Шарль Бодлер стояв біля витоків французького модернізму. Сам поет вважав себе пізнім романтиком, а історія літератури визнала його предтечею модерністського світосприйняття і митцем, у творах якого відображені декадентські погляди й настрої кінця XIX ст.
4.1.1 Шарль Бодлер (1821-1867)
Шарль Бодлер
Шарль П’єр Бодлер народився 9 квітня 1821 року в Парижі. Його батько, Франсуа Бодлер, походив із селян, але в епоху Наполеона став сенатором.
Франсуа Бодлер був художником і з раннього дитинства прищеплював синові любов до мистецтва. Та коли хлопчикові було шість років, тато помер. У душі Шарля назавжди залишилося тепле почуття до батька, що майже межувало з поклонінням. Матір Бодлера знову вийшла заміж. Шарль безмежно любив матір, однак її нове заміжжя сприйняв як зраду.
Дитинство й юність Шарля Бодлера минули в самотності. Коли йому виповнилося 11 років, родина перебралася до Ліона. Шарля віддали в інтернат при ліонському Королівському коледжі.
Після повернення сім’ї до Парижа в 1836 році Бодлер продовжив освіту в Ліцеї Людовика Великого; він знову жив у пансіоні, суворий режим якого вітчим вважав необхідним для виховання непокірного пасинка. У 1837 році Бодлер написав свій перший вірш «Несумісність» («Incompatibilite»). У 1839-му його виключили з Ліцею, але того ж самого року він склав іспити на бакалавра.
Шарль Бодлер нарешті відчув себе вільним. Якийсь час він слухав лекції з права в Сорбонні, та вони його не дуже зацікавили. Бодлер відмовився продовжувати навчання і вирішив стати поетом. Юнак заприятелював із молодими літераторами.
Бодлер не уникав сумнівних знайомств, сам обрав богемний спосіб життя. Налякана поведінкою Шарля, родина вирішила відіслати його в далеку морську мандрівку до Індії. Шарль, який сприйняв подорож як покарання, витримав п’ять місяців на борту корабля і відмовився пливти далі. У вересні він перервав плавання і якийсь час жив на острові Маврикій в Індійському океані, а потім повернувся до Франції.
Сучасники розповідали, що Бальзак і Бодлер випадково наскочили один на одного під час прогулянки, і це комічне зіткнення, що викликало в обох сміх, послужило приводом до знайомства. Півгодини по тому вони вже прогулювалися набережною Сени й розмовляли про все, що спадало на думку.
Ліцей Людовика Великого
Подорож відобразилася в тематиці багатьох віршів поета. Покоління читачів слідом за ним вдихають екзотичні аромати, що сповнюють його вірші, й милуються не менш екзотичними острів'янками.
Денді (англ. dandy) — соціально-культурний тип XIX ст.: чоловік, який підкреслено стежить за естетикою зовнішнього вигляду й поведінки, вишуканістю мовлення. Дендизм — це своєрідна спроба людини перетворити своє життя на твір мистецтва.
Едуард Мане. Портрет Жанни Дюваль. 1862 р.
У лютому 1843 року Бодлер знову опинився в Парижі. По досягненню повноліття він отримав батьківський спадок і почав витрачати гроші швидко та безоглядно — на розваги, гулянки, на імідж денді.
З 1843 року Бодлер почав працювати в літературних журналах, передусім як автор оглядів і рецензій про культурне життя Парижа. Він познайомився з видатними письменниками Франції: крім Оноре де Бальзака, з Жераром де Нервалем, Теофілем Готьє, Віктором Гюґо та іншими. У цей час він написав також кілька віршів, які вніс пізніше до складу своєї збірки.
Хоча елегантна зовнішність і манери Шарля Бодлера справляли враження на жінок, та він не намагався завести серйозні стосунки. 1844 року він познайомився з 24-річною Жанною Дюваль, статисткою одного з маленьких паризьких театрів, мулаткою з карими очима й розкішним кучерявим волоссям. Його привабили екзотична зовнішність Жанни та зневага, з якою вона ставилася до чоловіків. Зв’язок Бодлера з Жанною Дюваль, яка не відзначалася ні особливою красою, ні розумом, ні талантом, тривав 20 років. Саме з цією жінкою пов’язана велика кількість віршів у збірці «Квіти зла».
