Складаючи опис людських вад і чеснот, занотовуючи найцікавіші вияви пристрастей, зображуючи характери, вибираючи найголовніші в житті суспільства події, створюючи типи зa допомогою об'єднання рис окремих однорідних характерів, я, може, й зумію написати історію, що залишилася поза увагою безліч вчених - історію звичаїв.
О. де Бальзак
Оноре де Бальзак - видатний французький письменник XIX ст., творець монументальної епопеї «Людська комедія», яка стала своєрідним літописом життя французького суспільства першої половини XIX ст. і одним з найпотужніших творів реалізму. Творчість Бальзака, позначена поєднанням романтичних і реалістичних тенденцій, посідає особливе місце у французькій та світовій літературах першої половини XIX ст.
Творчість О. де Бальзака посідає особливе місце у французькій і світовій літературах першої половини ХІХ ст. Належність Бальзака до реалістичної літератури не викликає сумніву, але якою мірою і чи є він взірцевим письменником-реалістом - це вже питання, яке потребує з’ясування.
Як стають літописцями доби
О. де Бальзак народився 20 травня 1799 р. у місті Турі в родині чиновника, помічника мера міста. Письменник мав селянські корені, однак і він сам, і його батько доклали чимало зусиль, аби довести своє дворянське походження.
Подробиці. Насправді їхній рід був започаткований селянином з крайнього півдня Франції на прізвище Бальса (від діалектного слова «бальс», що означає «стрімка скеля»). Батько письменника, Бернар Франсуа, був найстаршим сином у багатодітній селянській родині. Навчившись грамоти в сільського кюре, він спромігся стати секретарем ради в канцелярії короля Луї XVI і саме в цей час змінив селянське прізвище Бальса на дворянське Бальзак, додавши до нього частку «де», що засвідчує дворянське походження. Під час революції наприкінці XVIII ст. Б.Ф. де Бальзак став членом Генеральної ради комуни Парижа й надбав значний капітал, постачаючи армію провіантом.
Родина майже не займалася вихованням Оноре. У вісім років його віддали до Вандомського колежу, де панував суворий нагляд за вихованцями й охоче вдавалися до тілесних покарань. У цьому закладі майбутнього письменника вважали малообдарованим: він почувався тут самотнім і пригніченим, напевне, тому й навчався посередньо. Чи не єдиною розрадою Оноре на той час були книжки. Читав хлопець багато, але через безсистемний добір літератури його знання мали дещо хаотичний характер.
Здобувши середню освіту, Бальзак записується вільним студентом у Школу права, відвідує лекції в Сорбонні, серйозно цікавиться філософією і літературою. Водночас працюючи помічником у конторі нотаріуса, юнак знайомиться з реальним життям. Тут перед майбутнім письменником відкрився світ, який згодом став світом його знаменитої епопеї «Людська комедія».
1819 р. закінчивши правничий факультет і здобувши ступінь бакалавра права, О. де Бальзак отримав можливість зробити успішну буржуазну кар’єру: він міг би стати компаньйоном, а потім і власником нотаріальної контори, що цілком відповідало планам його батьків. Утім, відчуваючи в собі літературне покликання, Оноре чинить рішучий опір і зрештою домагається дозволу стати письменником. Сім’я вирішує надати йому два роки для випробування: за цей час юнак мусив написати коли не шедевр, то в усякому разі твір, що засвідчив би його літературний хист. Оселившись у мансарді, Бальзак розпочинає роботу над твором у «високому жанрі» - віршованою трагедією «Кромвель». Ознайомившись із результатами його творчості, родина винесла нищівний вирок (слід зауважити, цілком справедливий, адже трагедія була написана такими важкими й незграбними віршами, що читати її було просто неможливо).
І все ж таки, незважаючи на цю невдачу, Бальзак відстояв право займатися літературною творчістю. Попрощавшись з «високим жанром», він звертається до «низького» — роману в тому його різновиді, що культивувався тогочасною «комерційною літературою» і був призначений для масового читача. Тоді з’явилися численні «поденники пера», які дуже швидко, іноді групами по кілька чоловік, писали такі твори за трафаретом, в основу якого було покладено пригодницький і готичний романи, що виникли за доби передромантизму. Від 1822-го до 1825 р. Бальзак написав вісім романів такого плану й виступив співавтором ще кількох подібних творів. Згодом він дуже критично ставився до цих опусів і ніколи не включав їх до зібрань своїх творів.
