Епічна поема «Одіссея» пов’язана з троянським циклом давньогрецьких міфів.
Вона не є прямим продовженням Гомерової «Іліади», але в ній ідеться про події, що відбулися після закінчення Троянської війни. Головний герой поеми — учасник облоги Трої цар Ітаки Одіссей, який уже десять років не може повернутися додому.
Серед дійових осіб поеми «Одіссея» присутні й інші персонажі «Іліади», наприклад, спартанський цар Менелай та його дружина Єлена. Саме її викрадення Парісом та Енеєм стало причиною кривавого десятирічного конфлікту між ахейцями і троянцями. Також в «Одіссеї» розповідається про всі ключові події Троянської війни, які відбулися після описаного в «Іліаді» — наприклад, про смерть Ахілла і багатьох інших славних героїв, а також про взяття Трої хитрістю з допомогою дерев’яного коня.
Відомо і про подальшу долю учасників війни — хтось із них повернувся на батьківщину швидко, а комусь знадобилися на це роки, як Менелаєві. Після повернення їх також очікувала різна доля. Наприклад, верховний вождь усього ахейського війська Агамемнон був убитий уже після прибуття додому. Однак у центрі уваги автора поеми — доля Одіссея, царя острова Ітака.
1. Згадайте основні події міфу «Паріс викрадає Єлену».
2. Поясніть, чому через викрадення Єлени розв’язалася 10-річна війна між ахейцями і троянцями.
3. Що вам відомо про ахейського героя Ахілла? Якими в «Іліаді» Гомера зображуються взаємини між Ахіллом і Агамемноном?
4. Як у міфі про троянського коня описується падіння Трої?
Поема «Одіссея» менша за обсягом, ніж «Іліада», але це також великий епічний твір, вона складається з 12 110 рядків. У III столітті до нашої ери вчені поділили її на 24 пісні відповідно до кількості літер у давньогрецькому алфавіті. Хронологічні межі «Одіссеї» охоплюють 40 днів десятого року після падіння Трої, з яких детально описано лише 9, однак про інші події можна дізнатися із розповідей героїв поеми.
Класна дошка
«Одіссея» на відміну від «Іліади» — епос сімейно-побутовий і пригодницький, а не героїчний. В «Одіссеї» головний герой не задіяний у масштабних битвах, його не турбує посмертна слава. Він переживає неймовірні та небезпечні пригоди лише для того, щоб здійснити своє єдине бажання — повернутися з війни на батьківщину — острів Ітака, побачити рідних і зажити щасливим спокійним життям:
Кращого-бо за вітчизну нічого нема і за рідних Наших, хоч би довелось і в заможному домі нам жити,
Та у чужій стороні, од вітчизни далеко й від рідних1.
1 Тут і далі переклад із давньогрецької Бориса Тена.
Структура епічної поеми «Одіссея» достатньо складна. Перші чотири пісні (14) описують події на острові Ітака, які відбуваються за відсутності головного героя поеми. Вони охоплюють шість днів, а в центрі уваги — Одіссеїв син Телемах, який збирається на пошуки батька, та Одіссеєва дружина Пенелопа, яка потерпає від нахабних і надокучливих женихів.
Наступні чотири пісні (5-8) не пов’язані з Ітакою, і в них з’являється Одіссей (у п’ятій пісні він бранець німфи Каліпсо). Герой звільняється із семирічного полону Каліпсо, довго подорожує морем і прибуває до країни феаків, де його приймає цар Алкіной. Події цих пісень відбуваються з сьомого по тридцять третій день.
Ще чотири пісні (9-12) присвячені розповіді Одіссея про свої десятирічні пригоди після падіння Трої царю Алкіною. Герой розповідає про це на бенкеті увечері тридцять третього дня.
Події другої половини «Одіссеї» (пісні 13-24) відбуваються на острові Ітака. Герой прибуває на батьківщину, він сповнений рішучості покарати женихів, які надокучали його дружині та ображали сина. Напруження в оповіді зростає, події змальовуються все докладніше. Так сім пісень поеми (17-23) хронологічно охоплюють лише дві доби твору (тридцять восьму і тридцять дев’яту), однак за цей час Одіссей розібрався в ситуації, яка склалася, зрозумів, як діяти і, незважаючи на складність завдання, помстився всім женихам.
1. Згадайте події, пов’язані з Одіссеєм, у поемі «Іліада».
