Зарубіжна література (рівень стандарту). Підручник. 10 клас. Н. М. Кадоб’янська

Артюр Рембо

4.2.4 Артюр Рембо (1854-1891)

Артюр Рембо почав писати вірші в п’ятнадцять років, у шістнадцять стрімко ввірвався на олімп французької поезії, зажив скандальної слави своїми витівками і стосунками з Верленом, а в неповні двадцять з невідомих причин назавжди залишив творчість. Цей найбільш юний зі світових поетів, що займався віршуванням усього лише п’ять років, назавжди залишився бунтівником у поезії, твори його чарують захопленістю волею, сп’янілою насолодою життям, анархічним бунтом проти реальної дійсності.

Жан Нікола Артюр Рембо народився 20 жовтня 1854 року в невеликому містечку Шарлевіль у родині військового. Батько майбутнього поета був капітаном піхоти, мати походила із заможної селянської родини. Батько залишився на військовій службі й після одруження, тож сім’я його бачила рідко. Артюр був другою дитиною в родині, він мав старшого брата Фредеріка та двох сестер — Віталі й Ізабель. Коли Артюрові було шість років, батьки розійшлися. Відтоді виховувала дітей мати у строгому, консервативному дусі.

Початкову освіту Рембо здобув у місцевій школі Росса. А 1865 року вступив до шарлевільського ліцею, де виявив себе зразковим учнем. «Шарлевільський вундеркінд», як його називали, уже в 1866 році «перестрибнув» через три класи.

Юний Рембо здружився зі своїм молодим учителем риторики Жоржем Ізамбаром, якого дивував надзвичайним поетичним даром, а також зрілістю й оригінальністю міркувань. Ізам- бар часто позичав Рембо книжки із власної бібліотеки. Поява «підозрілих» книжок викликала обурення матері Рембо, яка влаштувала скандал через роман Віктора Гюґо «Знедолені».

У п’ятнадцятирічному віці Рембо написав листа лідерові парнасців Теодору де Банвілю, до якого додав свої вірші. Він висловив бажання приєднатися до відомого літературного угруповання. Банвіль відповів на листа, хоча надіслані вірші не надрукував. Проте Рембо не відмовився від мрії про літературний Париж та вільне, самостійне життя у столиці.

Артюр Рембо

Брати Артюр і Фредерік Рембо в день першого причастя

Рембо обстоював свою індивідуальність і свободу в поезії, демонстрував незалежність від будь-яких «правил»: не дотримувався пунктуації, відмовлявся від рими, уживав асонанси й укорочені рядки, доповнював описом кольорів властивий віршуванню звукопис, створював образи-символи — туманні, багатозначні й не завжди зрозумілі.

Етьєн Карж (французький фотограф). Артюр Рембо в 17 років

Сімдесятирічний Віктор Гюґо, почувши вірші Рембо, захоплено вигукнув: «Це Шекспір-дитя!» Деякі митці матеріально і морально підтримували обдарованого юнака, який часто не мав і франка на шматок хліба.

Під час шкільних канікул 1870 року Рембо скористався тим, що мати втратила пильність, і потай вирушив до Парижа. Проте його повернули додому.

У вересні 1870 року прусські війська оточили Париж. Рембо вирішив записатися до гвардії, та, попри бурхливі протести, одержав відмову, оскільки був неповнолітнім.

У зв’язку з військовими діями канікули для відвідувачів колежу було продовжено до квітня 1871 року. Рембо цим скористався й знову втік із дому в лютому 1871 року, як тільки зняли облогу Парижа. Де перебував Рембо під час Паризької Комуни, точно невідомо. Трагічні події Комуни справили на юного поета глибоке враження, що знайшло відображення в його творах.

Поетичний талант Рембо сформувався під впливом романтичної традиції французької поезії, його улюбленими поетами були Віктор Гюґо та Шарль Бодлер. Та він намагався знайти «універсальну» поетичну мову, проголосивши поета «ясновидцем», що володіє недоступною для простих смертних «алхімією слова».

У цей час Рембо написав поетичну перлину «Голосівки», де рядки химерно відтворюють відповідність звуків і кольорів, і славнозвісну поезію «П’яний корабель», у якій наче провістив свою майбутню долю.