1826 р. у творчості Бальзака настає більш ніж дворічна пауза. Розчарувавшись у можливості досягти матеріальної забезпеченості за допомогою пера, він вдається до комерційної діяльності. Результатом цієї спроби став борг у сорок п’ять тисяч франків, який письменник сплачував майже до кінця життя.
Улітку 1828 р. Бальзак повертається до творчості, але вже на іншому рівні: відтепер він серйозний митець, який вкрай відповідально ставиться до кожного свого твору. Свідченням цього став роман «Шуани» (1829), в якому письменник змалював контрреволюційний селянський рух (так звану шуанерію) на заході Франції, у Бретані й Вандеї, що розпочався під час революції 1789-1794 рр. і тривав до початку ХІХ ст.
Особливе місце у творчій еволюції Бальзака належить роману «Шагренева шкіра», опублікованому 1831 р. Цей твір, що започатковує «Філософські етюди» (другу частину «Людської комедії»), водночас є своєрідною прелюдією до всієї епопеї. У «Шагреневій шкірі» письменник прагнув осягнути сучасне життя як універсальну й суперечливу цілісність і втілити його в узагальнених образах і колізіях за допомогою фантастики, символу, міфу. Бальзак вважав, що митець може творити міф свого часу — схожий на стародавній за рівнем узагальненості життєвих явищ, але вільний від його ірраціонально-містичних елементів.
Наступною принципово важливою віхою творчого шляху Бальзака став роман «Ежені Гранде» (1833). Автор надавав йому особливого значення в розвитку літератури, зазначаючи, що в цьому творі «відбулося завоювання абсолютної правди в мистецтві», бо тут драма виявлена й розкрита в найпростіших обставинах повсякденного життя міщанської родини. Причини драматизму сучасного життя письменник вбачає в майнових інтересах, владі грошей. «Більше, ніж в будь-який час, - говориться в романі, - гроші владарюють над законами, політикою і звичаями».
Становлення Бальзака на обраному шляху творчості завершується романом «Батько Горіо» (1834), який справедливо вважається одним з його шедеврів.
Особистість письменника
Середина 30-х років у біографії О. де Бальзака примітна тим, що в цей час визначається не лише стиль його творчості, а й стиль життя в цілому: встановлюється характерна для великих митців майже повна єдністьжиття й творчості, історія життя дедалі більше зливається з історією творчості й поглинається нею. Працюючи по п’ятнадцять-шістнадцять годин на добу, більшу частину життя Бальзак проводить за письмовим столом, поринувши у світ створюваної ним «Людської комедії».
Однак це зовсім не означало, що власна біографія письменника зійшла нанівець, що він перетворився на відлюдника, який підміняє дійсний світ вигаданим. Таке суперечило його природі. Людина бурхливого темпераменту й непогамовної енергії, Бальзак не втрачає інтересу й смаку до життя, залишаючись надзвичайно активним і діяльним. Йому просто ніколи: його обсідають грандіозні задуми, підганяє честолюбство і, можливо не меншою мірою, невблаганні кредитори, які вимагають сплати боргів.
Писав Бальзак ночами, коли ніщо не могло відволікти його від творчості, по шість-вісім годин. Митець не визнавав роботи уривками: «Я не зможу працювати, якщо змушений буду перервати роботу й вийти хоча б на прогулянку. Я ніколи не працюю годину або дві». Йому необхідно було надовго занурюватися в уявний світ своїх героїв, жити їхнім життям. Лягаючи спати раннім вечором, Бальзак прокидався десь близько дванадцятої і йшов до кабінету, де не було нічого, крім простого письмового столу, на якому лежали кілька книжок класиків (для натхнення), стос паперу і застругані воронячі пера. Творив письменник, одягнувшись у знаменитий балахон, схожий на чернецьку рясу.
Подробиці. Творчий процес Бальзака чудово змальований у біографічній книжці відомого австрійського письменника С. Цвейга. От наприклад: «Бальзак пише й пише, без пауз, без зупинки, його фантазія, запалавши, горить невпинно. Вона, наче лісова пожежа, перебігає від стовбура до стовбура, все палкіше й несамовитіше - і, нарешті, вогонь охоплює все навкруги. (...)
Година, дві, три, чотири, п’ять, шість годин, іноді сім і навіть вісім. Жоден екіпаж більше не котиться по провулку, ані звуку в будинку й кімнаті, лише тихеньке скрипіння пера та зрідка шелест відкладеного аркуша. Надворі вже світає, але Бальзак про це не знає. Його день - це тільки невеличке коло від свічки, і немає жодних людей, крім тих, що він щойно створив, ніяких доль, крім тих, що він вигадав у процесі твор кості; немає простору, немає часу, немає світу, крім того, що знаходить ся в його власному космосі».