2. Яку роль відіграв цар Ітаки у взятті Трої?
3. Як характеризується Одіссей у Гомеровій поемі «Іліада»?
Уривки з «Одіссеї» Гомера перекладали Іван Франко і Леся Українка. Перший переклад усього твору здійснив український поет і композитор Петро Байда (Петро Ніщинський, 1832-1896). Величезним досягненням українського перекладацького мистецтва став доробок Бориса Тена (Микола Хомичевський, 1897-1983), лауреата літературної премії імені Максима Рильського.
Сімейно-побутова складова у сюжеті поеми «Одіссея»
Поема «Одіссея» — це насамперед оповідь про грандіозну сімейну драму в царській родині острова Ітака. У ній беруть участь дружина царя Пенелопа, його син Телемах, сам цар Одіссей і женихи Пенелопи.
Конфлікт спровокувала тривала відсутність Одіссея. Десять років Троянської війни і сім років після її закінчення минули для його дружини і сина Телемаха гідно — усі поважали жінку, яка віддано чекала чоловіка з далекого походу, та шанобливо ставилися до царського нащадка. Проблеми почалися, коли останні ахейські царі разом зі своїми воїнами повернулися додому, і лише Одіссея та його співвітчизників досі не було. Тоді представники знатних родин Ітаки й навколишніх царств звернулися до Пенелопи з пропозицією облишити марне чекання і знову вийти заміж.
Одіссей і Каліпсо
(розпис на давньогрецькій кераміці)
Пенелопа, як неодноразово підкреслюється в поемі, — жінка вродлива і розумна, тому охочих здобути її прихильність багато. Однак у цій пропозиції була й політична складова. Допоки Пенелопа чекає на свого Одіссея, вона не вдова, а «шлюбна дружина», і до тих пір він — володар Ітаки, хоча й відсутній. Якщо ж Пенелопа вийде заміж, вона цим визнає свого чоловіка померлим, а царський престол Ітаки — вільним.
Новим царем не обов’язково стане Телемах, на цей титул могли претендувати й інші «знатні ахейці». Ахейська історія мала такі приклади. Це усвідомлює й Одіссей. Коли під час довгої та небезпечної мандрівки додому за наказом німфи Кіркеї він сходить до підземного царства Аїда, то питає в тіні померлої матері про долю свого батька і сина — «владу почесну мою ще тримають вони чи хтось інший має її, бо ніколи я, кажуть, уже не вернуся?»
У ті часи царська влада трималася на військовій силі. До тих пір, поки існувала ймовірність повернення Одіссея з дванадцятьма кораблями загартованих у боях воїнів, його трон, дружина і син були у безпеці. Навіть за відсутності Одіссея ситуація не стала б настільки загрозливою для Телемаха, якби на Ітаці було військо. Маючи за спиною збройну потугу, юний спадкоємець престолу відразу посів би трон батька.
Так у поемі виявляється першопричина конфлікту — дружина Одіссея та його син залишилися абсолютно беззахисними перед женихами. Усі воїни, які могли вступитися за царську родину, разом із Одіссеєм вирушили під мури Трої, і жоден із них досі не повернувся додому.
1. Розгляньте фотографію давньої копії скульптури Пенелопи. Опишіть душевний стан героїні.
2. Якими засобами скористався скульптор у зображенні переживань жінки?
Знахабнілі женихи не просять Пенелопу вийти заміж, а вимагають цього. Єдине, на що вона може претендувати, — це вибрати одного з них. Щоб прискорити рішення царської «вдови», 108 женихів та їхні челядинці з ранку до вечора товчуться в царських палатах і влаштовують собі щоденні бучні бенкети. їхня мета — максимально розорити родину, але вони присягаються, що все повернуть, щойно Пенелопа обере чоловіка собі до вподоби. Телемах у відчаї:
П'ють наші вина іскристі, без міри й без краю справляють Учти свої, — витрат не злічити! Немає-бо в домі Мужа, як був Одіссей, щоб нещастя оте відвернути.
Ми ж боронитись тепер не здолаємо, й навіть пізніше Будем безпомічні ми, захистити себе неспроможні.
Принижена Пенелопа не хоче «шлюбу бридкого», однак добре усвідомлює свою повну беззахисність і не сміє категорично відкинути пропозицію женихів. Тому вдається до хитрощів і затягування часу. Вона дає обіцянку, що обере собі чоловіка після того, як витче саван (поховальне покривало) для Одіссеєвого батька «славного старця Лаерта».