Богемний спосіб життя, стосунки з Жанною і пристрасть до колекціонування живопису втягнули Бодлера у величезні витрати. За два роки він витратив майже половину успадкованих грошей. На вимогу рідних його було визнано людиною неблагонадійною, яка потребує опіки й нагляду. Бодлер гостро переживав таке приниження, навіть здійснив спробу самогубства.
У 1845 році відбувся літературний дебют Шарля Бодлера: у журналі «Художник» було опубліковано сонет «Дамі креолці», написаний ще в період його перебування на Маврикії. Також він заявив про себе як про тонкого знавця живопису, написавши есе про художній салон 1845 року. Відтоді Бодлер став одним з головних літературних і художніх критиків свого часу.
Бодлер вступив у «Товариство літераторів». А наступного року опублікував у «Бюлетені», який видавало «Товариство», свою першу поему в прозі «Фанфарло». Крім письменників, до кола знайомих і друзів Бодлера тепер входять видатні художники Делакруа, Курбе, Дом’є, Мане, відомий фотограф Надар і майбутній видавець його поетичних збірників Пуле-Малассі.
Любовний цикл до Аполлонії Сабатьє вважають найбільш піднесеним гімном коханню у французькій поезії XIX століття.
Під час Лютневої революції 1848 року Шарль Бодлер боровся на барикадах проти королівських військ. У дні державного перевороту Наполеона ІІІ (грудень 1851 р.) брав участь у вуличних боях.
Героїчний час революції минув, і Бодлер побачив у буржуазності гірший із можливих шляхів розвитку людства. Погляди митця на світ змінилися: якщо раніше він вважав, що добро і зло збалансовані в ньому, то тепер зло видалося йому всесильним. Інакшою бачив він і людину, у якій живуть два прагнення: одне спрямоване до Бога (духовність, внутрішнє самовдосконалення), друге — до сатани (тваринні інстинкти, насолода від власного падіння). Ось звідки розлад із дійсністю, протест, сарказм у його творах.
25 червня 1857 року видавець Пуле-Малас- сі випустив поетичну збірку Шарля Бодлера «Квіти зла» («Fleursdu Mal»), яка викликала гучний скандал. За рішенням влади тираж було арештовано. 21 серпня 1857 року «за образу суспільної моралі» Бодлера було засуджено трибуналом департаменту Сена до штрафу й до заборони шести найбільш «аморальних» поезій. Це позначилося не тільки на матеріальному становищі поета, на той час і без того скрутному, а й на художній цілісності книги.
Після суду поет продовжив роботу над книгою, додав нові поезії й розділи. 1861 року вийшло друге видання «Квітів зла», останнє за життя поета, до складу якого було включено тридцять п’ять нових віршів. Спроба здійснити третє видання «Квітів зла» наштовхнулася на відмову головних видавничих будинків Парижа.
Еміль Дерой. Шарль Бодлер. 1844 р.
Апполонія Сабатьє і Бодлер (читає). Фрагмент картини Густава Курбе «Майстерня художника». 1848 р.
Є у збірці «Квіти зла» цикл віршів, присвячений красуні Аполлонії Сабатьє, хазяйці найвідомішого в Парижі літературного салону. Бодлер надсилав їх в анонімних листах, не наважуючись освідчитися завжди оточеній залицяльниками Аполлонії. І тільки коли вийшла друком збірка, вона впізнала звернені до неї вірші.
Шарль Бодлер. 1855 р.
У 1850-ті роки Бодлер відкрив для себе Едгара По, талант якого вважав спорідненим за духом. Він перекладав вірші та прозу американського митця, написав два літературно-біографічні нариси.
Збірку поезій Шарля Бодлера «Квіти зла» було реабілітовано у Франції тільки 31 травня 1949 року: палата Касаційного суду скасувала вирок трибуналу департаменту Сена від 21 серпня 1857 року.
Останнє фото Бодлера. 1866 р.
Після 1862 року на повний голос «заговорила» давня хвороба — Бодлера мучив головний біль, жар, безсоння, але він не здавався.
У Бодлера стався серцевий напад, і 31 серпня 1867 року поет помер у Парижі на руках матері.
Поховали Шарля Бодлера на цвинтарі Монпарнас у Парижі. В останню путь його проводжала лише невелика група друзів (Поль Верлен, Теодор де Банвіль та ін.).
