Зарубіжна література (рівень стандарту). Підручник. 11 клас. О. О. Ісаєва

Бертольт Брехт

Bertolt Brecht (1898-1956)

Як митець, особливо як драматург, як практик і теоретик театру, Брехт був сміливим новатором і вдавався до художніх прийомів, що викликали заперечення у прихильників звичних, традиційних форм.

Дмитро Затонський

Творець епічного театру

Німецький митець Бертольт Брехт — драматург і публіцист, поет і прозаїк, режисер і кіносценарист — насамперед увійшов в історію літератури як творець нової театральної системи, що одержала назву «епічний театр». В її основі — ідея виховання активного глядача, який прагне до перебудови суспільства на засадах розуму і справедливості.

Народився майбутній письменник (повне ім’я — Ойген Бертольд1 Фрідріх Брехт) 10 лютого 1898 року у старовинному баварському містечку Аугсбурзі. Його батько, директор паперової фабрики, належав до заможних городян. У родині Брехтів дітей з ранніх років готували до буржуазного життя, за словами самого письменника, навчали «мистецтву панувати». Однак така перспектива зовсім не влаштовувала Бертольта, який ще в юності твердо вирішив стати на шлях протесту проти міщанського укладу життя. Вже згодом у вірші «Вигнаний на законній підставі» він напише:

В міру того, як я виростав і роздивлявся довкола,

Відвертало мене від людей мого класу,

Від звички наказувати і від послуг лакея.

І залишив я свій клас і приєднався

До простолюддя.

Переклад із німецької Леоніда Череватенка

1 Пізніше змінив своє ім’я на Бертольт.

Приєднатися до простолюддя Брехту допоміг і його літературний хист, який пробудився в душі хлопця дуже рано. Спроби пера талановитого початківця не залишались без уваги — ще в 1914 році друком вийшли його вірші, есе та театральні рецензії. Не залишився непоміченим і твір 17-річного Брехта-гімназиста, написаний за словами Горація: «Солодко й почесно вмерти за батьківщину». Пригадаймо, що в цей час уряд Німеччини, намагаючись здійснити свої загарбницькі плани, вів Першу світову війну. На вулицях Аугсбурга, як і інших німецьких міст, звучали ура- патріотичні гасла, у яких висловлювалася підтримка політики кайзера. На фронтах гинули тисячі німецьких солдат, кинутих шовіністичним урядом у горнило війни. Причому гинули вони, не захищаючи свою батьківщину від ворога, а виконуючи накази тих, хто прагнув загарбати чужі землі. Саме в такий тривожний час юний Брехт напише зізнання, яке шокувало його вчителів: «Вислів, що вмерти за батьківщину солодко й почесно, можна розцінювати лише як тенденційну пропаганду. Прощатися з життям завжди важко, у ліжку так само, як і на полі бою, і особливо молодим людям у розквіті сил. Тільки пустоголові дурні можуть зайти у своєму порожньому красномовстві так далеко, щоб говорити про легкий стрибок крізь темні ворота». Цей твір не лише обурив педагогів, а й ледве не став приводом для виключення Брехта з гімназії. Водночас він став яскравим виявом оригінальності мислення автора, а головне — його громадянської позиції, яка полягала у викритті сутності загарбницької війни, буржуазної моралі і захисті права людини на достойне життя.

Закінчивши в 1917 році гімназію, Брехт стає студентом медичного факультету Мюнхенського університету. Однак навчання переривається мобілізацією до армії. Через слабке здоров’я Брехта направляють не на фронт, а працювати санітаром у госпіталі в його рідному Аугсбурзі. Жахи війни, про які він так багато чув, тепер вриваються і в його життя. Вони постають перед очима юнака у вигляді фізично і духовно скалічених солдат. Свої думки і переживання Брехт виливає в «Легенду про мертвого солдата» (1918). У сатиричній формі він викриває мілітаристську політику й антигуманізм уряду, який, за художнім вимислом письменника, і мертвому воїну не дає спокою, а безжалісно й цинічно штовхає його на загарбницьку війну. Саме цей твір через шістнадцять років гітлерівці використали як привід для позбавлення Брехта німецького громадянства.

Згодом з’являються і перші п’єси Брехта — «Ваал», «Барабани серед ночі», «У нетрях міст», які засвідчили народження нового німецького драматурга. Так, відгукуючись про прем’єру «Барабанів серед ночі», відомий берлінський критик Герберт Ієрінг писав: «Двадцятичотирирічний художник Берт Брехт протягом одного дня змінив художній образ Німеччини». Цю п’єсу було відзначено найпрестижнішою на той час літературною премією країни — імені Клейста.

У 1924 році Брехт переїжджає до Берліна. Тут він зацікавлюється ідеями комунізму, активно вивчає праці класиків марксизму-ленінізму, виступає з лекціями в марксистській робітничій школі. З 1926 року працює на посаді драматурга в «Німецькому театрі». У 1928 році ім’я Брехта набуває міжнародного визнання у зв’язку з публікацією і постановкою на сцені п’єси «Тригрошова опера». Саме в 20-і роки в уявленні митця починає складатися славнозвісна теорія епічного театру, яка вплинула на всю його подальшу творчість.

Однак разом зі славою яскравого драматурга на письменника чекали і неприємності, пов’язані з переслідуванням його гітлерівцями за антивоєнні погляди та комуністичні переконання. Перший зловісний «дзвінок» пролунав ще в 1923 році, коли під час гітлерівського путчу в Мюнхені ім’я Брехта було внесено до списку осіб, які підлягають страті. Надалі ж хвиля цькувань митця наростала з жахливою силою. За кожним його кроком стежили поліцейські, написані ним твори піддавали жорсткій цензурі.