Три роки поспіль вдень вона ткала на кроснах, а вночі розпускала виткане, аж поки зрадливі служниці не викрили її перед женихами. Усі ці роки вона сподівалася — Одіссей ось-ось прибуде, щоночі плакала і радо вітала кожного «приблуду», варто було йому сказати, що він щось знає про її чоловіка.
Події в поемі «Одіссея» розпочинаються з ключового моменту, коли конфлікт між Пенелопою і Телемахом з одного боку та женихами з другого боку досяг найбільшої гостроти. Зраджену служницями Пенелопу змушують доткати саван, а відтак вона мала обрати собі чоловіка, як і обіцяла. Тиск на неї зростає — тепер женихів підтримують її рідні брати і батько, які наполягають, щоб Пенелопа таки вийшла заміж.
Юний Телемах, обурений зухвалістю женихів, скликає народні збори, які не відбувалися ще з дня відплиття Одіссея під стіни Трої. Він прагне справедливості і збирається перед лицем усієї громади зажадати, щоб женихи залишили у спокої їхній дім. На превеликий жаль Телемаха і небагатьох його прихильників, з’ясувалося, що ітакійці залякані потугою женихів і не наважуються «навіть і словом яким втихомирить» нахаб.
Розлючений Телемах погрожує своїм кривдникам «згубою», якщо вони не змінять своєї поведінки.
І тут женихи, впевнені в своїй силі і безкарності, перейшли межу. Один із них презирливо сказав, що не лише присутні на зборах, а й сам Одіссей, якщо б повернувся, нічого з ними не зміг би вдіяти, навіть у збройному протистоянні: «Гірка б його доля спіткала з багатьома в непосильнім змаганні». Так Телемах остаточно зрозумів, що про справедливість і не йдеться, а лише про право сили.
Після зборів він хоче відплисти в Пілос і Спарту до бойових побратимів свого батька та спробувати дізнатися про його долю. Рішення юнака збурило женихів. Вони були вражені його впевненою поведінкою під час зборів, а також тим, що на зборах він зайняв місце свого батька, і сприйняли це як претензії на трон. Відплиття Телемаха виглядало пошуком союзників у боротьбі з ними.
Такі думки мали свої підстави — Пенелопа була двоюрідною сестрою Прекрасної Єлени і, відповідно, близькою родичкою могутнього спартанського царя Менелая. Найзухваліший серед женихів Антіной намагається поблажливо заспокоїти Телемаха, все ще вважаючи його нетямущим підлітком. Однак Телемах відчуває себе дорослим ображеним чоловіком, тому різко відповідає:
Пенелопа
(римська копія давньогрецької скульптури 460 року до нашої ери)
Нині ж дорослий я став і чую, що мовлять навколо.
Все розумію цілком, і в грудях відвага міцніє, —
Тим-то жахливих на вас і спробую Кер1 я наслати,
В Пілос приїхавши, може, чи й тут ще, між нашим народом.
1 Кери в давньогрецькій міфології — крилаті жіночі духи, що хапають людську душу в момент, коли вона розлучається з тілом.
Пряма погроза вбивством, кинута у вічі кривдникові свідчить про відчай юнака. Женихи ж спочатку не сприйняли слів Телемаха і не повірили у серйозність його намірів, але дізнавшись, що він таки вирушив у подорож, «аж жахнулись», особливо коли почули, що «разом із ним попливли найвідважніші в нашім народі хлопці».
Ватажки женихів Антіной і Еврімах — найродовитіші й найбагатші з претендентів на шлюб із Пенелопою та на ітакійський трон — віддають наказ убити юнака відразу після повернення, «в засаді його підстерігши».
Намір підступно влаштувати Телемаху «смерть і загибель» викриває моральні якості женихів, насамперед — Антіноя і Еврімаха. Вони обидва з Ітаки й добре пам’ятають, як свого часу Одіссей врятував від лютої смерті батька Антіноя, а до Еврімаха взагалі ставився як до рідного сина, радо його приймав і щедро частував. Задля справедливості і звичайної людської вдячності вони могли відмовитися від свого наміру, побачивши таку затяту рішучість Телемаха. їхній вибір охолодив би інших. Та бажання влади і шлюбу з красунею Пенелопою було непереборним, тому вони планують убивство, а не замирення.
