...люди ніколи не перестануть читати літературні твори, оскільки саме в них ми шукаємо формулу, здатну надати сенс нашому існуванню.
Умберто Еко, італійський письменник і філософ
Вітаємо вас, дорогі наші читачі! Для своєї майбутньої професійної діяльності ви обрали вивчення гуманітарних наук — й не помилилися! Адже сьогодні, незважаючи на стрімкий розвиток технологій, і аналітики різних країн, і найавторитетніші особистості нашого часу, такі як, наприклад, відомий засновник операційної системи Microsoft Білл Гейтс і президент Ірландії Майкл Хіггінс, дедалі більшої ваги надають значенню гуманітарних наук, вважають, що через 10 років запит на гуманітаріїв буде більший, ніж на програмістів. І це не дивно, адже гуманітаристика — це особливий спосіб осягнення світу, це світоглядні знання.
Сьогодні ми всі усвідомлюємо, що в нашу цифрову епоху у світі бракує таких особистостей, як Стів Джобс. Його гасло «Думай інакше!», не так, як усі, без догм і шаблонів, сприяло тому, що Джобс став однією з найуспішніших особистостей ХХІ століття. Спробуймо спрогнозувати, яку освіту потрібно здобути, щоб досягти такого успіху, як один із засновників Apple.
Сьогодні на часі розвивати ті здібності, які не доступні роботам: креатив- ність, уяву, ініціативу, лідерські якості. І якщо креативність, ініціативність, лідерські якості мають бути пріоритетом розвитку всіх навчальних дисциплін у школі, то формування уяви, образного мислення — це прерогатива літературних курсів
І якщо всі інші навчальні предмети націлюють вас на формування об’єктивної картини світу, то література як мистецтво, що міститься в площині суб’єктивного, навпаки, увиразнює індивідуальне сприйняття, нестандартне мислення та суб’єктивний підхід. Це те, що не піддається алгоритмізації, тобто не буде притаманне роботам, які, за прогнозами аналітиків, у майбутньому відберуть робочі місця в більшості людей.
Оскільки предметом вивчення літературних курсів у школі є витвори мистецтва, то завдяки своїй суб’єктивній природі вони відточують наші почуття, які не завжди піддаються логіці, розвивають співчуття, вчать індивідуально сприймати й оцінювати навколишній світ. Адже мистецтво — це завжди суб’єктивність, і «об’єктивного мистецтва немає і не може бути» (Богдан- Ігор Антонич). Тому під час вивчення літературних курсів розвиваються такі уміння, які спроможні в майбутньому забезпечити конкурентноздатність людини в цьому прагматичному і технологічному світі.
А ще читання літературних творів покликано просвітити нас, збагатити культурою. А культура, на думку всесвітньо відомого художника, філософа і мандрівника Миколи Реріха, «є зброєю Світла. Культура є спасінням [...]. Тому і радісна нива культури. Радісна навіть в найважчих справах. Радісна навіть у напружених битвах з найтемнішим невіглаством».
Отже, читаючи художні твори, запропоновані шкільною програмою, будемо разом збагачуватися культурою та розвивати ті здібності, які сьогодні конче потрібні сучасній людині цифрової епохи.
Автори
ПОЛЕМІЧНІ ВИСЛОВЛЮВАННЯ ПРО РОЛЬ КНИЖКИ ТА ЧИТАННЯ
Прочитайте висловлювання про роль книжки й читання. Чи можете ви з ними погодитися і чому? Які з них викликають у вас сумніви, а можливо, і заперечення? Поясніть свою думку.
Кажуть, що книжка зникає. Я гадаю, що це неможливо.
Хорхе Луїс Борхес (1899-1986), аргентинський письменник і публіцист
Читати — це як мислити, молитися, говорити з другом, висловлювати свої думки, вислуховувати ідеї інших, насолоджуватися музикою, бачити чудовий пейзаж та прогулюватися пляжем.
Роберто Боланьо (1953-2003), чилійський письменник
***
Література створена, щоб люди вчились думати. Читаючи, вчились читати.
Юрій Лотман (1922-1993), естонський літературознавець і культуролог
***
Читати — означає виявляти смисли.
