Зарубіжна література (рівень стандарту). Підручник. 10 клас. Н. М. Кадоб’янська

Відродження В Англії, Шекспір. «Гамлет»

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

1. Поміркуйте, чому Ренесанс в Англії настав пізніше, ніж в Італії.

2. Визначте, чим відрізняється Ренесанс в Англії від Відродження в Італії. Обґрунтуйте свою відповідь.

3. Пригадайте, що вам відомо про величного представника Ренесансу в Англії — Вільяма Шекспіра.

1.3.1 Ренесанс в Англії

Англійське Відродження — короткий, проте могутній злет творчих сил. Це вершина й одночасно трагічний фінал доби європейського Ренесансу, який проголошував людину вільною й повноправною, а залишив її з гірким усвідомленням неможливості втілити в життя гуманістичну мрію про щастя та благоденство на землі.

В Англії епоха Відродження настала майже на два століття пізніше, ніж в Італії, — кінець XVI - початок XVII століть.

Мистецтво англійської поезії та драматургії епохи Відродження сягнуло висот за часів королеви Єлизавети І з династії Тюдорів, яку вважають матір’ю англійської нації.

Літераторів, які прикрасили своєю творчістю цей довгий вік, називали єлизаветинцями. Після смерті королеви трон перейшов до іншої династії — Стюартів. Підтримувана Стюартами ідеологія перешкоджала вільному розвитку мистецтва, що означало кінець англійського Ренесансу.

Література Англії доби Ренесансу

Найпопулярнішою темою мистецьких творів Англії, завдяки загальному інтересу ренесансного світогляду до національної історії, стала історія країни. Мандрівні трупи й театри широко коментували та представляли на сценах події війни Білої і Червоної троянд, Столітньої війни, епізоди з життя англійських королів. Так формувалася національна свідомість англійців, закладалися основи англійської національної літератури, у розвитку якої Вільям Шекспір відіграв провідну роль. Розкриті у його творах теми громадянського миру, образ вольового, справедливого і гуманного монарха назавжди вписали його в історію англійського Ренесансу. Шекспір створив надзвичайно точну і глибоку хроніку англійського життя свого часу.

У кожному творі Шекспіра і комедія, і драма, і тонка психологія. Прославившись спочатку як творець поем, він через драму пройшов шлях до створення історичних полотен. Маленьке містечко, у якому народився драматург, нині відоме на весь світ.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

1. Об’єднайтеся в пари і складіть «Банк ідей» щодо теми «Вільям Шекспір» (див. с. 4).

2. Визначте, які твори англійського митця ви хотіли б у парі презентувати для інших учнів класу. Сформулюйте свою пропозицію і винесіть її на обговорення в класі.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

Об’єднайтеся в пари і перегляньте в мережі Інтернет один із фільмів про Єлизавету І.

Сформулюйте своє враження про її часи і складіть його у формі твітер-повідомлення для соціальних мереж.

1.3.2 Вільям Шекспір (1564-1616)

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

1. Пригадайте, чим запам’яталася вам творчість Шекспіра.

2. Поміркуйте, чи згодні ви з тими, хто вважає Шекспіра видатним драматургом. Поясніть свою позицію.

3. Подискутуйте, у чому полягають художні особливості трагедій Шекспіра.

Вільям  Шекспір приголомшив своєю творчістю всю Європу. Його твори, написані майже чотири століття тому, вважаються вершиною художньої культури доби Відродження та дотепер хвилюють читачів і глядачів глибиною почуттів і багатством думки. Найкращі театри світу вважають для себе за велику честь ставити шекспірівські п’єси, а найвидатніші актори — грати в них. Твори Шекспіра перевидають, перекладають, ілюструють, екранізують, на них пишуть музику. Про видатного англійського поета і драматурга пишуть книги, знімають фільми, йому ставлять пам’ятники.

Твітер-повідомлення — це короткий текст (твіт), який доповнюється зображеннями, звуком і відео- фрагментами.

Вільям Шекспір

Будинок-музеи Шекспіра в Стретфорді-на-Ейвоні

1.3.3 Творча спадщина Шекспіра

У сучасній науці прийнято поділяти творчість Шекспіра на три періоди.