Однак Антіной і Еврімах не лише приклад чорної людської невдячності, вони ще й лицемірні брехуни. Коли Пенелопа довідалася про плани вбити Телемаха, то Еврімах у присутності Антіноя запевнив нажахану жінку, що ніякої загрози її синові від женихів немає, що він сам особисто простромить списом того, хто підніме руку на його «від інших усіх найдорожчого приятеля». Хоча жодне слово не відповідало дійсності: «Так заспокоював він, а сам готував йому згубу».
Убивство женихів (картина художника Бели Чікош-Сесії, створена до 1920 року)
Поява на острові Одіссея стала завершальним актом сімейної драми. Одіссей ризикував усім — царством, шлюбом, життям сина і власним життям. Цар Ітаки прибуває таємно і фактично в останню мить — за чотири дні до «злоіменного» дня, коли Пенелопа має обрати собі чоловіка.
Проблеми Одіссея дуже подібні до проблем його родини — він повернувся із походу сам-один, без жодного воїна. Тому йому теж доводиться пройти через гірке приниження і переступити поріг власного дому, вдаючи жебрака. Адже «велемудрий» Одіссей чудово розумів можливі наслідки прямої сутички з такою кількістю озброєних людей. Завдяки своєму самовладанню він отримав змогу на власні очі пересвідчитися у безчинствах женихів. Їхнє зухвальство та відчуття повної безкарності остаточно утвердили його в рішенні знищити всіх зайд, що так довго збиткувалися з безборонної царської родини.
Обережний Одіссей відкрився лише Телемаху і трьом вірним слугам. Пенелопа не знає, що він уже в рідному краї, і відчуває себе покинутою всім світом — чоловіком, батьком, братами і навіть сином, який останніми днями мало переймався матір’ю, а більше плануванням помсти. На світанку вирішального дня доведена до відчаю зневірена жінка, ридаючи, благає у богів смерті:
Хай пишнокоса уб'є Артеміда, лише б Одіссея
Бачить хоч би й під землею, в безодню жахливу зійшовши,
Тільки б не стати мені утіхою гіршого мужа!
Тепер від успіху Одіссеєвої помсти залежало ще й життя його дружини. Але саме Пенелопа найбільше посприяла планам свого чоловіка і сина. У призначений день вона оголосила женихам, що вийде заміж за того, хто спроможеться натягнути тятиву на тугий Одіссеїв лук і поцілить стрілою через вушко дванадцяти сокир, які стоятимуть у ряд. Коли ж ніхто із них не зміг натягнути тятиву, вірний Одіссеїв слуга свинопас Евмей, незважаючи на обурення женихів, дав лук старцю-жебраку (Одіссею), який виконав завдання Пенелопи, а вірна служниця Евріклея підперла двері зали ззовні, щоб ніхто не міг утекти. Після цього Одіссей разом із сином і двома слугами — свинопасом і чередником — перебили всіх женихів.
Міфологічна складова у сюжеті поеми «Одіссея»
Художній світ «Одіссеї» пов’язаний із подіями троянського циклу давньогрецьких міфів. Тому більшість персонажів поеми є міфологічними постатями — насамперед, це сам Одіссей, а також Менелай, Нестор, Єлена, Пенелопа, Телемах. Крім героїв троянського циклу, в поемі згадується багато міфологічних героїв з інших циклів давньогрецьких міфів, таких як Геракл, цар Едіп, аргонавт Ясон, афінський герой Тесей та інші.
Міфологічна реальність передбачає тісні взаємини між світом богів і світом людей. Боги втручаються в життя смертних, вибирають собі улюбленців, або ж, навпаки, когось не люблять і переслідують. Часто міфологічні герої перебувають у родинних взаєминах із богами, наприклад, Одіссей — правнук бога Гермеса1, Пенелопа — донька німфи, Єлена — донька верховного бога Зевса
1 Гермес — у давньогрецькій міфології покровитель мандрівників і бог торгівлі. З часом давні греки почали вважати його також богом спритності, обману і злодійства. Часто виконував доручення Зевса як посланець, тому його зображували в крилатих сандалях.
Уявлення про тісний зв’язок між богами і людьми пов’язано з переконанням давніх греків, що всі події в житті людини залежать від волі богів. Боги визначають долю людини, і їхню волю треба виконувати, якщо ж іти проти волі богів, то на смертного очікує покарання.
