Зарубіжна література (рівень стандарту). Підручник. 11 клас. О. О. Ісаєва

Генріх Белль

Heinrich Boll (1917-1985)

Белль не повчає, не переконує, не агітує, не вдається до сили логіки. Він робить щось більше: створює атмосферу, в якій читачеві важко не відчувати, не жити, не дихати по-людському.

Дмитро Затонський

ЛІТЕРАТУРНИЙ ПОСОЛ НОВОЇ НІМЕЧЧИНИ

Німецького письменника Генріха Белля часто називають послом, хоча він ніколи не працював на дипломатичних теренах. Не працював офіційно, але посланцями миру стали його книжки, перекладені багатьма мовами.

Народився майбутній посланець миру 21 грудня 1917 року в Кельні в багатодітній родині столяра-червонодеревщика. Як і інші хлопці, бігав вулицями рідного міста, читав улюблені книжки, будував плани на майбутнє, яке з дитинства пов’язував із письменництвом. Але життя вносить свої корективи в людські долі. Юність мрійника збіглася із зародженням й розгулом фашизму. Уявіть Німеччину тих часів: гучні виступи Гітлера та його прибічників, фашистські прапори, що майорять на кожному кроці, марші гітлерюргенда — спілки гітлерівської молоді. 30 січня 1933 року Гітлеру було передано владу в країні. Головний ідеолог фашизму за одну зі своїх цілей ставить перетворення німецьких шкіл на кузню фашистських кадрів. На уроках звучать сторінки з «Майн кампф» («Моя боротьба») — книжки фюрера, у якій він проповідує принципи нацизму1.

Багато вчителів внутрішньо не приймають гітлерівську педагогіку, однак далеко не в усіх вистачає сміливості протистояти її ідеологам. За спогадами Белля, гімназія, яку він відвідував у 1928-1937 роках, була не зовсім звичайним навчальним закладом. Хоча і в ній, як і в усій Німеччині, насаджувалися фашистські ідеали, вона все-таки залишалась острівцем відносної свободи. Свідченням того є, наприклад, той факт, що з двохсот гімназистів троє відмовилися вступати до спілки гітлерівської молоді. В іншій школі їх би вже давно засудили й покарали, але в гімназії цих сміливців не видали на розправу. Серед таких інакодумців був і Генріх Белль.

1 Нацизм — націонал-соціалізм, найбільш поширений у Німеччині й Австрії.

У 1939 році він вступив до Кельнського університету вивчати філологію. Проте освіту йому судилося завершити вже після війни, того ж року Белля призвали на службу в гітлерівський вермахт1. Так юнак, який мріяв про кар’єру письменника, опинився закинутим у саме горнило воєнних подій. Одягнувши не з доброї волі мундир солдата-піхотинця, він побував у Польщі, Франції, Румунії, Угорщині, Чехо-Словаччині, а також у Криму й під Одесою. Служив телефоністом, жодного разу не вистрілив. Кілька разів був поранений. Говорячи про ці факти з життя письменника, не можна не згадати розповіді старшого покоління, яке пізнало всю гіркоту Другої світової війни, про так званих «добрих німців» — тих, які не сповідували нацизм, які, по суті, самі були його жертвами. Ці люди не збирались убивати інших, не прагнули завойовувати чужі землі, взагалі не хотіли війни. Фашистські ідеологи безжально гнали їх на фронт, а вони відчували себе заручниками мерзенної політики. Саме такі відчуття пронизували душу молодого Генріха Белля. Не випадково він неодноразово намагався дезертирувати. Набагато пізніше, за чотири місяці до смерті, у «Листі до синів» — короткій історії власного життя, він напише: «У нас було одне-єдине бажання... ми хотіли жити, хай не вічно, але хоча б ще якийсь час без нацистської чуми».

Пам’ять про пережите на війні, роздуми про жахи, які приніс світові фашизм, про вину й відповідальність німецької нації перед світом стали міцним поштовхом до літературної творчості. Славу Г. Беллю принесли такі твори, як повість «Потяг точно за розкладом», романи «Де ти був, Адаме?», «Очима клоуна», «Груповий портрет з дамою» і багато інших. Яскравим свідоцтвом визнання таланту письменника стало присудження йому Нобелівської премії з літератури (1972 ).

1 Вермахт — збройні сили нацистської Німеччини (1935-1945).

Особливе місце у творчості Г. Белля займають оповідання, з яких і почалось його сходження до вершини літературного Олімпу. Так, він відзначав, що цей жанр залишається для нього найпривабливішим. Одне з найяскравіших оповідань письменника — «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...»1 («Wanderer, kommst du nach Spa...», 1950).

1. Як юного Генріха Белля характеризує той факт, що він відмовився вступати в лави спілки гітлерівської молоді?

2. Уважно перечитайте слова письменника з «Листа до синів». Прокоментуйте їх.

3. Чому Г. Белля називають літературним послом нової Німеччини?

4. Які думки виникли у вас після прочитання назви оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..»? Чи видалася вона вам дивною і загадковою?