Зарубіжна література (рівень стандарту). Підручник. 10 клас. Н. М. Кадоб’янська

Моріс Метерлінк. «Синий птах»

Моріса Метерлінка ще за життя називали «бельгійським Шекспіром». Він став теоретиком і практиком нового театру. Найзнаменитіша п’єса Метерлінка — філософська драма-казка «Синій птах», алегоричний і символічний твір про сенс буття і всемогутність людини.

5.1.1 Моріс Метерлінк (1862-1949)

Фламандець за походженням Моріс Полідор Марі Бернар Метерлінк народився в 1862 році у Генті (Бельгія) у заможній родині нотаря.

Освіту здобув у єзуїтській школі, потім вивчав право в Гентському університеті. За час навчання юний Метерлінк написав декілька віршів та оповідань, проте його батько наполіг на тому, щоб син зайнявся юридичною кар’єрою.

Метерлінк у 1885 році закінчив юридичний факультет та отримав право займатися адвокатською практикою. Адвокатом Метерлінк працював недовго, він остаточно залишив практику та присвятив життя творчості.

У 1888 році вийшов друком виданий за рахунок сім’ї автора поетичний збірник «Оранжереї», а рік по тому з’явилася драма «Принцеса Мален» — перша п’єса Метерлінка, що принесла йому успіх і привернула схвальну увагу відомого французького письменника та літературного критика Октава Мірбо. Той писав про молодого драматурга: «Він створив найгеніальніший твір нашого часу». Такий захоплений відгук привернув увагу читацьких і театральних кіл до Метерлінка. У 1889 році вийшла збірка віршів «Теплиці», що вразила читачів своєю незвичністю, коли автор як основний мотив уводив непізнане, при цьому дивовижно поєднуючи різні образи. За цією збіркою поезій з’явилося ще дві.

Метерлінк вважав, що за дійсністю, у якій живе людина, криється інший, справжній, непізнаний світ. Цим світом керує хтось невидимий, і про його наміри ніхто не знає. Людина є безсилою перед невідомим, але може його передчувати. Тому мистецтво має відтворювати справжнє життя, яке проходить поза діями та вчинками, і головне в ньому — прислухатися до передчуття. Метерлінк наполягав на принциповому значенні мовчання, стверджуючи: «справжнє життя — в мовчанні»; «якщо нам справді належить щось сказати, ми найкраще скажемо мовчанням».

Гентський університет — один із перших університетів Європи і один із трьох найбільших у Бельгії. «Наважся думати» — гасло Гентського університету.

Моріс Метерлінк

Сім'я Метерлінка була франкомовна, тому він написав велику частину своїх творів французькою мовою.

Внутрішній двір Гентського університету. Фото. ХХ ст.

Сучасники одразу сприйняли Метерлінка як символіста: його концепція дійсності на той час була містичною. Метерлінк відстоював поетичне, сповнене фантазії, загадковості, таємничої краси мистецтво всупереч автоматичному копіюванню сірої буденності, спрощеному й надто раціональному тлумаченню життя.

Символ — (грец. Symbolon — умовний знак, натяк) — предметний або словесний знак, що опосередковано виражає суть певного явища. Символ характеризується узагальненістю, багатозначністю, таємним змістом, тому може витлумачуватися по-різному.

Збірка віршів «Теплиці» за ідейно-естетичним змістом дуже близька до ранніх драм Ме- терлінка. Рання драматургія Метерлінка базувалася на естетичній теорії, яку він виклав у есе «Трагічне щоденного життя» з книги «Скарби смиренних» (1896). У цьому філософському творі письменник сформулював основні принципи символістської «нової драми», а також дав назву своєму театру — «театр статичний» або «театр мовчання». Його ще називають «театром смерті».

Теорія літератури

Зовнішня дія «старої драми» — відкрите зіткнення дійових осіб між собою — Метерлінк замінив внутрішньою дією — духовними пошуками героїв, їхнім зіткненням із трагедією буття, боротьбою різних ідей. Психологічні колізії, зіткнення думок і позицій стали рушійними силами в розвитку сюжету. Автор відтворив загальну атмосферу часу, духовні пошуки епохи, прагнув до морального пробудження особистості і суспільства. Глядач упізнавав себе в героях Метер- лінка, залучався до «внутрішньої дії», переживав і мислив разом з ними. Прикметним було те, що герої драм не поділялися на головних і другорядних. Усі вони важливі. Ці риси відрізняли «нову драму» Метерлінка від «старої драми».