Утім, навіть безмежна воля не може зарадити, коли запас сил вичерпано. Певно, будь-хто припинив би роботу, але Бальзак не здається, він підводиться й готує каву, щоб знову й знову приводити в рух стомлену уяву. Проте з часом дія кави стає все коротшою, і йому доводиться збільшувати кількість цього «підступного зілля». Говорячи про один зі своїх творів, митець зізнавався, що довів його до кінця лише завдяки «потокам кави». Таке зловживання тонізуючим напоєм поволі, але невідступно руйнувало від природи міцний організм письменника.
Іноді Бальзак скаржився: «Завжди одне й те саме: ніч за ніччю і все нові томи. Але ж те, що я хочу створити, таке величне й неосяжне».
У другій половині 30-х років у творчому доробку О. де Бальзака з’являються романи зі складною структурою. Це зумовлювалося прагненням письменника до комплексного зображення сучасного суспільства в різних його аспектах і виявах, у всеосяжному зв’язку й всепроймаючих колізіях. Звідси творення романів зі складною композицією, з великою кількістю персонажів, що представляють різні класи й прошарки суспільства, з розгортанням і переплетінням кількох сюжетних ліній. Такими, зокрема, є «Втрачені ілюзії», «Розкоші й злиденність куртизанок», «Кузина Бетта», «Селяни». Серед названих слід виокремити роман «Втрачені ілюзії», який вважається одним з найкращих і найвідоміших творів Бальзака. У ньому набуває подальшого розвитку критика буржуазного індивідуалізму, у якому письменник вбачав найбільше соціальне лихо сучасності.
Ж. Гранвіль. Бальзак на прогулянці
Останній спалах творчої активності О. де Бальзака припав на другу половину 1846 р. Надалі вона неухильно йшла на спад і остаточно згасла десь за півтора року до смерті письменника. Його здоров’я, зруйноване титанічною працею, невмолимо погіршувалося, кожна сторінка тепер коштувала великих зусиль. У червні 1847 р. в одному з листів Бальзак скаржився: «Мій мозок, мій розум говорять, що уява, творча здатність вперто завмерли в мені й уляглися, немов вередливі кози».
Точки дотику з Україною. Сповнені трагізму останні роки митця в основному минули в Україні. У цілому Бальзак прожив тут більше двох років. Уперше він приїхав до Верхівні, маєтку графині Евеліни Ганської неподалік від Бердичева, 13 вересня 1847 р. і пробув там до 4 лютого 1848 р. У листопаді 1847 р. Бальзак побував у Києві, який справив на нього велике враження. Письменник навіть замовив літографії з краєвидами Києва, аби прикрасити парадні сходи свого нового паризького будинку. Наприкінці вересня 1848 р., Бальзак вдруге прибув до Верхівні і залишився там до 23 квітня 1850 р. У цей час він ще двічі відвідує Київ.
Входження України в життя і певною мірою у творчість Бальзака пов’язане з його стосунками зі згаданою вище Е. Ганською, дружиною багатого поміщика, якому серед численних маєтків належало й село Верхівня. Варто зазначити, що ці стосунки становлять чи не найбільш інтригуючий, «романтичний» сюжет у біографії митця.
У лютому 1832 р. Бальзак одержав листа без зворотної адреси за підписом «Іноземка», у якому висловлювалося захоплення його творами і, зокрема, його тонким розумінням жіночої душі. Через певний час кореспондентка відкрила своє їм я і між ними зав’язалося жваве листування. Уперше письменник побачив Ганську в серпні 1833 р. у Невшателі (Швейцарія), згодом вони зустрічалися в Женеві (грудень 1833 р.) і Парижі (весна 1835 р.).
Саулен. Портрет мадам Ганської
Спілкуючись з подружжям Ганських, Бальзак відкрив для себе Україну. Згодом у «Листі про Київ» він напише: «Я слухав розповіді про степи, селян, снігопади, управителів і, нарешті, про поєднання цивілізації з варварством, і все це у таких висловах і в такому фантастичному освітленні, що Україна стала мені здаватися єдиним у світі краєм, де я зміг би ще побачити цілком нові явища і людей». Торкалися Ганські й практичних тем: про поміщицьке землеволодіння, про труднощі господарювання, про «невдячність» і «варварство» селян, про їхню «підривну діяльність» тощо. Цією інформацією митець скористався, пишучи роман «Селяни».
