Зарубіжна література (рівень стандарту). Підручник. 11 клас. О. О. Ісаєва

Короткий словник літературознавчих термінів

Авангардизм (від фр. avantgarde — передовий загін) — умовна назва художніх тенденцій в мистецтві, що виникли на початку XX століття, для яких характерні категоричне заперечення традицій і цінностей попередніх культур, агресивне пропагування епатажу та протесту. Серед головних течій авангардизму варто назвати футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм, сюрреалізм та інші.

Акмеїзм (від грец. акте — вершина, найвищий ступінь чого-небудь, міць) — модерністська течія в російській поезії 1910-х років, головною ознакою якої, на противагу символізму, було звернення до реальності, відображення земного, конкретного, предметного світу.

Алегорія (від грец. слів «інший» та «говорю») — засіб зображення, під час якого за допомогою порівняння одного явища з іншим створюється певний образ, що розкриває якесь загальне поняття.

Алюзія (від лат. allusio — жарт, натяк) — художній прийом, натяк, відсилання до певного літературного твору, сюжету, образу, історичної події з розрахунку на ерудицію читача, покликаного розгадати зашифрований зміст.

Антитеза — засіб художнього зображення, заснований на протиставленні, контрасті між словами, образами, персонажами, композиційними елементами тощо.

Вічні образи — літературні образи, що за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів та епохи, що в них відображена.

Верлібр (від фр. — вільний вірш) — вірш, у якому відсутні певний розмір і рифма.

Гротеск — різновид комічного в мистецтві, художній прийом, у якому фантастичне поєднано з реальним, звичайним і навіть приземлено-побутовим.

Дадаїзм (від фр. dada — дитячий коник) — течія авангардизму, що відображала розгубленість інтелігенції часів війни, кризу її художнього мислення. Метою дадаїстів було створення такого мистецтва, яке шокувало б людей так само, як і війна.

Діалог культур — сукупність різноманітних зв’язків між різними культурами, завдяки яким цінності однієї культури стають надбанням іншої.

Драма (від грец. слова «дія») — рід літератури, твори якого призначені для постановки на сцені. Предметом зображення у драмі є події, що створюють драматичний сюжет.

Екзистенціалізм (від лат. existentia — існування) — течія в літературі ХХ століття, основне положення якої полягає в тому, що існування передує сутності. Отже, кожна людина може обирати свою сутність, своє «Я». Саме унікальність людського буття екзистенціалісти висувають на перший план, розглядаючи людину як вільну істоту, відповідальну за вибір власної долі. Вищою ж цінністю вони вважають свободу особистості.

Експресіонізм (від лат. expressio — вираження) — течія авангардизму, для якої характерні гіпертрофоване авторське «я», суб’єктивність світобачення, загострена емоційність (експресія), напруженість, гротеск, бажання всі почуття виявити пристрасно і схвильовано.

Епічний театр — театр, покликаний (за Брехтом) діяти не на почуття, а на розум глядача, використовуючи до того ж основну особливість епосу як роду літератури — оповідь про певні життєві ситуації немов зі сторони. Завдання драматурга — розвивати інтелект глядача (звідси ще одна назва театру — інтелектуальний), пробуджувати в ньому прагнення до вдосконалення світу, спонукати його до суспільної  активності.

Інтертекстуальність (від. фр. intertextualite — міжтекстовість) — художній прийом, що полягає у відтворенні в тексті художнього твору конкретних літературних явищ інших творів або явному наслідуванні стилів інших письменників, літературних шкіл і напрямів.

Каліграма (від грец. слів «красивий» та «написання») — візуальна, фігурна поезія.

Кубізм (від фp. cubisme, cube — куб) — течія авангардизму, для якої характерне підкреслене використання геометричних форм, прагнення роздрібнити реальні об’єкти на окремі фігури.

Лейтмотив (від нім. Leitmotiv — букв. провідний мотив) — провідний образ, настрій, художня деталь, що повторюються у творі й відіграють ключову роль для розкриття задуму письменника.

«Магічний реалізм» — умовна назва модерністської течії в літературі Латинської Америки, для якої характерне органічне поєднання елементів реального й фантастичного, побутового та міфологічного, справжнього та уявного, таємничого.

Масова література — це широко тиражована література, призначена для пересічного читача, яка характеризується легкістю форми, нескладною сюжетною побудовою, іноді насиченою елементами детективу, є невеликою за обсягом і майже завжди закінчується хепі-ендом. До масової літератури належать жанри коміксу, трилера, дайджесту та інших.

Модерн — це художній стиль у Європі на межі ХІХ-ХХ століття, що об’єднує декілька стильових напрямів, в основі яких лежить прагнення узагальнити та переосмислити естетичний досвід людства.

Модернізм — це спільна назва літературних напрямів і течій ХХ століття, яким притаманні спроби відобразити нові явища суспільства новими художніми засобами.

Національний колорит твору — відображення у творі національно-специфічних ознак, притаманних конкретній літературі.

Повість — епічний прозовий твір, який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом і оповіданням.

Повість-притча — це твір, який поєднує в собі ознаки обох жанрів: і повісті, і притчі.

Постмодернізм (від лат. слова post — «після» і «модернізм») — сукупна назва художніх тенденцій, що особливо чітко були виявлені у 1960-1970-ті роки та характеризуються радикальним переглядом позицій модернізму та авангардизму.

Потік свідомості — це художній прийом, який полягає в безпосередньому відтворенні внутрішнього мовлення персонажа (його переживань, роздумів, спогадів) вербальними засобами.

Притча — повчальний алегоричний твір, орієнтований на доведення життєвих цінностей.

Реалізм — художній напрям у мистецтві, для якого характерні тяжіння до об’єктивності та достовірності зображення, дослідження взаємодії між характерами та обставинами, правдивість у передачі деталей.

Ремінісценція — художній прийом, суть якого полягає в запозиченні окремих елементів із творчості попередників.

Символ (від грец. symbolon — умовний знак) — предмет або слово, що умовно виражає сутність якого-небудь явища.

Символізм — художній напрям у літературі та мистецтві кінця ХІХ - початку ХХ століття, характерною ознакою якого є ствердження індивідуальності сприйняття світу кожною окремою людиною, відображення реальності за допомогою образу- символу.

Сюрреалізм (від фр. surrealitte — надреальне, надприродне) — течія авангардизму, що виникла у Франції та США у 20-х роках, взявши за основу ідеї дадаїстів. Їй притаманне прагнення побудувати нову художню дійсність, що була б реальнішою («надреальною») за існуючу. Для сюрреалізму характерне заглиблення у підсвідоме: митець має спиратися на досвід сновидінь, марення, галюцинацій, містичних видінь тощо.

Футуризм (від лат. futurum — майбутнє) — течія авангардизму, головним прагненням якої є передати динаміку руху, захоплення технікою, загальною урбанізацією суспільства. Для футуризму були характерні «телеграфний стиль» (мова без прийменників), що може передати рух, динаміку часу, відмова від традиційної граматики, право поета на власну словотворчість.


Предыдущая
Страница
Следующая
Страница