У 1868 році видавничий дім Леві, який придбав у Пуле-Малассі права на публікацію творів Бодлера, випустив третє видання «Квітів зла», доповнене останніми віршами Бодлера, та збірник статей про мистецтво «Естетичні цікавинки». 1869 року вийшла збірка літературних есе «Романтичне мистецтво» та збірка поезій у прозі «Паризький сплін». Пізніше було видано виконані Бодлером переклади творів Едгара По.
Творчість Шарля Бодлера — складне явище, вона належить до епохи пізнього романтизму та раннього модернізму. Його поезія справила істотний вплив на символістів Поля Верлена, Артюра Рембо, Стефана Малларме, модерніста Марселя Пруста та ін. Своїм учителем його називали Поль Елюар і Райнер Марія Рільке.
Україна і світ
Про Шарля Бодлера писали Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник.
Українською мовою твори Шарля Бодлера переклали Павло Грабовський, Михайло Драй- Хмара, Микола Зеров, Євген Маланюк, Дмитро Павличко, Іван Драч та багато інших.
Українські видання Шарля Бодлера:
Щурат В. Поезія XIX століття, Львів, 1903; «Зоря». [перекл. Павла Грабовського].
Шарль Бодлер, Поезії, переклад Дмитра Павличка та Михайла Москаленка, вид. «Дніпро», 1989 р.
Шарль Бодлер. Паризький сплін. Вальтер Беньямін. Есе. — Київ: Комубук, 2017 р.
НОВАТОРСТВО ШАРЛЯ БОДЛЕРА
ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
1. Визначте основні риси вдачі й творчості Шарля Бодлера.
2. Розкажіть, коли Шарль Бодлер увійшов у літературне життя Парижа.
3. Поміркуйте, чому більшість сучасників не сприйняли поетичну творчість Бодлера.
4. Пригадайте, творчість якого американського письменника популяризував Бодлер у Франції. Поясніть чому.
5. Проаналізуйте схему «Новаторство Шарля Бодлера». Оцініть, наскільки вона допомогла вам систематизувати матеріал.
6. Проаналізуйте, чому Бодлера називають предтечею модернізму.
4.1.2 Збірка «Квіти зла»
Літературну долю Шарля Бодлера визначила його єдина поетична збірка «Квіти зла». Книга, що містить лише двісті сторінок невеликого формату, стала перлиною світової лірики. Задум визрів у поета досить рано: у «Салоні 1846 року» автор згадав про намір випустити книгу віршів. А за два роки у пресі з’явилося повідомлення: Бодлер готує до друку збірку «Лімби», що означає «верхні кола пекла». Звичайно, це викликало асоціації з «Божественною комедією» Данте.
До Бодлера прийшла популярність. Це був безумовний успіх: у грудні 1856 року модний видавець Огюст Пуле-Малассі купив у автора права на видання «Квітів зла». Загалом за півроку книга вийшла у світ.
У перше видання збірки «Квіти зла» увійшло, крім віршованого вступу, 100 поезій, що відповідає числу пісень «Божественної комедії» Данте. Збірка «Квіти зла» — цілісний твір, у якому всі частини й окремі вірші органічно пов’язані. Вона має посвяту, вступ і складається з шести циклів: «Сплін та ідеал», «Паризькі картини», «Вино», «Квіти зла», «Бунт» і «Смерть». Усі вони об’єднані за проблемно-тематичним принципом.
Збірка «Квіти зла»
Збірка «Квіти зла», яку Шарль Бодлер писав упродовж усього життя, увібрала все найкраще з його поетичної спадщини. З цього погляду вона подібна до «Кобзаря» Тараса Шевченка або «Листя трави» Волта Вітмена.
Пеклом здавалося Бодлеру сучасне життя, пекельні муки відчували як ліричний герой твору, так і сам автор. Але таку назву — «Пекельні муки» — уже мала книга одного з його друзів Теодора Верона. Письменник Іполит Бабу підказав іншу — «Les Fleurs du Mal» («Квіти зла»). Ця назва сподобалася Бодлеру, до того ж слово «іє Ма!» має ще одне значення — біль. Назва виявилася напрочуд місткою і виразною, оскільки в ній сфокусовано не лише суперечності епохи, а й протиріччя натури самого поета.