Після смерті чоловіка Е. Ганської в 1843 р. Бальзак їде до Петербурга, щоб дістати згоду Миколи І на одруження з графинею (за тодішніми законами піддані Російської імперії могли взяти шлюб з іноземцем лише з особистого дозволу царя). Знаючи, що Микола І співчуває французьким легітимістам1, письменник розраховував на успіх, але його чекало розчарування. У відповідь на прохання про аудієнцію він отримав знущальну записку: «Пан де Бальзак письменник і пан де Бальзак дворянин може взяти карету, коли йому заманеться». Бальзакові нічого не залишалося, як негайно покинути Петербург.
У вересні 1847 р. О. де Бальзак вирушає в першу подорож до України, яку описує в незавершеному нарисі «Лист про Київ» (його текст обривається в той момент, коли карета мандрівника під’їжджає до маєтку Ганських). Найцікавіші в цьому творі, опублікованому лише 1927 р., сторінки про життя українських селян. Письменник змалював їх щасливими пейзанами2, які безтурботно живуть в мальовничих селах серед родючих нив. «Всюди, - пише Бальзак, - я бачив групи селян і селянок, які йшли на роботу або поверталися додому, дуже весело, безтурботною ходою і майже завжди з піснями». Те, що живеться їм нібито краще, ніж селянам французьким, письменник пояснює порівняно слабким поширенням буржуазних відносин на українське село. На тій підставі, що багатих селян тут дуже мало й вони не зазнали руйнівного впливу «фінансового начала», Бальзак схильний вважати їх щасливими. Однак з часом, у листах до рідних і друзів, які письменник надсилав з Верхівні, постає інша картина, не схожа на змальовану в нарисі патріархальну ідилію.
1 Легітимісти - партія правої французької аристократи, прибічником якої Бальзак проголосив себе 1832 р.
2 Пейзан - умовно-ідилічний образ селянина в художній літературі, живописі, театрі.
Під час другого гостювання у Верхівні здоров’я Бальзака дедалі погіршується. У листах на батьківщину він звинувачував у хворобах «суворий український клімат», насправді ж то була розплата за непомірну працю та постійне перенапруження, які виснажили могутній організм. Письменник просить у графині Ганської згоди на одруження. Жінка вагається, але врешті-решт, за словами французького письменника А. Моруа, «жалість, кохання й слава взяли гору, і вона дала згоду на шлюб». Вінчання відбулося 14 березня 1850 р. у бердичівському костьолі Св. Варвари. Наприкінці квітня того ж року подружжя виїхало до Парижа. Бальзак повернувся на батьківщину в такому тяжкому стані, що довелося терміново скликати консиліум лікарів. Однак медицина вже не могла зарадити, і 18 серпня 1850 р. творця «Людської комедії» не стало.
В Україні знайомство з творчістю О. де Бальзака розпочалося ще за життя письменника завдяки російським перекладам, які з’явилися в 30-х роках ХІХ ст. Його твори згадував у своїх повістях Т. Шевченко, І. Франко вбачав у ньому одного з найвидатніших письменників-реалістів французької та європейської літератур. Українською Бальзака починають перекладати з останньої третини ХІХ ст.: наприклад, 1884 р. у Львові вийшов друком роман «Батько Горіо», а наприкінці 80-х років було розпочато видання десятитомного зібрання творів митця, яке, на жаль, припинилося на п’ятому томі. Найбільше українських перекладів Бальзака було видано в 20-х - на початку 30-х років XX ст. (тут варто відзначити внесок відомого письменника В. Підмогильного).
