Зарубіжна література (рівень стандарту). Підручник. 11 клас. О. О. Ісаєва

Шедеври європейського поетичного модернізму

Предметом поезії є тільки вона сама, а не дійсність.

Шарль Бодлер, французький поет

...минуле завжди великою мірою визначається днем сьогоднішнім і має дивну властивість під упливом цієї нашої злободенності змінюватися, відкриваючи якісь недобачені, недооцінені або непізнані аспекти і деталі.

Віра Агеєва, українська літературознавиця

Про авангардизм і його основні течії

...за всієї численності власне модерністських й авангардистських течій творчість його великих митців відбувалась здебільшого поза цими течіями, не вкладаючись в жодну з них.

Дмитро Наливайко,

український літературознавець

В історії модернізму значне місце належить такому явищу, як авангардизм.

Авангардизм (від фр. avant garde — передовий загін) — умовна назва художніх тенденцій у мистецтві, що виникли на початку XX століття, для яких характерні категоричне заперечення традицій і цінностей попередніх культур, агресивне пропагування епатажу та протесту.

Авангардизм виник у Франції і згодом поширився у Німеччині, Італії, Росії та інших країнах. Учасники цього мистецького руху намагалися зруйнувати всі загальноприйняті норми, правила та ідеали. Молоді бунтарі випускали зухвалі маніфести, свідомо дражнили публіку, закликали «викинути на смітник історії» не тільки застарілі традиції, а й усю художню спадщину. Тому виступи авангардистів часто супроводжувалися скандалами. Але під цим приховувалася серйозна робота над створенням принципово нової художньої системи.

Серед авангардистів особливо цінувалося створення власного, ні на кого не схожого образу. Водночас естетика прекрасного змінюється на естетику потворного, яка, на думку митців, і здатна показати суть речей. Ідеал цілісної людської особистості зникає, у своїх творах авангардисти звертаються до антицінностей. Пріоритет надається внутрішньому світу митців, їхньому праву без обмежень вибирати способи вираження своїх переживань та асоціацій.

Отже, якщо модернізм на основі заперечення старого створює свій художній світ, синтезуючи найкраще з інших художніх систем, то авангардизм прагне зруйнувати все й лише потім збудувати нове, тобто він створює свій художній хаос.

Авангардизм виявлявся в різних течіях, кожна з яких у полеміці з іншими обстоювала свою творчу манеру, своє бачення подальшого розвитку мистецтва. Серед головних течій авангардизму слід вказати футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм, сюрреалізм та інші. З’ясуємо, чим же відрізнялися всі ці «-ізми»...

На початку ХХ століття світ змінювався буквально на очах. Тому не дивно, що в мистецтві з’являється течія, головним прагненням якої є передати динаміку руху, захоплення технікою, загальну урбанізацію суспільства. Ця течія отримала назву футуризм (від лат. futurum — майбутнє).

На думку засновника футуризму італійського поета Філіппо Томазо Марінетті, автора маніфесту цієї течії, рев автомобільного мотору має хвилювати художника більше, ніж усмішка чи сльози жінки. Тому мотоцикл футуристи вважали більш досконалим творінням, ніж, наприклад, скульптури Мікеланджело.

Видатна роль в історії світової літератури XX століття належить поезії футуризму. Ви зможете відчути особливості поезії цієї течії на прикладі творчості Володимира Маяковського.

Ще однією цікавою художньою течією цього періоду культури був кубізм (від фр. cubisme, cube — куб). Одного разу відомий французький художник другої половини ХІХ століття Поль Сезан зауважив, що геометричні форми, наприклад кулі, конуса чи циліндра, потрібно шукати в самій природі. Він і гадки не мав, що його роздуми дадуть початок новій художній течії — кубізму. Отже, саме підкресленим використанням геометричних форм, прагненням роздрібнити реальні об’єкти на окремі фігури й вирізняється ця мистецька течія. Біля витоків кубізму стояв відомий іспанський художник Пабло Пікассо. Яскравим прикладом кубізму може слугувати картина «Скрипка та гітара». Здається, що музичні інструменти розібрали на окремі частини, а потім знову зібрали, змінюючи кути і нахили.

Беззаперечним лідером кубізму в літературі став відомий французький поет Ґійом Аполлінер, із творчістю якого ви також зможете ознайомитися на сторінках цього підручника.

Перша світова війна показала всьому людству, на яке зло здатна людина. Події цієї війни вплинули на появу такої мистецької течії, як дадаїзм, що виникла одночасно у Швейцарії, Франції та США і проіснувала з 1915-го по 1923 рік. Ця течія відображала розгубленість інтелігенції часів війни, кризу її художнього мислення. Метою дадаїстів було створення такого мистецтва, яке шокувало б людей так само, як і війна. Таке мистецтво вони називали «дада» (від фр. dada — дитячий коник). Це слово було обрано випадково теоретиком цього руху — румунським поетом Тристаном Тцарою, який знайшов його у словнику з французької.

