Зарубіжна література (рівень стандарту). Підручник. 11 клас. О. О. Ісаєва

До вивчення трагедії «ФАУСТ»1

У творчій майстерні письменника

Історія створення, сюжет і композиція трагедії «фауст»

Історія створення. Над головним твором свого життя Ґете працював приблизно 60 років. Письменник задумав його ще в 70-і роки XVIII століття, коли навчався у Страсбурзі. Його увагу привернула народна легенда про доктора Фауста, яка виникла ще в XVI столітті. Йоганн Фауст був магом, який продав душу дияволу, щоб задовольняти свій потяг до знань і насолоди. Цікаво, що Фауст — історична особистість, він справді жив наприкінці XV- у XVI столітті — будучи вченим, займався магією. Слід зазначити, що в ті часи магія теж вважалась наукою. У 1587 році у Франкфурті вийшла так звана народна книга «Історія про доктора Йоганна Фауста, знаменитого чарівника і чорнокнижника», видана Йоганном Шпісом. А в 1588 році знаменитий британський драматург, сучасник Шекспіра, Крістофер Марло написав драму «Трагічна історія доктора Фауста». У Німеччині ця п’єса йшла у виконанні мандрівного лялькового театру, її переглянув і Ґете. Перші сцени трагедії написані в 17731775 роках, літературознавці назвали їх «Прафауст». Надалі цей варіант у 1790 році було опубліковано в скороченому вигляді під назвою «Фауст. Фрагмент». У повному обсязі трагедія була завершена лише в 1831 році. Уперше твір побачив світ уже після смерті письменника в 1832 році.

Сюжет і композиція. Трагедія «Фауст» складається з п’яти частин: «Присвята», «Пролог у театрі», «Пролог на небі», «Перша частина», «Друга частина». Кожний із прологів готує нас до сприймання тексту трагедії. Завдяки «Прологу в театрі» читач немов потрапляє за театральні лаштунки й чує розмову директора театру, поета й актора-коміка. Репліки кожного із цих персонажів репрезентують три різних розуміння завдань театру. Директор насамперед думає про матеріальну вигоду, йому потрібні розважальні спектаклі, які заманювали б у театр якомога більше глядачів. Поет зовсім інакше бачить призначення театру. Він переконаний, що творець не має опускатися до запитів натовпу, його покликання — прагнути до вершин мистецтва. Комічний актор відстоює серединну позицію. Він, як людина, яка постійно спілкується з глядачем, переконаний, що успіх приходить до того, хто поєднує талант і прагнення задовольнити публіку. Як підсумовують літературознавці, поет — прихильник романтичного в мистецтві, актор — реалістичного. У трагедії Ґете обидві ці тенденції переплітаються.

1 Уривки з трагедії, рекомендовані до вивчення, ви можете прочитати в електронній хрестоматії, що розміщена на сайті УОВЦ «Оріон».

Особливу роль відіграє «Пролог на небі», який має символічний філософський зміст. У центрі цієї частини твору — суперечка Бога і Мефістофеля (таким ім’ям називають диявола). Господь символізує добро, Мефістофель — зло. «Пролог» починається зі співів трьох архангелів. Захоплюючись досконалістю Всесвіту, вони співають хвалу «величним всім ділам Творця». У їхні співи раптово вривається голос Мефістофеля, він насміхається з головного творіння Бога — людини, яка, на його думку, не варта жодних похвал:

Сонця й світи залишу я в спокої —

Я свідок лиш мізерності людської.

Смішний божок землі не зміниться ніяк, —

Як спервовіку був, так і тепер дивак.

Погано він живе! Не треба

Було б йому давать і крихти світла з неба.

Тим розумом владає він,

Щоб жити, як тварина із тварин...