У вступі перед читачем проходить ряд пороків — супутників сучасної авторові людини, які, наслідуючи старовинну традицію, поет уподібнює тваринам: мавпам, пантерам, псам тощо. І нарешті з’являється найстрашніше чудовисько — нудьга. Саме цей добре знайомий кожному читачеві звір терзає автора книги.
До першого розділу збірки — «Сплін та ідеал» — увійшла більшість найвідоміших віршів поета. Нудьга, названа на англійський манер Спліном, та Ідеал — два полюси сучасної дійсності. Жорстокий і смішний світ, який бачить ліричний герой, викликає відразу й Нудьгу, проте душа прагне Ідеалу.
Композиційну особливість збірки «Квіти зла» становить її двоплановість. Це стосується передусім основної частини «Сплін та ідеал», у якій утверджується божественна природа людини і ницість звичайного життя. Поет прагне злетіти вгору, його «трепетний дух» утікає від «земної хвороботворної гнилі», щоб піднятися в «осяйну даль», у «таємні сфери». Але йому важко втриматися на цій висоті.
Скажи, що сталося, моя ти музо вбога?
Ніч одійшла, але в твоїх страшних очах
Похмуро палахтить ненависть і тривога;
Там видива нічні відбив безумства жах.
«Хвора муза», переклад Дмитра Павличка
Від першої частини «Спліну та ідеалу» до заключної (вірші «Сплін», «Марево», «Жага небуття», «Алхімія страждання», «Годинник») чітко простежується нисхідна лінія, яка веде не від «спліну» до «ідеалу», а навпаки, від «ідеалу» до «спліну», від Бога — до сатани.
Цикл «Сплін та ідеал», як і в цілому вся збірка, — це лірична драма, де ідеалові протистоїть не сама дійсність, а «сплін» — хворобливий душевний стан, породжений цією дійсністю. Бодлеру вдалося заглянути в безодню людського відчаю й душевного мороку.
Ліричний герой Бодлера роздвоєний: він розривався між ідеалом духовної краси та красою зла («Хвора муза», «Ідеал», «Гімн красі»). Зло стало у Бодлера об’єктом художнього дослідження.
Якщо в циклі «Сплін та ідеал» чіткими були романтичні тенденції, що виявилися в змальованих поетом суперечностях між дійсністю та ідеалом і їхньому протиставленні, то у віршах циклу «Паризькі картини» відчутний реалізм. Тут центр ваги перемістився на зовнішній світ, і Бодлер створив зразки урбаністичної поезії.
Поет зумів побачити місто по-новому. Головним для нього був не зовнішній вигляд міста, а те, як воно впливає на сучасну людину, яких метаморфоз зазнає людська душа в напруженому ритмі міського життя. Місто приваблює і водночас відштовхує, живить загадковими соками й отруює ядучими випарами.
Бодлерівське добро — це не християнська любов, а всепоглинаюча жага злиття з вічним і нескінченним світом, жага, що має позаморальну природу.
Домінантами поетики збірки Бодлера «Квіти зла» стали контраст і символіка. Вірші у збірці мають здебільшого двопланову структуру, де на передньому плані — предмети, конкретні деталі, за якими приховані ідеї, абстракції, що перетворюють предметно-емпіричні образи на символи.
У своїй творчості Шарль Бодлер розробляв принципи нового модерністського мистецтва. На його думку, мистецтво стає прекрасним лише тоді, коли виражає почуття, пристрасті, мрію кожного. Прекрасним у мистецтві може бути будь-що, однак таїну Прекрасного ніхто ніколи не осягне. Поет вважав, що справжній витвір мистецтва має знайти своє продовження в душі читача, змусити його зазирнути в самого себе.
«Квіти зла» суттєво вплинули на розвиток сучасної поезії. Французькі послідовники Бодлера — Поль Верлен, Стефан Малларме, Артюр Рембо. Сильний вплив Бодлера можна виявити у творчості австрійського поета Райнера Марії Рільке.
ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
1. Розкрийте історію задуму та створення збірки «Квіти зла».
2. Поясніть символіку назви збірки «Квіти зла».
3. Поясніть, у чому виявляється особливість композиції збірки «Квіти зла».
4. Проаналізуйте, чому Бодлера прийнято вважати предтечею модернізму.
5. Визначте особливості поетики Шарля Бодлера.
6. Запропонуйте власний варіант обкладинки до збірки Бодлера «Квіти зла».