У перший період творчості Шекспір написав сонети і поеми, кращі комедії («Приборкання норовливої», «Сон літньої ночі», «Венеційський купець», «Віндзорські жартівниці», «Багато галасу з нічого», «Дванадцята ніч»), дев’ять із десяти «хронік» («Річард ІІІ», «Генріх IV» та ін.), трагедії «Ромео і Джульєтта» та «Юлій Цезар».

У другий період творчості — чотири «великі трагедії»: «Гамлет», «Отелло», «Король Лір», «Макбет», «античні драми» («Антоній і Клеопатра» та ін.). Саме ці твори прославили Великого Барда (так часто називають Шекспіра шанувальники його творчості).

У третій період — три трагікомедії («Буря» та ін.).

Здобутки драматургії Вільяма Шекспіра

Всесвітню славу принесли Шекспіру його драматичні твори: історичні хроніки, трагедії й комедії. Тут він сягнув такої висоти, що його твори й сьогодні, як і мистецтво стародавніх греків, хвилюють нас і багато в чому є взірцем.

Як найвидатнішого драматурга світу Шекспіра прославили так звані «великі трагедії»: «Ромео і Джульєтта», «Гамлет», «Отелло», «Король Лір» і «Макбет».

Трагедія Шекспіра «Гамлет» — номер 49 у Рейтингу 100 найкращих книжок усіх часів за версією журналу «Ньюсвік».

1.3.4 Трагедія «Гамлет»

Для трагедії «Гамлет» Шекспір використав давній сюжет: узурпатор убиває шляхетного правителя й захоплює владу над країною, а син убитого має відновити справедливість, покаравши убивцю батька. Якщо спадкоємець загиблого короля впорається з цим завданням, нагородою йому стануть трон батька і гучна слава «діянь гідних».

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Шекспір спирався на легенду про Амлета, записану літописцем ХІІІ ст. Саксоном Граматиком. У легенді розповідається про те, як король Ютландії (півострови в Данії) загинув від руки рідного брата. Убивця захопив його престол і одружився з удовою.

Син убитого, принц Амлет, задумав помститися вбивці батька, але до певного часу прикидався божевільним, щоб не викликати зайвих підозр. Король-узурпатор і його прибічники спробували згубити Амлета, але їм це не вдалося. Врешті-решт Амлет переміг усіх своїх ворогів, став королем (події, описані в цьому переказі, швидше за все належать до IX ст.).

Дія трагедії Шекспіра стосується набагато пізніших часів, ніж стародавня легенда. Суперечність між християнським ученням і земними реаліями — це той новий смисл, яким наповнив драматург свій твір, у якому йдеться про моральний обов’язок і справедливість, про помсту й милосердя, про високі почуття одних і ниці вчинки інших, про визначеність людської долі, про складний вибір, що його доводиться робити в житті.

Шекспірів Гамлет — християнин, а Христос учив прощати ворогів своїх. Так у чому ж полягає його обов’язок: у прощенні вбивці свого батька або в помсті? Це і є головний конфлікт трагедії.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Починається трагедія з того, що поруч із королівським палацом данських монархів — Ельсинором солдати кілька разів бачили привида, дивно схожого на нещодавно загиблого короля.

Новина доходить до принца Гамлета, і він вирішує побачити, що відбувається, на власні очі.

Після зустрічі з Привидом Гамлет сповнений сум’яття: він почув, що брат покійного короля, нинішній король Клавдій і чоловік його матері, отруїв його батька. Привид наказує синові помститися за нього.

Пам'ятники Гамлету й Офелії в Гельсингьорі. Данське містечко Гельсингьор — це і є Ельсинор із «Гамлета» Шекспіра

Педро Амеріку. Видіння Гамлета. 1893 р.

Джон Вотерхаус. Офелія. 1889 р.

Бенджамін Вест. Офелія і Лаерт. 1792 р.

Трагедія Гамлета — це трагедія пізнання людиною зла. До часу існування героя було безтурботним. Принц жив у королівській сім’ї, зігрітий любов’ю батьків. Він сам покохав, і чарівна дівчина відповіла йому взаємністю. У нього були вірні друзі. Він захоплювався науками, любив театр, писав вірші. Попереду на нього чекало велике майбутнє — стати королем і правити своїм народом. Та раптово все почало руйнуватися. У розквіті сил помер батько. Не встиг Гамлет пережити це горе, як другий удар спіткав його: мати за два місяці по смерті батька вийшла заміж за батькового брата. Принц дізнався, що новий король, чоловік його матері, пішов на злочин заради трону й жінки — убив його батька-короля.