У «статйчному театрі» або «театрі мовчання» увага зосереджується не на зображенні подій та зовнішньої інтриги, а на внутрішній дії у внутрішньому світі героїв, практично без реплік, оскільки виражає те, для чого не вистачає слів.

Це стало причиною особливої поетики символістської драми — поетики загадковості, таємничих натяків, містичного страху і неземної, примарної краси. За Метерлінком, у «театрі мовчання» головне мають передавати не слова, а жести, тому драматург використовує багатозначні слова, загадкові висловлення, створюючи атмосферу нервового очікування чогось таємничого, часто жахливого. А напруженість дії передають міміка акторів, їхні рухи.

Утілюючи принципи мовчання у своїх творах, Метерлінк перетворив діалог на «бесіду душ», у якій співрозмовники відповідають на невимовлені репліки.

З 1896 року Метерлінк жив у Франції, переважно в Парижі. Тут він зблизився із символістами, вплив яких відчутно позначився на його творчості.

У Парижі Метерлінк зустрів актрису Жор- жетту Леблан, яка в усьому допомагала йому, була музою, помічницею, секретарем і редактором. Вона впливала на всі його твори, написані за два десятиліття. У драмах Метерлінка з’явилися нові герої, особливо жіночі, які відмовляються коритися долі. Леблан грала цих героїв на сцені.

Від 90-х років драматург піддає сумніву власну концепцію символістського театру й відмовляється бачити в людині пасивне знаряддя в руках сліпого фатуму. Його герої стають активними, творчими, здатними боротися за своє щастя і щастя інших. У творчості Метерлінка відбувся перехід від так званого «театру смерті» до «театру надії».

Новий етап творчості Метерлінка відкриває п’єса «Монна Ванна» (1902), де провідною стала тема самовідданої боротьби людини зі злими силами долі, які вона перемагає. У цій драмі втілилася філософська концепція, що її письменник виклав у книзі «Таємний храм» (1902), — прагнення подолати містику й песимізм, оспівати життєву активність, жадобу пізнання. Тепер йому здається безплідним страх перед сліпою долею, яка найчастіше виступає в ролі смерті. А в центрі уваги драматурга має бути ставлення людини не до вічності, долі, смерті, а до інших людей, до суспільства.

Новий погляд на людину поступово визрівав у «любовних драмах» Метерлінка («Пелеас і Мелісанда», «Алладіна і Паломід», «Аглавена і Селізетта», «Аріана і Синя Борода»), де всемогутня доля набуває форми всепоглинаючого почуття кохання. Драматург зосередився на проблемах життя, смерті, кохання, відкидаючи обставини історичного й соціального плану. Яскрава особливість цих драм — звернення автора до казкових сюжетів братів Грімм і Шарля Перро.

Жоржетта Леблан. 1911 р.

Моріс Метерлінк, автор символістських творів, не був похмурим і песимістичним філософом, він умів радіти життю, був дуже приємною людиною. Зокрема, Метерлінк завжди був захопленим шанувальником хороших автомобілів та керував ними як професійний гонщик.

Кадр із фільму «Синій птах». СРСР — США. 1976 р.

У цей час у житті Метерлінка відбулася ще одна значна подія — він став фінансово незалежним. Якщо до цього часу вони з Жоржеттою Леблан жили кожен за свій рахунок через матеріальну скруту чоловіка, то у 1903 році ситуація змінилася. Після смерті батька Моріс став заможною людиною із пристойним банківським рахунком. Цього ж року він придбав старовинне абатство Сен-Вандриль у Нормандії, куди з часом переїхав із Парижа. На перебудову інтер’єрів та ремонт пішло майже чотири роки.

У 1907 році дім Метерлінка був відкритий для гостей. Це став омріяний поворот у житті Метерлінка. У його творчості також відбулися зміни.

Одне з найвизначніших досягнень драматургії Моріса Метерлінка цього періоду — знаменита п’єса-казка «Синій птах» (1908). Цього самого року п’єса вперше була поставлена в Росії на сцені Художнього театру і витримала понад дві тисячі вистав.

«Синій птах» — останній шедевр Моріса Метерлінка. Нова епоха, що принесла з собою світові війни, змінила і напрям його творчості.