7. Сформулюйте, у чому розкривається новаторство поета.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ
Об’єднайтеся в пари й підготуйте повідомлення з презентацією на теми: Художники-імпресіоністи.
Філософи-модерністи.
«Квіти зла» Бодлера в масовій культурі.
ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ
1. Перегляньте одне з навчальних відео про Шарля Бодлера. Прокоментуйте, чим воно вам допомогло зрозуміти його творчий здобуток.
2. Перегляньте буктрейлер-презентацію збірки «Квіти зла» Шарля Бодлера. Поясніть, чи зацікавила вона вас творами поета. Розробіть рекомендації для підготовки продуктивнішого буктрейлера.
3. Напишіть есе за поезією Шарля Бодлера на тему: «Конфлікт «ідеалу» та «дійсності» в поезії Шарля Бодлера» та розмістіть у соціальних мережах.
4.1.3 «Альбатрос»
ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ
Уперше вірш «Альбатрос» був опублікований у 1859 році без другої строфи. Поет написав його під час поїздки на острів Маврикій у 1841 — 1842 році. Перебуваючи кілька місяців на кораблі під наглядом капітана і спостерігаючи за птахами, Бодлер роздумував над власною долею.
У перших рядках вірша розповідається, як матроси задля розваги ловлять величних альбатросів. Альбатрос — володар морських просторів, що супроводжує кораблі,— на палубі, у юрбі матросів має безпорадний вигляд.
Тема вірша — місце поета і його призначення у світі. Він — поет — як альбатрос зі своїми велетенськими крилами смішний у буржуазному натовпі, але все одно залишається поетом, хоча це майже неможливо в цьому світі.
Композиційна єдність досягається за допомогою центрального образу — альбатроса. Алегоричний образ альбатроса — символ поета, політ альбатроса — символ нестримного польоту фантазії митця, небо, висота і блакить символізують піднесені прагнення поета. Море — символізує життя; корабель, човен — людську долю; грім, гроза, блискавка — життєві негаразди.
Риси модернізму в поезії: наявність образів-символів, кольорова символіка, непомітний перехід символу в настрій, настрою — в думку, думки — у почуття.
Композиція вірша побудована на антитезах: земне і небесне, вільний простір неба і палуба корабля, високе й нице, альбатрос і матроси, поет і натовп.
ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ
Якщо маєте змогу, ознайомтеся з оригіналом поезії. Прочитайте переклад вірша. Поясніть, чи вдалося перекладачеві відтворити настрій оригіналу.
L’ALBATROS
Souvevent, pours’amuser, les hommes d’eguipage
Prennent des albatros, vaster oiseaux des mers,
Qui suivent, indolents compagnons de voyage,
Le navire glissant sur les goffres amers.
A pine les ont-ils deposes sur les planches,
Que ces rois de l’azur, maladroits et honteux,
Laissent piteusement leurs grandes ailes blanches
Comme des avirons trainer a cote d’eux.
Ce voyageur aile, comme il est gauche et veule!
Lui, naguere si beau, gu’il est comigue et laid!
L’un agace son rec avec un brule-gueule,
L’autre mime, en boitant, l’infirme gui volait!
Le Poete est semblable au prince des nuees
Qui hante la tempete et se rit de l’archer;
Exile sur le sol au milieu des huees,
Ses ailes de geant l’empechent de marcher.
Альбатрос
Синів височини, сріблястих альбатросів,
Що над безкраєм хвиль проводять корабель,
Буває, для забав впіймає гурт матросів
Розважити нудьгу серед морських пустель.
Та лиш поставлять їх на палубі, — ці птиці,
Володарі висот, в ту мить стають без сил:
Незграбно шкутильгать почнуть вони і биться,
Обтяжені з боків кінцями зайвих крил.
Крилаті королі! Які ж ви тут комічні!
Могутні в синяві — каліки ви тепер.
Он з люльки одному пускають дим у вічі,
Он дражнять другого, що зовсім вже завмер...
Поете! Ти також є князем висоти,
І тільки угорі — ти і краса, і сила,
Та на землі, в житті, ходить не вмієш ти,
Бо перешкодою — твої великі крила.
Переклад Євгена Маланюка
ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
1. Простежте, якими художніми засобами зображені в поезії «Альбатрос» матроси й альбатрос у небі та на палубі.
