Музика в житті О. Кобилянської була чи не найбільшим захопленням. Недарма мисткиня писала: «Музику люблю пристрасно, і вона має на мене дуже сильний, майже потрясаючий вплив». Маючи музикальний слух, сама добре грала на фортепіано. Любила твори Ф. Ліста, Р. Шумана, В. Моцарта, Ф. Мендельсона, та найбільший відгук у її душі викликав Ф. Шопен. Своїй новелі дала назву одного з його експромтів — «Impromptuphantasie» (в перекладі з французької — фантазія-експромт).
Люсі Леон за піаніно (Берта Морізо, 1892)
Це новела-роздум із широким залученням звукової, музичної образності. Твір має уривчасту, фрагментарну композицію, що дає можливість розповісти, хай і пунктирно, в окремих епізодах, про душевне життя непересічної особистості.
Звуки монастирських дзвонів навіюють спогади, що викликають у душі героїні справжню бурю емоцій. Зі спогадів виринає історія про якусь «одну людину»; стає зрозуміло, що розказане стосується самої героїні.
Зовнішність і внутрішній світ героїні дістають першу характеристику вже на початку: «Ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима...» Була сміливою, любила милуватися красою довкілля, фантазувала і «плакала з смутку невиясненого». Одного разу побачила, як парубки ніяк не могли спіймати норовистого коня. Тоді без страху підійшла і взялась рукою за вуздечку — кінь пішов за нею, «ступав слухняно, немов та дитина...»
Коли дівчині було десять років, вона спостерігала за роботою майстра, який ладнав фортепіано. У цьому епізоді розкривається тема краси і її впливу на людську особистість. Героїня була заворожена чарівною музикою та її здатністю розкривати людські емоції: «Те, що грав, була пристрасть, а як грав — зраджувало його яко людину...» Музикант грав «Impromptu phantasie» Фредеріка Шопена, а мелодія викликала в неї сльози.
Спогади про дитинство узгоджуються в новелі з характеристикою та роздумами вже дорослої жінки. «Вона була розумна, дотепна, незвичайна багата натура. Займалась малярством, писала, старалась усіма силами заспокоїти в собі ненаситну жадобу краси».
У характеристиці авторка зіставляє дві риси: відсутність тривалих стосунків із чоловіками та естетизм.
Саме захоплення красою, на думку героїні, відштовхувало від неї чоловіків: «.мабуть, не мала вона в собі того, що прив'язує буденних людей на довгий час».
У цьому психологічному профілі (можливо, автопортреті?) поєдналися індивідуалізм, душевна витонченість і надзвичайна чутливість до музики, узагалі любов до краси, незалежність і розвинене почуття власної гідності. Є в цьому образі й внутрішній драматизм, смуток та певне розчарування в надії на щастя. Усе разом складає зміст такого поняття, як духовний аристократизм, що став для модерністів, зокрема й для О. Кобилянської, бажаним ідеалом жінки-інтелігентки.
Читаємо взірці української художньої літератури
Прочитайте новелу Ольги Кобилянської «Impromptu phantasie». Звірте власні враження від твору з матеріалом, запропонованим у статті підручника.
Виявляємо літературну компетентність
1. Який вплив на особистість письменниці справила музика?
2. Звідки вона запозичила назву твору «Impromptu phantasie»?
3. У чому полягає жанрова своєрідність цього твору?
4. Як організована новела? Яку роль у ній відіграють спогади?
5. Яке враження в дитинстві справила на героїню мелодія Ф. Шопена?
6. Якими рисами характеру наділила авторка свою героїню?