Метерлінк помер у Ніцці в 1949 році. Його творчість назавжди залишилась однією з найблискучіших сторінок літератури кінця ХІХ — початку ХХ століття.

Література і культура

Драматурга вважають одним із засновників театру абсурду, його твори справили особливий вплив на п’єси Семюела Беккета. Опера Дебюссі «Пелеас і Мелісанда» входить до репертуару багатьох оперних театрів світу.

У 1911 році митцю присудили Нобелівську премію з літератури «за багатогранну літературну діяльність, особливо за драматичні твори, відзначені багатством уяви і поетичною фантазією». Через хворобу Метерлінк не зміг взяти участь у святковій церемонії, і його нагороду отримав бельгійський посол у Швеції.

Незабаром Метерлінку запропонували стати членом Французької академії, але драматург відхилив цю пропозицію, оскільки заради цього він повинен був відмовитися від бельгійського громадянства.

Крім Нобелівської премії, Метерлінк отримав почесний докторський ступінь університету Глазго, бельгійський Великий хрест ордена Леопольда (1920) і португальський орден Меча св. Якова (1939). У 1932 році король Бельгії подарував драматургу титул графа. А в 1948 році Французька академія нагородила його медаллю за французьку мову.

У 2008 році до сторіччя від дня виходу п’єси «Синій птах» у Бельгії було випущено іменну монету.

Костянтин Станіславський, готуючи постановку «Синього птаха», відвідав Метерлінка. Він згадував: «Не можу забути ночей, проведених там. Я прислуховувався до таємничих шурхотів сплячого монастиря, до трісків, зойків, вересків, до дзвону старовинного годинника на вежі, до кроків сторожа. Цей містичний настрій пов'язувався із самим Метерлінком».

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Поділіться, яким ви уявляєте собі Моріса Метерлінка як людину.

2. Розкажіть, що ви дізналися про творчість митця. Чим вона вас привабила?

3. Сформулюйте, як ви розумієте його громадянську позицію.

4. Поясніть, у чому полягає новаторство драматурга в царині «нової драми».

5. Розтлумачте поняття зовнішня і внутрішня дія. Підтвердіть свої слова прикладами.

6. Розкрийте відмінність між «театром смерті» і «театром надії» драматурга. Який із них більше вас зацікавив?

7. Поміркуйте, які художні твори Метерлінка вам було б цікаво додатково прочитати.

8. Перегляньте ілюстрації до статті підручника. Сформулюйте, чим вони допомогли у сприйнятті матеріалу.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

Об’єднайтеся в пари і перегляньте 2-3 навчальних відео про життя і творчість Моріса Метерлінка. Складіть рекомендації для доповнення статті підручника цікавими фактами про митця.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

Дослідіть, що означає повне ім’я Моріса Метерлінка. Поділіться результатами свого дослідження з однокласниками (однокласницями).

5.1.2 П’єса-казка «Синій птах»

П’єса-казка «Синій птах» (1908) — це гімн життю, пізнанню, душевному здоров’ю, красі та шляхетності, твір більшою мірою романтичний, ніж символістський.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Сюжет п’єси-казки «Синій птах»

П’єса складається з п’яти дій, дванадцяти картин, що є досить самостійними епізодами. Ці картини, об’єднані між собою авторською ідеєю і наскрізними персонажами, відбивають етапи духовного розвитку дітей — майбутнього людства. Зустрічі в символічних ситуаціях з алегоричними персонажами, кожний із яких несе свою мораль, збагачують досвід і виховують душу Тільтіля і Мітіль.

Події твору розпочинаються напередодні Різдва, коли стає можливим будь-яке диво. Діти дроворуба Тільтіль і Мітіль радіють чужому святу, дивлячись на сусідній багатий дім. До них завітала Фея і запропонувала вирушити на пошуки Синього птаха для її хворої онучки, яка хоче бути щасливою (перша картина). Тільтіль і Мітіль погоджуються і з чарівним зеленим капелюшком Феї (який повертає зір людям, бо вони «осліпли і не бачать справжній світ навколо себе») та чарівним діамантом (який відкриває істинну сутність — «душу» людей, предметів, тварин, стихій) вирушають на пошуки. їх супроводжують Собака, Кіт, Цукор, Хліб, Вода, Вогонь, а також Душа Світла.