2. Проаналізуйте, який прийом використовує автор при зображенні матросів та альбатроса.
3. Поміркуйте, у чому полягає особливість композиції «Альбатроса». Завдяки чому досягається композиційна єдність вірша?
4. Поясніть, який художній прийом використовує автор для змалювання образу альбатроса.
5. Визначте тему вірша «Альбатрос». Яким, на думку автора, має бути поет?
6. Розкрийте, які образи вірша є символічними. Дайте їм тлумачення.
7. Протежте, які кольори і з якою метою використовує автор у вірші.
8. Знайдіть риси модернізму у вірші Шарля Бодлера «Альбатрос».
ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ
1. Об’єднайтеся у групи й доберіть музику, яка передає настрій вірша Бодлера «Альбатрос».
2. Об’єднайтеся в пари й запропонуйте ілюстрації до вірша.
ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ
Прослухайте вірш Бодлера «Альбатрос» французькою мовою, а також в українському перекладі. Чи вдалося перекладачам передати мелодику твору?
4.1.4 «Відповідності»
ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ
Вірш «Відповідності», імовірно, було написано в 1855 році; у всіх виданнях збірки «Квіти зла» він є четвертим у циклі.
У центрі вірша тема таємничих відповідностей видимої природи і невидимих сутностей. Людина живе у храмі природи. І, оскільки природа — це храм, то її барви й кольори, усі аромати й тони — лише різні коди однієї мови, якими вона себе проявляє.
Цей твір став чимось на зразок маніфеста символізму. У ньому йдеться про те, що чуттєві речі є символами прихованої реальності, і тому можуть існувати відповідності між її вираженням у запахах, кольорах і звуках. У поезії багато таємничого, інтуїтивного, підсвідомого.
Поет закликає читачів долучитися до загадкової і непізнаної таємниці буття, відчути цілісність та єдність усього сущого. Кожен читач по-своєму може трактувати символи поезії, адже вони завжди багатозначні.
ВИСОКА ПОЛИЧКА
Російський поет-символіст Валерій Брюсов писав: «Два вірші Бодлера визначають межі його поезії, а можливо, й поезії взагалі: «Краса» та «Відповідності». В одному з них поет схиляється перед Красою світу, а в другому — перед його Таїною. Людство з давніх-давен знає ці два напрями, ці два ідеали. Античний світ схилявся перед Красою, світ християнський — перед Таїною. Боротьба цих двох ідеалів і становить усю історію людства».
Моріс Дені. Пейзаж із зеленими деревами. 1893 р.
ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ
Відповідності
Природа — храм живий, де зронюють колони
Бентежні стогони і неясні слова.
Там символів ліси густі, немов трава,
Крізь них людина йде і в них людина тоне.
Всі барви й кольори, всі аромати й тони
Зливаються в могуть єдиного єства.
Їх зрівноважують співмірність і права,
Взаємного зв’язку невидимі закони.
Є свіжі запахи, немов дітей тіла,
Є ніжні, як гобой, звитяжні, молодечі,
Розпусні, щедрі, злі, липучі, як смола,
Як ладан і бензой, як амбра й мушмула,
Що опановують усі безмежні речі;
В них — захват розуму, в них відчуттям — хвала.
Переклад Дмитра Павличка
ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
1. Спробуйте визначити тему вірша.
2. Розкрийте, якою в цьому вірші є позиція автора.
3. Простежте, якою у вірші постає природа.
4. Поясніть, у чому полягає особливість зображення світу в поезії.
5. Визначте жанр поезії «Відповідності».
6. Сформулюйте, як ви розумієте назву вірша.
7. Розгляньте ілюстрацію до вірша. Чи передає вона настрій поезії? Відповідь обґрунтуйте.
ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ
1. Доберіть музичний супровід до поезії.
2. Прослухайте вірш «Відповідності» французькою мовою, потім — в українському перекладі. Чи вдалося зберегти в перекладі настрій і мелодику твору?
4.1.5 «Вечорова гармонія»
ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ
У вірші «Вечорова гармонія» відчувається якась недомовленість, незавершеність. Перед нами яскравий приклад сугестивної лірики.
Сугестія — навіювання, спонтанний вияв емоцій. Сугестивна лірика — ліричні твори, побудовані на асоціаціях та інтонаційних відтінках, звернені до емоційної сфери читача. Предметом зображення в сугестивній ліриці є духовний стан, внутрішні конфлікти морально-психологічного характеру.