Кумиром Рембо став Поль Верлен. Як уже зазначалося вище, юний поет надіслав Верлену листа, у якому висловив своє захоплення його творчістю, додавши власні вірші. У вересні 1871 року Рембо отримав від Поля Верлена запрошення й вирушив до Парижа. Перше враження від знайомства шокувало обох. Рембо був вражений «буржуазністю» побуту Верлена, а Верлен — крайньою молодістю й епатажною поведінкою юного поета. Та було те, що об’єднувало їх попри всі розбіжності — поетична творчість і взаємне захоплення.

У жовтні 1871 року Рембо виповнилося лише 17 років, та критики й літературознавці одностайні в думці, що вже в цьому юному віці від досяг вершин поетичної майстерності.

Провокативна й епатажна поведінка Рембо спричинила в березні 1872 року справжній скандал. Під час обіду зі знайомими письменниками п’яний Рембо поранив десертним ножем для фруктів відомого паризького фотографа Етьєна Каржа. Поль Верлен, намагаючись загладити скандал і заодно врятувати свій шлюб, пообіцяв вивезти Рембо з Парижа. Артюр Рембо на якийсь час повернувся до Шарлевіля, проте невдовзі знову прибув до столиці.

І вже в липні 1872 року Рембо покинув Париж разом із Верленом. У житті Верлена Рембо відіграв вочевидь фатальну роль: заради нього старший колега залишив сім’ю і став його нерозлучним супутником.

Як уже зазначалося вище, у Брюсселі через сварку з Рембо Верлена заарештувала поліція, й він потрапив до в’язниці.

Після Брюсселя Рембо повернувся до Шарлевіля, де написав цикл поезій у прозі «Осяяння» і книгу-сповідь «Сезон у пеклі», які остаточно дали підстави говорити про митця як основоположника французького символізму. Це крик душі двадцятилітнього поета, сповнений гірких розчарувань і докорів самому собі. Рембо попрощався з бунтарством, з «осяяннями» й поетичними галюцинаціями, а заразом і з художньою творчістю.

Артюр Рембо вирішив покинути літературну діяльність і зайнятися заробленням грошей.

Кадр із фільму «Повне затемнення». 1997 р.

Поштова марка республіки Джибуті (Східна Африка) із зображенням поета

Могила Рембо в Шарлевілі

Рембо відмовився від колишнього способу життя й вирушив у мандри Європою, Азією, Африкою. Він поміняв понад тридцять професій. Іноді, щоб заробити кілька франків, йому доводилось розвантажувати кораблі чи працювати в каменоломнях на березі Середземного моря.

1880 року Рембо опинився в Ефіопії, в Хагері. Він був першим європейцем, який почав робити бізнес на хагерській каві.

До поетичної творчості Артюр Рембо більше ніколи не повертався. У 80-х роках твори Рембо почали друкувати без його участі поети-сим- волісти, які вважали його своїм літературним учителем.

У 1891 році, важко занедужавши в Ефіопії, Артюр Рембо повернувся на батьківщину, де помер у марсельській лікарні на руках у сестри Ізабель. Про свою поетичну юність Рембо ніколи не згадував. У лікарняній книзі записано, що помер тридцятисемирічний негоціант Рембо. Про те, що покійний — видатний поет, там ніхто не знав.

Після смерті до поета прийшла всесвітня слава. Його ім’я стало символом світового поетичного авангарду. Без «ясновидіння» Рембо не було б великої поетичної революції Гійома Аполлінера, французьких сюрреалістів, інших поетів. Уся подальша світова поетична практика — Елюар, Арагон, Блок, Анненський, Маяковський, Брюсов, Зеров — великою мірою ґрунтується на концепції поетичного досвіду Артюра Рембо.

Творчість Рембо привертала увагу багатьох українських поетів. Значний інтерес до неї виявляли Микола Зеров, Юрій Клен і Василь Бобинський. Поезії Рембо перекладали Микола Терещенко, Григорій Кочур, Микола Лукаш, Дмитро Павличко, Василь Стус, Всеволод Ткаченко та інші.