Переклад із німецької Миколи Лукаша1

Так постає проблема «Що ж таке людина?», навколо якої розвиваються подальші події. У відповідь на слова Мефістофеля Господь називає ім’я Фауста, вбачаючи в ньому людину, гідну захоплення. Диявол же готовий посперечатися, що й цей представник роду людського не витримає випробувань і виявить себе як ница істота. Бог дозволяє Мефістофелю в особі Фауста перевірити сили людини, у яких він повністю переконаний. Чим же завершиться ця суперечка? Про це і йдеться у двох частинах трагедії.

Події першої частини починаються в старовинній кімнаті з високим готичним склепінням. Перед читачем постає головний герой — навчений досвідом середньовічний учений, з одного боку, він багато чого досяг у різних науках, з іншого — розчарувався в житті. Його дратує самовпевнений помічник Вагнер, у якому втілено тип кабінетного вченого, відірваного від життя. На відміну від Фауста, він лише починає свій науковий шлях і горить жагою до знань. Фауст і Вагнер є втіленням двох типів учених — творчого, якого не задовольняють книжні знання і який прагне шукати істину не в кабінеті, а в самому вирі життя, і традиційного, тобто налаштованого на сприймання догм2. Якось вони виходять на прогулянку, і до них прибивається чорний пудель, якого Фауст приводить додому. Розташувавшись у своєму кабінеті, учений починає перекладати Новий Заповіт. Однак від роботи його відволікає «несподіваний гість» — той самий чорний пес, який на очах у доктора перетворюється на мандрівного студента.

Ежен Делакруа.

Фауст у своєму кабінеті (1828)

1 Тут і далі трагедія цитується в перекладі Миколи Лукаша.

2 Догма — учення або положення, що приймається як незаперечна, вічна, незмінна істина для всіх часів й історичних умов.

Виявляється, що в цьому вигляді вперше перед Фаустом постає Мефістофель. Невдовзі відбувся його другий візит. Він пропонує Фаустові розважити його, показати йому радощі життя. Мефістофель готовий не лише задовольнити жагу вченого до пізнання світу, а й виконувати будь-які його бажання. Якщо ж доктор настільки захопиться «подарунком» диявола, що вигукне: «Спинися, мить! Прекрасна ти!», то Фауст назавжди стане його рабом. Вони скріплюють договір кров’ю й вирушають на пошуки насолод.

Мефістофель повертає Фаусту молодість і пробуджує в ньому жагу кохання. Випадково зустрівши на вулиці прекрасну Маргариту (Гретхен), Фауст настільки захоплюється нею, що просить свого супутника допомогти йому підкорити серце дівчини. Змолоділий доктор і юна красуня закохуються одне в одного. Але історія кохання обертається трагедією. Якось брат Маргарити Валентин, чатуючи під її дверима, помічає Фауста й Мефістофеля. Він нападає на залицяльників і під час сутички гине від руки доктора. Фауст, змушений ховатися від правосуддя, залишає Маргариту. Самотня, без усілякої підтримки, дівчина в пориві глибокого відчаю вчиняє страшний злочин — убиває свою новонароджену дитину. Маргариту засуджують до страти й ув’язнюють. Дізнавшись про це, Фауст прагне врятувати її. З допомогою Мефістофеля він пробирається до дівчини, щоб влаштувати втечу. Але Маргарита остаточно зломлена. Не переживши докорів сумління від заподіяного зла, вона божеволіє. Навіть у рідкісні моменти просвітлення дівчина відчуває себе приреченою на смерть і навіть не думає про втечу. Її душу терзають спогади про колишнє кохання і страшне гріхопадіння. Маргарита відмовляється йти з Фаустом. «Вона рокована!»1 — говорить Мефістофель. Однак одразу ж після цієї репліки звучить голос з неба: «Врятована!». Чому ж їй, страшній грішниці, даровано прощення? Прочитавши уривки з трагедії, ви зможете наблизитися до відповіді на це за питання.

