Лише сягаюги найглибший прірв падіння, уява, згідно iз законом протилежності, запалює світоч найвищих ідеалів.
Шарль Бодлер
Шарль Бодлер - французький лірик XIX ст., автор знаменитої поетичної збірки «Квіти зла», яка в новаторський спосіб увиразнила суперечливе світовідчуття модерної людини. Творчість Ш. Бодлера, що відобразила етап переходу від романтизму до символізму, торувала новий шлях розвитку європейської лірики кінця XIX - початку XX ст.
Ш. Бодлер посідає особливе місце в історії літератури. Без перебільшення можна сказати, що він є знаковою постаттю у французькій і європейській поезії другої половини XIX ст. У його уславленій збірці «Квіти зла» добігає кінця одна з великих епох європейської поезії - епоха романтизму - й бере початок інша велика епоха - символізму й авангардизму, що настала вже після смерті поета, наприкінці XIX - на початку XX ст.
Між спліном та ідеалом
Ш. Бодлер народився в Парижі 9 квітня 1821 р. Його батько, якому на той час було вже за шістдесят, походив із селян; він вийшов у люди ще за «старого режиму» й належав до інтелігенції, що сформувалася за доби Просвітництва. Мати майбутнього поета, молодша за чоловіка більш ніж на тридцять років, походила з міщанської родини. Коли Шарлеві було сім років, батько помер, а мати незабаром вийшла заміж за офіцера Опіка, обмеженого вояка, який вірно служив усім режимам, що тоді досить часто змінювалися у Франції.
Подробиці. Як відомо, основи особистості закладаються в дитячі та юнацькі роки й неабиякою мірою визначають формування її характеру і психології. На формування Бодлера глибокий вплив справила родинна драма: смерть батька, якого він любив, і поява вітчима, якого він не прийняв і зненавидів. Той же поставив за мету перевиховати «важку дитину», використовуючи, так би мовити, досвід казарми. Те, що мати вийшла заміж за Опіка і в усьому скорилася йому, Шарль сприйняв як зраду, котрої не міг вибачити до кінця життя.
Навчався Бодлер спочатку в ліонському, а потім у паризькому ліцеї, з якого був виключений. Це ще більше загострило його стосунки з матір’ю і вітчимом. Відтак Опік відправив пасинка на острів Маврикій в Індійському океані, де юнак мав стати вчителем. Своєрідне заслання було задумане як суворий виховний урок, але з нього нічого не вийшло: «засланець» повівся надто незалежно і через певний час був відправлений додому. Повернувшись на батьківщину, Бодлер остаточно пориває з родиною і починає вільне життя в паризькому артистичному середовищі. Ще до подорожі вирішивши стати поетом (і мати, і вітчим були обурені цим фактом), він входить у літературне коло столиці.
Подробиці. Формування Бодлера-поета, його світогляду й естетики припадає в основному на 40-ві роки. Він зближується з молодими поетами, яким були притаманні романтично-бунтарські настрої. За власним визначенням, Бодлер «належав до покоління молодого, серйозного, насмішкуватого й загрозливого». Представники цього покоління зневажали «хазяїв життя», ситих і самовдоволених обивателів, проклинали дріб’язкову й меркантильну «буржуазну добу», драматично переживали принижене становище мистецтва й митців. Найближчими Бодлерові були поети «групи бузенго». Серед інших романтиків ці поети вирізнялися беззастережним неприйняттям дійсності, поетизацією породжуваних нею негативних емоцій, марень і видінь, близьких до кошмарів. Сучасність поставала в їхніх творах як світ, у якому панує зло й пишно буяють «квіти зла».
Можна сказати, що, розпочавши свідоме життя з бунту проти сім’ї і сімейного деспотизму, Ш. Бодлер заклав визначальну модель своїх відносин зі світом, яка надалі не змінюватиметься, а лише розширюватиметься й поглиблюватиметься, переростаючи в бунт проти суспільства й світопорядку в цілому. Однак це не означає, що поет був революціонером, політичним бунтарем: його бунт мав інший характер і розгортався в духовній, моральній, метафізичній сферах. Коли вибухнула Лютнева революція, Бодлер не лишився осторонь, його бачили на барикадах і в лютому, і в червні 1848 р. Утім, він не керувався якоюсь політичною програмою. За словами друга поета Ш. Асселіно, він «любив революцію», але це була «не так любов громадянина, як любов митця». Коли революційна хвиля спала, Бодлер намагається проаналізувати породжений нею стан «героїчного сп’яніння», який видається йому загадковим. На початку 50-х років у щоденнику поета з’являється запис: «Моє сп'яніння 1848 року. Яка була природа цього сп’яніння? Схильність до помсти. Природне задоволення від руйнування. Літературне сп'яніння, спогади про прочитане».
Подальші події французької історії - державний переворот 1851 р. і встановлення Другої імперії - викликають у Бодлера роздратування й трагічно-песимістичні настрої. У листах він скаржиться на безпросвітність життя, на брак радощів і надій, на душевну спустошеність і відчай. Словом, після 1848 р. поет переживає глибоку душевну драму, яка потужно втілюється в його творчості, й передусім у збірці «Квіти зла». Подібно до «Кобзаря» Т. Шевченка чи «Листя трави» В. Вітмена, ця книжка створювалася Бодлером протягом усього творчого життя і ввібрала все найкраще з його поетичної спадщини. Остаточного вигляду й структури «Квіти зла» набули в першому посмертному виданні 1868 р.
Перше видання збірки, здійснене 1857 р., спричинилося до судового процесу, унаслідок якого на автора й видавців було накладено штраф у розмірі триста франків, а з «найскандальнішої» книжки вилучено шість віршів.
Наступними роками Бодлер опублікував збірку критичних статей «Салон 1859 року», книжку «Штучний рай» (1860), друге видання «Квітів зла» (1861), доповнене тридцятьма двома віршами, та близько п’ятдесяти віршів у прозі (1857-1867), які після смерті поета були надруковані окремою книжкою під назвою «Паризький сплін».
1864 р. Бодлер приїхав до Бельгії, аби там прочитати курс лекцій і домовитися про видання своїх творів. Утім, поїздка виявилася невдалою, що й відобразилося у створеному в Брюсселі циклі ущипливих поезій «Диво Бельгії». На той час сорокатрирічний поет, за словами Ж. Крепе, виглядав мов дід і здавався втіленням відчаю: «Погляньмо на його тогочасні фотознімки. Чоло ще велично випинається з-під густого й довгого волосся, у якому проглядає сивина, але яка ж невимірна туга в темних очах, який же в них затятий виклик! Скільки бридливості у складках, що спускаються від ніздрів, скільки презирства у губах, стулених, немовби від нападу нудоти. Воістину, це лик знедоленого, який узяв на себе всі гріхи сього світу».
31 серпня 1867 р., змучений душевними стражданнями й фізично виснажений тяжкою хворобою, Ш. Бодлер пішов із життя.