Обкладинка до видання «Синього птаха». ХХ ст.

Реальне життя переплітається з казкою. Герої вбрані в казкові костюми, Фея схожа на сусідку пані Берлінго, оживають речі і говорять тварини.

Алегорія — слово або зворот мови, ужиті не в прямому, а в переносному значенні. Алегорія допомагає розкрити поняття добра, зла, підступності, вдячності, надії тощо в конкретному художньому образі.

Мовби оживають звичні людські уявлення, стаючи символами-алегоріями: добрий помічник бідних Хліб і обережний Цукор, вірний щирий Пес і підступна зрадлива Кішка, Світло, що поєднує в собі найкраще в житті.

Розвиток дії твору пов’язаний із мандрами різними Країнами.

ПОДОРОЖ ТІЛЬТІЛЯ І МІТІЛЬ

Підтекст — прихований, внутрішній зміст висловлювання.

У творі поступово розгортається мотив радості життя. Життя вічне, прекрасне, променисте, сповнене краси і щастя.

Зображуючи світ майбутнього, Метерлінк розгортає мотив усемогутності людини. Нові люди народяться і зроблять життя щасливішим.

Країна Спогадів — це країна тих, кого вже немає серед нас. Тут діти зустрічають своїх померлих Дідуся з Бабусею, братів і сестер. У спілкуванні з ними Тільтіль і Мітіль розмірковують про смисл і роль людської пам’яті. Зображенням подій у Країні Спогадів Метерлінк не прямо, а опосередковано — у підтексті — нагадує читачам і глядачам про моральний обов’язок пам’ятати про тих, хто пішов у вічність.

Наступна зустріч відбувається у палаці Ночі (четверта картина). Там мешкають сили зла, охороняє двері в цей палац потвора без очей — Мовчання. «Перешкодити людині розкрити ворота твоїх Таємниць не в твоїй владі», — заявляє Тільтіль Ночі. Перелякана Ніч відповідає: «За останні роки я перестала розуміти людину...

Невже вона з часом пізнає все? Вона і так заволоділа третиною моїх Таємниць». Хлопчик мужньо переборює страх, відчиняє двері і викриває всі таємниці Ночі. Найбільша з них — велика істина — мільйони синіх птахів.

У четвертій картині Метерлінк широко розгортає основний мотив твору — всемогутність людини. Він переконує у надзвичайних можливостях її розуму, здатності пізнати все, відкрити істинний смисл і стати щасливою. Щастя людини полягає у пізнанні таємниць природи та в боротьбі за істину.

Далі діти потрапляють до Лісу (п’ята картина), де зустрічаються з душами дерев і тварин.

Мешканці світу природи теж не хочуть віддавати Синього птаха — «велику таємницю речей і щастя», вони опираються. Але діти знову перемагають, бо людина є володарем природи.

У шостій картині діти отримують наказ від Феї вирушити на цвинтар. Там (сьома картина), охоплені страхом, Тільтіль і Мітіль побачили, як із розкритих могил повільно виростають «цілі снопи квітів», встає зоря, почули, як прокидаються птахи й наповнюють простір гімном Сонцю і Життю. Ця символічна картина змушує замислитися над поняттями вічності.

Попереду юних мандрівників чекає небезпечна країна — Сади Блаженства. Про це їх попереджає Душа Світла (восьма картина). Блаженства підступніші й небезпечніші, ніж найбільші Нещастя.

У Садах Блаженств контрастно зображено примарні та справжні й вічні людські цінності. Останні є «у кожному домі, де живуть з відкритими очима». Пізнання їх — це пізнання самого себе. Щоб осягнути істину, потрібно мати силу волі побороти в собі слабкість, бути цілеспрямованим, не піддаватися спокусі блаженств, які можуть зашкодити пізнанню істини, зробити неможливим справжнє щастя.

Наступна знакова зустріч відбувається у Царстві Майбутнього (десята картина), де живуть ще не народжені діти, безліч майбутніх винахідників і поетів, тих, що виростять на Землі чудові плоди, принесуть людямневідоме світло, знищать несправедливість. Очам Тільтіля і Мітіль відкривається цей світ незвичайного, бо вони чисті душею, їм будувати майбутнє, їм передавати найкращий досвід прийдешнім поколінням.