Біди, що спіткали Гамлета, примусили його по-новому подивитися на те, що відбувається навколо. Світ, який він побачив, вжахнув принца. Його душу ятрять важкі питання: чи варте чогось людське життя? Що таке смерть? Чи можна комусь вірити? Чи існують дружба й любов? Як бути щасливим у світі, де панують брехня та зрада? Як відповідати на зло?

Поза сумнівом, убивця має бути покараний: також безсумнівно, що покарання злочинця є обов’язком сина і спадкоємця престолу.

Та чи є у Гамлета можливість покарати вбивцю батька законним шляхом? Клавдій — король, носій влади і гарант справедливості в країні. До якого суду може звернутися син убитого короля? Сама доля штовхає Гамлета на шлях помсти, неприйнятної для християнина. Філософське питання вибору й свободи волі пронизує всю трагедію.

У Гамлета дуже важко на душі, рідна земля йому здається «пустельним місцем», а повітря — «каламутним і чумним скупченням парів» (тут і далі переклад Леоніда Гребінки).

У своєму знаменитому монолозі «Бути чи не бути?» Гамлет перелічує біди тогочасного суспільства: «властей сваволю», «тяганину суду», «гніт можновладця, гордія зневаги». А найгірша, на погляд Гамлета, його рідна країна, де він народився й живе. Він називає Данію «тюрмою з безліччю затворів, темниць і підземель». Данське королівство постає в трагедії як символ недосконалості світу й людей.

У трагедії Шекспіра ми відчуваємо дію фатуму. Гамлет приречений, як і всі, кого він любить або ненавидить. Він зовсім не хотів убивати По- лонія, батька Офелії. Ще менше Гамлет хотів заподіяти зло самій Офелії, проте мимовільне вбивство Полонія стало причиною безумства, а потім і смерті дівчини.

Величний і трагічний фінал «Гамлета» Шекспіра можна трактувати як тріумф справедливості. Випадково випила отруєного вина королева, винна в тому, що несвідомо зв’язала життя з убивцею. Помирає від удару рапіри Гамлета Лаерт, який отруїв рапіру для поєдинку. Гамлет нарешті розраховується з підступним королем Клавдієм за смерть батька. Проте й сам Гамлет гине. Можливо, його наздоганяє кара за ненавмисне вбивство Полонія та загибель Офелії? Сповнена глибоких філософських і моральних проблем, трагедія порушує складні питання, проте не дає однозначних відповідей.

Давно було помічено різноманітну тональність трагедій Шекспіра, суміш трагічного з комічним. Зазвичай у його творах носіями комічного є персонажі низького звання і блазні. У «Гамлеті» немає такого блазня. Щоправда, тут є комічні фігури: могильників на початку твору, Озріка і другого дворянина на початку п’ятої дії. Іноді комічний і Полоній. У «Гамлеті» Шекспір будує дію так, щоб трагічна напруга змінялася сценами спокійними й глузливими. Те, що серйозне межує зі смішним, трагічне — з комічним, піднесене — з повсякденним, створює враження справжньої життєвості твору.

1.3.5 Образ Гамлета

Гамлет — один із найцікавіших і найскладніших образів світової літератури — єй одним із найулюбленіших її героїв. Навіть більше — завдяки Шекспірові Гамлет сприймається не як персонаж старовинної трагедії, а як жива людина, добре знайома численним читачам і глядачам. Та насправді зрозуміти цього близького багатьом героя не так просто. У ньому, як і в усій п’єсі, є немало прихованого, загадкового, незрозумілого. Недаремно так по-різному його сприймають: для одних Гамлет — людина слабкодуха, яка весь час поринає в сумніви, вагається замість того, щоб діяти; для інших — втілення мужності й шляхетності, борець за добро і честь. Причина цього — одвічна для людини ситуація вибору, у якій герой Шекспіра перебуває упродовж усієї сценічної дії.

Нерішучість героя спантеличує багатьох.