На початку другої частини трагедії перед читачем постає Фауст, який «лежить серед квітучого лугу, зморений, сон його не бере». Доктор змучений страшними потрясіннями, що випали на його долю. Але малята- духи, що кружляють над ним, окроплюють Фауста росою забуття, «щоб він спочив і тілом, і душею, набрався сил до нового життя». У Фаусті прокидається жага діяльного життя. Цього разу Мефістофель підготував йому спокусу не лише жіночою красою, а й мистецтвом, владою, славою. Пройшовши крізь ці випробування, Фауст осягає сенс життя:

1 Тобто приречена на загибель.

Лиш той життя і волі гідний,

Хто б’ється день у день за них.

Нехай же вік і молоде й старе

Життєві блага з бою тут бере.

Коли б побачив, що стою

З народом вільним в вільному краю,

Тоді гукнув би до хвилини:

Постій, хвилино, гарна ти!

Ніяка вічність не поглине

Мої діла, мої труди!

Провидячи те щасне майбуття,

Вкушаю я найвищу мить життя.

Почувши з вуст Фауста фатальну фразу, Мефістофель перериває його життя. Але чи вдалося перемогти дияволові? Адже життєві перипетії не поставили Фауста на службу злу. З них він виніс те, на що зовсім не розраховував Мефістофель, — високі прагнення до добрих діянь. Після смерті Фауст, згідно з підписаним ним договором, мав потрапити до пекла. Однак ангели підносять його душу в небо, сповіщаючи тим самим про виправдання героя. У небесній сфері його зустрічає душа Маргарити.

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО...

«Присвята», «Пролог на небі»

1Якими думками й почуттями пронизано «Присвяту»?

2Чи можна висловлювання архангелів назвати гімном Творцю Всесвіту? Обґрунтуйте відповідь.

3Порівняйте, як ставляться до людей Мефістофель і Господь. Наведіть цитати.

4Зачитайте характеристику Фауста, виголошену Мефістофелем. Чи виділяє він цю людину з-поміж інших землян?

5Поясніть, у чому полягає сутність суперечки між Мефістофелем і Всевишнім.

Сцена «Ніч»

1Виразно прочитайте перший монолог Фауста. Які думки й почуття бентежать його розум і душу?

2Чому він вдається до ворожіння?

3Прочитайте в особах діалог Фауста й Вагнера.

4Чи можна стверджувати, що названі персонажі представляють два типи вчених? Обґрунтуйте свою думку. Кому з них, на ваш погляд, симпатизує автор?

5Кого має на увазі Фауст, говорячи Вагнеру:

Так, мало хто пізнать хоч дещо зміг, Та й ті провидці, серцем необачні, Несли свої думки юрбі невдячній;

За те й палили, й розпинали їх...?

Наведіть історичні приклади, які є ілюстрацією до цих слів.

6. Зачитайте, як Фауст характеризує Вагнера до розмови з ним і після неї. Чи згодні ви з такою оцінкою?

Сцена «За міською брамою»

1Простежте, якими засобами автор створює картину багатоголосої юрби людей.

2Визначте, як Фауст ставиться до народу.

3Які факти свідчать про те, що він є улюбленцем простого люду?

4Обґрунтуйте, чим викликані такі слова Фауста:

Хвала юрби звучить мені як глум...

5Як у цій сцені розкриваються характери Фауста й Вагнера? Аргументуйте відповідь.

6Користуючись наданим зразком, продовжте в зошиті таблицю, яка відображатиме відмінності характерів і поглядів на життя Фауста й Вагнера:

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФАУСТА Й ВАГНЕРА

ФАУСТ

ВАГНЕР

Ставлення до народу

   

Сцени «Кабінет Фауста» (1), «Кабінет Фауста» (2)

1Поміркуйте, чому, перекладаючи Новий Заповіт, Фауст змінює сутність речення. Як це його характеризує?

2Виразно прочитайте в особах діалог Мефістофеля й Фауста.

3Зверніть увагу на слова Мефістофеля, якими він представляє себе. Як ви розумієте їх?