Звернулася до Артюра Рембо у своєму вірші видатна українська поетеса Ліна Костенко:

Україна і світ

Лангедок — історичний регіон на півдні Франції.

Хлопчичок прийшов із Шарлевіля.

О Парижу, це малий Рембо.

Не доводь його до божевілля,

постарайся вберегти або

хоч принаймні пожалій, щоб вижив.

Грубіян? Пробач, переросте.

Він не може звикнуть до принижень,

може, він скажений через те.

Він нестерпний? Дами і добродії!

Етику порушив, етикет?

Не доводьте дійсність до пародії,

вам нічого, але ж він — поет!

Серед вас, чужих і бородатих,

може, йому снився Лангедок.

Я насмілюсь тільки нагадати,

що йому ж сімнадцятий годок!

Сни у нього ще не чорно-білі,

серце ще обурене на цвіль!

Хлопчичок прийшов із Шарлевіля —

Мученик вернувся в Шарлевіль.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Розкрийте, у чому полягала концепція «ясновидіння» Артюра Рембо. У яких поезіях вона якнайкраще виражена?

2. Визначте, що стало емоційним підґрунтям поезії Рембо. Наведіть приклади.

3. Поясніть, чому вірш «П’яний корабель» став своєрідною візитівкою Рембо.

4. Поміркуйте, чим була зумовлена епатажна поведінка юного поета.

5. Висловіть власні припущення, з якої причини Рембо покинув поезію й зайнявся комерцією.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

Об’єднайтеся в пари й укладіть схему «Новаторство Рембо-символіста» за матеріалами параграфа. Презентуйте її в класі.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

Перегляньте відеоролик «Артюр Рембо». Поділіться з однокласниками своїми враженнями.

4.2.5 «Голосівки»

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

У сонеті «Голосівки» Артюр Рембо пропонує новий принцип формування образу, який будується на зорових враженнях, вільній асоціації між звуком і кольором. Сонет побудовано як низку довільних асоціацій ліричного героя між голосними звуками й зоровими образами. Кольорово-звукові асоціації співвідносяться між собою за принципом контрасту: чорний — білий (смерть — життя), червоний — зелений (пристрасть — мудрий спокій). Проте поет у всьому бачить зв’язок, одне віддзеркалює й підкреслює друге: потворне — прекрасне, швидкоплинне — випадкове.

Як і більшість віршів Рембо, «Голосівки» мають безліч трактувань. Наприклад, одне з них пропонує розглядати вірш як символічну картину людського буття: від темряви (чорний колір А) до світла (білий колір Е), через бурхливі пристрасті (червоний колір І) до мудрості (зелений колір У) і пізнання таємниці Всесвіту (синій колір О). А дехто вважав, що поет просто описав свою різнокольорову дитячу абетку.

Карикатура на «Голосівки» Рембо в паризькому журналі. 1888 р.

Клод Моне. Венеція. Сутінки. 1893 р.

Рембо використовує форму сонета, який традиційно складається з тези, антитези та їхнього синтезу, тобто в самій його будові закладене протиріччя. Це дає змогу розглядати «Голосівки» як зразок символістського пошуку «відповідностей» між різними началами життя, як панорамну картину Всесвіту.

Одним із перших заговорив про колір музики і про звучання кольору поет Шарль Бодлер у славнозвісному сонеті «Відповідності». Підхопивши бодлерів- ську ідею загальних «відповідностей» у храмі природи, Рембо вписав її у свою концепцію «яснобачення». Це дало йому змогу побачити природу і світобудову позбавленими об’єктивних закономірностей, причиново-наслідкових зв’язків. Звук, ізольований від смислового контексту, набуває в нього функцію «навіювання», прямого впливу на почуття, «сугестивності», за допомогою чого й виявляється «невідоме». Подібну літературну техніку провіщав принцип Верлена «<найперше — музика у слові» (який, безсумнівно, прямо вплинув на Рембо), але верленівський імпресіонізм зберігав як образ даної душі, так і конкретний природний образ, а у Рембо все просте й відчутне стає непізнаванним.