До чого ставити нерозв’язні питання, якщо під рукою є шпага? Та людина не знає, звідки приходять видіння, ким вони послані: світлими або темними силами. Раптом за тінню батька ховається якийсь морок, що хоче викрасти душу?

Сава Бродський. Ілюстрація до трагедії «Гамлет». 1980 р.

Питання, які мучать принца, занадто складні, майже за межею розуміння людини, тож оточення схильне бачити в героєві божевільного. Гамлет радо погоджується на цю роль, оскільки говорити правду — це привілей юродивих і філософів.

Якби Гамлет переслідував особисті цілі, він розправився б із Клавдієм і повернув собі престол. Але він мислитель і гуманіст, стурбований загальним благом, і відчуває себе відповідальним за всіх. Це завдання непосильне навіть для наймогутнішої людини, і тому Гамлет відступає перед ним, занурюючись у роздуми і глибину свого відчаю.

Та під машкарою скептицизму й песимізму данського принца ховається чуйне гаряче серце. Як засвідчує його ставлення до Гораціо, Гамлет здатний до вірної дружби; він по-справжньому любив Офелію, і розпач, з яким він кидається на її труну, глибоко щирий; у його ставленні до матері відчутні риси зворушливої синової ніжності; він делікатний з Лаертом, у якого щиро просить вибачення; останні слова його — вітання Фортінбрасу, якому він заповідає престол заради блага своєї батьківщини. Піклуючись про своє добре ім’я, Гамлет перед смертю доручає Гораціо повідати всім правду про нього.

Саме завдяки цьому, висловлюючи виняткової глибини думки, Гамлет постає у трагедії не філософським символом, не гаслом ідей самого Шекспіра або його епохи, а конкретною особою, слова якої, виражаючи її особисті переживання, набувають через це особливої переконливості.

Шекспірівський Гамлет уособлює вічний пошук істини, він намагається осмислити світ і себе у світі. Це перший такого типу герой у світовій літературі.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Якщо маєте змогу, прочитайте монолог Гамлета в оригіналі. Прочитайте переклад, здійснений Григорієм Кочуром.

* * *

To be, or not to be, that is the question:

Whether ‘tis nobler in the mind to suffer

The slings and arrows of outrageous fortune,

Or to take arms against a sea of troubles,

And by opposing, end them? To die: to sleep;

No more; and by a sleep to say we end

The heart-ache and the thousand natural shocks

That flesh is heir to, ’tis a consummation

Devoutly to be wish’d. To die, to sleep;

To sleep: perchance to dream: ay, there’s the rub;

For in that sleep of death what dreams may come

When we have shuffled off this mortal coil,

Must give us pause: there’s the respect

That makes calamity of so long life;

For who would bear the whips and scorns of time,

The oppressor’s wrong, the proud man’s contumely,

The pangs of despised love, the law’s delay,

The insolence of office and the spurns

That patient merit of the unworthy takes,

When he himself might his quietus make

With a bare bodkin? who would fardels bear,

To grunt and sweat under a weary life,

But that the dread of something after death,

The undiscover’d country from whose bourn

No traveller returns, puzzles the will

And makes us rather bear those ills we have

Than fly to others that we know not of?

Thus conscience does make cowards of us all;

And thus the native hue of resolution

Is sicklied o’er with the pale cast of thought,

And enterprises of great pith and moment

With this regard their currents turn awry,

And lose the name of action. — Soft you now!

The fair Ophelia! Nymph, in thy orisons

Be all my sins remember’d.

* * *

Бути чи не бути — ось питання.

В чім більше гідності: терпіти мовчки

Важкі удари навісної долі

Чи стати збройно проти моря мук

І край покласти їм борнею?

Вмерти — заснуть, не більш.

І знати, що скінчиться

Сердечний біль і тисячі турбот,

Які судились тілу. Цей кінець

Жаданий був би кожному. Померти —

Заснути. Може, й бачити сновиддя?

У цьому й перепона. Що приснитись

Нам може у смертельнім сні, коли

Вантаж земної суєти ми скинем?