4У чому полягає сутність угоди між Фаустом і Мефістофелем? Відповідаючи, використовуйте цитати.

Сцени «На вулиці» (1), «На вулиці» (2), «Сад», «Кімната Гретхен»

1Розкажіть про знайомство Фауста й Маргарити.

2Як Мефістофель реагує на захоплення доктора? Чому, говорячи з Мартою про закоханих Фауста й Маргариту, він промовляє: «Діло світове!»?

3Яку роль у композиції твору відіграє сцена «Кімната Гретхен»? Чи можна монолог героїні назвати ліричним? Обґрунтуйте відповідь.

Сцени «Похмурий день. Поле», «В’язниця»; останній монолог Фауста (частина ІІ)

1Як розкривається характер Фауста у прочитаних сценах?

2Яку страшну ціну він заплатив за спокусу?

3Прокоментуйте фінал І частини. Як ви думаєте, чому Маргариті було даровано прощення?

4Виразно прочитайте і прокоментуйте останній монолог Фауста.

5Поміркуйте, чи вдалося Мефістофелю заволодіти душею Фауста.

Обкладинка манґи «Фауст» (2014)

У творчій майстерні письменника

Суть угоди мефістофеля і фауста, проблематика трагедії

Умова диявола спирається на розуміння «миті щастя» як чогось утилітарного — тобто такого, що приносить реальну вигоду, є практично корисним для людини. «Егоїстична мораль Мефістофеля не передбачає, що щастя може полягати в ідеальних мотивах, зокрема в самозреченні (про що свідчить остання дія твору)»1. Саме тому Мефістофель від самого початку прагнув викликати у Фауста стани сильного емоційного збудження, щоб впливати на нього через чуттєві задоволення. Диявол дав повну свободу Фаустові в задоволенні його будь-яких утилітарних потреб. Однак Фауст виявився сильнішим від цих спокус. Щастя він знаходить зовсім в іншому: у прагненні до високої мети, самовдосконалення, пізнання істини, у боротьбі за життя й волю, у невтомній праці, добрих справах, які роблять навколишній світ кращим.

Ґете у своєму творі порушує важливі філософські проблеми: духовна сутність людини, пошуки сенсу людського існування, боротьба добра і зла як у душі самої людини, так і в глобальному вимірі, розуміння щастя, природа і людина, роль науки і культури в поступі людства тощо. Так, уже в «Пролозі на небі» постають питання «Що ж таке людина? Яка її сутність? До чого вона прагне? Яке її місце у світобудові?», що пронизують увесь твір. Літературознавець О. Анікст зазначає, говорячи про три головні образи «Фауста»: «У них утілено найзагальніші життєві прагнення: у Фаусті — бажання пізнати сенс життя, у Мефістофелі — повне заперечення всіх життєвих цінностей, у Гретхен — кохання. Навколо цього й побудовано дію трагедії, у ході якої виникають інші питання, і це розширює коло проблем, створюючи в нас відчуття незвичайної значимості того, що нам показано, і того, про що тільки говориться». Читаючи трагедію, ми замислюємося над тим, як уявляли щастя Фауст і Маргарита до зустрічі одне з одним, що стало на заваді їхнього щасливого життя, чому головний герой на схилі літ дійшов саме до такого розуміння щастя. Ми спостерігаємо, як у душі Фауста борються два начала — світле і темне, і міркуємо над тим, що є добро і зло, як людина може розвивати в собі добрі нахили й протистояти навколишньому злу. Отже, сила трагедії Ґете полягає в тому, що вона стимулює наші власні пошуки відповідей на численні питання, які поставив письменник.

1 Шалагінов Б. Шлях Ґете: Життя. Філософія. Творчість. — Харків, 2008.

До таємниць мистецтва слова

ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ «ФАУСТА»

Ґете назвав «Фауста» трагедією, наголосивши тим самим, що у творі зображено дуже гострий життєвий конфлікт, який призвів до загибелі персонажа. Як ви знаєте, саме ця особливість характерна для драматичних творів такого різновиду. Оскільки трагедія Ґете спрямована на глибоке філософське осмислення світу, сенсу людського життя, її називають філософською.