Грецькі боги і богині (давньогрецький малюнок)
Один зі способів, яким боги повідомляють людей про їхнє майбутнє, — це знамення (політ птахів, гуркотіння Зевсової громовиці), віщі сни і пророцтва. Упродовж поеми боги намагаються донести до смертних своє бачення долі — Одіссей здолає перешкоди і обов’язково повернеться живим, а женихам Пенелопи буде непереливки.
Перше знамення жителі Ітаки отримали на народних зборах. На завершення сварки між Телемахом і женихами розлючений юнак вигукує:
Все пожеріть! До богів я волатиму вічно живущих —
Поки сам Зевс на тім стане, щоб мали ви мзду по заслузі, —
Тут же, в цім домі, тоді загинете ви без відомсти!
І в цю хвилину Зевс випустив з Олімпу двох орлів, які облетіли «майдан багатоголосий», потім накинулися один на одного, а наприкінець розвернулися і відлетіли. Нажаханим людям знамення розтлумачив віщун, і його вердикт був однозначний — Одіссей близько «і усім женихам він убивство готує».
Але женихи не захотіли прислухатися до віщування і висміяли старого. Так уже з моменту своєї появи у творі «безсоромні зайди» пішли проти волі богів, тому їхня страшна смерть була лише питанням часу.
Ще один спосіб донести до людей свою волю — це особисте втручання богів у події, що відбуваються в світі людей. Однак така честь очікує лише видатних героїв, доля яких небайдужа мешканцям Олімпу. Одіссей та його родина належать до кола цих обраних. Щоб визначити долю царя Ітаки, двічі на Олімпі збираються всі боги (крім бога морської стихії Посейдона) і вирішують дозволити йому повернутися додому. Боги на чолі із Зевсом приязно ставляться до героя, лише бог Посейдон перешкоджає Одіссею досягнути Ітаки, насилаючи шторми.
Сприяє «велемудрому» царю Ітаки богиня мудрості Афіна — він її улюбленець. «Ясноока богиня Афіна» з’являється в усіх ключових епізодах поеми, скеровує події у правильне русло, щоб вони відповідали визначеній богами долі. Спілкуючись зі смертними, вона прибирає людську подобу, але часто дає зрозуміти обраному, що він мав справу із богинею.
Афіна відроджує надію Телемаха в те, що батько ще живий, і вдихає в його груди силу і відвагу. Саме вона радить юнакові зібрати народні збори та відплисти до Пілоса і Спарти, а потім супроводжує у подорожі в подобі давнього друга Одіссея вихователя Ментора. Після повернення царевича додому богиня відводить від нього засідку женихів, які замислили підступне вбивство.
Доля ж Одіссея цілковито в руках Афіни. Саме вона ініціює на зібранні богів його звільнення, рятує під час шторму. Після прибуття на батьківщину богиня дає поради, як здолати женихів, і перетворює царя Ітаки у старого волоцюгу-жебрака, щоб ніхто не зміг його впізнати. Невидима Афіна допомагає Одіссею і Телемаху вбивати женихів («готова я поряд із вами до бою») — вселяє в серця своїх улюбленців упевненість, відводить від них удари, а на ворогів насилає страх, щоб «серия женихів затремтіли».
Для Пенелопи Афіна — єдина розрада в тяжкі хвилини, коли Телемаху загрожувала смерть від женихів. Богиня являється нещасній жінці у подобі її рідної сестри й усіляко втішає, запевняючи, що синові нічого не загрожує. Вона ж подала «розумній», «славетній умом» Пенелопі думку про змагання для женихів з Одіссеєвим луком. Однак, на відміну від Пенелопи, богиня знає, що це не просто «сиве залізо», а «страшного убивства початок».
Пригодницька складова у сюжеті поеми «Одіссея»
Дослідники вважають, що пригоди Одіссея відображали нову реальність в історії Давньої Греції — розвиток морських подорожей і торгівлі. Перед греками відкрилися нові незвідані землі, які часто викликали острах. У переказах ці землі населялися казковими істотами, не завжди прихильними до мандрівників.
