Українська література. Підручник. 9 клас. Слоньовська О. В.

Літературні здобутки доби українського Бароко

Особливості українського літературного бароко

Література українського Бароко засвідчила великий життєлюбний потенціал народу, його стійкість у протистоянні випробуванням, самобутність, велику творчу обдарованість. Ця історична доба була цінна тим, що не відкидала і не заперечувала культурних набутків минулого й повсякчас дбала про майбутнє.

Бароко (від італ. «дивний», «химерний») - напрям у мистецтві та літературі XVN-XVIII ст., який прийшов на зміну Ренесансові, але не став його запереченням. Для барокової літератури характерні пишномовність, мінливість, ускладнена форма художніх творів, поєднання релігійних і світських мотивів, бажання справити сильне враження (використання гіпербол, парадоксів, протиставлень, гротеску; декоративність; театральність).

Доба Бароко в Україні тривала з кінця XVI й аж до кінця XVIII ст. Українське бароко мало такі історичні та культурно-освітні передумови формування:

• загострення соціальних, міжконфесійних, міжнаціональних суперечностей;

• значний вплив козацтва на життя України;

• полеміка між православними і католиками, запозичення українськими авторами стильових прийомів у польських письменників;

• заснування шкіл, де викладали поетику і риторику, які виховували європейський літературний смак;

• витіснення візантійства з національної культури.

Стиль бароко в Україні мав виразні національні особливості:

- синтез ідей Середньовіччя, Ренесансу і Просвітництва; релігійність (переважання духовної поезії);

- багатомовність (мовами тогочасної української літератури були українська, латинська та польська);

- широка представленість фольклорних мотивів та образів;

- національні тематика і проблематика, зокрема тема збройної боротьби за національне визволення;

- розвиток «високого» та «низького» бароко.

Література українського бароко особливо процвітала в період Гетьманщини, але разом із занепадом української державності після поразки Івана Мазепи в Полтавській битві й повного підпорядкування України Росією почала поступово вигасати.

Як зазначає Валерій Шевчук, до «низького» («низового») бароко належать насамперед «пісні світові, танечні, ліричні» й ті літературні, часто з точною вказівкою авторства твори, які пов'язані «із зображенням народного життя, через що часто творилися й мовою того простолюддя - народною українською, розмовною». Низьким стилем були написані для постановки перед загалом інтермедії (інтерлюдії), різдвяні вірші, вертепні драми, особливо ті сцени, які розігрувалися на нижчому поверсі вертепної скриньки. «Низьке» бароко не цуралося фривольностей1, брутальностей, сороміцьких тем.

«Високе» бароко суттєво відрізнялося від «низького» тематикою, стилем, художніми засобами. Проте «низьке» бароко краще сприймалося народом, утверджувало простих людей і рядових нереєстрових козаків-оборонців рідної землі в їхній буденній правоті, торжестві земних ідеалів добра і справедливості. Український народ, від природи наділений гумором, не мав жодної відрази до того, що «низьке» бароко послуговувалося, наприклад, зооморфізмами2: «Турки у Будині / Побиті, як свині», «Як пси лихі, погани християн мучать».

1 Фривольність - грубе поводження, нескромність.

2 Зооморфізм - перенесення на людей найменувань тварин та/або їхніх характеристик.

«Високе» бароко виражалося насамперед у духовних піснях, а також вишуканих спробах найталановитіших поетів тієї доби дивувати оточення «фігурними» («курйозними») віршами, експериментувати у створенні не лише акропоезій3, а й надзвичайно складних поетичних конструкцій.

3 Акропоезії - вірші, перші букви в рядках яких творили певне слово (переважно ім'я автора чи його коханої) або й цілу фразу (цитату з Біблії, освідчення в коханні).

Отже, для стилю українського бароко характерна жанрова розмаїтість: тут знаходимо псалми, канти, вірші, панегірики, елегії, пародії, травестії, батальні, героїчні вірші; оповідання, байки, сказання (літописні), хроніки тощо. Також поширені всі форми риторики: проповіді, вітальні промови, полемічна література. Варто зазначити, що в Україні розвинулися не всі жанри, притаманні бароко європейському. Не було, наприклад, такого світського жанру, як роман. Однією з причин цього був неналежний розвиток книгодрукування.