Одинадцята картина «Прощання» не менш символічна, ніж попередні. Упродовж року Тільтіль і Мітіль зі своїми супутниками мандрували світом, однак так і не знайшли Синього птаха. Птах із Країни Спогадів почорнів, птах із Країни Майбутнього став червоним, птахи з Палацу Ночі померли, а в лісі спіймати птаха не вдалося. Можливо, він зовсім не існує або змінює колір, як тільки його саджають у клітку?

Борис Дехтерьов. Ілюстрація до казки «Синій птах». 1989 р.

З такими думками діти повертаються додому і, прокинувшись уранці, помічають, що все навколо змінилося, стало кращим. Насправді змінилися вони.

Сусідці, дуже схожій на Фею, Тільтіль подарував для хворої онуки свою сіру горличку, і птах став синім. Так хлопчик пізнав Блаженство Бути Добрим. Отже, і в злиденній хатині дроворуба живуть добрі Блаженства, і найпрекрасніше з них — Блаженство Материнської Любові. «Із заплющеними очима цього не побачиш. Усі матері багаті, якщо люблять своїх дітей. Нема ні бідних матерів, ні некрасивих, ні старих. їхня любов незмінно є найчарівнішою з усіх Радощів. Коли ж вони сумують, варто їм поцілувати дитину, варто дитині поцілувати їх — і всі сльози, що підступають до їхніх очей, перетворюються на зірки.» — зрозуміли діти.

Коли дівчинка одужала, Синій птах вирвався з її рук і полетів геть. Тільтіль обіцяє відшукати його й повернути. З цим проханням він звертається і до глядачів, прагнучи їх теж залучити до пошуків щастя. Така символічна кінцівка драми може означати, що найціннішими для людини є самі пошуки, сама подорож за Синім птахом, саме бажання знайти ідеал і стати щасливим.

Метерлінк символічно висловлює думку про те, що істину не можна пізнати раз і назавжди, її треба шукати і щоразу відкривати для себе. У цьому пошуку людина стає щасливою. Зупинитися (посадити птаха у клітку) означає для кожного відмовитися бути щасливим.

5.1.3 Символіка образів

Метерлінк широко використовує казкові образи, вони стають символічними виразниками авторської концепції. Образи хлопчика Тільтіля і дівчинки Мітіль символізують дитинство. Дитинство завжди було символом чистих надій, звернених у майбутнє. Ця думка підтверджується картиною у Царстві Майбутнього. За твором діти шукають Синього птаха, та насправді вони шукають смисл життя, шукають істину, яка допоможе стати щасливими. їх супроводжують не лише ті, хто завжди перебуває поруч (Хліб, Цукор, Молоко, Вода і Вогонь, Кішка і Собака), а й Світло, яке витлумачує незрозумілі речі, застерігає, убезпечує, веде правильною дорогою незрячих.

Подорожуючи до Країни Спогадів, Палацу Ночі, Лісу, Саду Блаженств, на Цвинтар, у Царство Майбутнього, діти зустрічаються з алегоричними героями. Кожен із них наділений власним смислом, несе свою частину загальнолюдської моралі. Зустрічі з цими дійовими особами стають етапами морального виховання і зростання дітей.

Ніч і Час, Блаженства і Радощі, Привиди і Хвороби «вчать» Тільтіля і Мітіль, хто словесно, хто — своїм мовчазним прикладом, хто — ставлячи дітей у складні ситуації, з яких можна винести життєвий урок.

Синій птах знайшовся в будинку Тільтіля і Мітіль. Це означає, що насправді щастя живе в кожному домі. Його не варто далеко шукати. Мандри допомагають зрозуміти й оцінити свій дім.

Дітям зустрічається найважливіший герой у вигляді бородатого старого з косою і пісковим годинником на ім’я Час, який символізує те, якими діти були і якими стануть. Значення Часу неоднозначне. Умовно він поєднує минуле, теперішнє і майбутнє. У символічному значенні час дії казки має ще один найважливіший вимір — це пора дитинства.

Подорожуючи в різних часових вимірах, діти відкривають найвищу істину — «мертвих немає», сонце й життя сильніші за смерть. Заперечення смерті як єдиного сенсу, єдиної мети і правди існування — підсумок цієї п’єси, оскільки після довгих пошуків діти знаходять Синього птаха у себе вдома.