Поезія «Вечорова гармонія» має глибокий підтекст. Вірш демонструє тезу поета про те, що справжнє мистецтво має бути незавершеним, таємничим.
Неповторний сюжет «Вечорової гармонії» автор створює, передаючи читачеві стан душі ліричного героя. Уривки думки й почуття супроводжуються тут звуками скрипки і відлунням дзвонів, що надає поезії драматизму.
Вечір викликає у ліричного героя різні почуття та асоціації. Глибоке враження на нього справляють захід сонця, нічна тиша, буяння трав і дерев. Відчуття гармонії створюється за допомогою поєднання звуків та ароматів, почуттів і вражень. Це мелодія серця ліричного героя — меланхолійна, тобто сумна, дещо піднесена, але трагічна. Вірш про невимовну тугу, прагнення гармонії, недосяжність ідеалу, про життя і смерть. Кривавий захід сонця набуває тут символічного значення, він уособлює втрати, що завжди супроводжують життя людини. Проте в останньому рядку звучить світла нота: згадка про кохану. Згадка про церковну чашу — потир — надає високому почуттю кохання ознак святості.
Мелодійність вірша забезпечується повторами, прийомами асонансу та алітерації. Урочистого звучання поезії надає християнська лексика, яку використовує поет.
ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ
Вечорова гармонія
Вечірній час прийшов. На кожній стебелині
вже квіти куряться, немов кадильний дим;
і звуки, й пахощі в повітрі голубім;
меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні.
Вже квіти куряться, немов кадильний дим;
ридає скрипка десь, як серце в самотині;
меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні;
сумна краса небес в спокої віковім.
Ридає скрипка десь, як серце в самотині,
зненавидівши те, що чорним звуть нічим;
сумна краса небес в спокої віковім,
пірнуло сонце в кров, що застигає в сині...
Зненавидівши те, що чорним звуть нічим,
шукає серце втіх в минулій світлій днині.
Пірнуло сонце в кров, що застигає в сині,
а слід горить в мені потиром золотим.
Переклад Михайла Драй-Хмари
ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
1. Розкрийте, які почуття викликає в ліричного героя вечір.
2. Прослідкуйте за особливостями мелодики вірша. Як у творі досягається відчуття гармонії?
3. Поміркуйте, яку роль відіграє образ меланхолійного вальсу.
4. Спробуйте сформулювати тему вірша.
5. Поясніть, яке значення має захід сонця, змальований у кінці вірша.
6. Розгляньте, який прийом використовує автор у фіналі твору.
7. Запропонуйте власну ілюстрацію до вірша.
8. Простежте, якими художніми засобами створює поет настрій вірша.
ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ
Доберіть до поезії музичний супровід.
Діалог мистецтв
Бодлер як художній критик залишив значні судження про живопис і художників, про музику та композиторів, обґрунтував у своїй естетиці й у поезії принцип відповідності (correspondances) між видами мистецтва (див. сонет «Відповідності»).
Він був тонким знавцем музики. Бодлер першим у Франції відкрив талант Ріхарда Вагнера, написавши видатне есе «Ріхард Вагнер і «Тангейзер» у Парижі» (1861). У творчості Бодлера є згадки про його музичні смаки: крім Вагнера, це Вебер, Бетховен, Ліст. У Брюсселі уже важкохворий Бодлер часто просив зіграти для нього увертюру до «Тангейзера».
На вірші Бодлера писали музику Клод Дебюссі, Венсан д’Енді, Густав Шарпантьє, Ернест Шоссон, Анрі Дюпарк, Альфредо Казелла, Фрейташ Бранку, Войчех Плохарський (альбом «Cyfry»), Арне Меллнесс, Кай- хосров Сорабджі, Олив’є Грейф, Серж Генсбур, Юрій Алексєєв, Давид Тухманов, Діаманда Галас, Лоран Бутонна, Мілен Фармер, Костянтин Кінчев та багато інших композиторів.
Поетом туги, світової скорботи, вічного спліну, нудьги й меланхолії називали Шарля Бодлера. Вважають, що через розлад Бодлера зі своїм часом у Європі почався крах релігійних і моральних, а також багатовікових художніх засад. Відлякуючі крайнощі у творчості поета походять від несамовитої жаги ідеального — і в житті, і в мистецтві.