Доба Бароко знаменує народження українського театру. Він бере початок зі шкільної драми, що творилася викладачами і студентами Києво-Могилянської академії, та мандрівного театру, який з'явився завдяки учителям нижчих шкіл і мандрівним дякам. Згодом український театр справлятиме значний вплив на розвиток театру в Москві та на Балканах.

Видатні представники доби українського Бароко

Представник «низького» бароко мандрівний дяк Петро Попович-Гученський писав свої щедро приправлені гумором «вірші нищенські утішнії» для студентів, які декламували їх під вікнами селянських хат під час різдвяних свят. Священик Климентій Зіновіїв (середина XVII ст. - після 1717), самовільно покинувши монастир, блукав селами й містами, записував прислів'я і приказки, яких у мандрах назбирав більше двох тисяч, отже, був першим українським етнографом, з доброзичливим гумором оспівував ремісників та хліборобів і декламував їм власні вірші на базарних площах. А яскравий митець бароко «високого» Іван Величковський (близько 1630 - близько 1726) творив для читачів елітарних, у теплі й тиші місяцями сидів над словесними ребусами, шифрами, лінгвістичними загадками. I. Величковський був переконаний, що всі, хто прикладе свої здібності до осягнення його поезії, незалежно від їхнього соціального стану, будуть морально винагороджені: «Дав Бог розум при написанні, дасть і при читанні».

Літературна спадщина Івана Величковського тривалий час була тільки рукописною. Цей автор творив польською та книжною українською мовами. Йому належать перші в українській літературі паліндроми, які він називав «раками літеральними».

Паліндром («перевертень», «рак літеральний») (від грец. «назад», «знову» та «біг») - вірш або рядок вірша, в якому слова однаково читаються як зліва направо, так і справа наліво. Приклад сучасного паліндрома - речення «де помити мопед».

Найважливішими поетичними досягненнями І. Величковського є панегірик польською мовою на пошану українського церковного та політичного діяча другої половини XVII ст. Лазаря Барановича (1620-1693) і два староукраїнські збірники «Зегар1 з полузегарком» та «Млеко2».

Зегар (польськ.) - годинник.

Млеко (давньоукр.) - молоко.

Заслугою Івана Величковського можна вважати його розробку теорії і практики курйозного віршування, яке він називав «штуками поетичними». У теоретичній праці «Млеко одъ овці пастору належноє» (1691) І. Величковський розглядає двадцять різновидів курйозної поезії, значна частина яких - його власні винаходи.

Наприклад, «Луна - вірш, у якому начебто звучить луна: другий рядок складається з одного слова, що ніби відлунює:

- Що просиш ти, Адаме, чи земного краю?

- Раю.

- Чому ж туди не входиш, чи ж боїшся брани?

- Рани».

Іван Величковський став першим автором давньоукраїнських фігурних (курйозних) віршів, у яких за допомогою графічних форм поєднуються звукове та візуальне (зорове) зображення.

Вірші-лабіринти І. Величковського, в яких зашифровано імена Марії та Ісуса, як і загалом уся його творча спадщина, яскраво засвідчують високий рівень сучасної цьому автору української барокової поезії в цілому.

Своє прізвище автор зашифровував великими буквами у віршованому тексті, що до нього не практикував ніхто з давньоукраїнських письменників:

Іван Величковський

Дмитро Туптало

І О смерті пАм'ятай, і

На суд будь чуткий,

ВЕЛьмИ Час біжить сКорО,

В бігу Своєм прудКИЙ.

Ще один яскравий діяч доби українського Бароко Дмитро Туптало (16511709) був не тільки духовною особою, а й талановитим письменником. Його «Руно орошенное» (1680) стало збірником художніх розповідей про чудеса чудотворного образу Богоматері в Чернігівському Троїцько-Іллінському монастирі і витримало сім видань.

Народний поет-пісняр Семен Климовський (народився на рубежі XVII- ХУІІІ ст. - помер на рубежі XVIII-XIX ст.) Цьому народному філософові й поетові, козакові Харківського полку приписують кілька пісень, зокрема найвідомішу - «Їхав козак за Дунай». Пісня стала особливо популярною не тільки серед українців, які залишилися на отчій землі, а й серед запорозьких козаків, що через знищення Катериною II Запорозької Січі переселилися за Дунай і на Кубань.

