будиночок» (House of cards-2013). Вірш «Пісня великої дороги» цитується в останній серії фільму «Смок і Малюк» (1977).

«Листя трави» згадується у фільмі «Поза законом» Джима Джармуша. «Листя трави» відіграє значну роль у книзі Джона Гріна «Паперові міста».

Особистість Вітмена та його вірш «О Капітане! Мій Капітане» в центрі подій у фільмі «Товариство мертвих поетів».

Вірш «О Капітане! Мій Капітане» введено в комп’ютерну гру Mass Effect.

У серіалі «Доктор Квін. Жінка лікар» приїзду Волта Вітмена в Колорадо Спрінгс присвячено 21 серію 5-го сезону. Також одна із серій побудована довкола збірки його віршів.

У книзі «Щоденник пам’яті» та однойменному фільмі 2004 року головний герой читає вірші Вітмена.

У 2016 році Іггі Поп записав платівку The Leaves of Grassяка повністю складається з віршів Вітмена, покладених на музику Tarwater і Alva Noto.

Оригінальність Волта Вітмена насамперед зумовлена своєрідністю самої Америки. Не визнаний на батьківщині за життя, він був зарахований до офіційного літературного канону лише на початку XX століття. Зате сьогодні вірші Волта Вітмена знайшли нове життя більш ніж 30 мовами народів світу.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Поясніть, який твір Вітмена вважається головним у його творчості й чому.

2. Розкрийте, у чому полягає новаторство Волта Вітмена.

3. Перерахуйте особливості індивідуального стилю митця. Проілюструйте їх прикладами з наведених уривків.

4. Поміркуйте, що є домінуючим у поезії Волта Вітмена.

5. Дослідіть долю творів американського поета-новатора в Україні.

6. Простежте вплив поезії Вітмена на сучасну літературу.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

1. Об’єднайтеся у групи, знайдіть і перегляньте буктрейлер на книгу Волта Вітмена «Листя трави». Підготуйте презентацію покадрового плану власного буктрейлера з використанням рядків з українських перекладів творів поета.

2. Об’єднайтеся в пари, знайдіть і прослухайте твори Волта Вітмена у виконанні Вадима Василенка. Обґрунтуйте, наскільки вдало дібрано аудіо- та відеоряд. Доберіть власний аудіоряд для супроводу виразного читання творів Волта Вітмена.

ЗАВАНТАЖТЕ ІНФОРМАЦІЮ

Гротеск — тип художньої образності, який ґрунтується на химерному поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного й карикатурного. Гротеск — найвищий ступінь комічного.

Фантастика — жанр і творчий метод у художній літературі (та інших формах мистецтва), що характеризується використанням фантастичного допущення, «елементу надзвичайного», порушенням меж реальності, прийнятих умовностей.

Соціальна сатира — гостра критика суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках суспільного й політичного життя. Художні засоби сатири — гротеск, пародія, іронія.

«Чисте мистецтво» — естетична доктрина, що утверджує самоцінність художньої творчості, незалежність мистецтва від суспільного життя.

Психологізм — сукупність стилістичних прийомів і засобів, за допомогою яких письменник передає внутрішній світ своїх персонажів.

Верлібр — вільний вірш без рими, з рядками різної довжини. Вільний вірш (верлібр) стоїть на межі вірша й прози. У ньому відсутні рима та постійний розмір, рядки різняться кількістю складів, а строфи — кількістю рядків.

Ключові слова:

романтизм, реалізм, гротеск, гротескна течія, «чисте мистецтво», трансценденталізм, верлібр.