«Голосівки» вражають своєю динамікою, розмаїттям образів і почуттів, змінами інтонацій, що допомагає авторові відкрити багатогранний світ людських відчуттів, вражень, асоціацій. Експерименти Артюра Рембо продовжили наступні покоління символістів, шукаючи таємничий зміст у царині звуків і дивовижних образів.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Якщо маєте змогу, ознайомтеся з оригіналом поезії. Прочитайте переклад вірша. Поясніть, чи вдалося перекладачеві відтворити настрій оригіналу.

Voyelles

A noir, E blanc, I rouge, U vert, O bleu: voyelles,

Je dirai quelque jour vos naissances latentes:

A, noir corset velu des mouches eclatentes

Qui bombinent autour des puanteurs cruelles,

Golfes d’ombre; E, candeurs des vapeurs et des tentes,

Lances des glaciers fiers, rois blancs, frissons d’ombelles;

I, pourpres, sang crache, rire des levres belles

Dans la colere ou les ivresses penitentes;

U, cycles, vibrements divins des mers virides,

Paix des patis semes d’animaux, paix des rides

Que l’alchimie imprime aux grands fronts studieux;

O, supremes Clairon plein des strideurs etranges,

Silences traverses des Mondes et des Anges;

— O l’Omega, rayon violet de Ses Yeux!

 

Голосівки

А чорне, біле Е, червоне І, зелене У,

синє О, — про вас я нині б розповів:

А — чорний мух корсет, довкола смітників

Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене;

Е — шатра в білій млі, списи льодовиків,

Ранкових випарів тремтіння незбагненне;

І — пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене,

Сп’яніле каяття або нестримний гнів;

У — жмури на морях божественно-глибокі,

І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій —

Печать присвячених алхімії ночей;

О — неземна Сурма, де скрито скрегіт гострий,

Мовчання Янголів, Світів безмовний простір,

Омега, блиск його фіалкових Очей.

Переклад Григорія Кочура

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Доведіть, що вірш Рембо «Голосівки» — сонет.

2. Дослідіть, чим сонет Рембо відрізняється від усіх інших творів подібного жанру.

3. Розкрийте, у чому полягає новизна твору.

4. Простежте за плином асоціацій ліричного героя. У чому їхня особливість?

5. Поясніть, як у сонеті «Голосівки» поєднано риси імпресіонізму й символізму.

6. Поміркуйте, чому Артюра Рембо вважають символом поетичного авангарду.

7. Розгляньте картину художника-імпресіоніста Клода Моне «Венеція. Сутінки». Що об’єднує цю картину й сонет Рембо?

8. Запропонуйте власну ілюстрацію до сонету «Голосівки».

4.2.6 «Моя циганерія»

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Настроєм сп’янілої насолоди мистецтвом та анархічного бунту проти дійсності просякнуті рядки сонета Рембо «Моя циганерія». Цей імпресіоністичний твір відзначається поєднанням сонетної форми та «земного» сюжету, сповненого анархічного виклику, характерним для сонетів Артюра Рембо. Слово «циганерія» в перекладі означає «богема», людина богеми. «Моя циганерія» — справжній гімн богемі, гімн людині, яка відірвалась від суспільства й залишилася наодинці з небом і зорями.

Ван Гог. Зоряна ніч. 1889 р.

Ліричний герой вірша — поет. Він вільний мандрівник, його не бентежать голод і холод, бо в нього є найвище щастя для поета — творити, злившись із прекрасною природою.

У перекладі Василя Стуса ліричний герой Рембо — «типовий представник» паризької богеми — більше нагадує українського бурсака. Стус свідомо орієнтується на українську національну традицію. Водночас переклад Стуса передає головне в поезії Рембо: поєднання класичної форми сонета зі зниженою лексикою та образу вірного служителя Музи («ленника») — з лахміттям волоцюги, для якого має значення тільки свобода й поетичне натхнення.

Загальний тон «Моєї циганерії» доволі оптимістичний, на відміну від інших поезій Рембо, де протистояння ліричного героя з дійсністю набуває драматичного, а подекуди й трагічного характеру.

Фертиком іти — мати хвацький, франтуватий вигляд.

Ленник — васал, підданий.

Капарити — писати потай. Копати — бити ногою.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Моя циганерія

Руками по кишенях обмацуючи діри

І ліктями світивши, я фертиком ішов,

Бо з неба сяла Муза! її я ленник вірний,

Ото собі розкішну вигадував любов!