Мистецтво — лише купа сміття, підібране на вулиці — так вважали дадаїсти. Т. Тцара наголошував: «Щоб написати поему в стилі дада, візьміть газету, ножиці, виріжте статтю, потім кожне слово і складіть усе це в мішок, потрусіть, виймайте одне за одним вирізані слова...».

Представниками дадаїзму були французькі письменники Андре Бретон, Луї Арагон та інші. Дадаїсти прагнули епатувати публіку. Так, картина Марселя Дюшана «L.H.O.O.Q» — «Мона Ліза з вусами» — представляє відкрите глузування над класичним мистецтвом у живописі.

Відображення абсурдності навколишнього світу у творах дадаїстів стало підґрунтям для виникнення ще однієї мистецької течії — сюрреалізму.

Сюрреалізм (від фр. surrealitte — надреальне, надприродне) — авангардистська течія, що виникла у Франції та США у 20-х роках, узявши за основу ідеї дадаїстів. Їй притаманне прагнення побудувати нову художню дійсність, що була б реальнішою («надреальною») за існуючу.

Для сюрреалізму характерне заглиблення у підсвідоме: митець має спиратися на досвід сновидінь, марення, галюцинацій, містичних видінь тощо.

Як і дадаїсти, сюрреалісти вдавалися до скандалу, епатажу, протестували проти сучасної цивілізації, політичного устрою. Тому багато дадаїстів прийняли ідеї сюрреалізму. Зокрема Андре Бретон, Луї Арагон, Тристан Тцара. Очолював цей рух французький письменник Андре Бретон, який 1924 року написав перший «Маніфест сюрреалізму». Серед представників сюрреалізму в літературі можна ще назвати французьких письменників Поля Елюара й Жана Кокто, чеського поета Вітезвала Незвала та інших.

Естетичне кредо ще однієї течії авангардизму — експресіонізму — звучало так: «Не конкретність, а абстрактне уявлення про неї; не дійсність, а дух». Сучасники називали експресіонізм «мистецтвом крику». Це крик болю, вигук відчаю чи безмежний пафос віри у світле майбутнє.

Експресіонізм — течія авангардизму, для якої характерні гіпертрофоване авторське «я», суб’єктивність світобачення, загострена емоційність (експресія), напруженість, гротеск, бажання всі почуття виявити пристрасно і схвильовано.

Експресіоністи відмовлялися від об’єктивного зображення дійсності, висловлювали своє передчуття апокаліптичних подій в узагальнених, абстрактних образах. Їхні головні теми — загибель людини в цьому хаосі абсурдного життя, втрата людяності в людині. Серед найяскравіших представників експресіонізму можна назвати Франца Кафку, Йоганнеса Бехера, Райнера Марію Рільке, Георга Тракля — в літературі, Василя Кандинського, Амедео Модільяні, Едварда Мунка — в образотворчому мистецтві, Рихарда Штрауса — в музиці — та багатьох інших.

1. Продовжте речення: «Авангардизм — це ...».

2. Розкажіть про співвідношення модернізму й авангардизму в мистецтві.

3. Підготуйте мультимедійну презентацію на тему «Авангардизм в образотворчому мистецтві й скульптурі ХХ століття».

4. Прокоментуйте інформаційний плакат, створений на основі картини «Жовто- червоне-синє» першого художника-абстракціоніста Василя Кандинського.

Мистецькі передзвони 

Сьогодні, мабуть, важко знайти людину, яка б нічого не знала про Сальвадора

Далі. «Сюрреалізм — це я», — гордо заявляв митець. У сюрреалістичному світі Сальвадора Далі, як уві сні, змінюються звичайні речі. Так, наприклад, старовинний годинник з краю столу стікає у цей ворожий світ.

Цікаво, що такий символ, як «мертвий годинник», нездатний показувати час, характерний для більшості сюрреалістів. Таким чином, прибічники цієї течії ніби намагаються показати всім, незалежно від часу або умов суспільного розвитку, загальнолюдську цінність своїх творів.

Живопис багатьох художників авангардизму тяжів до відсторонення художніх образів від конкретного сюжету, до безпредметного мистецтва, що не містить у собі жодного нагадування про дійсність, тобто до абстракції. Одними з фундаторів абстракціонізму вважають відомих художників Василя Кандинського та Казимира Малевича. В. Кандинський, який жив і вчився в Одесі, називав своє мистецтво «музикою кольору». За його спостереженнями, на певні кольори люди реагують упереджено. Так, наприклад, червоний сприймається як команда.

Казимир Малевич, який, до речі, народився у Києві, став справжнім революціонером у мистецтві. 1915 року на виставці в Петрограді художник уперше продемонстрував низку своїх робіт, що були продуманою комбінацією геометричних фігур. Серед них був і відомий тепер усьому світові «Чорний квадрат на білому тлі». А його картина «Людина, що біжить...» стала символом радянського терору і Голодомору в Україні.