Семен Климовський

Ще на початку ХІХ ст. пісня «Їхав козак за Дунай» (у перекладі - «Козак та його дівчина») стала дуже популярною в Німеччині. Фортепіанні варіації до цього твору написав Георг Вебер, а Людвіг ван Бетховен, почувши цю пісню від російського дипломата у Відні Андрія Розумовського, сина останнього українського гетьмана Кирила Розумовського, у 1816 р. створив її варіацію для фортепіано із флейтою для своєї збірки пісень народів Європи. Пісня потрапила до Австрії та Чехії, з українського оригіналу її тексту в 1816 р. було зроблено англійський переклад; польською мовою пісня Семена Климовського зазвучала у виконанні скрипаля Кароля Літинського, а італійською слова цієї пісні з нотами було опубліковано в 1895 р. В Угорщині від початкового тексту не залишилося ні козака, ні дівчини, але чудова українська мелодія збереглася, хоча кінцівка цього твору вже нагадувала чардаш.

На основі пісні італійський композитор Катерино Кавос написав оперу. Геніальний твір С. Климовського надихнув Олександра Пушкіна («Козак») та Антона Дельвіга («Поляк»). Російський письменник Михайло Салтиков-Щедрін згадував, що у найвіддаленіших куточках Росії майже кожна панночка виконувала пісню «Їхав козак за Дунай».

Вертеп як вид лялькового театрального дійства

Вертепна скринька

Драматургія в Україні ХVIIVIIІ ст. своїм розвитком завдячує навчальним закладам: викладачі писали, а студенти власними силами ставили їхні драматичні твори не тільки духовної, а й історичної тематики. Першою українською трагікомедією став твір Феофана Прокоповича «Володимир» про запровадження християнства в Київській Русі. Та ще до появи цього авторського твору мандрівні дяки чи спудеї (студенти) Києво-Могилянської академії переважно на Різдво розігрували події з Нового Завіту і розважальні сценки з життя простого народу, цим заробляючи собі на хліб насущний. Побутові театралізовані сценки прийнято називати інтермедіями або інтерлюдіями.

Перші згадки про старовинний пересувний ляльковий театр - вертеп датовані XVII ст. Народившись на західноукраїнських землях, вертеп поширився всією Україною. Джерелами вертепної драми І. Франко вважав лялькову гру скоморохів княжої доби. Вистави відбувалися у спеціальній дерев'яній скриньці, яка нагадувала двоярусну сцену. У верхній частині здійснювалася постановка різдвяних сцен за євангельськими мотивами, а в нижній - розігрувалися сценки з народного життя,

переважно комічного характеру. На верхньому поверсі вертепу демонструвався популярний сюжет про поклоніння новонародженому Спасителю. На нижньому ярусі сварилися й мирилися Дід і Баба, розповідав про козацькі походи Запорожець, смішили глядачів Циган і Циганка - всього до півсотні персонажів. Рухав дерев'яними ляльками в національному одязі схований за будиночком мандрівний дяк, що й озвучував кожну дійову особу. Вертепні вистави, які розігрували на Різдво в хатах чи на ярмарках, мали національний колорит. Найулюбленішим героєм нижнього ярусу був селянин Макогоненко зі своєю незмінною піснею «Ой під вишнею, під черешнею...». Також артистично проявляла себе Циганка в розмові з Бабою чи Дідом: «Чом, Циганко, не прядеш? - Я не вмію прясти: із-за гаю визираю, де б сорочку вкрасти!»

Сьогодні ми можемо впевнено констатувати, що література й народний ляльковий театр українського Ренесансу й Бароко - це надзвичайно цікава сторінка в нашому красному письменстві.

1 Якими були літературні здобутки доби українського Бароко? Якими мовами творили письменники цього часу й чому?

2 Чим відрізнялося літературне «високе» бароко від «низького»?

3 Який внесок у розвиток української поезії зробив Іван Величковський?

4 Чим цікаві життя і творчість Дмитра Туптала?

5 Чим, на вашу думку, зумовлена популярність пісні Семена Климовського «Їхав козак за Дунай»?

6 Як виник український театр?

7 Коли і де зародився вертеп в Україні? Укажіть джерела вертепної драми.

8 У чому полягає специфіка вертепної вистави? Як саме вертеп пов'язаний із різдвяними обрядами?

9 Назвіть найпопулярніших персонажів вертепу та поясніть, кого саме вони символізували.

10 Чим відрізняється сучасний вертеп, який ще побутує як елемент святкування Різдва, від вертепних лялькових вистав давньої України?