Спершу Одіссей та його супутники потрапили в країну лотофагів, де єдиною небезпекою була чарівна рослина лотос. Скуштувавши її плоди, людина забувала про все і хотіла лише нових плодів. Друга пригода була значно небезпечнішою. Кораблі прибули до країни кіклопів (циклопів) — однооких велетнів- людожерів, де Одіссей втратив шістьох товаришів, яких з’їв кік- лоп Поліфем.
Потім цар Ітаки потрапляє до володаря вітрів Еола, і той дає йому міх, у якому були зав’язані всі вітри, крім попутного. Повернення на Ітаку здається неминучим, але цікавість Одіссеєвих супутників усе зіпсувала. Коли герой заснув, вони розв’язали міх і випадково випустили вітри. Щастя знову відвернулося від мандрівників — вони потрапили в страшну країну велетнів- лестригонів, де втратили одинадцять кораблів. Після цієї жахливої пригоди цар Ітаки на одному кораблі зі жменькою воїнів пристає до острова німфи Кіркеї.
Кіркея була відома тим, що перетворювала мандрівників на свиней. Але Одіссей завдяки допомозі бога Гермеса уник цієї долі і врятував товаришів. У полоні в Кіркеї він провів рік, аж поки не вдалося вблагати німфу їх відпустити. Однак спочатку Кіркея спрямовує героя до підземного царства Аїда, щоб він дізнався про своє майбутнє.
Після відвідин підземного царства Аїда на Одіссея чекала пригода із сиренами — напівжінками-напівптахами, що заманювали мореплавців чарівним співом до свого острова, де кораблі розбивалися, а люди гинули. Потім Одіссеїв корабель пройшов вузькою протокою між двома скелями, під якими жили страшні потвори Скілла і Харібда. їх свого часу зміг проминути лише Ясон на кораблі «Арго». Одіссею це теж вдається, але він втрачає ще шістьох товаришів.
Згодом цар Ітаки та його супутники прибувають на острів, де паслася священна худоба бога сонця Геліоса. За відсутності Одіссея його команда з голоду вбила биків Геліоса За це святотатство Зевс підняв бурю і вдарив по кораблю блискавкою. Врятувався лише Одіссей, який виплив на острів німфи Каліпсо, де провів довгі сім років аж до появи Гермеса — вісника з Олімпу, який передав німфі рішення богів про звільнення багатостраждального царя Ітаки.
Найважливішими пригодами в долі Одіссея були зустріч із кіклопом Поліфемом і сходження до підземного царства Аїда. Потрапивши в полон до кіклопа, цар Ітаки з допомогою «розуму, порад і вміння» зміг вирватися з його рук — разом із товаришами він осліплює однооку велетенську потвору.
1. Порівняйте пригоди Одіссея на острові кіклопа і Синдбада-мореплавця на острові чорного велетня.
2. Згадайте пригоди Синдбада-мореплавця під час його третьої подорожі. Що є спільного і відмінного у подорожах Синдбада й Одіссея?
Однак Поліфем виявився сином бога морів Посейдона, тому звернувся до батька з благаннями покарати кривдника. Посейдон почув його і став усіляко перешкоджати Одіссею повернутися додому. Саме через цю пригоду головний герой так затримався в дорозі й мало не втратив царство і дружину.
Сходження в Аїд і повернення звідти живим — це найбільша пригода, яка могла трапитися в житті міфологічного героя. В Аїд сходили такі герої, як Геракл, Тесей, Орфей та Еней.
1. Яке завдання мікенського царя Еврісфея виконував Геракл у підземному царстві Аїда?
2. Згадайте міф про давньогрецького співця Орфея і його дружину Евридіку. Для чого співець сходив у царство мертвих?
3. Чому Орфею не вдалося здійснити свій задум?
Для Одіссея Аїд став місцем, де він дізнався про своє майбутнє: герой зможе повернутися додому — швидко і разом із товаришами, якщо вони не поласяться на худобу Геліоса, і довго та сам-один, якщо вони заб’ють хоча б одну тварину бога Сонця. Та найважливішим було віщування про події на Ітаці — Одіссей дізнався про женихів дружини і про те, що йому судилося їх повбивати.
Образ Одіссея
Уже в «Іліаді» образ Одіссея вирізняється з-поміж образів інших «паростків Зевса». Головний герой «Іліади» Ахілл — видатний воїн, вірний друг, сильний і витривалий, але водночас не дуже розумний і запальний. Військова доблесть Одіссея також незаперечна в «Іліаді» й неодноразово підкреслюється в «Одіссеї». Саме йому як найкращому воїну після смерті Ахілла ахейці віддали обладунок загиблого героя. Однак Одіссей передовсім людина розважлива і красномовна. Під стінами Трої його гострий розум виявляється на військових радах.
