Зарубіжна література (рівень стандарту). Підручник. 11 клас. О. О. Ісаєва

Епічний театр Бертольта Брехта чим він дивує глядача?

Наш театр повинен пробуджувати в глядачах бажання пізнати життя, він повинен навчити їх відчувати радість у боротьбі за зміну дійсності. Наші глядачі повинні не лише стежити за тим, як на сцені визволяють Прометея, — вони повинні навчитися розуміти, яку насолоду приносить участь у справі його звільнення.

Бертольт Брехт

320-х років ХХ століття німецький письменник Бертольт Брехт працював над розробкою теорії свого театру, визначивши його як епічний.

Цей театр він протиставляв традиційному — драматичному, який ще називав аристотелевським — за ім’ям давньогрецького мислителя Аристотеля, автора славнозвісного трактату «Поетика». У цій праці йшлося про силу емоційного впливу театру на глядацьку публіку. Завдання драматичного театру — підкоривши почуття глядача, створити ілюзію справжнього життя, щоб разом з акторами він сміявся і плакав, обурювався і дивувався, переживав сумніви і прозріння. Забувши про театральні умовності, глядач сприймає все побачене як реальні події і настільки емоційно захоплюється ними, що переживає катарсис1.

Зовсім інші завдання епічного театру. За Брехтом, він покликаний насамперед діяти не на почуття, а на розум глядача, використовуючи до того ж основну особливість епосу як роду літератури — оповідь про певні життєві ситуації немов збоку. Як відзначають дослідники, епічним Брехт називав свій театр ще й тому, що саме зображення подій за багатомірністю та масштабністю, за настановою на виявлення всезагального зв’язку явищ близьке до епічного зображення.

Усе в такому театрі підпорядковане дотриманню дистанції між сценою і публікою, щоб глядач, емоційно не занурюючись у дію, міг зберігати ясність розуму і був спроможний постійно міркувати над побаченим. Йому не повинні заважати ні сльози смутку чи радості, ні страх за долю персонажів, ні надмірні сплески інших емоцій. Отже, Брехт хоче поставити кожного, хто дивиться або читає п’єсу, у позицію уважного спостерігача за всім, про що йому оповідають драматург, режисер і актор. Завдання письменника — розвивати інтелект глядача (звідси ще одна назва театру — інтелектуальний), пробуджувати в ньому прагнення до вдосконалення світу, спонукати його до суспільної активності.

Щоб здійснити свій задум, Брехт теоретично обґрунтовує і використовує на практиці ефект відчуження, який полягає в незвичайному зображенні звичайного з метою пробудження глядацького сприйняття.

1 Катарсис — тут: за Аристотелем, очищення емоцій мистецтвом.

Сам митець пояснював цей ефект таким чином: «Відчужити подію чи характер — означає насамперед позбавити цю подію чи характер усього очевидного, знайомого, зрозумілого і збудити відтак здивування і зацікавленість».

Здивуванню глядачів були підпорядковані різноманітні театральні засоби. Так, звикнувши до багатих декорацій і достовірних костюмів в історичних п’єсах, публіка брехтівського театру зчудовано дивилася на мінімалістичне оформлення сцени, досить умовні костюми персонажів, таблички з написами, які з’являлись над головами акторів у ході спектаклю. Ще більш незвичним для неї було введення в п’єсу так званих зонгів — пісень, які виконують актори, але ніби поза дією спектаклю.

Дивувало й те, що актори епічного театру не прагнуть, щоб глядач їх повністю ототожнював з театральними персонажами. «Брехт рекомендує акторові грати і водночас залишатися самим собою — людиною, що грає чужу роль, ні на мить не забуває про це й не дає забути глядачеві. Брехт порівнює актора свого театру з перехожим, який переповідає юрбі цікавих вуличну пригоду, свідком якої щойно був: розігруючи сценку в особах, перехожий все-таки не стане видавати себе за її учасника...»

Брехт виклав особливості епічного театру в порівнянні з драматичним, основні з яких можна представити у вигляді такої таблиці:

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДРАМАТИЧНОГО Й ЕПІЧНОГО ТЕАТРІВ

1. Перевірте правильність таких записів: «Драматичний театр — це театр емоцій, епічний — театр міркувань»; «Актори епічного театру намагаються грати так, щоб глядач втратив відчуття різниці між театральною дією і справжнім життям».

2. Продовжте речення: «Епічний, неаристотелевський, інтелектуальний — це ...».

3. Поясніть, у чому полягає сутність ефекту відчуження.

4. Прокоментуйте таблицю «Порівняльна характеристика драматичного й епічного театрів».

1 Затонський Д. С. Реалізм Бертольта Брехта // Брехт Б. Копійчаний роман. Матінка Кураж та її діти. Кавказьке крейдяне коло. — К., 1987.