Оце єдине спонукає зносить

Усі нещастя довгого життя;

Інакше — хто ж би стерпів глум часу,

Ярмо гнобителів, пиху зухвальців,

Зневажену любов, суди неправі,

Нахабство влади, причіпки й знущання,

Що гідний зазнає від недостойних, —

Хто б це терпів, коли удар кинджала

Усе кінчає? Хто б це став потіти,

Вгинаючись під тягарем життєвим,

Якби не страх перед незнаним чимось

У тій незвіданій країні, звідки

Ще не вертався жоден подорожній?

Миритись легше нам з відомим лихом,

Аніж до невідомого спішити;

Так роздум робить боягузів з нас,

Рішучості природжений рум’янець

Блідою барвою вкриває думка,

І збочує величний намір кожен,

Імення вчинку тратячи. Та досить!

Офеліє! В своїй молитві, німфо,

Згадай мої гріхи.

Переклад Григорія Кочура

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Розкажіть про сюжет трагедії «Гамлет». Чи є він оригінальним у світовій літературі, чи має певну літературну історію?

2. Порівняйте, чим п’єса «Гамлет» Шекспіра схожа на давньогрецьку трагедію.

3. Пригадайте, яка сцена в трагедії справила на вас найбільше враження. Чому?

4. Проаналізуйте, хто і з яких причин загинув у трагедії Шекспіра «Гамлет». На вашу думку, загибель героїв випадкова чи закономірна?

5. Схарактеризуйте образ Гамлета в різних діях трагедії: до зустрічі із Привидом; після вистави мандрівних акторів; після смерті Офелії. Як показано розвиток характеру героя у монологах і діалогах?

6. Перечитайте монолог Гамлета на початку дії ІІІ, сцена 1. Чи схожий цей Гамлет на Гамлета з І дії? Доберіть аргументи й підготуйтеся до дискусії.

7. Обміркуйте, яку роль у трагедії відіграють випадковості.

8. Перечитайте монолог Гамлета «Бути чи не бути». З’ясуйте роль цього епізоду в п’єсі.

9. Назвіть основні риси трагедії «Гамлет». Проілюструйте їх прикладами з тексту.

10. Знайдіть у тексті трагедії вислови, які стали крилатими. Поясніть, як ви їх розумієте.

11. Розгляньте ілюстрації до «Гамлета» Шекспіра. Чи такими ви собі уявляли героїв трагедії? Складіть словесні портрети дійових осіб «Гамлета».

12. Поміркуйте, чому трагедія «Гамлет» змушує читачів і глядачів чотири століття поспіль співчувати данському принцу.

13. Вивчіть напам’ять монолог Гамлета.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

1. Об’єднайтеся в пари й розкрийте багатогранність шекспірівських характерів у творі (по одному персонажу кожній парі). Відповідь проілюструйте цитатами з тексту.

2. Об’єднайтеся у групи й підготуйте повідомлення з презентацією: Історія створення трагедії Гамлет.

Фільмографія трагедії Шекспіра «Гамлет».

Ілюстратори трагедії «Гамлет».

«Гамлет» Шекспіра і музика.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

Знайдіть в Інтернеті й прослухайте монолог Гамлета «Бути чи не бути» To be or not to be») у виконанні головних героїв різних екранізацій трагедії. Який артист справив на вас найбільше враження? Відповідь обґрунтуйте.

ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ ТРАГЕДІЇ ВІЛЬЯМА ШЕКСПІРА «ГАМЛЕТ»

Як із образом Дон Кіхота Сервантеса пов'язують поняття «донкіхотства», так із образом Гамлета — поняття «гамлетизму».

1.3.6 Гамлет — вічний образ світової літератури

Ви вже знаєте, що літературні персонажі, які за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів і відображеної в них епохи, називають «вічними образами». «Вічні образи» стають певними знаками культури й отримують нове життя в мистецтві різних країн та епох.

Гамлет — перший герой світової літератури, який замислився над пережитою трагедією. Роздумуючи над необхідністю вчинку (помсти за батька), він водночас зважує його наслідки.

Геніальність Шекспіра в тому, що в героєві своєї трагедії він розпізнав і зобразив те, що тільки зароджувалося в його часи і продовжує жити у віках.