У поемі «Одіссея» образ царя Ітаки набуває нових несподіваних рис. Насамперед вражає різноманіття його вмінь — цар, звичайно ж, видатний воїн, чудовий мореплавець, неперевершений спортсмен на іграх, вміє жати і ходити за плугом, знається на тваринництві, прикидається як професійний актор, своїми руками робить пліт, на якому залишив полон німфи Каліпсо, вміє мурувати і ладнати покрівлю, сам спланував і збудував царський палац на Ітаці.
По-новому в поемі розкриваються й внутрішні якості Одіссея. Його непересічний розум визнає навіть Зевс: «Богоподібного як же забути мені Одіссея? Найрозумніший з людей він». Цар Ітаки рішучий, вольовий, підприємливий, жадібний до нових вражень, «у нещастях незламний», здатний розважливо планувати майбутнє. Особливо підкреслюється в творі справедливість Одіссея. Він — «лагідний цар», який «нікому з людей аніякої кривди не вдіяв» і ставився до всіх ітакійців справедливо, нікого надто не милуючи і нікого не ненавидячи.
Справедливістю Одіссей керується й тоді, коли бажає помститися женихам за образу своєї родини. Цар Ітаки зберігає неупередженість — перебуваючи у подобі старця-жебрака серед женихів, декому з них він радить припинити сватання до Пенелопи і покинути дім, щоб уникнути помсти господаря.
Одіссей дбає про своїх товаришів, незважаючи на те, що вони часто підводять його, як це було з міхом вітрів Еола чи з чередами бога сонця Геліоса. Коли на острові чаклунки Кіркеї вояк, побачивши, як його друзі перетворилися на свиней, благає Одіссея не повертатися за ними, той не зважає на пораду і сам іде рятувати свою команду.
Однак найсильніші його почуття пов’язані з батьківщиною («не бачив кращої в світі ніде я країни, як мила Ітака») та коханою дружиною Пенелопою. Упродовж усього твору герой щиро тужить за рідним домом і згадує сина Телемаха, якого востаннє бачив ще немовлям. Одіссей плаче за Пенелопою в полоні у німфи Каліпсо:
Ти не гнівися, владарко богине! І сам-бо я добре Знаю, наскільки і постаттю, й зростом своїм, і красою Гірш виглядає від тебе розумна моя Пенелопа.
Смертна вона, ти ж безсмертна, і старість тобі невідома.
Та лиш до неї я прагну й цілісінькі дні пориваюсь...
Навіть пропозиція стати чоловіком Каліпсо і отримати безсмертя не вабить головного героя, він благає німфу відпустити його додому.
Вирізняють образ Одіссея також такі негероїчні риси, як обережність і хитрість. Опинившись у невідомому місці, він не називає свого імені, а про себе розповідає вигадані історії. І лише переконавшись у відсутності небезпеки, Одіссей може сказати своє справжнє ім’я. Особливо його «оманливі слова і лукавство» потішили богиню Афіну. Богиня побачила багато спільного між своїм «розумом гострим і хитрістю вдачі» та здібностями свого улюбленця.
Причиною злигоднів і довгого повернення Одіссея додому стало його марнославство. Потрапивши разом із товаришами до рук кіклопа Поліфема, «велемудрий» герой приховав, хто він насправді: «Звусь я Ніхто на ім 'я, і Ніким мене батько і мати, й товариші мої, й інші, звичайно, усі називають». Ця хитрість спрацювала — після того як Одіссей із товаришами викололи потворі єдине око, Поліфем почав волати до своїх родичів, що Ніхто його «підступом губить». І зрозуміло, що не отримав від них жодної допомоги. Ось тут героєві варто було відплисти і залишитися для потвори невідомим Ніхто, щоб кіклоп не зміг поскаржитись своєму батькові Посейдонові, назвавши ім’я кривдника.
Однак перемога над таким грізним суперником лестила марнославству Одіссея і викликала у нього бажання похизуватися. Цю помилку герой спокутує довгих десять років, і наприкінці своїх пригод готовий обіймати ноги звичайному пастухові, який вийшов до нього з туману на рідній Ітаці.