Ролан Барт (1915-1980), французький філософ, критик і теоретик семіотики, науки про знаки і символи
***
Тільки література завжди знає: все, що сталося з іншими, може статися зі мною. Її магічне дзеркало на те й налаштовано, щоб читач зміг упізнати в іншому — себе.
Оксана Забужко (народилася 1960), українська письменниця
***
Книжки зцілюють рани, нанесені зброєю.
Хосе марті (1853-1895), письменник, національний герой Куби
***
Книжка — це пристрій, здатний розпалити уяву.
Алан Беннетт (народився 1934), англійський письменник й актор
***
Парадокс читання: воно відводить нас від реальності, щоб наповнити реальність змістом.
Даніель пеннак (народився 1944), французький письменник
***
Світ можливостей, або До уваги особистості цифрової епохи
Пропонуємо звернути увагу на деякі дослідження щодо читання. А якщо вам також відома інформація подібного характеру, то поділіться нею в класі. Канадські вчені-психологи довели, що читання фантастичних творів сприяє здатності краще розуміти інших людей, адже події, що відбуваються з героєм твору, дають читачу змогу осмислити та зрозуміти факти власного життя, уважно поставитися до проблем інших людей.
Дослідники з Ліверпуля (Англія) науково довели, що читання книжок здатне виліковувати. Існує навіть такий метод лікування, як бібліотерапія. Було доведено, що читання класичної літератури допомагає при стресах, а детективи і пригодницька література тренують пам’ять, логіку, відволікають від сумних думок.
Економісти з університету Падуї (Італія) обґрунтували зв’язок між читанням у дитинстві і матеріальними статками в дорослому житті. Проаналізувавши прибутки 6000 людей з 9 країн Європи, вони дійшли висновку, що в тих, хто мав доступ до книжок у дитинстві й читав літературні твори, статки набагато більші, ніж у тих, хто цього був позбавлений. Психологи це пояснюють тим, що від кількості прочитаних у дитинстві книжок залежить здатність до логічного мислення й концентрації в дорослому житті.
Автор пише лише половину книжки, іншу половину пише читач.
Джозеф Конрад, англійський письменник
Дослідників у різні часи завжди хвилювали питання, як розвиваються стосунки автора і читача під час читання художнього твору. Переважна більшість науковців розглядають читання як процес спілкування рівноправних складових: тексту — автора — читача.
Так, на думку видатного вітчизняного вченого Олександра Потебні, читання є відкриттям твору. У своїх роботах науковець доводить, що художній твір існує в уяві читача і, відповідно, має стільки змістів, скільки читачів цього твору. О. Потебня обґрунтовує, що до появи самого читача твір нібито очікує на своє завершення через читання.
Отже, художній твір «абсолютно завершений», але тільки сам читач завершує твір. Як зазначає відомий український літературознавець Олександр Білецький, «твір є художнім чи нехудожнім тільки у свідомості тих, хто його читає; це вони відкривають у ньому красу, це вони створюють його ідею, про яку часто і не підозрює той, хто пише».
Необхідно вказати, що діалог автора і читача в художньому творі най- ретельніше було розроблено в працях відомого російського і українського філософа та літературознавця Михайла Бахтіна. Дослідник підкреслює, що лише особистісне включення читача в текст доповнює його, робить твором в істинному значенні цього слова.
Отже, читання — це творча діяльність, а читач твору є таким самим учасником літературного процесу, як і його автор.
1. Розкрийте роль читача у художньому творі.
2. На конкретних прикладах доведіть, що читання твору мистецтва — це творча діяльність.
-Пригадайте, що вам відомо про художній переклад.
-Поясніть, що таке оригінал твору.
-Чи погоджуєтеся ви з думкою відомого майстра українського перекладу Григорія Кочура про те, що «потрібно перекладати не “краще від оригіналу”, а так, як в оригіналі»? Поясніть свою позицію.
Вивчаючи твори зарубіжної літератури завдяки перекладам таких українських майстрів слова, як Іван Франко, Олена Пчілка, Борис Тен, Григорій Кочур, Микола Бажан, Дмитро паламарчук, Максим Рильський, Микола Лукаш і багатьох інших, ви, напевно, переконалися, що значення художнього перекладу для розвитку людства важко переоцінити.