1933 рік, коли до влади в Німеччині приходить фашизм, стає фатальним як у долі всієї країни, так і в долях її найкращих представників. Більшість із письменників змушені покинути заражену «коричневою чумою» батьківщину, інші ж приречені на довгий час піти у так звану внутрішню еміграцію, тобто припинити будь-яку творчу діяльність на знак протесту проти панівного режиму. Серед перших закономірно опиняється і Бертольт Брехт. Емігрантські дороги приводять його до Праги, Відня, Цюріха, Парижа, тривалий час він живе в Данії, Фінляндії і США. У роки вигнання митець продовжує боротьбу з фашизмом усіма можливими для нього засобами: виступає в радіопередачах і на конгресах письменників, працює в редколегії журналу «Das Wort» («Слово»), пише антивоєнні художні твори. Саме його драматургія стає найсильнішим чинником політичної боротьби під час перебування в еміграції. У лексиконі письменника навіть з’являється словосполучення бойовий реалізм, під яким він розуміє викриття вад сучасного буржуазного світу, спрямування читача до активної боротьби проти них.

Письменник прагне винести на сцену глобальні філософські теми: людина і війна («Матінка Кураж та її діти»1, 1939), людина і наука («Життя Галілея», 1938-1946); людина і мораль («Добра людина із Сичуаня», 1940); людина і закон («Кавказьке крейдяне коло», 1945); людина і фашизм («Страх і відчай Третьої імперії», 1938; «Кар’єра Артуро Уі, якої могло б і не бути», 1941). Особливе місце у його творчості посідає своєрідний вид драми — парабола, тобто розгорнута, багата на події притча.

Однією з найпопулярніших п’єс Брехта є історична хроніка «Матінка Кураж та її діти», події якої відбуваються в часи Тридцятилітньої війни (1618-1648). Він написав її за мотивами повісті німецького письменника XVII століття, безпосереднього учасника Тридцятилітньої війни — Г. Я. К. Грімельсгаузена — «Детальний і дивовижний життєпис неприторенної дурисвітки та волоцюги Кураж». Торговка Анна Фірлінг на прізвисько матінка Кураж усілякими засобами намагається одержати зиск від війни. Її жагуче прагнення збагатитися за рахунок грабунку мирних мешканців не зробило її ані багатою, ані щасливою.

1 Німецькою Mutter Courage und ihre Kinder. Courage в перекладі з нім. — «сміливість».

У гонитві за наживою на дорогах війни вона втрачає трьох своїх дітей, однак навіть і не усвідомлює, що своїми діями сама доклала рук до їхньої гибелі. Завершує п’єсу зонг, який звучить із глибини сцени:

Війна, то щедра, то убога,

Тривати може цілий вік.

Але від неї анічого

Не має простий чоловік.

Переклад із німецької

Марка Зісмана

Навіщо ж Бертольт Брехт напередодні Другої світової війни розповів історію про події досить давні? Насамперед він прагнув, щоб крізь призму далекого минулого читач і глядач осмислили сучасність, щоб подолавши у собі духовну сліпоту матінки Кураж, яка сподівалася на горі інших побудувати власне щастя. Світова прем’єра «Матінки Кураж...» відбулася в 1941 році в Цюріху, коли Європою вже йшла війна. У Берліні виставу вперше зіграли вже в 1949 р.

У роки еміграції Брехт написав першу редакцію славнозвісної п’єси «Життя Галілея», в основу якої покладено історію життя великого італійського дослідника епохи Відродження Галілео Галілея (1564-1642). Він виступив на захист учення Миколая Коперника про геліоцентричну будову світу, активно пропагував його. За це вченого засудила інквізиція. Не витримавши її переслідувань, Галілей у віці 69 років був змушений зректися своїх поглядів. У народі збереглася легенда про те, що після тортур інквізиції Галілей піднявся з колін і сказав: «А все-таки вона крутиться!». Однак більшість учених стверджували, що насправді це не що інше, як вигадка. До реальних фактів вони відносили те, що Галілея не піддавали тортурам, а лише погрожували ними. Злякавшись цих погроз, учений здався. Про ці факти знав і Брехт, саме їх він і використав під час написання п’єси.

У 1948 році Брехт повернувся на рідну землю. Важливою подією в його житті стало відкриття театру «Берлінський ансамбль», який він заснував разом зі своєю дружиною, відомою німецькою акторкою, славнозвісною виконавицею ролі матінки Кураж Геленою Вайгель. Саме цей театр і дав йому можливість перевірити на практиці свої драматургічні новації. Гастролі трупи в Парижі, Варшаві, Москві, Лондоні, Римі і Ленінграді (тепер — Санкт-Петербурзі) утверджують за Брехтом славу одного з найвидатніших драматургів ХХ століття. Він пише теоретичні праці, присвячені театру, веде активну громадську роботу. Свідченням широкого визнання діяльності письменника є, зокрема, обрання його президентом Німецького Пен-клубу та віце-президентом Академії мистецтв Німецької Демократичної Республіки.

П’єси письменника не сходять зі сцен театрів різних країн, отже, його творча спадщина і нині продовжує «робити глядача проникливим».

1. Як Брехта характеризує той факт, що він відмовився від принад буржуазного життя?

2. Яке враження справив на вас твір майбутнього письменника, написаний за словами Горація?

3. Що ви дізналися про теорію епічного театру?

4. Якби потрібно було схарактеризувати Брехта одним реченням, то яке ви б запропонували як його лаконічний портрет?

5. Підготуйте розповідь про головні віхи життєвого і творчого шляху письменника та місце в ньому драми «Матінка Кураж та її діти».