1.3.7 Сприйняття та інтерпретації трагедії «Гамлет» у наступні епохи

«Гамлет» — найважча для тлумачення з усіх трагедій Шекспіра внаслідок надзвичайної складності її задуму. Жоден твір світової літератури не викликав такої кількості суперечливих пояснень. Гамлет присягається віддати все життя справі помсти за батька — і замість цього впродовж чотирьох дій роздумує, докоряє собі й іншим, філософствує, не роблячи нічого рішучого доти, доки в кінці п’ятої дії вбиває, нарешті, лиходія суто імпульсивно, коли дізнається, що той отруїв його самого. Що ж є причиною такої пасивності данського принца? Іноді її вбачають у природній м’якості Гамлета, у його надмірному «інтелектуалізмі», що гальмує здатність до дії, у його християнській схильності до прощення. Ці пояснення суперечать вказівкам, що знаходимо в тексті трагедії. Гамлет за вдачею своєю зовсім не безвольний і не пасивний: він сміливо кидається вслід за привидом батька, думаючи, що це Клавдій; без вагань убиває Полонія, який сховався за килимом; виявляє надзвичайну винахідливість і мужність під час плавання до Англії. Річ не стільки в натурі Гамлета, скільки в тому особливому становищі, у якому він опинився. Особистість Гамлета втілює ситуацію, що є типовою для людини взагалі: пошук сенсу людського буття та визначення зі своїми морально-етичними нормами.

До трагедії Шекспіра звертався Гете, який трактував образ Гамлета як своєрідного Фауста, бачив у ньому душу чисту й шляхетну. Особливого значення набув створений Шекспіром образ у митців-романтиків. Саме вони розкрили його «вічність» та універсальність. Гамлет у їхньому тлумаченні — чи не перший романтичний герой, який болісно переживає недосконалість світу.

Інтерпретації образу Гамлета російськими поетами «Срібної доби» (початку ХХ ст.) — це продовження традицій романтиків (насамперед це Олександр Блок, Анна Ахматова, Борис Пастернак).

Мало місце нове прочитання трагедії в Англії. У гамлетизмі англійському на першому місці були намагання відшукати відповідь на питання про те, як досягти гармонії в собі та в бутті.

Україна і світ

Творчість Шекспіра залишила помітний слід в українській літературі. Шекспір був улюбленим поетом Тараса Шевченка. Відлуння його творів можна знайти в Івана Франка, Лесі Українки, Максима Рильського та інших митців. Над трактуванням образу Гамлета як українського варіанту гамлетизму свого часу замислювались Іван Франко, Дмитро Донцов, Євген Маланюк, Максим Рильський.

Перші переклади Шекспіра з’явилися в Україні з ХІХ ст. Драматичні твори поета перекладали Іван Франко, Юрій Федькович, Максим Рильський, Іван Кочерга, Юрій Клен та інші. Зокрема, трагедію «Гамлет» перекладено вісім разів.

Перші переклади «Гамлета» українською мовою належать до 60-х років XIX століття. 1865 року у львівському журналі «Нива» опубліковано переклад першої дії трагедії, зроблений П. Свєнціцьким. У 70-х роках ХІХ ст. «Гамлета» переклав Михайло Старицький, замінивши п’ятистопний ямб оригіналу на хорей, переклад вийшов друком у 1882 році, Юрій Федькович переклав п’єсу з німецького перекладу в 1872 році (видано у 1902 р.).

Українською мовою трагедію переклали Михайло Старицький, Юрій Федькович, Пантелеймон Куліш, Юрій Клен, Леонід Гребінка, Михайло Рудницький, Ігор Костецький, Григорій Кочур, Юрій Андрухович.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

За радянської доби українські інтерпретації образу Гамлета — це насамперед віддзеркалення колізій української дійсності, а вже потім — переосмислення власне образу героя Шекспіра. Тому дехто «вбивав Гамлета в собі» (як поети Павло Тичина, Микола Бажан) відповідно до вимог влади, а дехто відмовлявся бути флейтою тоталітарного режиму, що призводило до арештів, заслань або загибелі (Євген Плужник, Микола Зеров, Григорій Косинка, Валер’ян Підмогильний, Микола Куліш та, на жаль, багато представників українського відродження першої третини ХХ ст., що увійшло до історії з красномовним епітетом «розстріляне»).

«Гамлет» Шекспіра в театрі та кіно

Роль Гамлета є однією з найбажаніших і найбільш виграшних ролей у світовому театрі. Якщо актора запитати про те, яку роль він мріє зіграти, то він обов’язково скаже вам — Гамлета.