Горлиця не вмирає, не змінює свого кольору, як це сталося з іншими синіми птахами, — але й вона вилітає з рук дітей. Символ Синього птаха багатозначний, він відкритий для численних тлумачень. Цей птах — образ польоту, висоти й недосяжності, але також і образ буденний, звичайний. Це — синій птах, його синява хоч і неземна, казкова, бездонна, а все-таки підказана блакиттю рідного неба, що височить над усіма людьми.

5.1.4 Жанр твору

П’єса «Синій птах» — це філософська п’єса-казка, яка в узагаль- нювальній формі містить нову систему поглядів драматурга на природу, людину і суспільство. Цей твір також відносять до жанру драми-феєрії.

Теорія літератури

Феєрія (від фр. фея, чарівниця) — театральна або циркова вистава з фантастично-казковим сюжетом, сценічними ефектами і трюками. Наприкінці XIX — на початку XX ст. елементи феєричності проникають у літературу, зокрема драматургію. Виникає драма-феєрія (драма-казка).

У світовій літературі це відомий жанр. До нього належать, крім «Синього птаха» Моріса Метерлінка, твори «Затоплений дзвін» Герхарта Гауптмана, «Лісова пісня» Лесі Українки, «Над Дніпром» (весняна казка) Олександра Олеся тощо.

Метерлінк в основу твору поклав казкову подорож дітей, одягнув їх у казкові костюми і дав чарівні предмети. Також він активно використав фольклорний мотив пошуків цілющого зілля.

Постер аніме-серіалу «Синій птах». Японія. 1980 р.

Екранізація казки Метерлінка «Синій птах». США. 1918 р.

Сцена з балету «Лісова пісня» Національної опери України

У сюжеті п’єси переплітаються між собою два пласти — реальний і фантастичний. Реальне життя в сім’ї дроворуба, обстановка в їхній бідній, але не вбогій хатині, час, коли відбувається дія — ніч напередодні Різдва. Різдвяний мотив — чекання дива і народження людини — так само набуває реального втілення. Діти після фантастичної подорожі уві сні прокинулися мудрими і щасливими, оскільки їхні душі оновилися.

На початку п’єси Тільтіль на запитання феї Берюліни, чому він не хоче розставатися зі своєю горлицею, відповідає: «Тому що вона — моя». Тепер, після довгих пошуків, випробувань, труднощів і поневірянь, що випали на його долю на цьому нелегкому шляху, він готовий відразу й безкорисливо її віддати. Милосердя і любов до ближнього — умова цього дива.

До фантастичного у творі належать предмети, речі, рослини, явища тощо, які оживають, — Хліб, Молоко, Вода, Кішка, Пес, Світло.

Україна і світ

Окремі драми Моріса Метерлінка ще за його життя українською перекладали Леся Українка, Євген Тимченко, Марія Грінченко, Наталя Кобринська, Максим Антонюк, Павло Долина та інші. Переклади цих творів вплинули на українську літературу кінця ХІХ — початку ХХ ст. Пізніше «Синього птаха» перекладали Максим Рильський і Надія Гордієнко-Андріанова. У наш час твір перекладали Степан Грицюк (1997) та Дмитро Чистяк (2007).

ВИСОКА ПОЛИЧКА

«Синій птах» Моріса Метерлінка і «Лісова пісня» Лесі Українки

Творчістю бельгійського драматурга цікавилися Іван Франко, Ольга Кобилянська, Василь Стефа- ник, Михайло Коцюбинський, Олександр Олесь, Микола Вороний, Максим Рильський та багато інших українських митців.

Захоплювалася творами Метерлінка і Леся Українка, яка деякі з них перекладала українською.

Жанр феєрії відкрив перед українською поетесою чимало перспектив для вираження особливого духовного світу та втілення в життя власної концепції, яка спирається на національні міфічні образи. Якщо у Моріса Метерлінка люди пізнають інший світ, то Леся Українка йде від супротивного, її героїня з іншого світу намагається зрозуміти людське життя.

Бельгійський драматург і українська поетеса вибрали для своїх п’єс жанр драми-феєрії, який дав можливість широко використати фольклорні образи-символи, перетворення, порівняти два світи, перекласти мову символів на загальнолюдську, передати своє бачення та відчуття світу. Неможливо не помітити подібність ремарок у Метерлінка і в Лесі Українки. Вони створюють в уяві читачів картину, настрій, враження. Використання фразеологізмів робить обох драматургів близькими до усної народної творчості.