Штани нінащо стерті? Та по коліно море!

Адже котигорошку лиш рими в голові.

Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі,

А під Чумацьким Возом — бенкети дарові.

Розсівшись при дорозі, ті гомони лелію,

Роса на мене впала, а я собі хмелію,

Бо вересневий вечір— немов вино густе.

І все капарю вірші, згорнувшись у калачик.

Мов струни ліри — тіні (їх копаю, як м’ячик).

Штиблети каші просять? Овва, і це пусте!

Переклад Василя Стуса

 

Моя богема

В кишені руки вклав, ішов собі бульваром,

Одягнений в самий лиш спогад про пальто,

Та вірний був тобі, о Музо, як ніхто,

I повний — о-ля-ля! палким кохання жаром!

Хлопчак замріяний, я рими добирав,

А з дірки у штанах світило голе тіло,

I небо зоряне тихенько шелестіло —

Ген на Ведмедиці у корчмі я бував.

В осінні вечори сидів я край дороги,

Прислухавшись до зір, і крапельки вологи

На чолі відчував, немов хмільне пиття;

Між тіней-привидів складав я вірші щирі,

Коліном в груди вперсь і грав, немов на лірі,

На гумі, видертій з розбитого взуття.

Переклад Юрія Покальчука

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Поясніть, як ви зрозуміли зміст сонета.

2. Який його настрій?

3. Простежте, як змальовані в сонеті картини природи.

4. Наведіть приклади художніх засобів, які застосовує поет.

5. Поміркуйте, що об’єднує ліричного героя твору «Моя циганерія» з його автором.

6. Порівняйте переклади Василя Стуса та Юрія Покальчука. Що їх об’єднує й чим вони різняться?

7. Запропонуйте музичний супровід до сонета «Моя циганерія».

8. Розгляньте картину художника-постімпресіоніста Ван Гога «Зоряна ніч». Що спільного в зображеному на картині із сонетом Рембо?

Коротке і яскраве життя Артюра Рембо, його творча спадщина стали темою дискусій як сучасників, так і наступників поета. В історії світової літератури він залишиться юним поетом, генієм, вільним від побуту й суспільства, відданим тільки мистецтву, палко закоханим у Музу, задерикуватим і відчайдушним. Не дивно, що впродовж усього XX століття молоді поети подібної вдачі наслідували образ, створений Рембо,— образ людини «богеми».

ЗАВАНТАЖТЕ ІНФОРМАЦІЮ

Шарль Бодлер — французький поет, якого вважають попередником модернізму, автор єдиної поетичної збірки «Квіти зла», до якої він включив усі свої найкращі твори. Тема вірша «Альбатрос», у якому алегоричний образ альбатроса є символом поета, — місце поета та його призначення у світі. У вірші «Відповідності» йдеться про те, що чуттєві речі є символами прихованої реальності і тому можуть існувати відповідності між її вираженнями в запахах, кольорах і звуках.

Поль Верлен — французький поет-новатор, котрий утвердив у поезії імпресіонізм і водночас був майстром символізму. У програмному вірші «Поетичне мистецтво» виклав свої погляди на мистецтво поезії та протиставив музичність вірша визначеності його змісту, оголосив війну обмежувальним розмірам і римам. На думку Верлена, головне в поезії — краса, легкість, безпосередність, вона має литись, як чарівна пісня, навіювати, захоплювати, кликати в незвідане. Вірш «Осіння пісня» — поетичний шедевр, славнозвісний «пейзаж душі», у якому яскраво втілено особливості лірики поета.

Артюр Рембо — французький поет, ім’я якого стало символом революції в поезії і світового поетичного авангарду. У сонеті «Голосівки» пропонує новий принцип формування образу, який будується на зорових враженнях, вільній асоціації між звуком і кольором. Імпресіоністичний сонет «Моя циганерія» — справжній гімн богемі, гімн вільному мандрівнику-поету, його не бентежать голод і холод, бо в нього є найвище щастя — творити, злившись із прекрасною природою.

Ключові слова:

декадентство, модернізм, символізм, імпресіонізм, авангард, сугестія, поетична революція.