Однак, аналізуючи жанрову природу «Фауста», сучасні вчені відзначають, що цьому твору притаманні риси різних жанрів. За багатьма показниками він є близьким до драматичної поеми — віршованого твору, в якому поєднуються драматичне, епічне та ліричне начала. В основі драматичної поеми — внутрішній динамічний сюжет, який відображає розвиток конфлікту світоглядних і моральних принципів. У творі Ґете такого типу конфлікт яскраво втілено в протистоянні двох головних героїв. Водночас у «Фаусті» відчутний сильний ліричний струмінь. Наприклад, як своєрідний ліричний етюд написано сцену появи Фауста в кімнаті Маргарити.

1. Чому «Фауста» називають «філософською трагедією»? Аргументуйте відповідь.

2. Доведіть, що «Фаусту» притаманні риси драматичної поеми.

ЗІ СКАРБНИЦІ ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНОЇ ДУМКИ

...Драму можна назвати найліпшим представником думок, поглядів і змагань мислячого покоління епохи революційної в Німеччині.

Іван Франко, український письменник, літературознавець

Ґете зберігає критичну дистанцію щодо свого героя, він бачить не тільки його подвижництво, а і його помилки та провини, те, що мовою християнства називають гріхом. За його концепцією Фауст чинив як добрі, так і лихі справи (правда, не завжди з власної волі), але він гідний виправдання, оскільки головним мотивом його дій був пошук істини, прагнення знайти своє місце й призначення в світоукладі.

У доґетівських творах Мефістофель — чорт, посланець сатани, одне слово зло, абсолютно протиставлене добру, . згубне для людини. І за угоду з ним доводиться платити найстрашнішу ціну. У Ґете ж Мефістофель, поставши перед Фаустом, дає собі самоатестацію: «Я тої сили частка, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого». Отже, зло тут виступає складовою частиною діалектичної двоєдності, що рухає життя і сприяє також творенню добрих справ. У згаданій діалектичній двоєдності Мефістофель — дух заперечення, критики, руйнування, що поширюється на все суще. Але ж заперечення у філософському трактуванні Ґете — необхідний супутник і передумова творення, поступу, до чого великою мірою і зводиться роль «духа зла» при Фаусті. В усьому цьому проступає світлий філософсько-історичний оптимізм, притаманний добі Просвітництва й самому Ґете.

Дмитро Наливайко, український літературознавець

Описуючи в першій частині «Фауста» нібито тривіальний любовний роман, Ґете намагається дошукатися глибоких філософських істин. Фауст постає перед нами як окрема людина зі своєю долею і як символ людини взагалі, в якій читач упізнає власні духовні пошуки. Ми разом з Фаустом шукаємо істину, що прояснить нам і наше власне існування.

Дорожча не та істина, що сприймається на віру, а та, що здобута власним досвідом. Цим висновком Ґете і весь вік Розуму завдали удару по догматизму, що панував у попередні епохи.

Борис Шалагінов, український літературознавець

Мистецькї передзвони

Трагедія «Фауст» стала джерелом багатьох музичних творів. Найвідоміші — опери француза Шарля Гуно «Фауст» та італійця Арріто Бойто «Мефістофель», а також композиція німця Роберта Шумана до окремих сцен трагедії. Твір Ґете ілюстрували такі видатні художники, як Рембрандт, Ежен Делакруа, Михайло Врубель, Сальвадор Далі.

Сальвадор Далі.

Фауст (1969)

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Фрагментарно трагедію «Фауст» у різні часи перекладали Михайло Старицький, Іван Франко, Павло Грабовський та інші. У 1955 році Микола Лукаш здійснив перший повний український переклад «Фауста», який супроводив цінними коментарями, що допомагають читачеві краще зрозуміти твір. Опера Гуно «Фауст» іде на багатьох театральних сценах України.