-Художній переклад має високе призначення: він сприяє діалогу культур різних народів. Неперевершений теоретик і практик українського перекладу максим Рильський підкреслював, що «обмін перекладами художніх творів становить одну з найпотужніших підойм у справі взаємоознайомлення народів, у справі їх культурного збагачення, у справі дружби народів».
-Художній переклад завжди відігравав важливу роль у збагаченні рідної мови, оскільки робота над перекладом сприяє виявленню всіх можливостей рідної мови, використанню всіх її «скарбів». Так, справжній майстер художнього перекладу микола Зеров визначав перекладацтво як одне з «найрезультативніших, найоптимальніших шляхів збагачення українського слова здобутками світової класики».
-Художній переклад збагачує національну літературу, оскільки завдяки перекладу освоюються нові жанри, теми, сюжети. Тому майстерні художні переклади є складовою національного письменства. Відомий вітчизняний поет і перекладач Дмитро павличко наголошував, що переклад — це «необхідна умова повнокровного життя кожної літератури. Чим ширші перекладацькі можливості й чим вищий рівень інтерпретаційного мистецтва тієї чи іншої словесності, тим потужніша її оригінальна продукція».
-Художній переклад здійснює діалог у часі. Завдяки майстерним перекладам у нас є можливість подолати відстані між історичними епохами. Відзначаючи роль художнього перекладу, славетний Іван Франко наголошував, що це «золотий міст зрозуміння і спочування між нами і далекими людьми, давніми поколіннями».
-Для україни художній переклад завжди був важливим чинником утвердження національної культури, формування національної свідомості українців. Українська дослідниця Роксоляна Зорівчак зазначає: «Художній переклад став потрібним для усвідомлення нації і ворожим для режиму самим фактом своєї наявності. Він відіграв значну роль в історії національного опору та національного відродження».
За різних часів перекладацька діяльність в Україні здійснювалася в надзвичайно складних умовах. І цьому приклади — долі багатьох українських майстрів художньої перекладу, які почасти ціною власного життя і спокою відкривали читачеві світ іншої літератури. Перекладач, науковець максим стріха наголошує: «Подвижне ставлення до перекладацтва було властиве переважній більшості українських письменників минулого. Вони були просвітниками свого народу, борцями за його кращу долю, і своїм знаряддям, поряд з оригінальною творчістю, часто обирали переклад — що був для них водночас ефективним засобом підвищити власну майстерність, збагатити образотворчі та загалом виразові засоби українського художнього мовлення».
Відмінності художнього перекладу від оригіналу
У курсі зарубіжної літератури ви вже засвоїли, що художній переклад — це відтворення художнього тексту, який написаний однією мовою, засобами іншої мови, а оригінал — це первісний твір, з якого робиться переклад.
Розглянемо, чим же принципово відрізняються ці поняття.
1. Яку роль виконують перекладні художні твори?
2. Розкажіть про значення художнього перекладу для України.
3. Поясніть, як ви розумієте слова відомої вітчизняної дослідниці проблем перекладу Марини Новикової: «...чи розуміємо ми, що переклад втягує в національне «сьогодні» національне «вчора» і «позавчора»? а також — перетворює національні можливості на національні культурні фактори?».
4. Поясніть, чим відрізняється оригінал від перекладу.
5. Підготуйте на вибір: а) мультимедійну презентацію на тему «Художній переклад як чинник формування української нації»; б) повідомлення про долю одного з майстрів українського перекладу.
1. Чи можете ви погодитися з думкою, наведеною в епіграфі до вступної статті? Аргументуйте свою відповідь.
2. Чи відомі вам приклади, як Інтернет може сприяти розширенню кола читання сучасної людини? Якщо так, розкажіть про них у класі.
3. Які електронні ресурси українських бібліотек вам відомі, якими з них ви користуєтеся і з якою метою?
4. Наведіть приклади подвижницької праці українських перекладачів.
5. Розкрийте відмінності діалогу, що відбувається в процесі сприймання оригінального та перекладного твору.
6. Поясніть, як ви розумієте думку відомого сучасного письменника Стівена Кінга, що «книга — це унікальна портативна магія».
7. Прокоментуйте хмару слів на тему «Художній переклад». А яке слово ви поставили б у центр хмари? Поясніть чому.