Перерахувати всіх зіркових виконавців ролі данського принца різних часів і країн просто неможливо. У цьому довжелезному списку є імена зірок Лоуренса Олив’є, Пола Скофілда, Жана Луї Трентіньяна, Володимира Висоцького, Річарда Бартона, Іннокентія Смоктуновського, Кевіна Клайна, Кіану Рівза, Девіда Теннанта, Джуда Лоу, Ітана Хоука, Кеннет Брана, Бенедикта Камбербетча та багатьох-багатьох інших.

Різноманітні постановки «Гамлета» йдуть на сценах світу й України: традиційні й сучасні, сповнені трагізму й філософських роздумів та веселі й жартівливі, музикальні й навіть лялькові.

«Гамлета» екранізовано понад 90 разів (від 1907 р.). Різні актори різних країн приміряли на себе трагічну долю данського принца. Обрати кращу екранізацію важко, комусь сподобається красивий романтичний фільм Франко Джефіреллі з Мелом Гібсоном у головній ролі. Когось вразить сучасне прочитання трагедії й Гамлет у футболці — Девід Теннант. А комусь захочеться побачити у ролі Гамлета Арнольда Шварценеґґера.

Ось уже чотириста років людство вглядається у сцени шекспірових шедеврів і впізнає в них себе. Твори Шекспіра не перестають приваблювати й дивувати майстерністю та глибиною, актуальністю і свіжістю думки, масштабністю поетичного мислення. Для широкого загалу читачів і театральних діячів у країнах Європи і США Шекспір став культовою фігурою ще на початку XIX століття. Показові в цьому плані слова великого Й. В. Гете: «Шекспір — і кінця йому немає».

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Поясніть, чому Гамлет — «вічний образ» світової літератури.

2. Розкрийте, у чому своєрідність трагедії «Гамлет».

3. Дослідіть особливості сприйняття трагедії Шекспіра в різні епохи.

4. Проаналізуйте, чому роль Гамлета в усі часи залишається найбажанішою для будь-якого актора.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

1. Об’єднайтеся в пари й підготуйте повідомлення з презентацією на одну з тем:

Історія українських перекладів Шекспіра.

Трагедія «Гамлет» на українській сцені.

Трагедія «Гамлет» на світовій сцені.

2. Об’єднайтеся у групи й перегляньте одну з кіноверсій трагедії «Гамлет». Враженнями поділіться з однокласниками.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

Відвідайте театр або знайдіть в Інтернеті й перегляньте одну з вистав за трагедією «Гамлет». Напишіть рецензію на виставу і розмістіть у соціальних мережах.

ЗАВАНТАЖТЕ ІНФОРМАЦІЮ

«Одіссея» (грец. ) — епічна поема Гомера (закінчена пізніше «Іліади», приблизно 7 ст. до н. е.), що описує поневіряння та повернення на батьківщину героя Троянської війни, царя Ітаки Одіссея. Вдома на Одіссея чекали його вірна дружина Пенелопа з сином Телемахом. «Одіссея» не є безпосереднім продовженням «Іліади», тут переважає матеріал побутовий та казковий.

«Божественна комедія» (італ. La Divina Commedia— шедевр світової літератури, філософсько-фантастична поема Данте Аліг’єрі, написана в X!V ст. тосканським діалектом. У трьох частинах («Пекло», «Чистилище», «Рай») Данте описує свою мандрівку до Бога, слідуючи спочатку за Вергілієм, а потім його супроводжує Беатріче. «Божественна комедія» є енциклопедією знань Середньовіччя, й водночас у ній втілилося нове, ренесансне світорозуміння великого флорентійського поета.

«Гамлет» — трагедія Вільяма Шекспіра (написана в 1599-1601 рр.). У п’єсі, дія якої відбувається в Данії, розповідається, як принц Гамлет здійснює помсту своєму дядькові королю Клавдію, убивці попереднього короля, Гамлетового батька, та нового чоловіка Гамлетової матері, королеви Гертруди. Серед тем трагедії також божевілля (удаване й справжнє), зрада, помста і моральне падіння.

Ключові поняття теми:

міф, епічна поема, вічний образ, трагедія.