ДІЗНАЄМОСЯ ПРО ВИДАТНУ ОСОБИСТІСТЬ

Арію Мефістофеля з опери Гуно блискуче виконував всесвітньо відомий український оперний співак, соліст Паризької національної опери, волонтер і воїн, Герой України Василь СЛІПАК (1974-2016). Зробивши серйозну сольну кар’єру в Європі, він повернувся на Батьківщину в складний для неї час. Співак героїчно загинув у бою від кулі снайпера. Роль Мефістофеля була його улюбленою. Навіть обираючи собі позивний, Василь Сліпак вирішив називатися «Міф» — скорочено від Мефістофель.

Підсумовуємо вивчене

1Узагальніть, які проблеми порушує Й.-В. Ґете в трагедії «Фауст». У чому полягає її головний конфлікт?

2Поясніть, чому «Пролог на небі» називають ключем до всього твору.

3Розкрийте, що символізують образи Фауста, Мефістофеля та Маргарити.

4Поміркуйте, чому образ Фауста став вічним.

5Які дві лінії можна виділити в композиції І частини?

У підсумковому плакаті використано репродукції картин Арі Шефера «Фруст і Маргарита в саду», Генріха Фюгера «Прометей несе вогонь людям», листівки Едмунда Боюнінга «Вільшаний король».

6Поясніть, чому твір «Фауст» називають драматичною поемою або філософською трагедією.

7Підготуйте наукове повідомлення на одну з тем: «Роль ремарок у творі»; «Біблійні мотиви у творі».

8Порівняйте народну легенду про доктора Фауста з трагедією Й.-В. Ґете.

9Як ви думаєте, чому трагедію «Фауст» називають вершиною світової літератури?

10. Що ви знаєте про життя твору в театральному, музичному й образотворчому мистецтвах?

11. Сам Ґете зазначав, що трагедію задумано так, щоб у ній «усе разом являло відверту загадку, яка знову й знову буде непокоїти людей і давати їм поживу для роздумів». А що саме видалося загадковим вам? На які роздуми вас наштовхнула історія Фауста?

12. Напишіть твір на одну з тем:

√ «Я і Фауст: діалог крізь століття»;

«Трагедія“Фауст” — вершина світової літератури»;

√ «Фауст: переможець чи переможений?».

13. Розгляньте й проаналізуйте підсумковий плакат до теми, розміщений на попередній сторінці. Які факти з життєпису й творчості Ґете в ньому відображено? Підготуйте за плакатом запитання до класу.

ПІДСУМОВУЄМО ВИВЧЕНЕ В РОЗДІЛІ

1Яку роль у літературному розвитку Європи відіграло німецьке Просвітництво?

2Кого з німецьких просвітників вважають найяскравішими представниками цього періоду?

3Складіть на вибір синквейн або асоціативне гроно на тему «Йоганн Вольфганг Ґете».

4Установіть відповідність між двома колонками:

А Фауст

«Я тої сили частка, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого...»

Б Мефістофель

«Я щирий до наук — і знаю вже багато.

Але хотів би знати все...»

В Вагнер

«У філософію я вник,

До краю всіх наук дійшов...»

5Усно продовжте одне з таких речень: «Особисто для мене цей твір виявився...»; «Ця трагедія стимулювала мене замислитися над...».

6Яка з розміщених у підручнику ілюстрацій до трагедії «Фауст» вам сподобалася найбільше? Чому?

7Використовуючи матеріали підручника, а також додаткову інформацію, підготуйте повідомлення на тему «Українські стежини творів Ґете».

8За допомогою комп’ютерних засобів змакетуйте театральну афішу до трагедії «Фауст».

9Розробіть на вибір кроссенс за твором «Фауст» або плакат чи буктрейлер, мета якого — зацікавити творчістю Ґете.

10. Прокоментуйте назву розділу й епіграфи до нього (див. с. 10).