«Людська комедія»: у майстерні митця
Тематика і структура
Вважаючи себе літописцем сучасної епохи, «істориком суспільства», О. де Бальзак уже в середині 30-х років починає думати про циклізацію своїх творів, об’єднання їх в одне ціле і робить перші кроки в цьому напрямку. У листі до Е. Ганської від 26 жовтня 1834 р. він виклав план нового видання, який, власне, є першим начерком структури «Людської комедії». У ньому йдеться про те, що видання складатиметься з трьох частин, зведених «у вигляді ярусів, що височітимуть один над одним». Перший ярус — це «Етюди про звичаї», де «будуть зображені всі соціальні явища так, що жодна життєва ситуація, жодна фізіономія, жоден чоловічий або жіночий характер, жоден життєвий уклад, жодна професія, жодна суспільна верства, жодна французька провінція, все, що стосується дитинства, зрілого віку, старості, політики, правосуддя, війни, - усе це не буде забуте...» За ним «ітиме другий ярус - “Філософські етюди”, оскільки після показу наслідків треба розкрити їхні причини. В “Етюдах про звичаї” я опишу почуття і їхню гру, життя і його рух. У “Філософських етюдах” я поясню, звідки й чому виникають почуття, що таке життя, де ті межі, ті умови, поза якими не можуть існувати ні суспільство, ні людина. Після того як я огляну суспільство, щоб його описати, я його ще раз перегляну, щоб винести йому остаточний вирок». Про «третій ярус» своєї грандіозної «споруди» Бальзак пише: «Далі, після наслідків і причин, ітимуть “Аналітичні етюди" (сюди ввійде “Фізіологія шлюбу”), оскільки після всього цього повинні досліджуватися основи речей».
На початку 40-х років зазначені частини письменник об’єднує спільною назвою «Людська комедія», яка вдало передає специфічний зміст утвореного цілого і водночас дає йому оцінку (далеко не однозначну). За основним змістом та інтонацією творення - це швидше трагікомедія людського існування в новому світопорядку, який, на думку Бальзака, ставить під загрозу все високе, гідне, прекрасне в людині та її житті. Не варто забувати й про те, що назва епопеї виникла не без впливу Дантової «Божественної комедії», у якій слово «комедія» аж ніяк не пов’язане зі сферою комічного.
Подробиці. У 1842 р. Бальзак написав передмову до «Людської комедїї» і опублікував її проспект, який у загальних рисах збігається зі схемою, описаною в листі до Е. Ганської. Однак є між ними й істотні розбіжності. У проспекті частина «Етюди про звичаї» була не лише розширена, а й поділена на шість розділів-«сцен»: «Сцени приватного життя», «Сцени провінційного життя», «Сцени паризького життя», «Сцени воєнного життя», «Сцени політичного життя» і «Сцени сільського життя». Письменник напружено працює, заповнюючи каркас «Людської комедії», вносить певні зміни в раніше написані твори, щоб вони краще відповідали вимогам цілого.
Важко сказати, яким був би обсяг «Людської комедії», якби Бальзаку вдалося повністю здійснити свій задум, адже він весь час змінювався. За каталогом, складеним 1844 р., «Людська комедія» мала вмістити сто сорок чотири твори, з яких автор встиг написати дев’яносто шість.
Найважливіше те, що «Людська комедія» - це не просто об’єднання окремих елементів у величезне ціле, не лише кількісна величина, а й нова якість, нова художня структура. Об’єднавши й пов’язавши окремі твори, Бальзак тим самим подолав їхню статичність як замкнених сфер життя, переніс акцент на рух, динаміку «суспільного цілого». У результаті він досягнув не лише вражаючої масштабності, а й надзвичайної глибини в зображенні сучасності, розкрив зміну не історичних епох, а суспільно- історичних формацій.
Критично ставлячись до буржуазної сучасності, викриваючи і засуджуючи її, Бальзак водночас захоплювався динамікою своєї доби, розмахом і масштабністю процесів, що в ній відбувалися. У передмові до «Людської комедії» письменник проголошує, що сучасне французьке суспільство «грандіозне», що механізм його «величезний», що сучасна епоха «велична», чим і обґрунтовується необхідність творів, які відповідали б цим масштабам.
У «Людській комедїї» Бальзак надзвичайно повно й докладно відобразив конкретику життя французького суспільства першої половини ХІХ ст. І все ж таки поширений погляд на «Людську комедію» лише як на масштабну соціально-побутову фреску, а на її творця - як на знаменитого письменника-побутописця є однобічним. «“Етюди про звичаї”, перша частина, - зазначається в передмові, - це лише основа, повна образів, трагедій і комедій, над якою підніматимуться “Філософські етюди", призначення яких полягає вже не в змалюванні життєвих явищ, а в поясненні їхніх причин, їхніх рушійних сил».
«Етюди про звичаї»: дійсність і її інтерпретація
В «Етюдах про звичаї» — першому «ярусі» «Людської комедїї» - автор поставив за мету всебічно змалювати сучасне французьке суспільство. Тут дійсно не оминається жодна його верства, жодний прошарок. їхні побут і звичаї, заняття й пристрасті. Увага письменника прикута передусім до головного процесу змін, що відбувалися в країні, - до зміни дореволюційного порядку пореволюційним, витіснення аристократії буржуазією, яка спирається на силу грошей. Це всеосяжний конфлікт «Людської комедії», без з’ясування котрого годі збагнути глибинний зміст її окремих творів.
