Під модернізмом розуміють сукупність стильових модерних течій у європейській та американській культурі XX століття, які протистояли традиційним художнім формам і методам, натомість впроваджуючи нові. Бурхливий економічний розвиток країн Європи наприкінці XIX століття спричинив культурний вибух, змінив світосприйняття людини. Було взято під сумнів систему поглядів та норм, які регламентували суспільне життя людства та забезпечували гармонію людини і світу. Гармонія та закономірність перетворилися на непередбачуваність та хаос. З’явився новий тип культури, опозиційний до попереднього, класичного. Відбулася переорієнтація митців щодо принципів відтворення дійсності: замість реалістичного чи натуралістичного опису життя модерністи створювали нову художню дійсність, зазвичай далеку від реальної. Якщо реалісти зосереджувалися передусім на суспільних проблемах, акцентували увагу на конфлікті героя та натовпу, то модерністи розробляють екзотичні теми, заглиблюються у психологію людини, вивчають підсвідоме, надають посиленого значення суб’єктивним чинникам. Модерністи творять метамову — своєрідну мову символів, коли слова набувають ритуального кодування, перетворюються на засіб боротьби людини зі смертю.
Ранній модернізм має виразну естетичну програму, побудовану на ідеї творення прекрасного. Така програма передбачає і творення «мистецтва для мистецтва» і перетворення життя естетичними засобами. Проте у будь-якому випадку єдиним носієм прекрасного є мистецтво, адже лише митець створює (а не відтворює, відображає) справжню красу, осяває неестетичне буття. Творча діяльність розуміється як художня фантазія, не менш значима, ніж сили природи.
Ранній модернізм, який ще називають стилем модерн, охопив не тільки літературу, а мистецтво в цілому — монументальну архітектуру, живопис, скульптуру, прикладне мистецтво, театр, хореографію, музику, моду і навіть знайшов відображення в жестах і формах спілкування людей. Це стиль мислення людини тієї доби, стиль життя, який моделював певного культурного героя модерну. У загальноєвропейській традиції таким класичним культурним героєм може вважатися Оскар Уайльд, адже драматург вибудовував власне життя значною мірою за взірцем своїх творів. До культурних героїв також можна зарахувати Володимира Винниченка, Олександра Блока, Андрія Белого, Миколу Гумільова, Максиміліана Волошина.
Основними літературно-мистецькими напрямами модернізму вважають символізм, імпресіонізм, експресіонізм, неоромантизм, неокласицизм, футуризм, акмеїзм тощо.
Найвизначнішим феноменом раннього модернізму став роман. Ранньомодерністський роман має свої національні особливості в різних літературах. Так, в літературі США надзвичайно важливим є досвід Генрі Джеймса («Крила голубки», 1902; «Посли», 1903; «Золота чаша», 1904). Ці романи інколи називають передмодерністськими, оскільки вони багато в чому провіщують естетику модернізму. В літературі Великої Британії це досвід Джозефа Конрада («Лорд Джим», 1900; «Серце темряви», 1902), якого вважають класиком неоромантизму та зачинателем англійського модернізму. Російська література дала мистецький досвід символістського роману Андрія Белого («Срібний голуб», 1909; «Петербург», 1914).
Класичним романом раннього модернізму є «Портрет Доріана Грея» (1891) Оскара Уайльда.