Цікавим є образ щастя в обох творах. У «Синьому птасі» дітям відкривається щастя бачити й розуміти Велику Материнську Любов, відчувати Блаженство Батьківського Дому та Великі Радощі. Діти почуваються щасливими від того, що допомагають іншим, вони сповнені Любов’ю і Радістю, передчуттям щастя в майбутньому.

У «Лісовій пісні» добре, гарне, світле, омріяне щастя втілюється у фольклорному образі Мавки. Вона виборює своє місце серед людей, утверджує красу в житті. Навіть коли її ображають, навіть коли Мавка, переможена на якусь мить, іде в царство Марища, вона прекрасна. Адже і там, виснажена зрадою коханого, дівчина не кориться лихові. Мавка живе для людей, і в цьому її краса. Вона пробачає Лукашеві зраду, втрачене щастя, і юнак відходить у вічність зі щасливою усмішкою на обличчі. Образ Мавки — символ ідеальної, гармонійної людини, яка узгоджує свої потреби із законами природи, пізнає світ через своє «я», живе любов’ю й здатна на самопожертву в її ім’я, вона має «в серці те, що не вмирає».

Література і культура

За твором Моріса Метерлінка «Синій птах» було знято однойменний німий фільм, три художні фільми, два мультфільми й аніме. П’єсу неодноразово ставили на сценах театрів у різних країнах світу, вона й досі не втрачає популярності.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Поміркуйте, чи можна п’єсу-казку «Синій птах» назвати ліричною феєрією про вищі цінності людського буття.

2. Розкрийте символічний сенс сюжету пошуків Синього птаха та символістські картини світу у творі.

3. Обґрунтуйте, чому образи Тільтіля та Мітіль вважають символом людства, що робить перші кроки в осягненні сенсу й гармонії буття.

4. Розкрийте багатозначність образу Синього птаха.

5. Проаналізуйте останню картину п’єси. Поясніть, у чому причина непорозуміння між Тільтілем і Мітіль та їхніми батьками.

6. Поміркуйте, чому дітям усе здається кращим у їхньому домі, ніж раніше.

7. Розгляньте, як змінився птах Тільтіля. Чим це можна пояснити? Проаналізуйте, чому горлиця тікає.

8. Розкрийте композиційну роль звернення Тільтіля до глядачів наприкінці твору.

9. Зверніть увагу на структуру п’єси та перелік дійових осіб. Чи помітили ви щось незвичайне з погляду традиційної драми?

10. Дайте визначення феєрії. Поміркуйте, що спонукало автора до неї звернутися.

11. Проаналізуйте засоби створення ефекту магічності в тексті п’єси. Зверніть увагу на вибір героїв, костюми, декорації, світло, звукові ефекти, кольорову гаму вистави, інші прийоми організації видовища.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

1. Об’єднайтеся в пари і подискутуйте, яким чином у Метерлінка співвідносяться смисл твору і видовище. Що з них важливіше? Обґрунтуйте вашу позицію.

2. Об’єднайтеся у групи і дослідіть роль ремарок у драмах-феєріях «Синій птах» Моріса Метерлінка і «Лісова пісня» Лесі Українки. За результатами дослідження укладіть порівняльну таблицю і презентуйте її в класі.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

1. Використовуючи інтернет-ресурси, доберіть оформлення для входу в Сади Блаженств, ураховуючи авторські ремарки до восьмої картини. Візьміть участь у конкурсі на кращого декоратора.

2. Перегляньте одну з екранізацій «Синього птаха». Складіть на неї відгук і розмістіть його в соціальних мережах.

ЗАВАНТАЖТЕ ІНФОРМАЦІЮ

Моріс Метерлінк — один з основоположників «нової драми», теоретик і практик символістської драми, творець «статичного театру» або «театру мовчання», у якому увага зосереджується не на зображенні подій та зовнішній інтризі, а на інтризі внутрішній.

«Синій птах» Моріса Метерлінка — символістська драма-феєрія, герої якої подорожують у пошуках птаха щастя і потрапляють до чарівних країн. У подорожі діти набувають досвіду, пізнають світ, змінюються і стають щасливими. Q

Ключові слова:

«нова драма», зовнішня дія, внутрішня дія, символ, підтекст, драма- феєрія.