Спостерігаючи сучасність, Бальзак дійшов висновку, що створене революцією наприкінці XVIII ст. суспільство, яке проголосило особистий інтерес своїм базовим принципом, тим самим відкрило простір для виявлення таких негативних нахилів і пристрастей людської природи, як егоїзм, корисливість, жадоба насолод. Суспільство розпалося на атоми- індивідууми, які, прагнучи передусім особистої вигоди, перебувають у стані безупинної боротьби між собою. Суспільний організм роз’їдали індивідуалізм і корисливість, які виявлялися в пануванні «фінансового начала», грошей.
У «Людській комедії» автор послідовно, крок за кроком показує, як згубно діє ця сила на суспільні звичаї, мораль, політику, правосуддя, на різні сфери суспільного й приватного життя. Однак чи не з найбільшою експресією і драматизмом показує Бальзак її руйнівний вплив на родинні стосунки.
Nota bene. Проаналізувавши соціально-політичну ситуацію в країні й суспільну практику буржуазії, письменник доходить висновку, що буржуазія не є тим класом, якому можна довірити політичну владу й управління суспільством. На думку Бальзака, її енергійність і практицизм можуть приносити користь у царині економіки, але засадничі принципи її життєдіяльності, перенесені в соціополітичну сферу, перетворюються на руйнівні. У цій сфері необхідні такі якості, як безкорисливе служіння загальним інтересам, вірність «принципу честі», тобто якості, котрі видавалися письменникові несумісними з соціальною природою буржуазії, її «комерційною сутністю».
Заперечуючи верховенство буржуазії в суспільстві, Бальзак робить вибір на користь аристократії. Вочевидь, певну роль тут відіграли й аристократичні захоплення та претензії письменника, але не вони були головним чинником. Відверто ідеалізуючи аристократію і умоглядно протиставляючи її буржуазії, Бальзак хотів бачити в ній клас, що має необхідні досвід і якості для того, щоб стояти біля державного керма. Вікові традиції державної діяльності, моральний кодекс, блискуче виховання й висока культура - усе це робило аристократію в очах письменника верствою, найпридатнішою для управління країною. Йому хотілося вірити, що, на відміну від буржуазії, яка керується «принципом вигоди», аристократія є верствою, для якої визначальним є «принцип честі».
Аристократична утопія гостро суперечила реальній дійсності і прагненню Бальзака бути правдивим «істориком суспільства». Не відмовляючись від неї, письменник разом з тим залишався вірним настанові на достовірне відтворення суспільних реалій. Цілком очевидно, що в його творах процеси розкладу й деградації аристократії відображені надзвичайно виразно й переконливо, що, зрештою, перетворює «Людську комедію» на «безперервну елегію з приводу непоправного розкладу вищого суспільства» (Ф. Енгельс).
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
I рівень
1. Назвіть основні факти біографії О. де Бальзака.
2. Чим уславився цей письменник в історії літератури?
3. Назвіть найвідоміші твори Бальзака.
II рівень
1. Що пов’язувало О. де Бальзака з Україною?
2. Поясніть назву й розкрийте сутність задуму «Людської комедії».
3. Яку кількість творів охоплює «Людська комедія»?
III рівень
1. Схарактеризуйте особистість О. де Бальзака.
2. Як створювалася «Людська комедія»? Які чинники зумовили виникнення її задуму?
3. Опишіть структуру бальзаківської епопеї.
IV рівень
1. Схарактеризуйте суспільно-політичні погляди О. де Бальзака.
V чому полягала їхня утопічність?
2. Чим «Людська комедія» відрізняється від звичайної збірки романів, повістей і оповідань?
3. Які теми розробляв у своїй творчості О. де Бальзак?
ДОДАТКОВІ ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ ФІЛОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ
1. Розкрийте унікальність задуму «Людської комедії».
2. Чи відповідає дійсності визначення О. де Бальзака як побутописця? Аргументуйте свою відповідь.
3. Прочитайте й законспектуйте авторську передмову до «Людської комедії». Визначте найважливіші міркування письменника щодо змісту своєї епопеї.
4. Що надає підстави називати О. де Бальзака літописцем сучасного йому суспільства?
Теми рефератів:«Місце U функції “Етюдів про звичаї” в “Людській комедії”»; «Місце й функції «Філософських етюдів" у “Людській комедії”».